ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 листопада 2021 року Справа № 918/946/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В. , суддя Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Першко А.А.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарського підприємства Шубківське" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 1 листопада 2021 року в справі №918/946/21 (суддя -Пашкевич І.О.)
час та місце ухвалення: 1 листопада 2021 року; м. Рівне, вул. Набережна, 26А; повний текст ухвали складено 1 листопада 2021 року
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Плант" про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Плант"
до:
Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний холдинг "Зелений Світ"
Відповідача 2: ОСОБА_1
Відповідача 3: ОСОБА_2
Відповідача 4: ОСОБА_3
Відповідача 5: ОСОБА_4
Відповідача 6: ОСОБА_5
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача:
Третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Рівненський РКЦ"
Третя особа 2: Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство Шубківське"
про розірвання договорів та повернення у власність цінних паперів
за участю представників сторін:
від Позивача - ОСОБА_6 ;
від Відповідача - не з'явився;
від Відповідача 2 - не з'явився;
від Відповідача 3 - не з'явився;
від Відповідача 4 - не з'явився;
від Відповідача 5 - не з'явився;
від Відповідача 6,7 - не з'явився;
від Третьої особи 1 - не з'явився;
від Третьої особи 2 - Кожемякіна В.І..
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Плант" (надалі - Заявник) звернулось до Господарського суду Рівненської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви (за позовом Позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний холдинг "Зелений Світ" (надалі - Відповідач 1), ОСОБА_1 (надалі - Відповідач 2), ОСОБА_2 (надалі - Відповідач 3), ОСОБА_3 (надалі - Відповідач 4), ОСОБА_4 (надалі - Відповідач 5), ОСОБА_5 (надалі - Відповідач 6; за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Рівненський РКЦ" (надалі - Третя особа 1), Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство Шубківське" (надалі - Третя особа 2) про розірвання договорів та повернення у власність цінних паперів), відповідно до якої просив вжити заходів забезпечення позову , шляхом:
· накладання арешту на цінні папери - прості іменні акції Третьої особи 2 в кількості 16 107 647 шт. на загальну суму 644 305 грн 88 коп., форма випуску - без документарна, в депозитарній установі ТОВ "Фірма "Рівненський РКЦ", власниками яких є Відповідач 1;
· заборони Відповідачу 1 вчиняти будь-які дії щодо використання та розпорядження цінними паперами - простими іменними акціями Третьої особи 2;
· заборони будь-якій брокерській конторі, депозитарній установі, управлінню цінними паперами, реєстраційній службі чи будь-якому іншому реєстратору та нотаріусу вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження спірних цінних паперів - простих іменних акцій Третьої особи 2;
· заборони Третій особі 2, Відповідачу 1, іншим Відповідачам, а також будь яким іншим третім особам без виключення, від імені та в інтересах Третьої особи, вчиняти будь які дії направленні на перешкоджання, без дозволу та присутності представників Позивача та блокування роботи Позивача у будь який спосіб, спрямованих на одержання у володіння (збір, завантаження, транспортування, зберігання тощо) незавершене виробництво сільськогосподарських культур - кукурудзи, соняшника, на земельних ділянках (згідно додатка) Третьої особи 2.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що не вжиття заходів до забезпечення позову надасть можливість Відповідачам здійснити відчуження цінних паперів на користь третіх осіб в будь-який час, навіть після ухвалення судом першої інстанції рішення на користь Позивача, яке в період часу коли ще не набуде законної сили, що як наслідок призведе до неможливості Позивачем поновити порушені Відповідачами права Позивача. Заявник також вважає, що виникає реальна вірогідність, що Відповідачі можуть вчинити дії, щоб майбутнє рішення суду не було виконане, а саме: відчужити цінні папери, подарувати, продати чи реалізувати їх якимось іншим чином, і у випадку невжиття заходів забезпечення позову унеможливить в подальшому виконання рішення суду та завдасть шкоди Позивачу.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 1 листопада 2021 року заяву Позивача про забезпечення позову в справі №918/946/21 задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову, а саме:
· накладено арешт на цінні папери - прості іменні акції Третьої особи 2 в кількості 16 107 647 шт. на загальну суму 644 305 грн 88 коп., форма випуску - бездокументарна, код ЦП - UA4000130165, в депозитарній установі Третьої особи 1, власниками яких є Відповідач 1;
· заборонено Відповідачу 1, вчиняти будь-які дії щодо використання та розпорядження цінними паперами - простими іменними акціями Третьої особи 2;
· заборонено будь-якій брокерській конторі, депозитарній установі, управлінню цінними паперами, реєстраційній службі чи будь-якому іншому реєстратору та нотаріусу вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження спірних цінних паперів - простих іменних акцій Третьої особи 2.
В решті заяви Позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Мотивуючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що застосування вказаних засобів забезпечення позову спроможне захистити та поновити в подальшому права Позивача в межах одного судового провадження у разі задоволення позову, на забезпечення якого подана дана заява. В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд вказав, що Заявником доведено те, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, в частині абзаців 1-3 прохальної частини заяви може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду, відтак, місцевий господарський суд прийшов до висновку про можливість часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
На переконання місцевого суду, до встановлення законності переходу до статутного капіталу Відповідача 1 простих іменних акцій Третьої особи 2 в кількості 16 107 647 шт., права на які заявляє Заявник, є доцільним та виправданим застосування заходів забезпечення позову про які просить заявник в частині абзаців 1-3 прохальної частини заяви. На момент розгляду заяви про забезпечення позову у суду відсутні будь-які докази, які б спростовували позицію Позивача.
З урахуванням наведеного, також місцевий господарський суд зазначив, що заходи забезпечення позову є у будь якому випадку тимчасовими, такими, що вживаються до вирішення спору, тому у випадку встановлення судом необґрунтованості вимог Позивача, Відповідачі не позбавлені можливості звернутись із обґрунтованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову; так само такі заходи можуть бути скасовані судом навіть до фактичного вирішення спору, якщо судом буде встановлено необґрунтованість їх подальшого збереження.
Стосовно вимоги заяви про забезпечення позову про заборону Третій особі 2, Відповідачу 1, а також будь яким іншим третім особам без виключення, від імені та в інтересах Третя особа 2, Відповідача 1, або щодо нього, вчиняти будь які дії направленні на перешкоджання, без дозволу та присутності представників Позивача та блокування роботи Позивача у будь який спосіб, спрямованих на одержання у володіння незавершене виробництво сільськогосподарських культур - кукурудзи, соняшника, на земельних ділянках Третьої особи 2, згідно додатка, то місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що такий засіб забезпечення позову не співмірний з позовними вимогами, на забезпечення яких подана заява, та не містить обґрунтування Заявника щодо необхідності його застосування та не відповідає вимозі адекватності заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, оскільки не відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Третя особа 2 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Третя особа звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що місцевий господарський суд виносячи свою ухвалу не пересвідчився в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в майбутньому.
Також, апелянт зазначив, що обставини сплати Відповідачами вартості придбаних акцій за договорами купівлі-продажу акцій є встановленим фактом і не потребує додаткових доказувань. А тому зважаючи на оплату договорів купівлі-продажу акцій, зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів виконане в повному обсязі, а відповідно договори є припиненими. Крім того, апелянт вказав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що діями Відповідачів, які не виконують умови договорів купівлі-продажу цінних паперів, спричинена значна майнова шкода Позивачу, оскільки свої зобов'язання по договорах купівлі-продажу Відповідачі виконали ще в січні 2017 року.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 листопада 2021 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Третьої особи 2; запропоновано Позивачу та Відповідачам подати відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Третьої особи 2.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 листопада 2021 року апеляційну скаргу Третьої особи 2 було призначено до розгляду на 19 листопада 2021 року об 10:00 год..
На підставі службової записки головуючого судді по справі №918/946/21 (у зв'язку із перебуванням на лікарняному судді-члена колегії суддів) розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року за №01-04/984 було призначено заміну судді-члена колегії у даній справі.
Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи було призначено склад колегії суддів для розгляду справи №918/946/21: Василишин А.Р. - головуючий суддя; суддя - Грязнов В.В., суддя Олексюк Г.Є..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року було прийнято справу №918/946/21 до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Василишин А.Р. - головуючий суддя; суддя - Грязнов В.В., суддя Олексюк Г.Є..
На виконання вимог ухвали Позивач подав відзив на апеляційну скаргу Третьої особи, в котрому просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зазначивши на не законе заволодіння Відповідачами акціями Третьої особи, які належали Позивачу, і яких Позивача було позбавлено в злочинний спосіб, що й позбавило його права розпоряджатися земельними ділянками як акціонера і отримувати прибуток. Позивач вказав, що Відповідачі здійснили самовільний захват земельних ділянок, що позбавило Позивача можливості на отримання прибутку та завдало майнової шкоди у формі збитків.
В судове засідання від 19 листопада 2021 року представники Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5, Відповідача 6, Відповідача 7 та Третьої особи 1, Третьої особи 2 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 5 листопада 2021 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частинами 11, 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5, Відповідача 6, Відповідача 7 та Третьої особи 1, Третьої особи 2 за наявними в матеріалах справи доказами.
В судовому засіданні від 19 листопада 2021 року представник Третьої особи 2 підтримав доводи апеляційної скарги та просила оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову. Представник Третьої особи 2 вказав, що обставини сплати Відповідачами вартості придбаних акцій за договорами купівлі-продажу акцій є встановленим фактом і не потребує додаткових доказувань. А тому зважаючи на оплату договорів купівлі-продажу акцій, зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів виконане в повному обсязі, а відповідно договори є припиненими. Крім того, представник Третьої особи вказав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що діями Відповідачів, які не виконують умови договорів купівлі-продажу цінних паперів, спричинена значна майнова шкода Позивачу, оскільки свої зобов'язання по договорах купівлі-продажу Відповідачі виконали ще в січні 2017 року.
В судовому засіданні від 19 листопада 2021 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги Третьої особи 2 та просив залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін. При цьому наголосив, що до встановлення законності переходу до статутного капіталу Відповідача 1 простих іменних акцій Третьої особи 2 в кількості 16 107 647 шт., права на які заявляє Заявник, є доцільним та виправданим застосування заходів забезпечення позову які застосовані оскаржуваною ухвалою. Невжиття, визначених оскаржуваною ухвалою, заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав Позивача, за захистом яких він мав намір звернутись до суду та на даний момент вже звернувся з відповідним позовом до місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення Третьої особи 2, Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану ухвалу скасувати в частині задоволення заяви про забезпечення позову. В іншій частині ухвалу слід залишити без змін. При цьому колегія суду виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Заявник планує звернутися до Господарського суду Рівненської області з позовом про розірвання договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння (повернення у власність цінних паперів), при цьому Заявник обґрунтовує свої вимоги тим, що діями Відповідачів, які не виконують умови договорів купівлі-продажу цінних паперів, спричинена значна майнова шкода, та посилається на необхідність розірвання договорів з Відповідачами й повернення йому у власність цінних паперів для подальшого здійснення своїх майнових прав та інтересів.
Предметом позовних вимог у справі виступатимуть цінні папери - прості іменні акції Третьої особи 2 в кількості 16 107 647 шт. на загальну суму 644 305 грн 88 коп., які не оплачені за договорами купівлі-продажу, укладеними з Відповідачем 2, Відповідачем 3, Відповідачем 4, Відповідачем 5, Відповідачем 6, Відповідачем 7.
При цьому з заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а також доданих до заяви документів вбачається, що 29 квітня 2016 року між Позивачем та Відповідачем 2, Відповідачем 3, Відповідачем 4, Відповідачем 5, Відповідачем 6, Відповідачем 7 укладені договори купівлі-продажу цінних паперів: № В21-7/16, № БВ21-6/16, № БВ21-5/16, № БВ21-4/16, № БВ21-3/16, № БВ21-2/16, відповідно до яких Заявник продав, а Відповідачі придбали цінні папери - акції прості іменні бездокументарної форми, номінальною вартістю 0,25 грн, вартістю за один цінний папір 0,04 грн, у кількості 16 107 647 штук, сукупною вартістю 644 305 грн 88 коп., емітентом яких є Третя особа 2.
