Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3446/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15; ідент. код 35944142)
до Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області (63503, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, 52; ідент. код 02002380)
про стягнення 845379,15 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Мазницький М.М., ордер серії АХ № 1070163 від 04.10.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1993 серія ХВ № 000284 від 18.05.2016
Позивач, Комунальне підприємство "Чугуївтепло", 27.08.2021 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області з вимогою про стягнення грошових коштів у сумі 845379,15 грн, з яких: 636771,96 грн основний борг, 48499,51 грн пеня, 52280,85 грн 3% річних, 107826,83 грн інфляційні втрати. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договорами № 17/19 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води за державні кошти від 11.02.2019; № 17-1/19 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води за державні кошти від 24.12 2019; № 17/20 Про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води та державні кошти від 03.02.2020; № 17/1-20 Про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої воли та державні кошти від 06.11.2020; № 17/2-20 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води та державні кошти від 24.12.2020 в частині здійснення своєчасної оплати спожитої теплової енергії.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2021 р. було залишено без руху позовну заяву КП "Чугуївтепло", оскільки позивачем не було надано до суду належних доказів відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
07.09.2021 року представником позивача надано до суду заяву про усунення недоліків (вх. 20765), до якої додано докази усунення недоліків позовної заяви, а саме докази направлення на адресу КНП "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2021 прийнято позовну заяву КП "Чугуївтепло" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/3446/21, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 05.10.2021.
28.09.2021 відповідачем до суду подано заяву (вх. 22741) про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, в якій відповідач підтверджує, що станом на 01.01.2021 заборгованість за спожите тепло становить 636771,96 грн, яку КНП "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" підтвердила актами виконаних робіт та актами-звірок з позивачем, але позивач на даний час збільшив суму заборгованості на 208607,19 грн, нарахувавши пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Разом з тим, відповідач посилається на те, що непомірний тягар не може та не повинен лягати на споживача й бути джерелом отримання невиправданого додаткового прибутку для кредитора, у зв'язку з чим просить зменшити штрафні санкції за позовом в частині стягнення 48499,51 грн пені, 52280,85 грн 3% річних, 107826,83 грн інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свою заяву, відповідач наголошує, що причиною виникнення основного боргу перед позивачем з боку лікарні на кінець минулого року була відсутність фінансування з боку попереднього власника (Чугуївської районної ради Харківської області), що станом на сьогодні лежить тягарем на бюджеті Чугуївської міської ради, тобто єдиною причиною несплати послуг за теплопостачання була відсутність своєчасного фінансування з боку засновника. Одночасно, відповідач наголошує, що КНП "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" є комунальною некомерційною установою, основним завданням якої є лікування мешканців громади міста Чугуєва. Підприємство не має на меті отримання прибутку, а єдиним можливим джерелом фінансування лікарні є саме фінансування по пакетах медичних послуг за медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, у т.ч. по програмі COVID та фінансування за рахунок місцевих бюджетів для проведення оплати за енергоносії. Відповідач підтверджує, що не заперечує проти розміру основної заборгованості за теплопостачання і тому позивач після розгляду справи і вступу рішення суду в законну силу зможе отримати зазначені кошти. Крім того, відповідач просить врахувати, що медичні працівники відповідача щоденно та цілодобово ризикують своїм життям та здоров'ям надаючи медичну допомогу та рятуючи життя громадян Чугуївської громади, особливо у період загострення захворюваності на COVID-19.
У наданому на адресу суду відзиві на позов (вх. 22742), відповідач визнає основний борг у сумі 636771,96 грн та зобов'язується виплатити його, як тільки засновник КНП "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" - виконавчий комітет Чугуївської міської ради разом з колишнім засновником вирішать питання щодо до фінансування КНП "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка". Одночасно відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 48499,51 грн пені, 52280,85 грн 3% річних, 107826,83 грн інфляційних втрат.
У наданій на електронну адресу суду відповіді на відзив (вх. 6277), просить суд у задоволенні клопотання, викладеному у відзиві на позов, щодо відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також клопотання про застосування ст. 559 ЦК України, просить суд відмовити як необґрунтованих.
У підготовчому засіданні 05.10.2021 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання на 26.10.2021 р. о 12:30 год., в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.
У підготовче засідання 26.10.2021р. було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 07.12.2021 в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України 09 листопада 2021 р. об 11:30 год.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у наданих на адресу суду заявах просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами.
Представник відповідача у судовому засіданні подав до суду заяву (вх. 26357) про застосування до вимог про стягнення пені позовну давність, оскільки для стягнення пені за період з 16.09.2019 по 16.09.2020 рік позивач повинен був подати позовну заяву до 16.09.2020 року. Одночасно, представник відповідача визнає позовні вимоги в частині основного боргу та просить зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
11.02.2019 між Комунальним некомерційним підприємством "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" (споживач) та Комунальним підприємством "Чугуївтепло" (постачальник) було укладено Договір № 17/19 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води за державні кошти (а.с. 6-17).
Разом з цим, 24.12.2019 між Комунальним некомерційним підприємством "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" (споживач) та Комунальним підприємством "Чугуївтепло" (постачальник) було укладено Договір № 17-1/19 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води за державні кошти (а.с. 15-22).
Умови вказаних договорів є тотожними, так відповідно до п. 1.1. Договорів сторони визначили, що постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачеві послуги за кодом ДК 021:2015-09320000-8 - пара, гаряча вода та пов'язана продукція (постачання теплової енергії) далі по тексту - теплова енергія в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується приймати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 1.2. Договорів встановлено, що обидві сторони зобов'язуються керуватись Законом України "Про здійснення державних закупівель", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", ст. 714 ЦК України, ст. 275-277 ГК України, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 та іншими нормативними актами України.
Перелік об'єктів на які постачається теплова енергія, визначені у Додатку № 1а до Договору № 17/19 від 11.02.2019 та Додатку № 1 а до Договору № 17-1/19 від 24.12.2019 (а.с. 11, 20).
Факт надання теплової енергії відповідачу підтверджується актами включення споживача: № 39, 40 від 28.10.2019, № 41 від 30.10.2018, № 150 від 16.12.2019, № 68 від 21.10.2020, № 69 від 20.10.2020, № 125 від 26.10.2020, № 160 від 13.11.2020 (а.с. 56 - 60).
Згідно з п. 4.1. договорів, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування на рахунок постачальника, вказаний в договорі, на підставі акту здачі - прийому наданих послуг та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка гне суперечить чинному законодавству України.
Відповідно до п. 4.2. Договорів встановлено, що розрахунковим періодом є місяць за результатом якого підписується акт здачі - прийняття наданих послуг з теплопостачання по відпустку теплової енергії за період (в 2-х примірниках).
Позивачем у позовній заяві вказано, що відповідачем розрахунки за надані послуги здійснено несвоєчасно та не у повному обсязі, в підтвердження чого посилається на акти звірки (а.с. 51-55) та зазначає, що станом на 01.08.2021 існує у відповідача заборгованість у розмірі 636771,96 грн, яка утворилась з вересня 2019 року по грудень 2020 року (включно) за ос/р 1700.
Відповідач визнає суму основного боргу та позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості, позивачем окрім наявної основної заборгованості заявлено до стягнення пеню у розмірі 48499,51 грн за період з 16.09.2019 по 31.01.2020; 3 % річних у розмірі 52280,85 грн за період з 16.09.2019 по 01.08.2021 та інфляційні втрати у розмірі 107826,83 грн за період з вересня 2019 по липень 2021.
Вищевказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно із положеннями ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч. 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених / визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
З матеріалів справи підтверджено, що станом на 01.08.2021 відповідач має заборгованість у розмірі 636771,96 грн., яка утворилась з вересня 2019 року по грудень 2020 року (включно).
Відповідач визнає суму основного боргу та позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорах та не розрахувався за одержану теплову енергію у повному обсязі, суму основного боргу визнає у повному обсязі, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договорами, а отже позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 636771,96 грн., є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення пені у розмірі 48499,51 грн, 3 % річних у розмірі 52280,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 107826,83 грн., суд виходить з наступного.
Вимогами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.2.2. договорів, споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня на користь постачальника в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені за період з 16.09.2019 по 31.01.2020, 3% річних за період з 16.09.2019 по 01.08.2021 та інфляційних втрат за період з вересня 2019 по липень 2021, враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України та встановлену у договорі відповідальність у вигляді пені, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 52280,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 107826,83 грн., суд визнав обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.
Одночасно, суд наголошує, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, а відтак до них не може бути застосовано приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, якою передбачена можливість у виняткових випадках зменшення розміру неустойки за рішенням суду.
Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені. Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що таке нарахування є вірними, відповідає чинному законодавству, умовам договору, нарахування здійснено позивачем у відповідності до ст. 232 ГК України. При цьому, суд наголошує, що позивачем не було пропущено строк на звернення до суду з вимогою про стягнення пені за період з 16.09.2019 по 31.01.2020, оскільки сторонами у договорі було унормовано на власний розсуд умови щодо строку позовної давності, зокрема у п. 9.3 договору унормовано, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюються тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
В той же час, відповідач звернувся до господарського суду із заявою про зменшення нарахованої пені.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором, як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Враховуючи правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; приймаючи до уваги те, що КНП "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" є комунальною некомерційною установою, основним завданням якої є лікування мешканців громади міста Чугуєва (судом враховано беззаперечну важливість належного функціонування та безперебійної діяльності відповідача) та відповідач не має на меті отримання прибутку, а єдиним можливим джерелом фінансування лікарні є саме фінансування по пакетах медичних послуг за медичне обслуговування населення та фінансування за рахунок місцевих бюджетів для проведення оплати за енергоносії, тобто соціальну спрямованість діяльності відповідача, суд дійшов висновку про можливість зменшення підлягаючої до стягнення пені на 50%, тобто до 24249,76 грн, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає про задоволення позовних вимог частково в розмірі 636771,96 грн основного боргу, 107826,83 грн інфляційних втрат, 52280,85 грн - 3% річних, 24249,76 грн пені.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат та враховуючи визнання основної суми позову відповідачем, суд керується статтею 129 та ч. 1 ст. 130 ГПК України, та вважає за справедливе покласти на відповідача судовий збір у розмірі 50%.
Так, відповідно до статті 129 ГПК України, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, якою визначено право позивача на повернення 50 відсотків судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, яке було реалізоване відповідачем, витрати зі сплати інших 50 відсотків судового збору у розмірі 6340,35 грн. покладаються на відповідача.
Одночасно суд наголошує, що питання про повернення позивачу вищезазначених 50 % судового збору буде вирішено судом після звернення позивача з відповідним клопотанням, в порядку приписів ЗУ "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 130, 185, 191, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області (63503, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, 52; ідент. код 02002380) на користь Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15; ідент. код 35944142) 636771,96 грн основного боргу, 107826,83 грн інфляційних втрат, 52280,85 грн - 3% річних, 24249,76 грн пені, та також: 6340,35 грн. судового збору сплаченого позивачем при подачі позову.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення пені у розмірі 24249,75грн в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "19" листопада 2021 р.
Суддя М.І. Шатерніков