вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" листопада 2021 р. Справа№ 911/2601/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Кравчука Г.А.
секретар судового засідання Мельничук О.С.,
представники сторін:
від позивача - Чуракова Н.М.,
від відповідача 1 - Федієнко О.В.,
від відповідача 2 - не з'явились,
від відповідача 3 - не з'явились,
розглядає апеляційну скаргу
Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця
на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.09.2021
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
у справі №911/2601/21 (суддя Лилак Т.Д.)
За позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця
до:
1. Пісківської селищної ради
2. Головного управління Держгеокадастру у Львівській області
3. Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про визнання недійсними та скасування рішень, заборону вчинення реєстраційних та будь-яких дій із земельними ділянками, -
У 2021 році Акціонерне товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Київської облатсі з позовом до Пісківської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсними та скасування рішень, заборону вчинення реєстраційних та будь-яких дій із земельними ділянками з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130.
23.09.2021 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник просить:
- Заборонити Пісківській селищній раді Бородянського району Київської області код ЄДРПОУ 04359962, вчиняти будь-які дії (у тому числі реєстрацію права власності, поділу, об'єднання, інші дії, які можуть призвести до зміни об'єкта цивільних прав, відчуження, проведення аукціону) із земельними ділянками кадастрові номери 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130, які сформовані за рахунок земельної ділянки державної власності площею 9,8754 га.
- Заборонити державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів, іншим акредитованим та посадовим особам вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130, у тому числі реєстрацію права власності, поділу, об'єднання, інші дії, які можуть призвести до зміни об'єкта цивільних прав.
- Заборонити державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам вчинення будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130.
Вказана заява обґрунтована тим, що існує ризик відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130 на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року у справі №911/2601/21 відмовлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" в заяві про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/2601/21.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що потенційна можливість вчинення відповідачем чи іншими особами дій, які будуть перешкоджати позивачу в реалізації своїх прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року у справі №911/2601/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про забезпечення позову.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів Залізниці, за захистом яких вона звернулась до суду. Зокрема скаржник зазначає, що незважаючи на категоричну обґрунтовану відмову АТ «Укрзалізниці» щодо відчуження земельної ділянки площею 9,8757 га для будівництва об'єктів промислового значення, Пісківська селищна рада приймає рішення про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки сформовані за рахунок земель державної власності та проведення аукціону. Отже, скаржник вказує, що в даному випадку існує загроза, що до закінчення розгляду даної справи Пісківською селищною радою може бути проведено аукціон та відчужено земельні ділянки на прилюдних торгах, тому в разі задоволення позову дане рішення виконати буде неможливо.
22.10.2021 року Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця повторно звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року у справі №911/2601/21, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року у справі №911/2601/21 та призначено розгляд справи на 17.11.2021 року.
10.11.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
16.11.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
17.11.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме рішення №4.11/8-ІІ від 10.03.2021 року Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пісківської селищної ОТГ для проведення аукціону», рішення №4.12/8-ІІ від 10.03.2021 року Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пісківської селищної ОТГ для проведення аукціону», лист №02-19-944 від 15.10.2020 року Органу місцевого самоврядування Виконавчого комітету ради Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області та лист №ЦКМ-14/529 від 25.11.2020 року АТ «Українська залізниця».
В судовому засіданні 17.11.2021 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники відповідача 2 та відповідача 3 в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача 2 та відповідача 3.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Як встановлено матеріалами справи, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" звернулось з позовом до Пісківської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Головного управління Держгеокадстру у Вінницькій області про визнання недійсними та скасування рішень вчинення реєстраційних та будь-яких дій із земельними ділянками з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Пісківською селищною радою прийняті рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130, які сформовані за рахунок земельної ділянки державної власності площею 9,8754 га та про передачу вказаних земельних ділянок у комунальну власність Пісківської селищної ОТГ для проведення аукціону.
Позивач зазначає, що відповідно до наказу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 05.02.2016 року №078 «Про закріплення земельних ділянок за виробничими підрозділами регіональної філії «Південно-Західна залізниця» вищевказану земельну ділянку закріплено за виробничим підрозділом Київська дирекція залізничних перевезень, в тому числі до складу зазначеної земельної ділянки увійшли станція Тетерів східний та західний парк, загальною площею 9,8754 га, право постійного користування якою внесено до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця».
Звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує, що враховуючи наявність рішення №4.11/8-ІІ від 10.03.2021 року Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пісківської селищної ОТГ для проведення аукціону», рішення №4.12/8-ІІ від 10.03.2021 року Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пісківської селищної ОТГ для проведення аукціону» існує ризик відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130 на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суду.
В той же час, позивач звертає увагу, що АТ «Укрзалізниця» листом від 25.11.2020 року №14/529 на звернення селищного голови Пісківської ОТГ від 15.10.2020 оку №02-19-943 надала обґрунтовану відмову щодо відчуження земельної ділянки площею 9,8754 га для будівництва об'єктів промислового значення.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, дослідивши збалансованість інтересів сторін, дійшов висновку, що заява про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Однак положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача, в тому числі для недопущення потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частини 1, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві здійснювати певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язано застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише застереження у заяві про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язано застосування певного заходу забезпечення позову.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку необхідно було застосовувати та досліджувати таку підставу для вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19.
Відмовляючи у задоволенні заяви місцевий господарський суд вказав, що потенційна можливість вчинення відповідачем чи іншими особами дій, які будуть перешкоджати позивачу в реалізації своїх прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Водночас, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, доводів за яких він не вбачає підстав в даному випадку для забезпечення позову не зазначив, а обмежився посиланнями на недостатність наданих доказів для підтвердження того, що незабезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в ході вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як було вказано вище, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача до вирішення спору по суті з тим, щоб забезпечити позивачу, у випадку задоволенні позову, реальну та ефективну можливість виконання рішення суду та поновлення своїх порушених прав. Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її можливістю передчасної примусової реалізації майна (продаж земельних ділянок на аукціоні) на прилюдних торгах до закінчення розгляду зазначеного позову.
Оскільки позивач у цій справі звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, враховуючи приписи ст. 136 ГПК України, в такому випадку судом має досліджуватися та застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Однак, суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи заявника та вважав передчасним вжиття заходів забезпечення позову.
Проте колегією суддів встановлено, що відповідно до наказу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 05.02.2016 року №078 «Про закріплення земельних ділянок за виробничими підрозділами регіональної філії «Південно-Західна залізниця» вищевказану земельну ділянку закріплено за виробничим підрозділом Київська дирекція залізничних перевезень, в тому числі до складу зазначеної земельної ділянки увійшли станція Тетерів східний та західний парк, загальною площею 9,8754 га, право постійного користування якою внесено до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця».
Листом №02-19-944 від 15.10.2020 року Орган місцевого самоврядування Виконавчого комітету ради Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області звернувся до Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» з проханням погодити включення спірних земельних ділянок до плану з метою подальшого їх використання для будівництва та експлуатації об'єктів промислового значення.
Залізниця в свою чергу, листом №ЦКМ-14/529 від 25.11.2020 року не погодило відчуження спірних земельних ділянок для будівництва та експлуатації об'єктів промислового значення.
Однак, рішеннями №4.11/8-ІІ від 10.03.2021 року Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пісківської селищної ОТГ для проведення аукціону» та №4.12/8-ІІ від 10.03.2021 року Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пісківської селищної ОТГ для проведення аукціону», відповідачем 1 було по суті встановлено ризик відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130 на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суду.
З наведеного вбачається, що відповідач 1 вчиняє дії щодо продажу спірних земельних ділянок.
Предметом розгляду у даній справі, є зокрема, встановлення наявності або ж відсутності (в залежності від прийняття рішення) підстав для реалізації спірних земельних ділянок.
Вказане свідчить про пов'язаність заходу забезпечення позову, який просить вжити позивач із предметом спору у даній справі.
Колегія суддів звертає увагу, що суд, вживаючи заходи забезпечення позову повинен забезпечити виконання гарантій позивача щодо невтручання у мирне володіння ним майном у розрізі статті 204 Цивільного кодексу України. Здійснюючи реалізацію таких гарантій, можливість забезпечення позову у даному випадку має бути піддана трискладовому тесту (Рішення ЄСПЛ від 01.06.2006 "Федоренко проти України") на визначення того чи було втручання законним у контексті національного законодавства; чи переслідувало таке втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства та чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
Доктрина легітимного сподівання у даній ситуації, з урахуванням ст.. 204 ЦК України, вимагає констатації того факту, що позивач, який вважає, що відсутні підстави для вилучення спірних земель з його постійного користування, має легітимне очікування щодо вільного володіння своїм майном не менше, аніж легітимне сподівання відповідача на можливість проведення аукціону у випадку відмови в позові у даній справі.
Враховуючи справедливий баланс між інтересами сторін, колегія суддів вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову (у разі його задоволення) може призвести до утруднення виконання рішення, оскільки майно буде вже відчужено і позивач буде змушений звертатися з іншими позовами, зокрема, про визнання недійсним торгів, витребування майна, що в свою чергу вплине на права та інтереси широкого кола осіб, які будуть переможцями на торгах, що надасть їм право набути у власність спірне майно.
Натомість, забезпечення позову в даному випадку, у випадку відмови в задоволенні позову лише відстрочить на період розгляду справи проведення торгів та інше.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про врахування справедливого балансу.
Заявлені позивачем заходи забезпечення відповідають критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, при їх вжитті буде забезпечено збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Також, наявний зв'язок між обраними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що незастосування заходу до забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, адже у разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі буде проведено торги, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18 та від 25.02.2019 року у справі № 924/790/18.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони Пісківській селищній раді Бородянського району Київської області код ЄДРПОУ 04359962, вчиняти будь-які дії (у тому числі реєстрацію права власності, поділу, об'єднання, інші дії, які можуть призвести до зміни об'єкта цивільних прав, відчуження, проведення аукціону) із земельними ділянками кадастрові номери 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130, які сформовані за рахунок земельної ділянки державної власності площею 9,8754 га, заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів, іншим акредитованим та посадовим особам вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130, у тому числі реєстрацію права власності, поділу, об'єднання, інші дії, які можуть призвести до зміни об'єкта цивільних прав та заборони державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам вчинення будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130 відповідають вимогам ч. 1 ст. 137 ГПК України та сприяють ефективному захисту і відновленню порушених прав та інтересів заявника.
Проте, місцевий господарський суд не звернув уваги на вищенаведені обставини, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, відтак дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 2, ч. 1, ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч. 1, ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені місцевим судом обґрунтування оскарженої ухвали є незаконними, не можуть бути достатніми підставами для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, відтак апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню.
Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу місцевим судом відповідно до ст. 129 ГПК України за результатами подальшого розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 255, 269-271, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця на ухвалу господарського суду Київської області від 27.09.2021 року у справі №911/2601/21 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року у справі №911/2601/21 скасувати.
3. Заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про забезпечення позову задовольнити.
4. Заборонити Пісківській селищній раді Бородянського району Київської області код ЄДРПОУ 04359962, вчиняти будь-які дії (у тому числі реєстрацію права власності, поділу, об'єднання, інші дії, які можуть призвести до зміни об'єкта цивільних прав, відчуження, проведення аукціону) із земельними ділянками кадастрові номери 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130, які сформовані за рахунок земельної ділянки державної власності площею 9,8754 га.
Заборонити державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів, іншим акредитованим та посадовим особам вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130, у тому числі реєстрацію права власності, поділу, об'єднання, інші дії, які можуть призвести до зміни об'єкта цивільних прав.
Заборонити державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам вчинення будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130.
5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 27.09.2021 року по справі №911/2601/21.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.11.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
Г.А. Кравчук