29 квітня 2016 року розпорядженнями депозитарної установи Третьої особи 1 на виконання облікових операцій в депозитарній системі внесені відповідні зміни в особових рахунках покупців за договорами, а тому з 29 квітня 2016 року Відповідач 2, Відповідач 3, Відповідач 4, Відповідач 5, Відповідач 6, Відповідач 7 набули права власності на цінні папери - прості іменні акції Третьої особи 2.
Заявник вказує, що у встановлений договорами купівлі-продажу цінних паперів від 29 квітня 2016 року строк, грошові кошти Відповідачі не сплатили.
Необхідно зазначити, що справа №569/11115/16-ц розглядалась в порядку цивільного судочинства, проте зважаючи на встановлені судами обставини, Постановою Верховного Суду від 6 листопада 2019 року, провадження у справі №569/11115/16-ц (за позовом Позивача до Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5, Відповідача 6, Відповідача 7, треті особи: Третя особа 1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенефіт Брок", Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фермерська група", Третя особа 2, Відповідач 1) про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів, визнання права власності на цінні папери та зобов'язання внести зміни до системи депозитарного обліку цінних паперів, закрито. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Плант", що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарських судів.
Позивач обгрунтовує підставу для звернення Заявника із заявою про забезпечення позову, покликаючись на те, що заявник має намір звернутися до суду із заявою про розірвання договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння (повернення у власність цінних паперів).
Обгрунтовуючи таку заяву, Позивач зазначає, що не вжиття заходів до забезпечення позову надасть можливість Відповідачам здійснити відчуження цінних паперів на користь третіх осіб в будь-який час, навіть після ухвалення судом першої інстанції рішення на користь Позивача, яке в період часу коли ще не набуде законної сили, що як наслідок призведе до неможливості Позивачем поновити порушені Відповідачами права Позивача.
Колегія суддів констатує, що відповідно до статі 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оскільки Заявник має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібну позицію наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2018 року в справі № 910/20479/17, від 17 жовтня 2018 року в справі № 904/2351/18, від 25 лютого 2019 року в справі № 924/789/18 та від 10 березня 2010 року в справі №910/13787/19.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову за вимогами немайнового характеру у спорах, що виникають з корпоративних відносин, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та їх співмірності; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом обраного позивачем способу забезпечення позову; заборони забезпечення позову таким способом, який суперечить частині 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України та порушують прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд частково задовольняючи заяву Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на цінні папери, виходив з того, що такий захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав Позивача.
Апеляційний господарський суд встановив, що Позивач відчужив Відповідачу 2, Відповідачу 3, Відповідачу 4, Відповідачу 5, Відповідачу 6, Відповідачу 7 на підставі договорів купівлі-продажу цінні папери, відповідно до яких Заявник продав, а Відповідачі придбали цінні папери - акції прості іменні бездокументарної форми, номінальною вартістю 0,25 грн, вартістю за один цінний папір 0,04 грн, у кількості 16 107 647 штук, сукупною вартістю 644 305 грн 88 коп., емітентом яких є Третя особа 2.
В майбутньому предметом позову в даній справі має бути вимоги Позивача до Відповідачів про розірвання договорів купівлі-продажу та повернення у власність цінних паперів.
Колегія суддів констатує, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, а тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу.
Дана позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2021 року в справі № 910/16800/20, від 31 серпня 2021 року в справі № 910/5116/21.
При цьому, частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому суд констатує, що кореспондуючим обов'язком покупця, за приписами спірного правочину, є своєчасна та повна оплата спожитого природного газу, який належним чином відповідачем не виконано.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України, господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Тобто, такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з володіння із зазначенням розміру часток) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.
Оскільки позовні вимоги, які заявлені в цій справі після звернення Заявника із позовними вимогами, які є вимогами немайнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з предметом спору в цій справі.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вжиті господарським судом заходи забезпечення позову не мають правового зв'язку з предметом позовних вимог (розірвання договору купівлі-продажу та повернення у власність цінних паперів) під час розгляду яких буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для розірвання договору, визнання договору недійсним та повернення цінних паперів (позовні вимоги не стосуються безпосереднього повернення частки в статутному капіталі Позивачу).
