Справа № 333/6455/21
Провадження № 1-кп/333/667/21
Іменем України
22 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Новоолександрівка, Запорізького району, Запорізької області, громадянина України, українця, має середню спеціальну освіту, не одружений, проходить військову службу за контрактом на посаді кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти (конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) військової частини № НОМЕР_1 Національної Гвардії України у військовому званні солдат, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням його у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) військової частини № НОМЕР_1 Національної Гвардії України, знав та розумів, що відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року, на нього, у тому числі, покладено обов'язки додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин військовослужбовцями, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:
- п. 12.4. - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;
- п. 12.9. - водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7;
- п. 18.1. - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно правових актів, ОСОБА_7 , всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, тобто діючи зі злочинною недбалістю, вчинив необережний злочин, а саме - порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження за таких обставин.
Так, 05 липня 2021 року, приблизно о 14 годині 10 хвилин, ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21081», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по правій смузі руху проїзної частини вул. Космічної в місті Запоріжжі, яка в місці ДТП мала дві смуги для руху, з боку вул. Чумаченка в напрямку вул. Складської, зі швидкістю не менше 61,1 км/год, що перевищує дозволену швидкість руху в населеному пункті.
В цей же час, в попутному водію ОСОБА_7 напрямку, попереду нього, в лівій смузі руху, зі швидкістю приблизно 40 км/год, що не перевищує дозволену швидкість руху в населеному пункті, здійснював рух автомобіль «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 .
В той же час, на розділювальній смузі, зліва від проїзної частини, по ходу руху водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , напроти нерегульованого пішохідного переходу стояла пішохід ОСОБА_4 .
Водій автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , з метою надання переваги в русі пішоходу ОСОБА_4 , застосував гальмування, почав знижувати швидкість та зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом.
Після повної зупинки автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_3 , пішохід ОСОБА_4 почала рух, вийшла на проїзну частину вул. Космічної та перетинала її по нерегульованому пішохідному переході зліва направо по напрямку руху автомобіля «ВАЗ 21081», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 .
Під час руху, в районі будинку № 124 по вул. Космічній в м. Запоріжжі, водій ОСОБА_7 , маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити пішохода ОСОБА_4 та маючи при цьому технічну можливість уникнути наїзду на неї, відповідних заходів до дотримання дозволеного швидкісного режиму та до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив та скоїв наїзд на ОСОБА_4 , яка знаходилась на пішохідному переході.
Своїми діями водій ОСОБА_7 порушив вимоги п.п. 12.4., 12.9. б), 18.1. Правил дорожнього руху, при цьому порушення ним п.18.1. ПДР, знаходиться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_4 отримала: закриту травму лівого колінного суглоба: повний розрив внутрішньої порцii заднього рога медіального меніска, перелом міжвиросткового заглиблення, розрив передньої хрестоподібної зв'язки, множинні вогнища контузії кісткового мозку в медіальному виростку великогомілкової кістки, гемартроз лівого колінного суглоба, садна в ділянці лівого колінного суглоба, яка у сукупності кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (21 день). Садна в ділянках обличчя злiва (лiва вилична кістка), правого ліктьового суглоба у ОСОБА_4 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_7 як скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Під час судового розгляду ОСОБА_7 визнав вину повністю у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і пояснив, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними в обвинувальному акті, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними, належними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбаченими КК України за вказаний злочин і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок.
Дійсно, 05 липня 2021 року, в обідній час, він керував власним автомобілем «ВАЗ 21081», реєстраційний номер НОМЕР_2 та здійснював рух по правій смузі руху проїзної частини вул. Космічної в місті Запоріжжі. У тому місці, проїзна частина мала дві смуги руху.
Під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу напроти будинку №124 по вул. Космічній, ліворуч від нього рухався автомобіль «Hyundai Tucson», а попереду - автомобіль «Volkswagen Polo». Останній проїхав вказаний пішохідний перехід, а він не побачив, що «Hyundai Tucson» зупинився, пропускаючи пішохода.
Продовжуючи рух, він несподівано побачив на пішохідному переході потерпілу ОСОБА_4 яка переходила пішохідний перехід зліва направо і не зміг завадити наїзду на останню. Після дорожньо-транспортної пригоди, він відразу зупинив свій транспортний засіб, свідки події викликали карету «швидкої допомоги» та поліцію, він про це доповів своєму керівництву. В момент скоєння ДТП його транспортний засіб мав швидкість, приблизно 60 км/год.
У скоєному щиро кається, просить вибачення у потерпілої. Під час лікування ОСОБА_4 допомагав їй матеріально та фактично сплачував витрати останньої на лікування. Всього відшкодував 33 830 грн. Цивільний позов потерпілої про стягнення з нього моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. визнає лише частково - у розмірі 5 000 грн.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор, потерпіла і обвинувачений фактично не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз'яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, так як прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню. Щодо доказів цивільного позову прокурор вважав за необхідне дослідити у повному обсязі.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. Водночас, докази, що стосуються цивільного позову, було вирішено дослідити у повному обсязі, враховуючи лише часткове його визнання обвинуваченим.
Надані ОСОБА_7 показання, на думку суду, послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин скоєного кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України».
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що 05.07.2021 року, в обідній час, вона вийшла на зупинці громадського транспортну «Східна» у м. Запоріжжі і їй необхідно було переходити вул. Космічна. Дорогу вона переходила по пішохідному переходу. Коли вона перейшла одну половину дороги, то зупинилася на розділяючій смузі. Автомобіль «Hyundai Tucson», який їхав по лівій смузі, у бік Оріхівського шосе, загальмував та зупинився. Вона ступила на пішохідний перехід та почала по ньому йти. Кола пройшла автомобіль «Hyundai Tucson», то праворуч побачила як до неї наближається ще один автомобіль і після цього вона нічого не пам'ятає. Прийшла до свідомості вже у лікарні.
Внаслідок ДТП у неї була пошкоджена ліва нога. Лікувалася дуже довго, після виписки з лікарні два місяці перебувала на милицях, а ще один місяць - ходила за допомогою палиці. Обвинувачений їй допомагав матеріально під час лікування, тому вона заявила цивільний позов лише про стягнення моральної шкоди. Вважає, що обвинуваченого необхідно суворо покарати за його дії.
Також, суд дослідив матеріали судових інженерно-транспортної та медичної експертиз, а також матеріали, що характеризують особу ОСОБА_7 і стосуються речових доказів.
Частина 2 статті 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, вік та здоров'я обвинуваченого (на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває), характеризуючі особистість обвинуваченого обставини - раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрацію, не одружений, на утриманні не має жодної особи, перебуває на військовій службі за контрактом, позитивно характеризується за місце служби, до адміністративної відповідальності за скоєння порушення ПДР не притягався, думку потерпілої щодо суворого призначення останньому покарання, фактичне відшкодування матеріальної шкоди, завданої своїми діями.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , на думку суду, є щире каяття, що підтверджується його поведінкою під час досудового розслідування та судового розгляду, а також часткове добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, обтяжуючі покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.
Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення, дані про його особу, поведінку після вчинення злочинів (не порушував покладені на нього процесуальні обов'язки щодо явки до органу досудового розслідування, суду, частково відшкодував завдану шкоду), думку потерпілої, вважаю за необхідне останньому призначити покарання у виді обмеження волі строком 2 роки.
Відповідно до статті 58 КК України, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
Враховуючи, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем (контракт діє до 24.11.2023 року), і до нього може бути застосовано службове обмеження, передбачене статтею 58 КК України, з урахуванням особистості обвинуваченого, конкретних обставини кримінального провадження, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 службового обмеження замість обмеження волі.
При вирішенні питання про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, що санкція ч.1 ст.286 КК України безальтернативно передбачає позбавлення права керувати транспортними засобами.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_4 заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди на суму 100 000 грн.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленим КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з п.10 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Вина ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на думку суду, повністю доведена.
Обґрунтовуючи свій цивільний позов, потерпіла ОСОБА_4 вказала, що своїми діями обвинувачений спричинив їй певні моральні страждання, тому що вона до дорожньо-транспортної пригоди мала активний спосіб життя: займалася вільною боротьбою, при цьому на різних змаганням займала лише призові місця. На теперішній час вона має пройти дуже тривалий період, для того щоб відновити свою фізичну форму. Крім того, вона боїться переходити дорогу, так як відразу у пам'яті спливають обставини ДТП. Також, влітку 2021 року вона планувала поїхати на море та працювати, щоб отримати додатковий дохід, а замість цього була два місяці на милицях, а один місця - ходила з палицею. Крім того, їй було завдано фізичні страждання через отриманні під час ДТП тілесні ушкодження.
Суд вважає, що вказані обставини не викликають сумнівів. Оцінуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з характеру й обсягу страждань, які виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , зміни нормального ритму життя (відсутність можливості певний час активно займатися спортом, здійснювати трудову діяльність), необхідності певний період часу витрачати на лікування та відновлення здоров'я. Виходячи із засад виваженості та справедливості, відповідно до вимог ст.1167 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги потерпілої щодо стягнення моральної шкоди необхідно задовольнити частково, а саме у сумі 75 000 грн.
Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні складають 3 775 грн. 64 коп. за залучення експертів на проведення судових інженерно-транспортних експертиз.
Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Враховуючи, що процесуальні витраті, зазначені в обвинувальному акті документально підтверджені матеріалами кримінального провадження (довідками про витрати на проведення експертиз № СЕ-19/108-21/9403-ІТ від 08.09.2021 року, № СЕ-19/108-21/8347-ІТ від 28.07.2021 року), тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченого зазначених витрат на користь держави.
Відповідно до даних реєстру матеріалів досудового розслідування 09.07.2021 року ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області було накладено арешт на автомобіль «ВАЗ 21081», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким під час дорожньо-транспортної пригоди керував обвинувачений. Крім того, зазначений транспортний засіб був визнаний слідчим речовим доказом.
Згідно п.1 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому, майно, що зберегло на собі сліди кримінального правопорушення конфіскуються, крім випадків, коли власник не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Автомобіль «ВАЗ 21081», реєстраційний номер НОМЕР_5 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , належить ОСОБА_9 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи, що в даному випадку автомобіль «ВАЗ 21081», реєстраційний номер НОМЕР_5 , не належить обвинуваченому, і цей транспортний засіб під час ДТП перебував лише у користуванні обвинуваченого, але на законних підставах, тому, на думку суду, арешт з вказаного автомобіля необхідно зняти і передати його власнику ОСОБА_9 .
До обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався.
Керуючись ст. ст. 349 ч.3, 366-368, 370-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі вимог ст.58 КК України, замість обмеження волі військовослужбовцю ОСОБА_7 призначити покарання у вигляді 2 (двох) років службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 20 відсотків із суми грошового забезпечення обвинуваченого.
Скасувати арешт на майно, а саме: автомобіль «ВАЗ 21081», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Речовий доказ:
- автомобіль «ВАЗ 21081», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів відділу поліції №4 Запрізького РУП ГУНП в Запорізькій області повернути власнику - ОСОБА_9 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 3 775 грн. (три тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 64 коп. за залучення експертів на проведення судових інженерно-транспортних експертиз.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1