Справа № 309/3290/21
Провадження № 2/309/796/21
25 жовтня 2021 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Довжанин М.М.
за участю секретаря судового засідання Томищ Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 5127,75 доларів США, що за курсом 27.23 відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.07.2021 року складає 139628,63 грн. за кредитним договором №MKG0GA0000000001 від 11.01.2008 року, яка складається з наступного: 5127,75 доларів США - 3% річних від простроченої суми та стягнути судові витрати.
Як на підставу для задоволення вищевказаних позовних вимог, банківська установа посилається на те, що в процесі цивільно-правової реалізації укладеного між позивачем та відповідачем договору кредиту, зобов'язання позичальника перед банківською установою зі сплати кредиту та інших нарахувань залишилися невиконаними, що є підставою для стягнення 3% річних.
В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не з'явився. У позові не заперечив проти розгляду справи у відсутності представника Банку та ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. Про часта місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду невідомі. Відзив чи заперечення проти позову від відповідачки не надходили.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення про заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає, що справу можливо вирішити у відсутності сторін без фіксування судового процесу.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
11.01.2008 між ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір №MKG0GA0000000001 (надалі - Кредитний договір), згідно з яким Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 49714,40 доларів США на термін до 11.01.2028 (а.с. 12-16).
На підставі рішення Хустського районного суду від 23 листопада 2015 року (надалі Рішення) присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму боргу в розмірі 900322,01 (дев'ятсот тисяч триста двадцять два) гривень 01 копійок, що за офіційним курсом НБУ від 31.07.2015 року становить 41662,29 доларів США та складається з наступного: 36288,88 доларів США - заборгованість за кредитом; 3089,44 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 289,03 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 11,57 доларів США - штраф (фіксована частина); 1983,37 доларів США - штраф (процентна складова).
Рішення суду набуло законної сили 05.01.2016 року.
Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини щодо укладання Кредитного договору, а також надання кредитних коштів та неповернення їх відповідачем не підлягають доказуванню у справі, яка розглядається, оскільки мають преюдиційне значення.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 20.08.2015 по 19.07.2021 в розмірі 5127,75 доларів США, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання Заочного рішення.
Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи суд виходить з того, що ст. 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І книги 5 ЦК України «Загальні положення про зобов'язання», а відтак поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Виконання своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом відповідач в порушення статей 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України не виконав, внаслідок чого позивачем було пред'явлено вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №309/3369/15-ц).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) висловлено правову позицію (яка продубльована в наступних за нею постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі № 675/869/16-ц, від 31 жовтня 2018 року по справі № 155/1315/15-ц та ін.) про те, що за наявності судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, відсутня підстава для нарахування процентів за кредитним договором, оскільки строк дії договору змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, а права та інтереси кредитодавця в цих правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Вказана правова позиція зазначена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Враховуючи наведене, з ухваленням судом заочного рішення від 23.11.2015 про стягнення заборгованості за кредитним договором №MKG0GA0000000001 від 11.01.2008 року, зобов'язання відповідачки сплатити заборгованість за вказаним кредитним договором не припинилося та триває до фактичного виконання грошового зобов'язання, а відтак у позивача є право на отримання 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
З огляду на те, що заочне рішення від 23.11.2015 року набуло законної сили 05.01.2016 року, а з наступної дати після набрання рішенням законної сили - з 06.01.2016 року у відповідачки виникло грошове зобов'язання, яке вона порушила, то в позивача відповідно, виникло право на застосування наслідків такого порушення в силу статті 625 Цивільного кодексу України, тобто позивач має право на отримання:
- 3% річних від простроченої суми за невиконання Рішення за період з 06.01.2016 по 19.07.2021.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №206/7190/14-ц у якій вказано, що з моменту набрання рішенням законної сили у позивача виникло право на стягнення сум за ст. 625 ЦК України, оскільки з цього моменту права кредитора за кредитним договором, який припинився у зв'язку із достроковим стягненням кредиту, трансформувалися в охоронні правовідносини.
При цьому, 3% річних суд розраховує за формулою: [Відсотки] = [Сума боргу] х 3% / 365 днів х [Кількість днів].
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача за період з 06.01.2016 по 19.07.2021 підлягає стягненню сума коштів у розмірі 4797,65 доларів США, що за курсом 27,23 відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.07.2021 року складає 130640,01 гривень (з яких: 855,05 доларів США за період з 06.01.2016 по 31.12.2016 (28896,55 - заборгованість за кредитом) х 3%/365 х 361 дні); 2600,69 доларів США за період з 01.01.2017 до 31.12.2019 (28896,55 - заборгованість за кредитом) х 3%/365 х1095 днів); 866,90 доларів США за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (28896,55 - заборгованість за кредитом) х 3%/366 х 366 днів); 475,01 доларів США за період з 01.01.2021 по 19.07.2021 (28896,55 - заборгованість за кредитом) х 3%/365 х 200 днів)).
Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення 3% річних у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань, а відповідачем не надано доказів повного виконання зобов'язань за Кредитним договором, не спростовано наданих позивачем розрахунків вказаних сум, вимоги за предметом позову підлягають задоволенню частково.
Судові витрати по справі у сумі 2270,00 грн. підлягають віднесенню на відповідача відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 4797,65 доларів США (чотири тисячі сімсот дев'яносто сім доларів США 65 центи), що за курсом 27,23 відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.07.2021 складає 130640,01 гривень (сто тридцять тисяч шістсот сорок гривень 01 копійок) трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором №MKG0GA0000000001 від 11.01.2008 року за період з 06.01.2016 по 19.07.2021, а також суму 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок у відшкодування судових витрат по справі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хустського районного суду Закарпатської області.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Хустського
районного суду: Довжанин М.М.