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі №902/774/20, від 25 січня 2021 року в справі № 902/775/20.
При цьому Заявником не наведено фактичних обставин (та не підтверджено їх доказами), які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.
Крім того, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що покликання заявника на нібито не законне заволодіння Відповідачами акціями Третьої особи, які належали Позивачу, і яких Позивача було позбавлено в злочинний спосіб, що й позбавило його права розпоряджатися земельними ділянками як акціонера і отримувати прибуток, не підтверджено будь-якими доказами, а є гучними висловлюваннями Позивача та стосується обставин купівлі-продажу (вибуття) таких акцій (немайнової вимоги).
Окрім того Заявником не додано і будь-яких доказів щодо того, що інша сторона вчиняє будь-які дії, спрямовані на настання обставин, котрі обумовлює у даній заяві Заявник.
В той же час, апеляційний господарський суд констатує, що вирішуючи питання про доцільність задоволення заяви та застосування заходів забезпечення позову в даній справі (саме до подання позовної заяви) зважаючи на мету та необхідність застосування заходів для забезпечення позову, у колегії суддів відсутня процесуальна можливість здійснювати та встановлювати обставини справи щодо виконання зобов'язань відповідно до умов договорів купівлі-продажу цінних паперів, про розірвання яких зазначає Заявник та подав позов. Відповідно обставини сплати коштів по договорах купівлі-продажу цінних паперів, на які акцентують увагу як Заявник так і апелянт, судом апеляційної інстанції в даних правовідносинах не досліджуються з огляду на правову суть та мету забезпечення позову, котра зводиться до дослідження обставин розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову із забезпеченням збалансованості інтересів сторін. Відтак, обставини сплати коштів, підставності укладених договорів купівлі-продажу цінних паперів є предметом дослідження уже заявлених позовних вимоги в суді першої інстанції (про намір звернутися з якими й було заявлено Заявником під час подання зави про забезпечення позову).
Відтак, Заявник обмежився лише посиланням на те, що вчинення будь-яких правочинів щодо відчуження спірної частки статутного капіталу знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову та викличе необхідність подальшого звернення його до суду з метою повернення належного йому майна.
Отже, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів Позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами.
За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку про те, що у господарського суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для задоволення заяви Позивача та вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на ймовірне утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, не є достатньою підставою для задоволення вказаної заяви.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий господарський суд накладаючи арешт на цінні папери, залишив поза увагою відсутність зв'язку між обраним Заявником заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, не звернув увагу на відсутність будь-яких доказів на підтвердження обставин, обгрунтованості поданої заяви, не врахувавши при цьому положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині задоволення заяви.
Враховуючи усе вищевстановлене в даному судовому рішенні, колегія суддів прийшла до висновку, що заява Позивача про забезпечення позову по даній справі не підлягає до задоволення, а відтак приймає рішення про відмову у її задоволенні.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 1 листопада 2021 року в справі №918/946/21 є такою, що не відповідає нормам процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала підлягає скасуванню в частині задоволення заяви Заявника про вжиття заходів забезпечення позову. В решті ухвалу суду першої інстанції залишає без змін.
Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом задоволено апеляційну скаргу Третьої особи 2, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 ГПК України, покладає судовий збір за розгляд заяви та апеляційної скарги на Позивача.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарського підприємства Шубківське" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 1 листопада 2021 року в справі №918/946/21 - задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 1 листопада 2021 року в справі №918/946/21 - скасувати в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Плант" про вжиття заходів забезпечення позову.
3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Плант" про вжиття заходів забезпечення позову.
4. В решті ухвалу Господарського суду Рівненської області від 1 листопада 2021 року в справі №918/946/21 - залишити без змін.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Плант" (35325, Рівненський район, с. Шубків, вул. Незалежності, 17, код ЄДРПОУ 39879402) на користь Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство Шубківське" (35325, Рівненський район, с. Шубків, вул. Незалежності, 17, код ЄДРПОУ 00724910) - 2270 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
9. Матеріали оскарження ухвали у справі №918/946/21 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2021 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Олексюк Г.Є.