01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Маруліна Л.О.
22 листопада 2021 року Справа № 640/13042/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Грибан І.О., Губської Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Державної міграційної служби України та Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2021 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України,
Головного управління Державної міграційної служби
в Харківській області
про визнання протиправними рішення та зобов'язати вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - Відповідач-1), Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області (далі - Відповідач-2), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлений Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області 29.06.2016, та затверджений Державною міграційною службою України 18.07.2016, яким визнано недійсним паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 02.08.2013;
- зобов'язати Державну міграційну службу України письмово повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Українське бюро Інтерполу та підрозділи Головних управлінь, Управлінь Державної міграційної служби України в областях про скасування висновку службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дійсність паспорта громадянина України НОМЕР_2 від 18.07.2013 і паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 02.08.2013.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2020 року адміністративний позов було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано висновок службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлений Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області 29.06.2016 та затверджений Державною міграційною службою України 18.07.2016, яким визнано недійсним паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 02.08.2013.
У задоволенні позову в іншій частині вимог - відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності законодавчо визначених правових підстав для визнання паспорту Позивача для виїзду за кордон недійсним.
При цьому, суд зазначив, що станом на час видачі позивачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 02.08.2013 року документи, подані позивачем для отримання такого паспорту, сумнівів не викликали.
Разом з тим, суд вказав, що Відповідачами не підтверджено та не спростовано факт прийняття ГУ ДМС України в АР Крим рішення щодо набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» та видачу йому у 2013 році довідки № 33 від 18.07.2013 року про реєстрацію особи громадянином України не можливо через те, що Автономна Республіка Крим є тимчасово окупованою територією України, натомість суду не надано доказів неможливості отримання первинних документів, за якими ОСОБА_1 було набуто громадянство.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову повністю, наполягаючи на тому, що висновки суду першої інстанції суперечать нормам чинного законодавства та обставинам цієї справи, та стверджуючи, що бланк паспорта позивача для виїзду за кордон виданий з порушенням вимог чинного законодавства.
При цьому, у своїх скаргах Апелянти зазначають, що отримати паспорт громадянина України для виїзду за кордон може лише особа, яка набула громадянство на законних підставах, але в даному випадку підтвердити або спростувати факт прийняття ГУ ДМС України в АРК рішення щодо набуття Позивачем громадянства України неможливо через тимчасову окупацію території Криму.
ДМС України у своїй скарзі також зазначає, що рішення про визнання недійним належного Позивачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон прийнято у зв'язку з відсутністю інформації щодо належності, прийняття або набуття ним громадянства України.
Крім того, ДМС України у своїй скарзі стверджує, що судом першої інстанції прийнято до уваги виключно позицію Позивача та порушено принципи змагальності і рівності сторін у справі.
В апеляційній скарзі ДМС України наводить практику Верховного Суду у справах №№ 826/14279/17, 826/1417/17.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 та від 14.09.2021 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Харківській області, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу ДМС України не надходив.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 витребувано додаткові докази у справі.
29.09.2021 від Позивача надійшла заява з процесуальних питань, в якій він зазначив, що в Окружному адміністративному суді м. Києва перебуває справа № 640/8019/20 щодо оскарження рішення органу ДМС про анулювання його паспорту громадянина України, а також послався на практику Верховного Суду у справах №№ 818/590/17, 826/20841/15, 826/8658/18 тощо.
02.11.2021 від Позивача надійшла додаткова заява з процесуальних питань, в якій він зазначив, що Окружний адміністративним судом м. Києва у справі № 640/8019/20 задоволено його позов.
03.11.2021 від ДМС України надійшли письмові пояснення, в яких Відповідач-1 зазначив, що судове рішення у справі № 640/8019/20 на теперішній час не набрало законної сили.
08.11.2021 від Відповідача-2 на виконання ухвали суду надійшли письмові пояснення та додаткові докази.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Наблюс, Палестина, документований 18.07.2013 року Залізничним РВ у м. Сімферополі ГУДМС України в АР Крим паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
З довідки № 33 про реєстрацію особи громадянином України, вбачається, що згідно з рішенням ГУ ДМС України в АР Крим від 18.07.2013 року, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув громадянство України за територіальним походженням на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України».
19.07.2013 року до сектору централізованого оформлення документів № 2 ГУ ДМС України в Харківській області з питання оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Для оформлення паспорта для виїзду за кордон позивач надав відповідні документи, перелік яких на той час визначався пунктом 10 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (далі у тексті - Правила № 231 - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме:
- копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 18.07.2013 року Залізничним РВ у м. Сімферополі ГУДМС України в АР Крим;
- копію довідки № 33 про реєстрацію особи громадянином України, виданої 18.07.2013 ГУДМС України в АР Крим;
- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, виданої 01.08.2013 року ГУ Міндоходів у Харківській області;
- довідку Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України в Харківській області про відсутність у ОСОБА_1 підстав для тимчасової відмови у видачі паспорта;
- квитанції про сплату подвійного держмита держмита, за послуги та вартість бланку;
- заяву ОСОБА_1 про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон в терміновому порядку.
За результатами розгляду заяви про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон 08.08.2013 року керівництвом ГУ ДМС України в Харківській області прийнято рішення про видачу ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 02.08.2013 року, органом 6390, який 09.08.2013 року отримав за довіреністю громадянин ОСОБА_3 .
На момент надання документів, місце проживання заявника було зареєстровано з 18.07.2013 року за адресою: АДРЕСА_1 .
18.07.2016 Державна міграційна служба України затвердила висновок службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений Головним управлінням Державної міграційної служби в Харківській області 29.06.2016.
Вказаним висновком визнано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 02.08.2013, відповідно до підпункту 8 пункту 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152, недійсним та таким, що підлягає знищенню у встановленому порядку; передбачено вжити відповідних заходів щодо виявлення та вилучення паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 18.07.2013 Залізничним РВ у м. Сімферополі ГУ ДМС України в АР Крим та паспорта громадянина України для тимчасового виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 02.08.2013, виданого органом 6390 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; проінформувати адміністрацію Державної прикордонної служби України про визнання паспортів такими, що оформлені з порушенням вимог чинного законодавства; серед іншого, інформувати підрозділи Головних управлінь, Управлінь ДМС України в областях про визнання паспортів недійсними.
Копія вказаного висновку № 84 від 29.06.2016 Позивачу не направлялася. Доказів зворотного суду не надано.
Позивач, вважаючи протиправним такий висновок, звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III), Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 (далі - Порядок № 152), Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 231, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила № 231).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
Згідно зі ст. 6 Закону № 2235-ІІІ громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Статтею 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 152, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім'я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Пунктом 8 частини 1 пункту 55 Порядку № 152 визначено, що паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується, окрім іншого, в разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
Згідно з пунктом 56 Порядку № 152, у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування.
За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, правовою підставою для визнання паспорту громадянина України для виїзду за кордон недійним є його оформлення з порушенням вимог чинного законодавства України.
Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження Відповідачами не було надано доказів, які б підтверджували, що паспорт Позивача як громадянина України для виїзду за кордон був оформлений з порушенням вимог чинного законодавства України.
Навпаки, з матеріалів службового розслідування вбачається, що такий паспорт був виданий Позивачу на підставі повного пакету документів, що були дійсними станом на час його звернення з відповідною заявою. Доказів зворотного Відповідачами не надано.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що фактично висновки Відповідачів про необхідність визнання спірного паспорту недійсним засновуються на неможливості підтвердити/перевірити інформацію щодо належності, прийняття або набуття Позивачем громадянства України.
Втім, відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тому в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.
З огляду на це, судова колегія відхиляє доводи Апелянтів про те, що отримати паспорт громадянина України для виїзду за кордон може лише особа, яка набула громадянство на законних підставах, але в даному випадку підтвердити або спростувати факт прийняття ГУ ДМС України в АРК рішення щодо набуття Позивачем громадянства України неможливо через тимчасову окупацію території Криму.
Твердження ДМС України про те, що судом першої інстанції прийнято до уваги виключно позицію Позивача та порушено принципи змагальності і рівності сторін у справі, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, судом було проаналізовано правові позиції обох сторін і надано оцінку їх доводам та доказам, на які вони посилаються, згдіно з вимогами ст.ст. 8, 9, 90 КАС України.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги посилання апелянта на практику Верховного Суду у справах №№ 826/14279/17, 826/1417/17, але зазначає, що рішення в цих справах ухвалені за інших обставин.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Державної міграційної служби України та Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області підлягають залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2021 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду першої інстанції, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційні скарги Державної міграційної служби України та Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 22 листопада 2021 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: І.О. Грибан
Л.В. Губська