Ухвала від 22.11.2021 по справі 320/14652/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22 листопада 2021 року м. Київ № 320/14652/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у здійсненні з 01.04.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 15.07.2021 №5876, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадови оклад - 3170,00 грн., оклад за військовим званням - 1020,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 2095,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%) - 4085,25 грн., премія (100%) - 3170,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 317,00 грн.;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку основного розміру пенсії 83% грошового забезпечення;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 15.07.2021 №5876, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадови оклад - 3170,00 грн., оклад за військовим званням - 1020,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 2095,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%) - 4085,25 грн., премія (100%) - 317,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 317,00 грн., з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019.

У період з 15.11.2021 по 19.11.2021 (включно) суддя Дудін С.О. не виконував посадові обов'язки у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За результатом розгляду матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.

Частиною першою ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Згідно із частиною першою ст.172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов'язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов'язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє унифікованості національної судової практики.

Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов'язаність між собою.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об'єднано позовні вимоги, зокрема, щодо зобов'язання відповідача обчислити пенсію ОСОБА_1 із розрахунку основного розміру пенсії 83% грошового забезпечення (1) та зобов'язати відповідача провести з 01.04.2019 на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 15.07.2021 №5876 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх основних та додаткових видів його грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавок, доплат, підвищень та премії) (2).

Суд звертає увагу, що правовідносини між позивачем та відповідачем не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень.

При цьому, різними є і періоди виникнення спірних правовідносин, які позивач намагається врегулювати у судовому порядку: щодо зменшення розміру відсоткового значення пенсії з 83% до 70% грошового забезпечення - з 01.01.2018, а щодо перерахунку пенсії на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 15.07.2021 №5876, яка включає в себе додаткові види грошового забезпечення, - з 01.04.2019.

Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Відповідно, різним є і правове регулювання спірних правовідносин.

При цьому, суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб'єктами не є достатньою підставою для об'єднання не пов'язаних між собою вимог в одне провадження.

Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов'язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до даних Автоматизованої інформаційної системи "Діловодство спеціалізованого суду" ОСОБА_1 вже звертався раніше до Київського окружного адміністративного суду з ідентичним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (справа №320/13946/21), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у здійсненні з 01.04.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 15.07.2021 №5876, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадови оклад - 3170,00 грн., оклад за військовим званням - 1020,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 2095,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%) - 4085,25 грн., премія (100%) - 3170,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 317,00 грн.;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку основного розміру пенсії 83% грошового забезпечення;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 15.07.2021 №5876, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадови оклад - 3170,00 грн., оклад за військовим званням - 1020,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 2095,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%) - 4085,25 грн., премія (100%) - 317,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 3170,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №320/13946/21 позовну заяву повернуто позивачу.

Зі змісту ухвали суду від 08.11.2021 вбачається, що підставою повернення позовної заяви стало порушення ОСОБА_1 правил об'єднання позовних вимог, встановлених статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, в ухвалі суду від 08.11.2021 зазначено, що правовідносини між позивачем та відповідачем не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, у вищевказаному судовому рішенні так само викладений висновок про те, що заявлення позивачем в одному позові вищевказаних вимог не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, встановлених статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суд зазначає, що ухвала Київського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви набрала законної сили та не була оскаржена позивачем в апеляційному порядку.

Статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Отже, відповідно до наведених законодавчих положень вищевказане судове рішення (ухвала Київського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви), яка набрала законної сили і в якій зафіксовано факт порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є обов'язковим.

Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Отже, мотиви для повернення позовної заяви, викладені у відповідній ухвалі суду, є обов'язковими для позивача та вказують на порядок звернення до суду, який встановлений законом та який не був дотриманий позивачем.

У разі незгоди з такими мотивами суду для повернення позовної заяви позивач має процесуальну можливість оскаржити таке судове рішення (ухвалу суду) в апеляційному порядку, а невикористання такої можливості, у свою чергу, свідчить про згоду позивача з правовими висновками суду.

Натомість, висновок суду про недотримання позивачем правил об'єднання позовних вимог під час звернення до суду не був спростований позивачем шляхом оскарження в апеляційному порядку вищевказаної ухвали, що свідчить або про його згоду з вказаним правовим висновком, або про бажання позивача здійснити маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями шляхом подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, з метою обрання конкретного судді для розгляду цієї справи, що, у свою чергу, є ознакою зловживання процесуальними правами.

Так, частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини другої цієї статті з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Частинами третьою та четвертою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

З огляду на те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, встановлені КАС України, за відсутністю підстав для застосування положень статті 172 КАС України, а також приймаючи до уваги наявність ознак зловживання позивачем наданими йому процесуальними правами, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду “за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб” (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ешингдейн проти Сполученого Королівства” (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Отже, передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80470812), від 27.02.2019 у справі №922/2225/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80308662), від 14.08.2018 у справі №910/3569/188 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75896052).

Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Дудін С.О.

Попередній документ
101252371
Наступний документ
101252373
Інформація про рішення:
№ рішення: 101252372
№ справи: 320/14652/21
Дата рішення: 22.11.2021
Дата публікації: 29.08.2022
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (10.11.2021)
Дата надходження: 10.11.2021
Предмет позову: про зобов'язання вчинити певні дії
Учасники справи:
суддя-доповідач:
ДУДІН С О
відповідач (боржник):
Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві
позивач (заявник):
Бугрим Володимир Миколайович
представник позивача:
Пащенко Маргарита Ігорівна