Справа № 308/13743/20
12 листопада 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
під головуванням судді Іванова А.П.
при секретарі судового засідання Боті О.І.
за участі представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросадівник» про стягнення суми 131760 гривень за порушення умов Договору №712/06102017 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості від 06.10.2017,
встановив:
22.12.2020 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агросадівник», в якому просив стягнути з останнього на свою користь суму у 131760,00 грн. за порушення умов Договору №712/06102017 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості від 06.10.2017.
В обґрунтування заявленого позивач зазначив, що між ним та відповідачем був укладений Договір №712/06102017 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості від 06.10.2017. Відповідно до п. 2.1. даного Договору ТОВ «Агросадівник» (Продавець) передає у власність, а ОСОБА_3 (Покупець) приймає у власність майнові права на об'єкт нерухомості та зобов'язується оплатити вартість майнових прав на об'єкт нерухомості у порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Згідно з п. 1.5. Договору майнові права на об'єкт нерухомості - речове право на набуття у майбутньому права власності на об'єкт нерухомості після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію в установленому чинним законодавством України порядку. Згідно з п. п. 5.2.3. та 5.2.8. Договору ТОВ «Агросадівник» зобов'язаний організувати будівництво об'єкта будівництва та забезпечити його прийняття до експлуатації у III кварталі 2018 року та передати об'єкт нерухомості по акту передачі-приймання у строки, визначені цим Договором. Відповідно до п. 9.8. Договору, у разі порушення продавцем строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта будівництва понад строк 1 (один) рік, продавець зобов'язаний відшкодувати покупцю як власнику деривативу вартість придбання форвардного контракту, яка визначена в договорі купівлі-продажу фінансового інструменту (деривативу). Така вартість придбання форвардного контракту визначена Договору №БВ/Ф 17-10-05/2-1 купівлі-продажу фінансового інструмента від 05.10.2017 та складає 131760 грн. без ПДВ. У зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору, за яким останній зобов'язаний був організувати будівництво об'єкта, забезпечити прийняття такого об'єкта в експлуатацію та передати об'єкт нерухомості по акту до 01.10.2021, позивач звернувся до суду з означеною вище позовною вимогою.
01.04.2021 від представника відповідача адвоката Мушака Є.С. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог у зв'язку з встановленням у договорі орієнтовного строку, що вказує на невизначеність такої істотної умови, як строк прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, а зобов'язання щодо прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію не належить до цивільних відносин, тобто до відносин, за наявності яких передбачена цивільно-правова відповідальність. Прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію полягає у комплексі дій, завершальні з яких здійснюються органами архітектурно-будівельного контролю, то відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить не до цивільно-правових, а до публічно-правових відносин.
09.04.2021 представник позивача адвокат Сочка В.І. подав до суду відповіді на відзив, в якому зазначив, що відповідно до п. 5.2.3 Договору ТОВ «Агросадівник» зобов'язаний організувати будівництво об'єкта будівництва та забезпечити його прийняття до експлуатації у III кварталі 2018 року. Відповідно до п. 5.2.8 Договору відповідач зобов'язаний був передати об'єкт нерухомості по Акту передачі-приймання у строки, визначені цим Договором. Враховуючи вимоги статті 254 ЦК України, вважає, що ТОВ «Агросадівник» було зобов'язане організувати будівництво та забезпечити прийняття до експлуатації об'єкта будівництва та передати об'єкт нерухомості по акту передачі-приймання у III кварталі 2018 року, тобто у строк до 01.10.2018. Враховуючи норми цивільного законодавства вважає, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини.
У доповненні на відзив від 13.04.2021 представник відповідача зазначив, що у період виконання зобов'язань виникли обставини, що затримали строки будівництва та введення об'єкта в експлуатацію: 11.11.2017 на будівництві стався нещасний випадок, на період розслідування якого було зупинено будівництво, відбувався розгляд справи Закарпатським окружним адміністративним судом стосовно накладення штрафу, відбулася крадіжка офісної техніки, відбувався процес погодження будівництва, пов'язаний з висотністю будівництва, у зв'язку з чим вважає, що відсутня вина відповідача.
Щодо вказаних доповнень до відзиву 11.05.2021 представник позивача подав свої заперечення, які зводяться до спростування, що такі обставини впливали на виконання будівельних робіт та не доводять відсутність вини відповідача, не підтверджені належними доказами, а також в яких адвокат вказав на порушення відповідачем процесуальних строків подання заяв по суті спору.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.
В свою чергу представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувати строк позовної давності.
Ознайомившись з матеріалами справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши в судовому засіданні подані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.
06.10.2017 між ОСОБА_3 та ТОВ «Агросадівник» був укладений Договір №712/06102017 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості.
Відповідно до п. 1.2. об'єкт будівництва - багатоквартирний житловий будинок, який підлягає будівництву на земельній ділянці загальною площею 1,9 га, кадастровий № 2110100000:51:004:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Плановий строк завершення будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва - III квартал 2018 року.
Відповідно до п. 1.1. Договору об'єкт нерухомості - житлове приміщення, яке споруджується в складі об'єкта будівництва, номер (будівельний), проектні площі, кількість вбудованих приміщень, поверховість, планування, інші ідентифікуючі та технічні характеристики яких визначаються в п. 2.2. Договору, а саме: житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа об'єкта нерухомості складає 27,00 кв.м., № об'єкта нерухомості (будівельний) 712, поверх 7.
Згідно з п. 1.5. Договору майнові права на об'єкт нерухомості - речове право на набуття у майбутньому права власності на об'єкт нерухомості після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію в установленому чинним законодавством України порядку.
Відповідно до п. 2.1. даного Договору ТОВ «Агросадівник» передає у власність, а ОСОБА_3 приймає у власність майнові права на об'єкт нерухомості та зобов'язується оплатити Вартість майнових прав на об'єкт нерухомості у порядку і на умовах, передбачених цим Договором.
Свої зобов'язання з оплати позивач виконав вчасно. Вказана обставина не заперечується відповідачем, а відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.
Відповідно до п. 3.1. Договору майнові права на об'єкт нерухомості за Договором передаються продавцем покупцю у власність шляхом підписання Акту передачі-приймання об'єкта нерухомості (як сукупності майнових прав).
Згідно з п. п. 5.2.3. та 5.2.8. Договору, ТОВ «Агросадівник» зобов'язаний організувати будівництво об'єкта будівництва та забезпечити його прийняття до експлуатації у III кварталі 2018 року та передати об'єкт нерухомості по Акту передачі-приймання у строки, визначені Договором.
Відповідно до п. 9.1. Договору, у випадках невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за даним Договором, винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною у порядку, визначеному чинним законодавством та умовами даного Договору. Відповідно до п. 9.8. Договору, у разі порушення продавцем строку будівництва та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта будівництва понад строк 1 (один) рік, продавець зобов'язаний відшкодувати покупцю, як власнику деривативу, вартість придбання форвардного контракту, яка визначена в договорі купівлі-продажу фінансового інструменту.
Вартість придбання форвардного контракту визначена умовами Договору № БВ/Ф 17-10-05/2-1 купівлі-продажу фінансового інструмента від 05.10.2017, укладеного між ОСОБА_3 як покупцем, ТОВ «Карпати-брок» як повіреним покупця та ПАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест», як продавцем, що складає 131760 грн. без ПДВ.
Означену суму позивач просить стягнути з відповідача за недотримання умов укладеного договору. Поряд з цим, умовами даного укладеного договору чітко не визначено розмір відповідальності (конкретної суми чи відсотків від певної суми), а здійснюється відсилання до іншого договору, який не укладався між сторонами даного зобов'язання. Однак, сторони не заперечували стосовно визначення ними саме такого розміру відповідальності за вказане порушення при укладенні договору.
10.07.2020 позивачем було отримано гарантійний лист ТОВ «Агросадівник» від 08.07.2020 про завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта будівництва.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною третьою статті 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина першої статті 638 ЦК України зазначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення частини першої статті 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Так, згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Слід вважати, що умовами укладеного договору передбачено сплату неустойки (штрафу) у розмірі 100%.
Статтею 614 ЦК України встановлено, що підставою відповідальності за порушення зобов'язання є наявність вини. Так, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Доводи відповідача про наявність нещасного випадку на виробництві можуть бути враховані, однак такі існували не упродовж всього періоду невиконання зобов'язання. Інші обставини щодо притягнення до відповідальності та тривалості судового розгляду не впливають на дані правовідносини, про викрадення офісної техніки не подано жодних доказів. А отже, такі не можуть бути прийняті судом до уваги.
П. 1.2. Договору сторони погодили плановий строк завершення будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва - ІІІ квартал 2018 року.
Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Стаття 252 ЦК України дає визначення строку та терміну, а саме: строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Позовні вимоги щодо визначення строку та терміну виконання зобов'язання як планової дати - ІІІ квартал 2018 року, суд не може прийняти до уваги, оскільки строк прийняття об'єкта будівництва до експлуатації в договорі конкретно не визначений, у пункті 1.2. Договору зазначена не конкретна, а планова календарна дата прийняття об'єкта будівництва до експлуатації. Відповідальність у п. 9.8. договору за її дослівного трактування пов'язана з порушенням строку, що визначений п. 1.2. договору, оскільки п. 5.2.3. договору визначено обов'язок організувати будівництво об'єкта та прийняття його до експлуатації у ІІІ кварталі 2018 року.
Відтак, встановлення планового строку вказує на невизначеність такої істотної умови, як строк прийняття об'єкта будівництва до експлуатації.
Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В чинному законодавстві України таке поняття як прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію відсутнє.
Стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, а відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить не до цивільно-правових, а до публічно-правових відносин, враховуючи вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Статтею 1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, суд враховує, що частиною четвертої статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 369/6303/19 (провадження № 61-6531св20) зазначено, що встановивши, що термін прийняття об'єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартири конкретною датою не визначено, а вказана орієнтовна дата, а також те, що прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів не належить до цивільно-правових відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони відповідача відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені).
Отже, термін прийняття об'єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру у даній справі конкретною датою не визначено, а вказана планова дата, що виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (штрафу).
При цьому суд також бере до уваги правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19, згідно з якою на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
На підставі наведеного, суд, встановивши, що термін прийняття об'єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначено, а вказана у договорі дата є плановою, тобто орієнтовною, відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до публічно-правових відносин, дійшов висновку про відсутність достатніх обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.
Інші доводи і заперечення сторін спростовуються обґрунтуваннями, наведеними вище, або ж стосуються судової практики, яка, на думку суду, не є подібною з даною справою.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
В судовому засіданні представник відповідача заявив про застосування строків позовної давності.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 509/3589/16-ц вказано, що сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість, застосування наслідків спливу позовної давності в розглядуваному випадку не є виправданим.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. За ч.ч. 1-2 вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись статтями 12,13,76-89,95,258,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросадівник» про стягнення суми 131760 гривень за порушення умов Договору №712/06102017 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості від 06.10.2017 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного А.П. Іванов