17 листопада 2021 року м. Харків Справа № 917/1126/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І., суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників сторін:
позивача - Шершень Ю.С., посвідчення №3451 від 26.05.2020, ордер серія ВІ № 1049683 від 14.07.2021;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж", м.Полтава, (вх.№3146П/1-40) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.09.2021 року у справі №917/1126/21,
за позовом фізичної особи-підприємця Ісак Людмили Василівни, м.Полтава,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж", м.Полтава,
про стягнення грошових коштів,-
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.09.2021 року у справі №917/1126/21 (повний текст складено 21.09.2021, суддя Білоусов С.М.) заяву фізичної особи-підприємця Ісак Людмили Василівни №1-ев від 13.08.2021 про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" (пров. Індивідуальний, буд. 27а, м.Полтава, код ЄДРПОУ 42636124) відкритих у: АТ "Райффайзен банк АВАЛЬ" № НОМЕР_1 (гривня), № НОМЕР_2 (дол. США); АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_3 (гривня); АТ "Полтава-банк" № НОМЕР_4 в межах ціни позову 1694145,72 грн.
В іншій частині заяви - відмовлено.
Відповідач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою (з урахуванням доповнень до неї), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.09.2021 в частині накладення арешту на грошові кошти.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем при подачі клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не надано доказів та не наведено обгрунтувань щодо неможливості в подальшому виконання рішення суду у даній справі, а припущення щодо можливого ухилення ТОВ "Експрес Вантаж" від виконання судового рішення не може бути підставою для задоволення клопотання. Також скаржник вказує на те, що даний захід забезпечення позову паралізує господарську діяльність підприємства та позбавляє підприємство можливості розраховуватися з іншими кредиторами, у зв'язку з чим наполягає на необхідності відновлення права на отримання заробітної плати працівниками ТОВ "Експрес Вантаж", оскільки арешт накладено на рахунки з яких проводиться виплата заробітної плати.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Експрес Вантаж" залишено без руху з підстав невиконання скаржником п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України щодо ненадання доказів сплати судового збору.
Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, ухвалою суду від 27.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - ТОВ "Експрес Вантаж" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.09.2021 року у справі №917/1126/21, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.11.2021 на 11:30 год.
09.11.2021 позивач подав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржувана ухвала прийнята при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, вона є обґрунтованою і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.09.2021 року у справі №917/1126/21- без змін.
Присутній у судовому засіданні 17.11.2021 представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача у судове засідання 17.11.2021 не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду на юридичну адресу засобами поштового зв'язку.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 зазначеного Кодексу, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про перегляд ухвали суду першої інстанції у відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи сторін, викладені в апеляційні скарзі та відзиві на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
У провадженні господарського суду Полтавської області знаходиться позовна заява Фізичної особи-підприємця Ісак Людмили Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" про стягнення заборгованості за договором оренди транспортних засобів від 30.03.2020 року в розмірі 1694145,72 грн., з яких: 1570000,00 грн. - основний борг, 98447,11 грн. - інфляційне збільшення, 25698,61 грн. - штрафні санкції.
16.08.2021 до канцелярії Господарського суду Полтавської області надійшла заява №1-ев від 13.08.2021 (вх.№8972) фізичної особи-підприємця Ісак Людмили Василівни про забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" (пров. Індивідуальний, буд. 27а, м.Полтава, код ЄДРПОУ 42636124) відкритих у: АТ "Райффайзен банк Аваль" № НОМЕР_5 (гривня), № НОМЕР_2 (дол. США); АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_3 (гривня); АТ "Полтава-банк" № НОМЕР_4 або майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" в межах ціни позову.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання і не вчиняє дій, які б підтвердили ймовірність сплати боргу в майбутньому. Позивач вказує, що за час розгляду даного позову в суді, відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження належного йому нерухомого або рухомого майна на користь інших осіб, або вчинити будь-які інші реєстраційні дії щодо рухомого майна, або зняти всі свої грошові кошти із банківських рахунків з метою уникнути виконання майбутнього рішення суду у даній справі та не сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 1694145,72 грн. Таким чином, позивач вважає, що незастосування судом заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та перешкодити поновленню його порушених прав.
Задовольняючи частково заяву позивача, господарський суд в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку про те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти співвідноситься з предметом позову та існує зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжиття судом такого заходу до забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову. Обраний захід забезпечення позову спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки грошові кошти фактично залишаться у володінні боржника (власника), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ними на час розгляду справи в суді.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч.1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.
Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №917/258/19, від 22.07.2019 у справі №914/120/19, від 27.05.2019 у справі №923/65/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20 та від 29.06.2021 у справі №916/3710/20.
За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Як вже зазначалося, в якості підстав можливості забезпечення позову, заявник покладає твердження про те, що за час розгляду даного позову в суді відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження належного йому нерухомого або рухомого майна на користь інших осіб, або вчинити будь-які інші реєстраційні дії щодо рухомого майна, або зняти всі свої грошові кошти із банківських рахунків з метою уникнути виконання майбутнього рішення суду у даній справі.
При цьому, суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
В той же час, позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що відповідачем на даний час вчиняються якісь дії щодо відчуження належного йому нерухомого або рухомого майна на користь інших осіб, або зняття своїх грошових кошти із банківських рахунків з метою уникнення виконання майбутнього рішення суду у даній справі.
Так, позивачем не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні вищевказаних положень Господарського процесуального кодексу України доказів наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову.
Посилання скаржника на те, що невжиття заходів забезпечення може унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача є тільки його припущеннями, які не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.
Однак в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено належного обґрунтування того, що в разі невжиття судом таких заходів є загроза утруднення виконання або загроза невиконання рішення господарського суду. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач лише припускає, що грошові активи, які є у відповідача, можуть зменшитись за кількістю або зникнути на момент виконання рішення суду, однак не доводить що таке припущення є змістовним та грунтовним.
До того ж, колегія суддів враховує, що накладення арешту на грошові кошти відповідача може негативно вплинути на господарську діяльність останнього, зокрема щодо виплати заробітної плати працівникам.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що заява фізичної особи-підприємця Ісак Людмили Василівни про забезпечення позову є необґрунтованою.
Колегія суддів вважає, що твердження, викладені в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тоді як господарським судом при прийнятті ухвали неповно з'ясовано обставини, що маються значення для справи, а висновки, які викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим, прийнята ним ухвала підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 273, п.2, ч.1 ст.275, ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.09.2021 року у справі №917/1126/21 скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Ісак Людмили Василівни про забезпечення позову.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.11.2021.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя О.І. Склярук
Суддя І.А. Шутенко