Справа № 308/14619/19
29 жовтня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Бенца К.К.,
при секретарі судового засідання - Курбатова Д.Л.
за участю :
представника позивача - Шатров В.В.
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою Органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-
Орган опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому звернувся до Ужгородського міськрайонного суду в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
Позов мотивує тим, що 13.03.2019 року в службу у справах дітей надійшов лист №3111/106/25/1-2019 від Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області про те, що 07.03.2019 року до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області з письмовою заявою звернулась гр. ОСОБА_2 , у якій просила прийняти міри до її малолітнього сина гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично із заявницею не проживає, оскільки систематично тікає з дому, тиняється містом, нюхає клей з іншими малолітніми особами ромської народності. Заявниця жодного впливу на дитину не має, просить допомогти.
Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово, протягом останніх двох років під час проведення профілактичних відпрацювань працівниками Ужгородського ВП спільно з спеціалістами служби у справах дітей Ужгородської міської ради був зупинений у межах міста Ужгорода за фактом випрошування ним грошей у перехожих, образливого чіпляння до громадян, вдихання парів клею. Крім того, він неодноразово був помічений за фактами дрібних крадіжок з продовольчих магазинів міста. За кожним протиправним діянням малолітнього гр. ОСОБА_3 було притягнено до адміністративної відповідальності його матір як єдиного законного представника дитини - гр. ОСОБА_2 , оскільки дитина не досягла віку, з якого настає адміністративна або кримінальна відповідальність. Малолітній неодноразово був поміщений до притулку для дітей Закарпатської ОДА та притулку для дітей у м. Львів.
Позивач зазначає, що 16.10.2019 року малолітній ОСОБА_3 був поміщений до притулку для дітей служби у справах дітей Львівської ОДА. В ході проведеної роботи було з'ясовано, що мати малолітнього, зі слів сусідів, виїхала за межі України на роботу, що підтверджується відповідним актом обстеження від 11.11.2019 року.
Відповідно до клопотання служби у справах дітей Ужгородської міської ради від 14.11.2019 року малолітнього ОСОБА_3 влаштовано до притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської ОДА, де він наразі і перебуває.
Вказують на те, що дане питання було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Ужгородського міськвиконкому 03.12.2019 року, проте мати дитини на комісію не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про час і місце проведення засідання. Крім того з 16.10.2019 року відповідач жодного разу не цікавилася долею своєї дитини, що свідчить про те, що мати дитини не бажає належно виконувати свої батьківські обов'язки по вихованню та утриманню дитини.
Позивач зазначає, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Ужгородської міської ради відбувся розгляд питання щодо неналежного виконання батьківських обов'язків гр. ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наслідками якого було прийнято рішення про наявність підстав для надання висновку про доцільність позбавлення гр. ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на викладене, на дані висновку органу опіки та піклування №809/23-21 від 18.12.2019 року, яким визнано за доцільне позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить суд ухвалити рішення, яким: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь виконавчого комітету Ужгородської міської ради, як Органу опіки та піклування, аліменти на утримання малолітнього сина : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмір 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві..
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Вказала на те, що не може виховувати сина, оскільки останній постійно тікає з дому, вчиняє крадіжки. Заперечила щодо стягнення з неї аліментів на утримання сина оскільки офіційно ніде не працює, крім того має на утриманні інших малолітніх дітей і не має можливості сплачувати аліменти.
У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.
Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
13.11.2020 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
30.09.2021 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Судом встановлено, що 13.03.2019 року в службу у справах дітей Ужгородської міської ради надійшов лист №3111/106/25/1-2019 від Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області про те, що 07.03.2019 року до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області з письмовою заявою звернулась гр. ОСОБА_2 , у якій просила прийняти міри до її малолітнього сина гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично із заявницею не проживає, оскільки систематично тікає з дому, тиняється містом, нюхає клей з іншими малолітніми особами ромської народності. Заявниця жодного впливу на дитину не має, просить допомогти. ( а.с. 16 -17)
Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово, протягом останніх двох років під час проведення профілактичних відпрацювань працівниками Ужгородського ВП спільно з спеціалістами служби у справах дітей Ужгородської міської ради був зупинений у межах міста Ужгорода за фактом випрошування ним грошей у перехожих, образливого чіпляння до громадян, вдихання парів клею. Крім того, він неодноразово був помічений за фактами дрібних крадіжок з продовольчих магазинів міста. За кожним протиправним діянням малолітнього гр. ОСОБА_3 було притягнено до адміністративної відповідальності його матір як єдиного законного представника дитини - гр. ОСОБА_2 , оскільки дитина не досягла віку, з якого настає адміністративна або кримінальна відповідальність. Малолітній неодноразово був поміщений до притулку для дітей Закарпатської ОДА та притулку для дітей у м. Львів.(а.с.16-17)
Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 07.03.2019 року гр. ОСОБА_2 звернулась до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області щодо прийняття міри до її малолітнього сина гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18-19)
Відповідно до пояснень відповідача наданих в судовому засіданні її малолітній син гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із нею не проживає, постійно тікає з дому, нюхає клей з іншими особами ромської народності.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.12.2013 року виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ у Закарпатській області, актовий запис в Книзі реєстрації народжень за №17 від 19.12.2013 року, ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . У свідоцтві про народження дитини її матір'ю значиться - ОСОБА_2 . (а.с.9)
Згідно листа Притулку для дітей Служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації №150/3 від 16.10.2019 року малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.10.2019 року перебував у вищевказаному притулку.(а.с.12)
Згідно акту обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , від 04.09.2018 року вбачається, що для виховання та розвитку дитини створені мінімальні умови.(а.с.11)
Згідно акту обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , від 11.11.2019 року вбачається, що відповідач - мати малолітнього, зі слів сусідів, виїхала за межі України на роботу.(а.с.13)
Як вбачається із клопотання Служби у справах дітей Ужгородської міської ради №724/23-28 від 14.11.2019 року начальник служби звернувся до директора Притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської ОДА із клопотанням про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що його мати зі слів сусідів вирушила на заробітки у Францію.(а.с.14)
Відповідно до листа Служби у справах дітей Ужгородської міської ради №737/23-25 від 19.11.2019 року начальник служби звернувся до Притулку для дітей Служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації із проханням відрахувати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з його влаштуванням до Притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації.(а.с.15)
Предметом розгляду органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому було питання виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно висновку органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому №809/23-21 від 18.12.2019 року, враховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.5-7)
Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці…».
Зокрема відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватись з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти , готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання одного з них окремо від дитини, не впливає на об'єм їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків.
Всупереч закону та моральним засадам суспільства відповідач жодного з покладеного законом на батьків обов'язків не виконує, хоча дитина за своїм віком потребує цього.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є підставою передбаченою п.2 ч. 1 ст. 164 СК України позбавлення батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Позбавлення батьківських прав, відповідно до ст.166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення поновлення батьківських прав", особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення від виконання батьківських обов'язків має місце тоді, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків.
Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовими рішеннями, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідач впродовж тривалого часу вихованням малолітньої дитини не займається, 07.03.2019 року ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області із письмовою заявою, у якій просила прийняти міри до її малолітнього сина гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно листа Притулку для дітей Служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації №150/3 від 16.10.2019 року малолітня дитина перебувала у вищевказаному притулку, відповідно до клопотання служби у справах дітей Ужгородської міської ради від 14.11.2019 року малолітнього ОСОБА_3 влаштовано до притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської ОДА, де він наразі і перебуває.
В судовому засіданні не встановлені об'єктивні перешкоди для відповідача у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.
Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, відповідач визнала позовні вимоги в частині позбавлення її батьківських прав, суд вважає що з боку відповідача мала місце винна поведінка, яка проявилась в свідомому ухиленні нею від виконання своїх батьківських обов'язків. Оскільки вказані факти як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення відповідача та свідомим нехтуванням батьківськими обов'язками, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав відносно її дитини.
Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача не надала.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню свого сина, а тому, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості , враховуючи визнання позову відповідачем в частині позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно п.1 ч.1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо його виховання.
Разом з тим, слід роз'яснити відповідачу, що згідно ч.2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Обґрунтованими є і вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина.
Згідно ч.3 ст. 166 СК України - при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Так, відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 свій обов'язок утримувати сина, що передбачений ст. 180 СК України за твердженням позивача не виконує.
Ненадання матеріальної допомоги на утримання дитини є порушенням обов'язку батьків піклуватися про своїх дітей.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленністю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч.1 ст. 183 СК України - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ст. 183 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від доходу її батька.
Частина 1 статті 182 СК України зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 статті 182 СК України зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ст. 7 ЗУ „Про державний бюджет України на 2021 рік" затверджено на 2021 рік прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2021 року - 2395 гривень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. ст. 182, 183 СК України, надані сторонами докази в підтвердження своїх позовних вимог та заперечень проти позовних вимог, враховує матеріальний стан відповідача, стан здоров'я, потреби дитини, та працездатний вік відповідача, розмір отриманого відповідачем доходу , враховує встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, а також покладення обов'язку утримання дитини на батьків.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, як встановлено судом, відповідач в порядку ст.188 Сімейного Кодексу України від обов'язку утримувати сина не звільнена, угоди про добровільну сплату аліментів згідно ст. 189 Сімейного кодексу України між сторонами на даний час не укладено.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що для задоволення всіх потреб дитини: калорійного харчування та забезпеченням одягу відповідно до його віку, з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дитини, дійсної участі матері у його утриманні, слід визначити розмір аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з дня подачі позовної заяви до суду 20.12.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, що відповідає приписам ч.1 ст. 183 СК України.
Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом не встановлено.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог тому суд вважає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір", з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір.
Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 7, 150, 155, 164-166, 180-183, 191 СК України, суд,-
Позовну заяву Органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Позбавити гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 орган, що видав - 2123, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 орган, що видав - 2123, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , на користь виконавчого комітету Ужгородської міської ради, як Органу опіки та піклування, аліменти на утримання малолітнього сина : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з дня подачі позовної заяви до суду 20.12.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 орган, що видав - 2123, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , на користь держави суму судового збору в розмірі 768,40 гривень.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач - Орган опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3);
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 орган, що видав - 2123, місце реєстрації : АДРЕСА_2 )
Дата складання повного тексту рішення суду 08.11.2021 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца