Справа № 243/10039/18
Провадження № 2/243/16/2021
22 листопада 2021 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючий суддя Пронін С.Г.
за участю
секретарів Маслової К.С., Коптєвої А.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_11 , ОСОБА_4
представника відповідачів ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , про усунення від права на спадкування,
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 15 серпня 1987 року та проживала однією сім'єю. 23 лютого 2016 року їх шлюб було розірвано, однак вони не припинили шлюбних відносин і продовжували проживати однією сім'єю в будинку АДРЕСА_1 . Вказаний будинок до 2004 року належав по праву власності Ѕ частки їй і Ѕ частки її матері, а в 2004 році мати подарувала їй свою Ѕ частку будинку, і таким чином з 2004 року право власності на будинок належить їй. З чоловіком вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, спільний бюджет, взаємні витрати та придбання, вели спільне господарство, тобто в розумінні ч.2 ст. 3 Сімейного кодексу України складали сім'ю по день його смерті. Факт її проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю встановлений рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 16 листопада 2017 року. З 2002 року ОСОБА_6 страждав деформуючим остеоартрозом колінних суглобів з вираженим порушенням функції переміщення, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. Проте з кожним днем стан його здоров'я погіршувався і він не працював, доходів не мав і потребував сторонньої матеріальної допомоги. Відповідачі, як його діти ухилялися від виконання свого обов'язку і ОСОБА_6 перебував повністю на її утриманні. В 2011 році ОСОБА_6 була встановлена 2 група інвалідності безстроково, він перебував у безпорадному стані і постійно потребував сторонньої допомоги. Вона як його дружина постійно з 2002 року і до дня його смерті піклувалась про нього, утримувала його, надавала йому необхідну допомогу в проведенні туалету тіла, одягала та роздягала його, надавала допомогу при переміщенні. В 2012 році та 2014 році він проходив лікування австрійським медпрепаратом «Сінекром», на придбання якого в 2012 році вона витратила 4800 гривень, а в 2014 році - 10200 гривень. В 2016 році в м. Києві ОСОБА_4 була проведена хірургічна операція по заміні колінного суглобу на штучний, вартість якого становила 64400 гривень. Ці витрати були зроблені нею з особистих доходів. Крім того, на придбання медпрепаратів під час хірургічної операції вона витратила 11467 гривень, що підтверджується квитанціями. Відповідачі в порушення ст. ст. 202, 203 Сімейного кодексу України ухилялися від виконання своїх обов'язків, ніякої участі в утриманні та лікуванні свого батька не приймали і ОСОБА_6 перебував повністю на її утриманні. Відповідачі є спадкоємцями за законом першої черги на спадщину померлого ОСОБА_6 , однак оскільки вони ухилялися від виконання своїх обов'язків по утриманню свого тяжкохворого батька, що був у безпорадному стані, не брали участі в його лікуванні, догляді за ним, то вважає, що вони повинні бути усунені від права на спадкування після ОСОБА_6 . Просить суд усунути відповідачів від права на спадкування за законом
після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , як спадкоємців першої черги за законом.
Позивач та її представник адвокат Винник З.Г., що діє на підставі ордеру серія ДН № 049020 від 09 жовтня 2018 року в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, просили позов задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.
Відповідач ОСОБА_11 подав до суду відзив на позов, в якому вказав, що позовні вимоги не визнає, просив суд в їх задоволенні відмовити повністю, оскільки на підтвердження обставин викладених у позові його матір - позивач по справі не надає жодного доказу. Зазначив, що батько помер у віці 62 років, він не був особою похилого віку, мав статус пенсіонера за інвалідністю. Дійсно, батько неодноразово був на лікуванні в лікарнях, однак у виписках було вказано що він виписаний з поліпшенням. Також вказав, що на момент виписки з лікарні батько не перебував у безпорадному стані через тяжку хворобу, та не потребував сторонньої допомоги. Вказав, що батько не потребував також і матеріальної допомоги, та не був на утриманні позивача, оскільки він отримував пенсію та займався підприємницькою діяльністю, яку батько та матір вели разом та мали спільний бюджет, що підтверджується депозитним договором банківського вкладу. Позивач ніяким чином не піклувалась про батька, навпаки жила за його рахунок, та за місцем їх мешкання працювала прибиральниця-домробітниця. Зазначив, що батько був заможною людиною, їздив відпочивати за кордон, та напередодні смерті також збирався їхати відпочивати. Батько не був смертельно хворим, та помер раптово. Він спілкувався з батьком по телефону, та батько ніколи не казав, що він знаходиться в безпорадному стані та не просив про допомогу.
Крім того, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_11 доводи викладені у відзиві підтримав, та додав, що він допомагав батькові працювати у магазині, що розташований в смт Билбасівка Краматорського району Донецької області та у міні-готелі у м. Святогірськ, що були загальними батька і ОСОБА_1 . Батько матеріально йому не допомагав, а іноді давав 100-200 гривень. З якої причини батько розлучився з позивачем йому невідомо, також він не знає з якого часу батько офіційно припинив займатися підприємницькою діяльністю, оскільки він займався нею до останнього дня свого життя. Останні роки свого життя батько ходив з паличкою, однак сам міг себе обслуговувати, та у період з 2012 року по 2016 рік не перебував у безпорадному стані, і ніколи ні про яку допомогу не просив.
Відповідач ОСОБА_4 подав до суду відзив на позов, в якому виклав свої доводи з приводу позову аналогічні викладеним у відзиві відповідача ОСОБА_11
Крім того, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 доводи викладені у відзиві підтримав, та додав, що батько з позивачем ОСОБА_1 постійно сварилися, батько таємно від позивача спілкувався з ними. ОСОБА_11 працював у батька, він тримав магазин та міні-готель. Ні ОСОБА_1 , ні батько не зверталися до нього за допомогою, оскільки батько був дуже забезпеченою людиною, та навпаки батько йому допомагав матеріально. Йому відомо, що батько мав грошові збереження в банку. За декілька місяців до смерті батько йому телефонував, та казав, що складе заповіт, але не встиг. Зазначив, що дійсно у батька було захворювання колінного суглоба, однак він міг самостійно передвигатися, керувати автомобілем, та навіть в день смерті батько був за кермом. Після заміни колінного суглобу батько почувався краще, та збирався зробити заміну суглоба і на іншій нозі, ходив повільно, однак ніякими допоміжними засобами не користувався.
Представник відповідачів - адвокат Коваленко В.В., що діє на підставі ордера серія ДН № 043689 від 06 грудня 2018 року в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у відзивах відповідачів.
Допитана як свідок на стороні позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її племінницею. Повідомила, що їй відомо, що чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 був дуже хворою людиною, йому було тяжко пересуватися, оскільки у нього не згиналися коліна, він не міг вільно пересуватися, а тільки за допомогою палиці, милиць, ходунків та інвалідної коляски. В кімнаті ОСОБА_6 вона бачила на тумбочці багато ліків. Без сторонньої допомоги ОСОБА_6 не міг купатися та ходити до туалету, а тому він просив її, щоб вона допомагала його дружині ОСОБА_1 . ОСОБА_6 також просив допомоги і у своїх синів ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , однак вони ігнорували його прохання. Одного разу вона була присутня при телефонній розмові ОСОБА_6 з його синами. З 2012 року ОСОБА_6 було дуже погано, на його лікування необхідні були дорогі ліки, на що треба було багато коштів, та він разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 займали гроші у неї та її доньки. Після проведення операції на колінному суглобі ОСОБА_6 краще не стало, він потребував реабілітації, та просив синів ОСОБА_11 та ОСОБА_4 допомоги, однак вони не приїздили та не
навідували його, не вітали зі святами та не дарували подарунки, на що ОСОБА_6 дуже ображався. Зазначила, що за кермом за останні роки життя ОСОБА_6 не їздив, а автомобілем керувала ОСОБА_1 . Вказала, що ОСОБА_11 працював у м. Святогірськ у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , за що вони його годували, а гроші не платили, оскільки він зловживав спиртними напоями.
Допитана як свідок на стороні позивача ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 був двоюрідним братом її чоловіка. Вказала на те, що їй відомо, що чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 хворів, у нього боліли ноги, він перебував на лікуванні, та йому на колінному суглобі робили операцію. Вони часто спілкувалися з родиною ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 скаржився, що сини ОСОБА_11 та ОСОБА_4 не допомагають. Зі слів померлого ОСОБА_6 їй відомо, що останній дзвонив до сина ОСОБА_4 , просив щоб він приїхав, а до ОСОБА_11 взагалі не звертався, оскільки він зловживав спиртними напоями. Після операції вона запитувала у ОСОБА_6 про те, чи приїжджали сини його провідати, однак ніхто із його синів так і не приїжджав. Також зазначила, що коли вона приїжджала до ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у м. Святогірськ, то ОСОБА_11 вона жодного разу не бачила, там працювали інші люди біженці.
Допитана як свідок на стороні позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є донькою померлого ОСОБА_6 та позивача ОСОБА_1 . Вказала на те, що здоров'я її батька ОСОБА_6 погіршилося в 2014 році. Батько погано пересувався, не міг самостійно себе обслуговувати, та в пересуванні йому допомагали її матір - позивач по справі, та їхні родички ОСОБА_7 та ОСОБА_17 . Батько завжди просив моральної, матеріальної та фізичної допомоги у своїх синів ОСОБА_11 та ОСОБА_4 . Зі слів батька їй відомо, що вони відмовляли йому у здійсненні допомоги. В грудні 2016 року батькові було проведено операцію, після проведення якої жодного разу його сини, ані ОСОБА_11 , ані ОСОБА_4 , не приїжджали його провідати. Батько також просив про матеріальну допомогу у синів, як перед проведенням операції, так і після, однак вони проігнорували, скільки батько просив у них коштів їй невідомо. З якого саме часу батько не міг себе самостійно обслуговувати вона не пам'ятає, однак батько пересувався за допомогою палиці, інвалідного візка, йому робили масаж, він постійно приймав ліки. ОСОБА_11 та ОСОБА_4 ніколи не цікавилися батьковим життям та здоров'ям. Позивач ніколи не забороняла ОСОБА_6 спілкуватися з його синами. Зазначила, що вона є інвалідом 2 групи, отримує пенсію, та неодноразово надавала батькам матеріальної допомоги, також готувала їжу, допомагала на городі. Крім того, вказала, що ОСОБА_11 не проживав у м. Святогірськ, а приїхав тільки по закінченню ремонту будинку, побув близько місця, а потім батьки його вигнали, оскільки він вживав алкогольні напої. Батьки не допомагали ОСОБА_11 , оскільки вони збирали гроші на операцію для батька.
Допитана як свідок на стороні відповідачів ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснила, що з 2004 року по 2015 рік вона перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 . Повідомила суду про те, що в 2009 році ОСОБА_6 , який був батьком її співмешканця ОСОБА_4 придбав їм пів будинку у м. Костянтинівка Донецької області, який в 2012 році вони продали та разом з ОСОБА_4 купили спільний будинок у тому ж місті. Того ж року ОСОБА_6 привозив їм будівельні матеріали, які залишилися в нього не використані від будівлі готелю. За їх спільні роки життя з ОСОБА_4 , останній часто зустрічався зі своїм батьком ОСОБА_6 , який також неодноразово приїжджав до них на автомобілі, приїжджав декілька раз з ОСОБА_1 , а так приїжджав сам та потайки від позивача, оскільки вона не дозволяла йому спілкуватися з ОСОБА_4 . Зазначила, що ОСОБА_6 давав ОСОБА_4 гроші на придбання комп'ютера, допомагав їм ліками, коли ОСОБА_4 хворів на запалення легенів. В 2013 році приблизно в кінці серпня - на початку вересня ОСОБА_6 привозив їм 2 мішки картоплі. ОСОБА_6 ніколи не звертався до них за матеріальною допомогою, оскільки у нього завжди були кошти, він ще в 1990 році торгував посудом, шив шапки, побудував готель у м. Святогірськ Донецької області, також у нього були магазини в смт Черкаське Краматорського району Донецької області. Крім того, зазначила, що коли ОСОБА_6 розлучився зі своєю першою дружиною, то він залишився проживати зі своїм другим сином ОСОБА_11 , який допомагав йому по бізнесу, будував готель у м. Святогірськ Донецької області, охороняв його. З 2015 року вона розійшлася з ОСОБА_4 і стала проживати у смт Билбасівка Краматорського району Донецької області, в якому проживав і ОСОБА_6 з родиною, у будинку своїх батьків. За час проживання в смт Билбасівка вона часто бачила ОСОБА_6 , який вів достатньо активний образ життя, завжди був за кермом автомобіля, так в 2016 році вона бачила останнього біля магазину в смт Билбасівка, який рухався самостійно та йому ніхто не допомагав. Їй відомо, що ОСОБА_6 мав захворювання колінного суглобу, однак він лікувався періодично, був у
санаторіях, кожного року з позивачем їздили відпочивати за кордон, в Карпати, навіть перед смертю збиралися їхати до Іспанії. ОСОБА_6 помер раптово. В день смерті ОСОБА_6 вона бачила його біля магазину в смт Билбасівка під час керування транспортним засобом. Їй невідомо, що ОСОБА_6 тяжко хворів, перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 слідує, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 15 серпня 1987 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як було встановлено в судовому засіданні та не оспорювалось учасниками справи, відповідачі ОСОБА_11 та ОСОБА_4 є синами ОСОБА_6 , копій свідоцтва про народження яких, останніми суду надано не було.
23 лютого 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розірвано.
Згідно заяв ОСОБА_6 від 26 січня 2004 року слідує, що заяви адресовані на орган державної податкової служби з проханням анулювати торговий патент № НОМЕР_2 серія ТНА на ім'я ОСОБА_6 у зв'язку із закриттям підприємницької діяльності, а також останній просить виключити його з реєстру платника податків на додану вартість.
Згідно свідоцтва платника єдиного податку серія А № 944983 від 31 травня 2012 року слідує, що вказане свідоцтво видане ОСОБА_1 , для надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідно до медичних документів, а саме епікризу з історії хвороби, виписки з історії хвороби № 2637, виписки з медичної картки хворого, які долучені позивачем до матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2002 року страждав деформуючим остеоартрозом колінних суглобів, з вираженим порушенням функції переміщення, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні.
14 грудня 2011 року ОСОБА_6 була встановлена 2 група інвалідності безстроково, з протипоказанням праці з підняттям тяжесті і тривалим перебуванням на ногах, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 10 ААБ № 055967.
В 2012 році та 2014 році ОСОБА_6 проходив курс лікування медичним препаратом «synocrom» загальна вартість якого складала 15000 гривень, що підтверджується товарними чеками фізичної особи підприємця ОСОБА_31 № 511/12 від 04.07.2012 року та № 179/14 від 03.02.2014 року.
Відповідно до консультативного висновку Київської міської клінічної лікарні № 7 від 09.12.2016 року слідує, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з діагнозом двобічний деформуючий гонертроз ІІІ ст., змішанні контрактури обох колінних суглобів, виражена деформація обох нижніх кінцівок, больовий синдром рекомендовано тотальне ендопротезування обох колінних суглобів, ендопротез ZIMMER PS.
Вказаний тотальний ендопротез колінного суглобу, виробництва фірми ZIMMER у кількості 1 штуки, вартістю 64400,00 гривень було придбано ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним рахунком-фактурою № 201626102 від 16.12.2016 року, постачальник ФОП ОСОБА_32 .
Крім того, на лікування ОСОБА_4 було також витрачені грошові кошти на придбання медичних препаратів, що підтверджується відповідними документами, а саме: товарний чек № 27540 на суму 1755,75 гривень, товарний чек № АА-Рз-0000663 від 19.12.2016 року на суму 2049,73 гривень, товарний чек № АА-Рз-0000578 від 20.12.2016 року на суму 4098,63 гривень, товарний чек № 27603 на суму 3563,21 гривень, а всього 11467,32 гривень.
22 травня 2017 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в смт Билбасівка Слов'янського району Донецької області у віці 62 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 .
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 листопада 2017 року
було встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_6 з 15 серпня 1987 року, в тому числі з 23 лютого 2016 року по день його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На випадок своєї смерті ОСОБА_6 заповіту не склав, а тому спадкування після його смерті повинно здійснюватись за законом.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є відповідачі по справі - його сини ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , а також позивач по справі ОСОБА_1 .
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
На підставі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
За приписами ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Частиною п'ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача, що визначено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 209/4512/14-ц.
У своїй постанові від 26 квітня 2021 року у справі № 569/12523/16-ц Верховний Суд зазначив, що у справах про усунення від права на спадкування, відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, суд має встановити сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Безпорадним необхідно розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, суд має з'ясувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 521/20849/16, від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц, від 29 квітня 2020 року у справі № 520/5083/16-ц.
Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Таким чином, суд проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позивачем, не надано належних, допустимих та достовірних доказів, на підтвердження того, що померлий ОСОБА_6 не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував постійного стороннього догляду саме від відповідачів по справі ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , а також допомоги та піклування, що також не підтверджено і свідками, що були допитані в судовому засіданні на стороні позивача. Сам по собі факт того, що ОСОБА_6 страждав на тяжкі хронічні захворювання, не свідчить про те, що він перебував у безпорадному стані, а тому суд вважає, що відповідачі не вчиняли умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю ОСОБА_6 , а тому, виходячи з відсутності умов, передбачених ч.5 ст. 1224 ЦК України для усунення відповідачів від права на спадкування за законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про судовий збір, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України та вважає, що оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, оскільки є інвалідом 2 групи, а судом відмовлено в задоволенні її позовних вимог, то витрати по сплаті судового збору при розгляді справи необхідно компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1223, 1224, 1258, 1261, ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , про усунення від права на спадкування, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційног осуду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 листопада 2021 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду С.Г. Пронін