308/2488/21
11 листопада 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі судового засідання Боті О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бомбушкаря Сергія Павловича про передачу справи за підсудністю, подану в межах розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаринця О.І. про визнання неправомірними і скасування постанов державного виконавця,
встановив:
25.02.2021 представник ОСОБА_1 адвокат Бомбушкар С.П. звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В даному позові ОСОБА_1 зазначена як заявник скарги, а відділ примусового виконання рішень УЗПВР у Закарпатській області Південно-Західного МЮ та старший державний виконавець вказаного відділу Гаринець О.І. як суб'єкти оскарження.
26.02.2021 ухвалою суду відкрито провадження за вищевказаною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку ст. 287 КАС України.
15.04.2021 представник ОСОБА_1 адвокат Бомбушкар С.П. подав уточнено редакцію позовної заяви, в якій просить визнати неправомірними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Закарпатській області Південно-Західного МЮ Гаринця О.І. №26788957 від 29.01.2021 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 19575, 50 грн. та від 29.01.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП №64322739 у сумі 191 грн., а також визнати дії старшого державного виконавця Гаринця О.І. щодо постановлення таких постанов неправомірними.
15.04.2021 ухвалою суду витребувано від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) матеріали виконавчого провадження №36788957 та від Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) матеріали виконавчого провадження №64322739.
06.05.2021 та 15.10.2021 на виконання вищеозначеної ухвали до суду надіслано витребувані матеріали виконавчих проваджень.
11.11.2021 адвокатом Бомбушкарем С.П. подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить вважати вірними реквізити оскаржуваної постанови №36788957 та дату постановлення такої 28.01.2021.
11.11.2021 адвокатом Бомбушкарем С.П. подано заяву про передачу справи за підсудністю до Закарпатського окружного адміністративного суду.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 220 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 287 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Глава 2 розділу І КАС України регламентує питання адміністративної юрисдикції, яка включає в себе предметну, територіальну та інстанційну підсудності.
У п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України міститься визначення поняття адміністративний суд, згідно з яким це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил предметної, територіальної та інстанційної підсудності.
Приписами ч. 1 ст. 20 КАС України, яка регламентує предметну юрисдикцію адміністративних судів, визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Згідно з ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Так, аналізуючи прохальну частину позовної заяви, а також матеріали виконавчих проваджень, судом з'ясовано, що позивачка оскаржує рішення, прийняте державним виконавцем, в частині виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, провадження у якому відкритого для виконання виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, в своєму рішенні у справі «Занд проти Австрії», ЄСПЛ зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У вказаному рішенні Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Тож, враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що дана справа підсудна окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному як адміністративному, приймаючи до уваги, що провадження за розглядуваним позовом відкрито Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, який не є належним адміністративним судом для розгляду означених позивачкою питань, суд вважає за необхідне передати матеріали справи для розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
На підставі викладеного, керуючись ст.3, ст.20, п.2,п.3 ч.1 ст.29,ч.1,2 ст.30, ст.243, ст.248, ст.256, ст.294, ст.295 КАС України, суд
постановив:
Адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаринця О.І. про визнання неправомірними і скасування постанов державного виконавця передати для розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов