ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.11.2021Справа № 910/12928/21
За позовом Дочірнього підприємство "Формаг-Київ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко Ресайклінг Україна"
про стягнення 205987,25 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники учасників сторін: не викликались
Дочірнє підприємство "Формаг-Київ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко Ресайклінг Україна" про стягнення 205987,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором транспортного експедирування № 0511/20-01 від 05.11.2020 р.
Ухвалою суду від 16.08.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
25.08.2021 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання на виконання ухвали від 16.08.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105478315801, отримав 08.10.2021 ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 31.08.2021, проте не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 ГПК України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 31.08.2021 про відкриття провадження у справі № 910/12928/21.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до положень ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 ст. 178 ГПК України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
05.11.2020 між Дочірнім підприємством "Формаг-Київ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міко Ресайклінг Україна" (клієнт) укладено договір № 0511/20-01 транспортного експедирування відповідно до якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати та організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг (п. 1.1 договору).
Згідно п. 3.1 договору послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений п. 3.2 цього договору. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов'язаних з виконанням цього договору експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в термін, передбачений п. 3.2 цього договору.
Вартість послуг експедитора узгоджується сторонами в додатках/заявках/рахунках, які є невід'ємною частиною цього договору. Розмір додаткових витрат, затрат та інших платежів, які необхідно зробити експедитору для виконання своїх обов'язків за договором в інтересах клієнта, узгоджується сторонами в додатках/заявках/рахунках до договору або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними і електронними повідомленнями. (п. 3.3 договору).
Згідно п. 3.5-3.7 договору після надання послуг експедитор оформляє в 2-х екземплярах акт прийому-здачі наданих послуг (виконаних робіт). Сторони погодились, що акт, підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печатками сторін, є документом, що підтверджує факт належного надання послуг експедитором. Експедитор направляє рахунок та проект акту на електронну адресу клієнта, яка вказана у розділі 8 договору. Клієнт протягом 3 робочих днів з дати отримання проекту акту, зобов'язаний його розглянути, у випадку відсутності заперечень, роздрукувати в 2-х екземплярах, підписати, завірити печаткою, відсканувати та відправити на електронну адресу експедитора: VVolosko@formag.com. Експедитор протягом 2 робочих днів з дати отримання по електронній пошті підписаного клієнтом акта, зобов'язаний його роздрукувати, підписати, завірити печаткою, відсканувати та направити на електронну адресу клієнта, яка вказана у розділі 8 цього договору. Кожна сторона підтверджує, що акт від її імені підписується відповідною та правомочною особою, що відповідає за здійснення господарської операції та правильністю її оформлення, і такий акт, підписаний та завірений печатками сторін, являється документом, що підтверджує факт належного надання послуг експедитором. Клієнт одночасно з відправленням на електронну пошту підписаного акта, надсилає 2 оригінальних екземпляри експедитору замовним листом з повідомленням про вручення або цінним листом з повідомленням про вручення та описом вкладення. Експедитор протягом 2 робочих днів з дати отримання оригінальних екземплярів акту, підписує їх, засвідчує печаткою і 1 екземпляр разом з оригіналом рахунку, надсилає клієнту цінним листом з повідомленням про вручення та описом вкладення. У випадку наявності у клієнта заперечень по акту, він повинен протягом 3 робочих днів з дати отримання акту, направити експедитору мотивовану відмову від підписання акту з документальним підтвердженням причин відмови.
Як передбачено п. 3.10 договору, якщо експедитор протягом 3 робочих днів з дати направлення по електронній пошті проекту акта, не отримає від клієнта по електронній пошті відсканованого акту, підписаного та завіреного печаткою клієнта акта або вмотивованої відмови клієнта від підписання акту, акт вважається прийнятим клієнтом без заперечень та має силу документа, підписаного повноваженими представниками сторін та засвідченого печатками сторін.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020 і, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично продовжуватись на кожний наступний календарний рік (п. 7.1 договору).
Згідно п. 7.4 договору цей договір та інші документи, що підписані та/або відправлені факсом та електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права і обов'язки для сторін, може бути поданими в судові інстанції в якості належних доказів і не може заперечуватись стороною, від імені якої вони були відправлені/підтверджені.
Згідно розділу 8 електронною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко Ресайклінг Україна" є:" miko.recycling@gmail.com".
Позивач виставив відповідачу рахунки: № 50412 від 19.11.2020 на суму 130107,12 грн за транспортні послуги м. Петерсбах (Франція) - м. Надаржин (Польща), експедиторські послуги по території України; № 50698 від 28.12.2020 на суму 41472,12 грн за транспортні послуги м. Надаржин (Польща) - м/п Ягодин (Україна), транспортні послуги м/п Ягодин - м. Київ, експедиторські послуги по території України; № 50786 від 18.01.2021 на суму 44215,73 грн за транспортні послуги м. Вільнюс (Литва) - м/п Яриловичі (Україна), транспортні послуги м/п Яриловичі - м. Київ, експедиторські послуги по території України. Загальна сума виставлених рахунків становить 215794,97 грн.
