Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
"17" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2571/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу по справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Повара Григорія Григоровича (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016" (61153, Харківська обл., м. Харків, проспект Ювілейний, буд. 54 А, офіс 232; код ЄДРПОУ: 43296559)
про стягнення заборгованості
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - Жолоба В.М., (особисто), паспорт № НОМЕР_2 ; Бруцької Т.А., ордер №1013221 від 19.07.21.
29.06.2021 Фізична особа-підприємець Повар Григорій Григорович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016" в погашення боргу за виконане перевезення суму у розмірі 122 840,00 грн., а також покласти на відповідача обов'язок відшкодування судового збору у розмірі 2 270,00 грн., суму судових витрат понесених на правову допомогу у розмірі 11 700,00 грн. та при задоволенні позову стягнути з відповідача суму гонорару успіху, який має бути виплачений адвокату, у розмірі 5000,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2021 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Повара Григорія Григоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016" про стягнення заборгованості відмовлено.
Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 17 листопада 2021 року. Надано сторонам строк протягом 5 днів для надання суду докази понесених судових витрат.
В той же день, судом було направлено на адресу позивача ухвалу-повідомлення про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати на 17.11.2021.
15.11.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області відповідач надав заяву про стягнення витрат на правову допомогу разом із докази на підтвердження витрат на правову допомогу (вх.№26847 від 15.11.2021).
Позивач явку своїх представників в судове засідання 17.11.2021 не забезпечив. Про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Присутній в судовому засіданні 17.11.2021 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016" та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016", яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу підтримали та просили суд задовольнити її в повному обсязі.
Станом на 17.11.2021 від позивача жодних пояснень, клопотань чи заперечень щодо заяви відповідача про стягнення витрат на правову допомогу не надходило.
Відповідно до ч.3. ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до відзиву на позовну заяву (вх.№17026 від 21.11.2021) надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 3000,00 грн.
В заяві про стягнення витрат на правову допомогу представник відповідача просив суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Судом встановлено, що правовідносини між відповідачем та адвокатом Бруцьцькою Тетяною Анатоліївною на момент розгляду справи господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги №6/21 від 16.07.2021 та ордером серії АМ №1013221 від 19.07.2021.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд враховує, правову позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, відповідно до якої за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката відповідач надав суду акт приймання-передачі виконаної роботи №1 від 19.07.2021 на суму 3 000,00 грн., акт приймання-передачі виконаної роботи №4 від 15.11.2021 на суму 3 000,00 грн., платіжне доручення №1130 від 19.07.2021 на суму 3 000,00 грн. та платіжне доручення №1572 від 15.11.2021 на суму 3 000,00 грн.
Таким чином, надані відповідачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.
Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти Україїш" від 10.12.2009р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").
Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд в постанові від 01 серпня 2019 року по справі №915/237/18 зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись приписами ст.129 ГПК України, відповідачем підтверджено правовий статус представника - адвоката та надано докази виконання робіт.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2021 в задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачем не надано жодних заперечень, суд вважає за доцільне заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.
Керуючись статтями 123,126,129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Повара Григорія Григоровича (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016" (61153, Харківська обл., м. Харків, проспект Ювілейний, буд. 54 А, офіс 232; код ЄДРПОУ: 43296559) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 23.11.2021.
Суддя Т.О. Пономаренко