Справа № 750/10575/17 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Непочатих В.О.
Іменем України
19 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма «Сіверянка» про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди його роботи з 22.07.1985 по 31.07.1992 та з 23.12.1993 по 23.12.1998;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу з 16.08.2017 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.01.2018 позов задоволено частково:
- визнано неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати періоди роботи з 22.07.1985 по 31.07.1992 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 22.07.1985 по 31.07.1992 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У задоволення іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.01.2018 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати періоди роботи з 23.12.1993 по 23.12.1998 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язання Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 23.12.1993 по 23.12.1998 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язання Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 з 16 серпня 2017 року пенсію на пільгових умовах за списком № 2 згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ухвалено в цій частині позовних вимог нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволено;
- визнано неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати періоди роботи з 23.12.1993 по 23.12.1998 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 23.12.1993 по 23.12.1998 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 з 16.08.2017 пенсію на пільгових умовах за списком № 2 згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.01.2018 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18.12.2020 рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 скасовано, а справу за позовом направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що період роботи з 22.07.1985 по 31.07.1992 на Чернігівській фабриці гумо-технічних виробів безпосередньо у виробництві засобів хімічного захисту за професією, посадою швачка-мотористка, повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № України «Про пенсійне забезпечення».
Водночас, Верховний Суд вказав, що як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції послались на наказ Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка» від 23.12.1993 № 168 «Про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, професій та посад, працівникам яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення», але прийняли протилежні рішення. Судами попередніх інстанцій встановлені обставини, досліджено зміст спірних правовідносин, та ухвалено рішення з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, однак прийняті діаметрально протилежні рішення щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування періоду роботи позивачки з 23.12.1993 по 23.12.1998 до пільгового стажу на Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка», що є порушенням норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції у згаданій постанові наголосив на тому, що ключовим питанням для визначення, чи підлягає зарахуванню до пільгового стажу періоду роботи позивачки з 23.12.1993 по 23.12.1998, є встановлення чи віднесена до Переліку робочих місць, виробництв, професій та посад, працівникам яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка» від 23.12.1993 № 168, посада, яку займала ОСОБА_1 у спірний період.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати періоди роботи з 22.07.1985 по 31.07.1992 та з 23.12.1993 по 23.12.1998 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 22.07.1985 по 31.07.1992 та з 23.12.1993 по 23.12.1998 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.08.2017 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для зарахування спірного періоду до пільгового стажу відсутні.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 22.07.1985, відповідно до наказу № 46-ок від 22.07.1985 ОСОБА_1 з 22.07.1985 була зарахована швачкою 4-го розряду швейної ділянки зі шкідливими умовами праці до Чернігівської фабрики гумо-технічних виробів. Наказом № 189 від 28.07.1988, у зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці 01.09.1988 позивачу підтверджено 4 розряд швачки.
Чернігівську фабрику гумо-технічних виробів 18.03.1992 перейменовано в Чернігівську швейну фабрику «Сіверянка».
У період з 23.12.1993 по 23.12.1998 позивач працював в орендному підприємстві «Сіверянка» (28.12.1993 реорганізовано в АТЗТ ВТФ «Сіверянка») на посаді швачки 4 розряду.
Відповідно до довідки ПАТ «ВТФ «Сіверянка» від 15.08.2017 № 62 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працювала повний робочий день з 22.07.1985 по 31.12.1991 та виконувала роботи безпосередньо у виробництві засобів хімічного захисту за професією швачка 4 розряду, що передбачена Списком № 2 розділ 11 підрозділ 1 пункт 4 постанови Ради Міністрів України СРСР від 22.08.1956 № 1173.
Позивач 16.08.2017 звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 у відповідності до положень пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 09.10.2017 №26620/06 Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України повідомило позивача про відмову у призначенні йому пенсії, оскільки він не досяг необхідного пенсійного віку та не має стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, зазначивши, що право на пільгову пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки позивач набуде при досягненні 57 років.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що період роботи позивача з 22.07.1985 по 31.07.1992 на Чернігівській фабриці гумо-технічних виробів безпосередньо у виробництві засобів хімічного захисту за професією, посадою швачка-мотористка, яка передбачена списком № 2 розділу 11 підрозділу 1 пункту 4 постанови Ради Міністрів України СРСР від 22.08.1956 № 1173 та списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, підтверджується копією трудової книжки, довідкою ПАТ «ВТФ «Сіверянка» від 15.08.2017 № 62, тому цей період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Також суд вказав, що неможливість надання додатків до наказу Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка» від 23.12.1993 № 168 «Про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, професій та посад, працівникам яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення» не залежить від волі позивача, а відомостями трудової книжки позивача підтверджується факт її роботи на посаді швачки 4 розряду, зокрема, у період з 23.12.1993 по 23.12.1998, тому вказаний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 2.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за cписком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 51 року - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року включно.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
За приписами статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пунктів 3, 4.5 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та розробленими Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Згідно пунктів 1, 3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, до такої категорії працівників віднесені, серед іншого, робітники та інженерно-технічні робітники, безпосередньо зайняті в цехах, виробництвах (на правах цехів) и окремих установках нижченаведених виробництв, зокрема, гумового та шинного в цехах, ділянках: каландрових, збірних, рукавних, транспортерних стрічок та приводних ременів, автокамерних та шинних, формової та неформової техніки (за виключенням обробки гумових формових та неформових деталей), гумового взуття (за виключенням ділянок сортування та упаковки), закройно-намазочних, маканних виробів, ебоніту та виробів з нього, повітроплавного та інженерного майна, губчатих виробів, засобів хімічного захисту, прогумованих тканин, гумування закритих ємностей та хімічної апаратури, валів та інших виробів; регенерата (за виключенням ділянок старої гуми та підготовчих цехів); гутаперчі (розділ ХІ «Хімічне виробництво», підрозділ 1 «Основне виробництво», п.4).
Відповідно до списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, до такої категорії працівників відносяться робітники, зайняті у виготовленні засобів хімічного захисту (розділ ХХ. Легка промисловість 2211000а-17541).
Як вірно вказав суд першої інстанції, період роботи позивача з 22.07.1985 по 31.07.1992 на Чернігівській фабриці гумо-технічних виробів безпосередньо у виробництві засобів хімічного захисту за професією, посадою швачка-мотористка, яка передбачена списком № 2 розділу 11 підрозділу 1 пункту 4 постанови Ради Міністрів України СРСР від 22.08.1956 №1173 та списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, підтверджується копією трудової книжки, довідкою ПАТ «ВТФ «Сіверянка» від 15.08.2017 № 62, тому цей період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача. Такий висновок висловив також і Верховний Суд у постанові по даній справі, а тому у колегії суддів відсутні підстави вважати рішення суду першої інстанції у цій частині спору неправильним.
У свою чергу, як зазначалося вище, Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд, наголосив на тому, що на важливості з'ясування питанням того, чи підлягає зарахуванню до пільгового стажу періоду роботи позивачки з 23.12.1993 по 23.12.1998.
Як вірно вказав суд першої інстанції, наявною в матеріалах справи копією наказу Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка» від 23.12.1993 № 168 «Про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, професій та посад, працівникам яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення» було затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням, згідно Спискам № 1, № 2, однак, до суду не було надано додатки до даного наказу, в яких міститься Перелік зазначених посад.
Відповідно до довідки ПАТ Виробничо-торгова фірма «Сіверянка» від 24.05.2021 № 11, архів ПАТ ВТФ «Сіверянка» ліквідується і він не зберігся. Відповідно до листа Державної експертизи Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 05.06.2001 № 306/13, експертизою матеріалів атестації робочих місць, наданих ЗАТ «Сіверянка», встановлено, що первинна атестація робочих місць проведена відповідно з вимогами нормативних документів по цьому питанню, за її результатами видано наказ від 23.12.1993 № 168, яким підтверджено право на пенсію за списком № 2 працівникам підрозділів, які вказані в переліку професій вищевказаного наказу про результати атестації. Умови оплати праці, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 для професій, приведених в наказі № 168, працівникам ЗАТ «Сіверянка» підтверджено на термін до 23.12.1998.
Беручи до уваги викладене, встановити факт відображення посади позивача у додатках до наказу Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка» від 23.12.1993 № 168 «Про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, професій та посад, працівникам яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення» наразі є неможливим.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на виконання частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відповідач доказів відсутності посади позивача у відповідному переліку не надав.
Окрім того, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення вірно послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що висловлені у постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а.
Так, судом касаційної інстанції у зазначеній постанові вказано, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що неможливість надання додатків до наказу Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка» від 23.12.1993 № 168 «Про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, професій та посад, працівникам яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення» не залежить від волі позивача, оскільки доказів відсутності посади позивача у цьому переліку відповідачем не надано, при тому, що відомостями трудової книжки позивача підтверджується факт її роботи на посаді швачки 4 розряду, зокрема, у період з 23.12.1993 по 23.12.1998, то вказаний період, на переконання колегії суддів, підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 2.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя Н.М. Єгорова