За результатами наданих позивачем відповідачу послуг було складено акти прийому-здачі наданих послуг (виконаних робіт): № 50786 від 18.01.2021 на загальну суму 44215,73 грн за транспортні послуги м. Вільнюс (Литва) - м/п Яриловичі (Україна), транспортні послуги м/п Яриловичі - м. Київ, експедиторські послуги по території України; № 50698 від 29.12.2020 на загальну суму 41472,12 грн за транспортні послуги м. Надаржин (Польща) - м/п Ягодин (Україна), транспортні послуги м/п Ягодин - м. Київ, експедиторські послуги по території України. Зазначені вище акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів без будь-яких зауважень. Також позивачем долучено акт прийому-передачі наданих послуг № 50412 від 19.11.2020 на суму 130107,12 грн за транспортні послуги м. Петерсбах (Франція) - м. Надаржин (Польща), експедиторські послуги по території України. Даний акт підписаний та скріплений печаткою експедитора, з боку клієнта акт не підписаний. Проте до матеріалів справи долучено докази направлення та отримання акту від 19.11.2020 відповідачем 27.04.2021.
Також позивачем в підтвердження надання послуг з перевезення вантажів було надано до матеріалів справи CMR № 221220401, № 758343, № 743033.
Отже, з огляду на умови укладеного між сторонами договору, послуги на загальну суму 215794,97 грн були надані позивачем та прийняті відповідачем без зауважень, а тому підлягають оплаті.
Позивач долучив до матеріалів справи банківську виписку, з якої вбачається часткова оплата відповідачем наданих послуг, зокрема: за рахунком № 50786 від 18.01.2021 на суму 44215,73 грн було 18.01.2021 оплачено 5000,00 грн та 02.02.2021 оплачено 10000,00 грн; за рахунком № 50698 від 28.12.2020 на суму 41472,12 грн було 15.04.2021 оплачено 21472,12 грн та 10.06.2021 - 3000,00 грн. Отже вартість наданих та не оплачених послуг становить 176322,85 грн.
Відповідач направив позивачу гарантійний лист від 23.12.2020 №23/12, яким гарантував сплатити заборгованість за надані послуги згідно графіку до 31.01.2021.
Позивач звернувся до відповідача з претензією на суму 200794,97 грн, яка була отримана відповідачем 15.04.2021.
Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості у повному обсязі не сплатив.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
За змістом ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
У частині 4 цієї статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.
Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено порушення з боку відповідача грошових зобов'язань щодо оплати наданих послуг, в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 176322,85 грн визнаються судом обгурнтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 15713,86 грн. пені, 2944,75 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 20.11.2020 по 12.07.2021 з урахуванням зміни суми заборгованості та 11005,79 грн втрат від інфляції за прострочення оплати наданих послуг у період з лютого по травень 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
За змістом За прострочення оплати рахунку експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочення (п. 3.4 договору).
Як вбачається з п. 3.2 договору клієнт оплачує рахунки експедитора в день їх виставлення з переводом вказаних в рахунку сум на поточний рахунок експедитора.
Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд відзначає, що позивачем при визначенні періодів нарахування пені не враховано шестимісячне обмеження на її нарахування, передбачене ст. 232 ГК України. Крім того, позивачем помилково було включено в період нарахування дні здійснення часткових оплат, що призвело до збільшення суми пені.
Згідно перерахунку суду, здійсненого з урахуванням вимог чинного законодавства, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 12377,04 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.
Згідно перерахунку суду, сума 3 % річних є більшою, ніж визначено позивачем, проте, оскільки, суд не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог згідно приписів ст. 237 ГПК України, то з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у заявленому позивачем розмірі - 2944,75 грн.
Суд погоджується з розрахунком втрат від інфляції, здійсненим позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а втрати від інфляції у розмірі 11005,79 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив на позовну заяву не надав. Жодних доказів в спростування наведених позивачем обставин, відповідачем не було подано також.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, надавши оцінку всім аргументам позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко Ресайклінг Україна" (03110, м. Київ, вулиця Олександра Пироговського, будинок 19, корпус 4; ідентифікаційний код 42946803) на користь Дочірнього підприємства "Формаг-Київ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, буд. 16-Б; ідентифікаційний код 30301318) заборгованість за надані послуги в розмірі 176322 (сто сімдесят шість тисяч триста двадцять дві) грн. 85 коп., пеню в сумі 12377 (дванадцять тисяч триста сімдесят сім) грн. 04 коп., 3% річних в сумі 2944 (дві тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 75 коп., втрати від інфляції у розмірі 11005 (одинадцять тисяч п'ять) грн 79 коп. та судовий збір у розмірі 3039 (три тисячі тридцять дев'ять) грн. 76 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3336,82 грн - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко