Справа № 640/9889/21 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Мазур А.С.
Іменем України
19 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Заступника Керівника Офісу Президента України Татарова Олега Юрійовича, Керівника Офісу Президента України Єрмака Андрія Борисовича про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати дії посадових осіб Офісу Президента України, що розглядали його звернення, в тому числі, Заступника керівника Офісу Президента України О. Татарова протиправними; встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) Президента України з питань, що порушуються в направленому ним на ім'я Президента України зверненні від 15.03.2021;
- зобов'язати Керівника Офісу Президента України надіслати його звернення про внесення законодавчої ініціативи від 15.03.2021 до Президента України;
- зобов'язати Керівника Офісу Президента України забезпечити встановлення та притягнення винних осіб, в тому числі Заступника керівника Офісу Президента України О. Татарова до встановленої законодавством України відповідальності за порушення положень Закону України «Про звернення громадян».
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2021 позовну заяву повернуто.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2021 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2021 скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2021 позовну заяву залишено без руху.
Позивачем 01.09.2021 подано до суду першої інстанції заяву про відвід судді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2021 заяву про відвід головуючому судді залишено без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2021 позов повернуто.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні. Також позивач висловив заперечення пройти узвали про залишення без розгляду заяви про відвід судді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За змістом частини першої статті 160 КАС вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування позивач викладає у позовній заяві.
Згідно частини третьої статті 161 КАС до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом частини першої статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою цієї статті передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що підставою для залишення апеляційної скарги без руху відповідно до частини першої статті 169 КАС та подальшого її повернення відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС може бути виключно невідповідність позовної заяви вимогам встановлених статтями 160, 161 КАС, яка не була усунута протягом встановленого судом строку.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд першої інстанції послався на те, що позовна заява не містить матеріально-правового обґрунтування та жодних доказів щодо порушення Керівником Офісу Президента України прав та інтересів позивача; вимоги фізичної особи, яка не є суб'єктом владних повноважень або уповноваженою особою на виконання функцій держави про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Президента України з окремих питань не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб'єктами владних повноважень.
Суд першої інстанції вказав, що наведене вище у сукупності свідчить про недотримання вимог КАС та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі. Вказані недоліки мають бути усунуті позивачем, шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог статей 5, 160, 161 КАС та уточнення позовних вимог відповідно до кількості відповідачів по справі.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Згідно частин першої, другої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 173 КАС підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.
Завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
Згідно пунктів 3, 4 частини другої статті 180 КАС у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Частиною третьою статті 48 КАС передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Відповідно до частини третьої статті 180 КАС якщо доданий до справи або наданий суду учасником справи для ознайомлення документ або інший доказ викликає обґрунтований сумнів у його достовірності, учасник справи може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.
За змістом пунктів 1-4 частини першої статті 244 КАС під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Згідно частини другої статті 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що вибір способу захисту та формування вимог позовної заяви є виключним правом позивача, у реалізацію якого суд не вправі втручатися. При цьому, позивач не обмежений формулюванням способів захисту, визначених у частині першій статті 5 КАС, оскільки частина друга цієї статті встановлює можливість захисту в інший спосіб.
Норми статті 160 КАС дійсно передбачають визначення у позовній заяві найменування відповідача та обґрунтування позовних вимог, заявлених до нього. Проте, визначення належного кола учасників справи, вирішення питання належності та допустимості доказів, обґрунтованості позовних вимог, наявності підстав для їх задоволення й ефективного способу захисту прав вирішується саме судом у ході розгляду справи, а не позивачем на стадії вирішення питання відкриття провадження у справі.
Позивач у позовній заяві навів доводи та надав докази, які на його думку свідчать про обґрунтованість його вимог. Збір та оцінка доказів, вирішення питання обґрунтованості доводів та вимог позову, встановлення обставин порушених прав здійснюється під час судового розгляду, а не на стадії прийняття позовної заяви до розгляду в порядку залишення позову без руху.
Мотиви суду першої інстанції про те, що окремі вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, не свідчать про наявність недоліків позовної заяви та не є підставою для залишення її без руху й повернення з підстав неусунення недоліків.
Отже, наведені судом першої інстанції обставини не свідчать про те, що позов ОСОБА_1 містив недоліки. Таким чином, позивач не мав підстав усувати вказані судом першої інстанції недоліки позовної заяви, у тому числі у позивача були відсутні підстави надавати до суду будь-які відповіді чи звернення у зв'язку із залишенням позовної заяви без руху, позаяк будь-яких дійсних недоліків позову судом першої інстанції вказано не було.
Окрім того, як зазначалося, позивачем в апеляційній скарзі висловлено заперечення на ухвалу про залишення без розгляду заяви позивача про відвід судді суду першої інстанції.
Відповідно до частин другої, третьої статті 293 КАС учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Надаючи оцінку згаданим запереченням позивача, суд апеляційної інстанції встановив, що залишаючи без розгляду заяву позивача про відвід, суд першої інстанції вказав про її очевидну необґрунтованість, оскільки учасник справи має право заявляти відвід судді лише після відкриття провадження у справі, проте на момент подання заяви про відвід не вирішено питання про відкриття провадження у справі, а позивач не перебуває у процесуальному статусі учасника справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 39 КАС за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Згідно частини першої статті 40 КАС питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини одинадцятої статті 39 КАС питання про відвід вирішується невідкладно <…>.
За змістом частини третьої статті 39 КАС відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Частиною дванадцятою статті 39 КАС передбачено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що за наявності визначених законом підстав, суддею може бути заявлений самовідвід, а іншими учасниками справи такому судді може бути заявлений відвід.
Положення КАС містять посилання на те, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі, а питання про відвід вирішується невідкладно <…>. Наведені положення жодним чином не обмежують проміжку часу та стадій провадження протягом яких судом може бути вирішене питання відводу або самовідводу.
У свою чергу, суд першої інстанції помилково розтлумачив положення частини третьої статті 39 КАС як такі, що унеможливлюють заявлення відводу судді до відкриття провадження у справі.
Колегія суддів наголошує, що вказані норми регулюють не лише заявлення відводу, а й самовідводу та визначають проміжок часу, протягом якого відвід та самовідвід може бути заявлений, а також граничний строк заявлення відводу та самовідводу. Проте, норми частини третьої статті 39 КАС, а також і будь-які інші положення КАС не визначають моменту, починаючи з якого відвід чи самовідвід може бути заявлений.
Таким чином, колегія суддів підтримує заперечення позивача на ухвалу про залишення без розгляду заяви про відвід.
Окрім того, суперечливим є і саме посилання суду першої інстанції на те, що «позивач не перебуває у процесуальному статусі учасника справи». Колегія суддів наголошує на тому, що статус «позивача» і є процесуальним статусом учасника справи.
Таким чином, станом на час постановлення оскаржуваної узвали про повернення позову, судом першої інстанції у встановленому законом порядку не було вирішено заявленого відводу.
Верховний Суд України у постанові від 31.05.2017 по справі №21-3473а16 сформулював правову позицію, згідно якої до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов'язаних із подальшим рухом справи.
Отже, справа була розглянута складом суду, який не мав повноваження продовжувати розгляд справи до вирішення питання щодо відводу колегії суддів, що згідно з частиною третьою статті 317 КАС є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв безпідставне та передчасне рішення про повернення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя Н.М. Єгорова