Справа № 308/11300/21
17 листопада 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у відкритому судовому засіданні, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 17.11.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.11.2021 року.
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання сина, ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2021 вказана позовна заява залишена без руху.
24.09.2021 від позивача надійшла уточнена позовна заява в якій позивач просить суд розірвати шлюб укладений між нею ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 .
Позовна заява мотивована тим, що між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено шлюб з відповідачем, ОСОБА_2 , який зареєстрований Виконавчим комітетом Порошківської сільської ради, Перечинського району, Закарпатської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 18, на підставі чого нам було видано свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 . Під час перебування у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у подружжя народився син, ОСОБА_3 .
Разом із тим, подружнє життя між сторонами по справі не склалося, на даний час вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. При цьому позивач зазначає, що ОСОБА_2 , перебуває за кордоном.
Окрім того, позивач зазначає, що нею вживалися спроби примирення, намагалася зберегти сім'ю. Разом із тим всі спроби були невдалими. Позивач вважає не можливе і не доцільне збереження шлюбу. Просить суд часу на примирення не давати, шлюб розірвати.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не заявився, разом із тим від представника відповідача адвоката Васильчук А.Ю., надійшла заява про визнання позову, проти задоволення позову не заперечує. Просить розгляд справи проводити за відсутності відповідача та його представника.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 02.08.2016 між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований Виконавчим комітетом Порошківської сільської ради, Перечинського району, Закарпатської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 18, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 02.08.2016 року, оригінал якого міститься у матеріалах справи.
За час шлюбу у подружжя народився син, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 12.07.2018 року, копія якого міститься у матеріалах справи.
Суд вважає за необхідне констатувати, що спір щодо місця проживання дитини у сторін відсутній, майнових вимог позовна заява не містить.
Відповідач визнає позов не заперечує щодо його задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У відповідності зі ст.110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя. Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 Сімейного Кодексу.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи із змісту ч.3 та ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує щодо задоволення позову то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виявився невдалим, сімейне життя не склалося, шлюбних стосунків вони не підтримують, проживають окремо, тобто даний шлюб існує тільки формально.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, визнання позову в цій частині відповідачем, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.
Згідно з ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Стаття 160 СК України передбачає, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Щодо місця проживання дитини, то спору з даного приводу у сторін не має, позивач просить при цьому залишити проживи доньку із мамою, вказане відповідачем не заперечувалося.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір згідно наявної в матеріалах справи квитанції №0402520079 від 25.08.2021, в розмірі 1816,00 грн.
При цьому слід зазначити, що у позовній заяві в редакції від 25.08.2021 року позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, а саме про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Відповідно позивачем було сплачено судовий збір у вказаному розмірі, тобто за дві позовні вимоги немайнового характеру (908*2).
Проте позивачем подано уточнену позовну заяву в редакції від 24.09.2021, згідно якої позивач заявляє одну позовну вимогу немайнового характеру, а саме про розірвання шлюбу.
Згідно п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
Таким чином позивачу слід повернути сплачену нею суму судового збору у розмірі 908,00 грн.
ОСОБА_1 , просила стягнути із відповідача судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України,у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем визнано позов, позивачу слід повернути з державного бюджету 50% сплаченого нею судового збору (за вимогу про розірвання шлюбу) в розмірі 454,00 грн.
При цьому з відповідача підлягаю стягненню 50% сплаченого позивачем судового збору (за вимогу про розірвання шлюбу) в розмірі 454,00 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 112, 113, 115, 180, 181, 183, 185, 191 Сімейного кодексу України, та керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141,142 206, 223,258, 264, 265, 268, 273, 352, ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.
Шлюб укладений 02.08.2016 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який зареєстрований Виконавчим комітетом Порошківської сільської ради, Перечинського району, Закарпатської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 18, розірвати.
Повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , частину судового збору сплаченого нею згідно квитанції №0402520079 від 25.08.2021, в розмірі 908,00 грн.
Стягнути із відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 50% від суми сплаченого нею судового збору в розмірі 454,00 грн.
Повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 454,00 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , (зареєстрована АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош