вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/1796/21
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «АГРО-ЛАК» б/н від 01.11.2021 року (вх. №323/21 від 01.11.2021 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «АГРО-ЛАК», Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ”, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків
про стягнення заборгованості
В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1796/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «АГРО-ЛАК» б/н від 15.06.2021 (вх. №1794/21 від 17.06.2021 року) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 406337,96 грн., з яких 403149,00 грн. основної заборгованості та 3188,96 грн. пені за Договором суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем, який її обслуговує №5-10/20 від 02.10.2020 року.
Рішенням Господарського суду від 02.11.2021 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «АГРО-ЛАК» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» (07201, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Базарна, буд. 13, код ЄДРПОУ 41890069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «АГРО-ЛАК» (07801, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Європейська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40966110) 383149 (триста вісімдесят три тисячі сто сорок дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 1491 (одну тисячу чотириста дев'яносто одну) грн. 10 коп. пені, 6069 (шість тисяч шістдесят дев'ять) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.
До суду від позивача надійшла заява б/н від 19.11.2021 року (вх. №347/21 від 22.11.2021 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, згідно якої позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» в межах суми 384640,10 грн.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що основним видом діяльності відповідача є вирощування зернових культур. Оскільки, господарська діяльність позивача має сезонний характер, основні надходження коштів від реалізації вирощеної (виробленої) продукції припадають на осінній період. У випадку невжиття заходів забезпечення позову, позивач тривалий час буде позбавлений можливості виконати судове рішення у зв'язку із відсутністю у відповідача коштів для погашення боргу.
Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом вищенаведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18.
В поданій заяві про забезпечення позову позивачем не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову. Забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому.
Посилання заявника на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду мотивовані наведеними вище обставинами безумовно та переконливо не свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на потенційну загрозу у позивача в ускладненні відновлення порушених прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а є лише власними припущеннями позивача.
Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи викладене, позивачем не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.
За таких обставин, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 74, 136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «АГРО-ЛАК» у задоволенні заяви б/н від 19.11.2021 року (вх. №347/21 від 22.11.2021 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ»
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту її складення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць