Справа № 560/3136/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
22 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гвардійської сільської ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гвардійської сільської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гвардійської сільської ради, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Гвардійської сільської ради у формі листа постійної комісії з питань будівництва, архітектури, земельних відносин, охорони природи та екології Гвардійської сільської ради від 12.03.2021 "Про розгляд технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)";
- зобов'язати Гвардійську сільську раду винести на розгляд сесії та затвердити Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) та передати у власність ОСОБА_1 , земельну ділянку, площею 2,2896 га з кадастровим номером 6825087000:02:013:0023 за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Гвардійська сільська рада (за межами населених пунктів).
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 09.06.2021 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Гвардійської сільської ради, що полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 26.10.2020 про затвердження технічної документації та передачі у власність земельної ділянки.
Також зобов'язав Гвардійську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.10.2020 про затвердження технічної документації та передачі у власність земельної ділянки та в строки, в порядку та у спосіб, передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним кодексом України, прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення. В задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що постійна комісія з питань будівництва, архітектури, земельних відносин, охорони природи та екології Гвардійської сільської ради у зв'язку з тим, що позивач подав не передбачену статями 118, 122 Земельного кодексу України технічну документацію, вирішила відмовити останньому у поданні цієї документації на розгляд чергової сесії ради.
Вважає, що попереднє рішення Гвардійської сільської ради від 20.10.2020 №27 прийнято з порушенням вимог ч. 6,7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 23.09.2020 подав до Гвардійської сільської ради заяву про передачу йому, як члену фермерського господарства "Мрія", у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 2,2896 га, за кадастровим номером 6825087000:02:013:0023, в розмірі земельної частки (паю), що була сформована за рахунок земельної ділянки, загальною площею 25,1860 га, що надана в оренду засновнику Фермерського Господарства "Мрія" - ОСОБА_2 , згідно договору оренди землі від 24.06.2015 №18.
Рішенням Гвардійської сільської ради від 20.10.2020 №27 надано дозвіл громадянам - членам Фермерського господарства "Мрія" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) та надано згоду на відновлення меж земельної ділянки з метою подальшої передачі у власність - ОСОБА_1 , земельну ділянку, площею 2,2896 га з кадастровим номером 6825087000:02:013:0023 за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Гвардійська сільська рада (за межами населених пунктів).
Ліцензованою землевпорядною організацією розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, площею 2,2896 га з кадастровим номером 6825087000:02:013:0023.
26.10.2020 ОСОБА_1 подав до Гвардійської сільської ради заяву про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) та передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 2,2896 га за кадастровим номером 6825087000:02:013:0023 у власність, як члену фермерського господарства.
Згідно інформації викладеної в листі від 12.03.2021 позивача проінформовано про відмову подати на розгляд чергової сесії та затверджувати Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з наступною передачею земельної ділянки у власність, через невідповідність поданої документації вимогам чинного законодавства.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ч. 2ст. 2 КАС України.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 9 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що вимоги ст. 118 ЗК України не передбачають безоплатну передачу у власність земельної ділянки згідно технічної документації із землеустрою або розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) чи відновлення меж земельної ділянки з метою подальшої передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером.
Разом з тим, приписами частини 1 статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини 2 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частини 3, 4 статті 79-1 ЗК України).
Згідно з частиною 5 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
При цьому, відповідно до частини 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Отже, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Таким чином, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта.
Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Апеляційний суд зауважує, що відсутність згоди користувача земельної ділянки може бути самостійною підставою для відмови у наданні відповідного дозволу, зокрема з огляду на імперативність положень ч. 6 ст. 118 ЗК України щодо необхідності надання разом з клопотанням погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні.
Вказаний висновок підтверджується і практикою Верховного Суду. Так, у постанові від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а суд касаційної інстанції зазначив, що враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов'язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Верховний Суд акцентує увагу на тому, що клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та додатки до нього мають бути належним чином оформленими. Водночас ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів, так само як і погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
При вирішенні даної справи апеляційний суд також враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові №826/765/17 від 16 травня 2019 року, з якої встановлено, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі статті 118 ЗК України може бути надано лише на вільну земельну ділянку.
Водночас колегія суддів наголошує, що пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Отже, розгляд клопотання заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23.11.2018 по справі №826/8844/16.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, Гвардійська сільська рада не здійснила належного розгляду клопотання позивача про затвердження технічної документації та не прийняла жодного рішення.
Тобто, колегія суддів наголошує, що відповідач належним чином не вирішив питання за результатом звернення позивача згідно з вимогами Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльності Гвардійської сільської ради, що полягає у нерозгляді клопотання позивача від 26.10.2020 та зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача і прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою - є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто, відносяться до його виключної компетенції.
Відповідно до ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно зі ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення щодо даної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2018 року по справі №804/1469/17 та від 29.01.2019 по справі №824/332/17-а.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Гвардійської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.