Справа № 308/14646/21
22 листопада 2021 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», Третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору, на стороні відповідача 1:Державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Богдана Степанівна , Третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору, на стороні відповідача 2: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про захист прав споживачів фінансових послуг та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», Третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору, на стороні відповідача 1:Державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Богдана Степанівна, Третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору, на стороні відповідача 2: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про захист прав споживачів фінансових послуг та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.
19.11.2021 від позивача по справі надійшла заява про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що 28.10.2021 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Богданою Степанівною відносно Позивача була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 67312794 та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 67312794, при цьому додає до заяви копії постанов.
При цьому позивач зазначає, що в разі проведення примусової реалізації майна Позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження. А у разі задоволення позову, Позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав.
Як вказано у заяві про забезпечення позову, виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову (зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку), зважаючи на наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позов, та наявності в спірних відносинах ризику утруднення та унеможливлення виконання рішення по даній справі, Позивач вимушений подати заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову.
Позивач зазначає, що метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Окрім того, позивач вказує і на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що майно Позивача буде відчужене, а Позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, тому є всі підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Позивач зазначає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову спрямована безпосередньо на зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу, який оскаржується в рамках даної судової справи, Позивач просить не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки відсутні підстави для його застосування, а вжиття заходів забезпечення позову не нестиме жодних збитків для Відповідача.
У заяві вказано на те, що з метою недопущення спричинення значної шкоди заявнику та порушення принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, а також з урахуванням співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, є необхідність вжиття негайних заходів, направлених на ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав Позивача, за захистом яких він звернувся.
Позивач ставить питання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, що фактично тягне за собою зупинення виконавчого провадження. Статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: 2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
При обґрунтуванні клопотання позивач посилається на положення п.6,10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, на рішення Європейський суд з прав людини"Пантелеєнко проти України","Пантелеєнко проти України", постанову Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі N 910/1040/18, ст. 149,150,154 ЦПК України, постанові Верховним Судом від 10 квітня 2019 року в справі №753/2380/18-ц та постанові від 30. 05.2019 у справі № 456/2438/17, Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач просить суд: прийняти до розгляду заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову та розглянути не пізніше двох днів з дня її надходження до суду, вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса № 8600, вчинений «19» жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, у виконавчому провадженні № 67312794.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні вживатися судом лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до наведених норм заява про зупинення виконання має бути мотивованою, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення, підтверджені певними доказами.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
На переконання суду заявником не наведено обґрунтованих підстав зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса, не додано доказів, які б підтверджували необхідність зупинення виконання такого виконавчого напису, а встановити підстави для зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса без дослідження матеріалів справи та виконавчого провадження не можливо.
Метою забезпечення позову є нівелювання реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 03 квітня 2019 року по справі №211/129/18-ц, за змістом ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного та повного виконання рішення, зазначеного в документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначений виконавчим написом.
Разом із тим, представник позивача власне просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса № 8600, вчинений «19» жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, у виконавчому провадженні № 67312794.
Із змісту заяви та додатків до неї вбачається, що предметом спору є виконавчий напис № 8600, вчинений «19» жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем.
Згідно наявних у матеріалах справи копій постанов 28.10.2021 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Богданою Степанівною відносно Позивача була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 67312794 та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 67312794.
Разом із тим заявником (позивачем) до заяви не надано доказів факту стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса №8600, вчиненого 19.10.2021, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем.
За таких обставин, враховуючи те, що заявник не обґрунтував наявність спору між ним та виконавчою службою з приводу стягнення сум за виконавчим написом нотаріуса, а заява ґрунтується лише на обставинах того, що вчинений виконавчий напис про стягнення з позивача заборгованості вважає таким, що не підлягаєвиконанню, а також зважаючи на відсутність доказів, що з нього проводиться стягнення за вказаним виконавчим написом, не вказав чи має позивач місце роботи та інші доходи, в якому розмірі з позивача стягнено суму коштів, а отже не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких звернувся до суду.
Крім того, посилання заявника на проведення примусової реалізації майна не підтверджується жодними доказами, оскільки до заяви додано виключно постанову про відкриття виконавчого провадження та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Відомості про примусову реалізацію майна в межах виконавчого провадження відсутні.
Щодо зупинення виконавчого провадження суд зазначає наступне. При встановленні відповідності заходів слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Заборона державному/приватному виконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії прямо обмежить права та обов'язки виконавця, які визначені у Закону України "Про виконавче провадження", а саме те, що виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Саме такий висновок викладено в постанові ВС №211/129/18-ц.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -
В задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», Третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору, на стороні відповідача 1:Державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Богдана Степанівна, Третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору, на стороні відповідача 2: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про захист прав споживачів фінансових послуг та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VIII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош