Ухвала від 23.11.2021 по справі 911/3730/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"23" листопада 2021 р. Справа№ 911/3730/16 (911/3167/21)

Північний апеляційний господарський суд

суддя: Майданевич А.Г.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ігнатченко Юрія Васильовича

про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Союз юридичних компаній України» від 03.06.2011

у справі № 3-01/2011(суддя Зубець М.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн»

про примусове виконання обов'язку передати обладнання в натурі та визнання права власності на обладнання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЛАЙН ПЛЮС" звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Союз юридичних компаній України" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЛАЙН" про примусове виконання обов'язку передати обладнання в натурі та визнання права власності на обладнання.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Союз юридичних компаній України" від 03.06.2011 у третейській справі №3-01/2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЛАЙН ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЛАЙН" про примусове виконання обов'язку передати обладнання в натурі та визнання права власності на обладнання задоволено повністю.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЛАЙН" виконати свій обов'язок за договором № 1/02-11 купівлі-продажу обладнання від 07.02.2011 щодо передання Товариству з обмеженою відповідальністю "ЦЕЛАЙН ПЛЮС" бетонозмішувального заводу О.Cuoghi тип WET RAPID 4/160 CB 4500/3000 (скіпова версія) з виробництва 120 куб. м. за годину вологого бетону протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту набрання чинності даного рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Союз юридичних компаній України".

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЛАЙН ПЛЮС" право власності за бетонозмішувальний завод O.Cuoghi тип WET RAPID 4/160 CB 4500/3000 (скіпова версія) з виробництва 120 куб. м за годину вологого бетону.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ігнатченко Юрія Васильовича звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про скасування рішення третейського суду, в якій просить скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Союз юридичних компаній України" від 03.06.2011 у третейській справі №3-01/2011.

Також, скаржник просить витребувати документи відповідно до поданого клопотання та призначити експертизу дати виготовлення витребуваних документів (після отримання оригіналів документів).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2021, зазначену заяву передано на розгляд судді Майданевич А.Г.

Розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Ігнатченко Юрія Васильовича, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 346 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом стороною, третьою особою протягом дев'яноста днів з дня ухвалення рішення третейським судом, а особою, яка не брала участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про її права та (або) обов'язки, - протягом дев'яноста днів з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення третейського суду. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Як зазначено заявником в мотивувальній частині заяви про скасування рішення третейського суду, останньому стало відомо про існування рішення третейського суду лише 31.07.2021, коли було отримано копію апеляційної скарги з доданим рішенням третейського суду, проте повний текст рішення третейського суду у справі №3-01/2011 було складено 03.06.2011.

Колегією суддів встановлено, що заявником не подано клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду.

Також, слід зазначити, що до матеріалів заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ігнатченко Юрія Васильовича про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Союз юридичних компаній України» від 03.06.2011 не додано жодних доказів, які б свідчили про отримання заявником копії оскаржуваного третейського рішення лише 31.07.2021

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги діючого процесуального закону не пов'язують початок процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з датою фактичного отримання або датою, коли стало відомо про наявність відповідного рішення, оскільки отримання рішення з запізненням або встановлення наявності такого рішення за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень - є підставою саме для відновлення такого строку.

Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів, зазначає, що клопотання про поновлення строку подання заяви про скасування рішення третейського суду повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.

Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі, зокрема, і заяв про скасування рішень третейських судів, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 зі справи "Устименко проти України", дійшов до висновку що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Отже, можливість поновлення судом пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, а у данному випадку клопотання про поновлення строку взагалі відсутне.

Як зазначалось вище, згідно з ч.3 ст. 346 Господарського процесуального кодексу України заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повертається.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявником пропущено встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк для звернення з відповідною заявою про скасування рішення третейського суду та не надано обґрунтоване клопотання про поновлення строку на подання відповідної заяви, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про повернення вказаної заяви.

Керуючись ст.ст. 119, 346, 347 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ігнатченко Юрія Васильовича про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Союз юридичних компаній України» від 03.06.2011 у справі № 3-01/2011 з доданими до неї документами повернути заявнику.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

3. Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Суддя А.Г. Майданевич