Справа № 308/8614/21
(заочне)
19 листопада 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі судового засідання Бота О.І.,
за участі представника позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», приватного нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний виконавець виконавчого округу Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,,
встановив:
07.07.2021 представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Качмар О.Б. звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідачів ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» та приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Малкова М.В., в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Головкіною Я.В. 09.03.2021, зареєстрований в реєстрі №5589, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованість в сумі 12790, 06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис вчинено при відсутності безспірності заборгованості, а також на документі, що не входить до Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечувала.
В свою чергу представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД», будучи повідомленим про місце, час та дату судового засідання, в судове засідання повторно не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи від представника останнього не надходило. Відповідач приватний нотаріус Головкіна Я.В. подала до суду заяву від 28.09.2021, в якій вирішення справи залишає на розсуд суду. Окрім цього відповідачі відзиву на позов до суду не подавали.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, заяв про відкладення розгляду справи, а також пояснень щодо позову до суду не подано.
На підставі ст. 280 ЦПК України, зі згоди сторони позивача, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні в справі доказові матеріали, суд приходить до наступного висновку.
З оспорюваного виконавчого напису вбачається, що такий вчинено 09.03.2021 за реєстровим №5589 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про звернення стягнення з позивачки на користь відповідача як правонаступника за договором про відступлення прав вимоги заборгованість за кредитним договором №014/0628/82/0029678 від 06.03.2012, укладеного між позивачкою та АТ «Райфайзен Банк Аваль».
Зазначено, що строк платежу настав, боржником допущено прострочення платежів, заборгованість проводиться за період з 12.10.2019 по 05.02.2021 в сумі 12290, 06 грн., в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту 7296, 44 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 4993, 62 грн. Окрім цього за вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату у 500 грн. Зазначено, що загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника становить 12790, 06 грн.
Окрім цього зі змісту оспорюваного виконавчого напису з'ясовано, що такий вчинено відповідно до п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999.
За вказаним виконавчим написом приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №64976271, в межах якого за постановою від 01.04.2021 звернуто стягнення на доходи боржника.
Ухвалою суду від 08.07.2021 стягнення за вказаним виконавчим написом зупинено.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи у контексті з доводами та запереченнями учасників судового процесу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Проте вказана Постанова № 1172 не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими можливе стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідні зміни до Постанови № 1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» визнана судом незаконною та нечинною, відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14.
Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття. При цьому постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Ухвалою суду від 08.07.2021 у приватного нотаріуса витребувано копію оспорюваного виконавчого напису, а також документів на підставі яких такий виконавчий напис був вчинений.
З копій документів, надісланих до суду приватним нотаріусом на виконання ухвали суду, вбачається, що кредитний договір №014/0628/82/0029678 від 06.03.2012, укладений між позивачкою та АТ «Райфайзен Банк Аваль», на підставі якого приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис є договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування, який містить реквізити та підпис сторін та печатку банку, а відтак нотаріально не посвідчений й зрештою не відноситься до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а відтак у приватного нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на такому.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 №6-887цс17.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.
Стороною позивача заперечується безспірність заборгованості.
З виписки з особового рахунку позивачки за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0628/82/0029678 від 06.03.2012 вбачається, що сума заборгованості станом на 05.02.2021 становить 12290, 06 грн. та складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 7296, 44 грн. та прострочена заборгованість по процента за користування кредитом 4993, 62 грн. Окрім цього вказано період нарахування з 12.10.2019 по 05.02.2021.
Пунктом 1.1.5 договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0628/82/0029678 від 06.03.2012 визначено дату сплату платежів - 06 числа кожного календарного місяця згідно з Графіком погашення кредиту та сплати інших платежів, а також зазначено, що датою повного погашення кредиту є 06.03.2018.
Разом з цим оспорюваного виконавчого напису вбачається, що стягнення провадиться за період з 12.10.2019 по 05.02.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Однак припис абзц. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 711/6227/14-ц.
З огляду на те, що вказаний вище розрахунок заборгованості не деталізований, а саме в ньому відсутній період нарахування процентів за користування кредитом, суд позбавлений можливості з'ясувати дійсність розміру означеної суми заборгованості, тобто чи проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відтак, на думку суду, приватний нотаріус не переконалася належним чином у безспірності характеру правовідносин між відповідачем та позивачкою, не перевірила дійсність суми заборгованості за кредитним договором, а також вчинила виконавчий напис на договорі, який не є нотаріально посвідченим, і відповідно не відноситься до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а отже заявлена відповідачем як банком до стягнення кредитна заборгованість не могла вважатися безспірною на момент вчинення виконавчого напису.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», всупереч наданому йому ст. 191 ЦПК України права подати заперечення проти позову у вигляді відзиву, таким не скористався, а тому вказаний вище висновок суду зроблений за наявними матеріалами справи, в тому числі й витребуваними судом за відповідними ухвалами у порядку ст. 84 ЦПК України.
Тож, позовна вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає до задоволення.
Разом з тим, суд зауважує, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем в розглядуваному спорі. Так, Верховний Суд в постанові у справі №474/106/18 зробив висновок, що спори щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася по виконавчий напис. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача - ТОВ «Фінансова компанія «Аланд».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 8, 41, 124, 129, 1291 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни, що зареєстрований в реєстрі за №5589 від 09.03.2021, про звернення стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» (ідентифікаційний код юридичної особи 42642578) заборгованості за кредитним договором №014/0628/82/0029678 від 06.03.2012.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» (місцезнаходження за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301, ідентифікаційний код юридичної особи 42642578) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання якої АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 908 /дев'ятсот вісім/ гривень
Заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.07.2021, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набранням рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов