19 листопада 2021 року № П/320/335/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Підприємства "Фастівський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з позовом, у якому просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та торгівельних груп з наметів (торгівельних місць) на території Підприємства “Фастівський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Костельна (25 Жовтня), 9, шляхом зобов'язання повністю зупинити експлуатацію вказаного об'єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті планової перевірки від 11.10.2019 № 181.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході проведення планової перевірки відповідача було встановлено порушення ним вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, що є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об'єкта до усунення відповідних порушень.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якіому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки частина порушень, встановлених перевіркою а та частина порушень, що залишилась не усунутою, не стосується відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що Головне управління ДСНС України у Київській області відповідно до Кодексу цивільного захисту України та Положення про Головне управління ДСНС України у Київській області, затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 № 3 (у редакції наказу ДСНС 12.11.2018 № 661), здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно - рятувальних служб.
Відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби з надзвичайних ситуацій на 2019 рік, затвердженого наказом ДСНС України від 30.11.2018 №692 було здійснено планову перевірку додержання та виконання вимог законодавства Підприємством “Фастівський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Костельна (25 Жовтня), 9.
Повідомлення про проведення планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 13.09.2019 № 66/1/11746 вручено в.о. директора Підприємства “Фастівський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації Дяченко Н.О. 26.09.2019.
Позивачем 20.09.2019 видано посвідчення № 8925 на проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання та виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки Підприємства “Фастівський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації, яке було вручено в.о. директора Підприємства “Фастівський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації Дяченко Н.О. 26.09.2019.
За результатами перевірки складено акт від 11.10.2019, у якому зафіксовано 30 порушень, а саме
1.схема розміщень будівель, торговельних рядів, кіосків, павільйонів, контейнерів, торговельних місць на ринку розроблена без дотримання вимог нормативних документів та нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки та не погоджена з ДСНС (п. 1, 2 розділу ІІІ ППБ на Р);
2. використання суб'єктом господарювання об'єктів нерухомості розпочато без декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки ( абз 1 ч. 2 ст 57 КЦЗУ, п. 5 розділ ІІІ ППБ на Р);
3. зменшено нормативно визначену кількість в'їздів (виїздів) на (з) територію ринку (їх має бути не менше двох) на один (п. 7 розділ ІІІ ППБ на Р);
4. допускається складування горючих відходів між торговельними та іншими приміщеннями на ринку (п. 10 розділ ІІІ ППБ на Р);
5. не визначена категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки для будівель і приміщень виробничого та складського призначення, розташованих на території ринку (п.12 розділ ІІІ ППБ на Р);
6. приміщення ринку не забезпечено системами протипожежного захисту відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки (п.1.2 глава 1 розділ V ППБ на Р);
7. система оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей на ринку знаходиться в несправному стані (п. 3 глава 1 розділ ІV ППБ на Р);
8. групи кіосків, магазинів, павільйонів та приміщення адміністративного призначення не обладнані СПЗ ( п. 4 глава 1 розділ VІ ППБ на Р);
9. будівлі, споруди, приміщення, контейнери, що використовуються для торгівлі та кіоски на ринку не забезпечені первинними засобами пожежогасіння (п.1 глава 2 розділ VІ ППБ на Р);
10. відсутні спеціальні пожежні щити (стенди) для утримання первинних засобів пожежогасіння в будівлях, спорудах та інших приміщеннях на території ринку, згідно норм: вогнегасники 3шт, ящик з піском 1 шт, протипожежне покривало 1 шт, багор або лом та гак 2 шт, лопати 2 шт, сокири 2 шт (п. 4 глава 2 розділ VІ ППБ на Р);
11. будівлі мясного павільйону на території ринку, що має об'єм понад 500 куб м не забезпечено внутрішнім протипожежним водопроводом (п. 1 глава 3 розділ VІ ППБ на Р );
12. з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів здійснюється методом скрутки ( п. 1.6 глава 1 розділ ІV ППБ на Р, п. 1 глава 1 розділ VІІ ППБ на Р);
13. експлуатація електромереж здійснюється без захисту місць вводу електромережі від потрапляння атмосферних опадів ( абз. 5 п. 1 глава 1 розділ VІІ ППБ на Р);
14. допускається влаштування та експлуатація тимчасових електромереж (абз. 7 п. 1 глава 1 розділ VІІ ППБ на Р);
15. допускається прокладання електромереж по горючих конструкціях (абз.8 п. 1 глава 1 розділ VІІ ППБ на Р);
16. не виконано захист кіосків, павільйонів розташованих на території ринку від прямих опадань блискавки згідно вимог ДСТУ Б В. 2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавко захисту будівель і споруд» (п. 5 глава 1 розділ VІІ ППБ на Р);
17. опалення кіосків та павільйонів на території ринку здійснюється з використанням пічного опалення (п. 2 глава 2 розділ VІІ ППБ на Р);
18. показники пожежної небезпеки матеріалів внутрішнього опорядження, підлоги кіосків, призначених для розміщення всередині будівель, не відповідають вимогам пожежної безпеки (п. 3 глава 2 розділ V ППБ на Р);
19. торгівельні групи з наметів (торговельних місць) не забезпечені повздовжніми і поперечними проходами (проїздами) завширшки не менше 4 м. (п. 2 глава 3 розділ V ППБ на Р);
20. не розроблені і не затверджені інструкції щодо заходів пожежної безпеки для кожного магазину, кіоску (павільйону), приміщення об'єкта на території ринку та допоміжних технічних приміщень (п. 8 розділ ІІ ППБ на Р);
21. територія та приміщення не забезпечено відповідними знаками безпеки (п. 8 розділ ІІ ППБУ);
22. посадові особи відповідальні за протипожежних стан не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки ( п. 16 розділ ІІ ППБУ);
23. не виконано технічне обслуговування наявних вогнегасників (п.3.17 глава 3 розділ V ППБУ);
24. на наявних вогнегасниках відсутні облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації (п.3.18 глава 3 розділ V ППБУ);
25. деревяні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (п. 2.5 глава 2 розділ ІІІ ППБУ);
26. наказом по підприємству не призначено відповідальну особу за утримання вогнезахисного покриву (п. 2.7 глава 2 розділ ІІІ ППБУ);
27. не здійснена перевірка комісією підприємства стану вогнезахисної обробки (п. 2.8 глава 2 розділ ІІІ ППБУ);
28. не розміщено інформацію про заходи безпеки та відповідну поведінку населення в разі виникнення аварії (п. 3 ч. 1 ст. 20 КЦЗУ);
29. не проведено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки (п. 8 ч. 1 ст. 20 КЦЗУ);
30. не проведено об'єктові тренування і навчання з питань цивільного захисту ( п. 11 ч. 1 ст. 20 КЦЗУ).
Вважаючи, що наведені в акті перевірки порушення не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення контролюючий орган звернувся до суду з позовом про необхідність застосування заходів реагування.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Головне управління ДСНС України у Київській області у відповідності до Кодексу цивільного захисту України та Положення про Головне управління ДСНС України у Київській області, затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 № 3, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно - рятувальних служб.
Відповідно до положень ст. 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 Кодексу цивільного захисту України).
Нормами ч. 2 ст. 51 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на його керівника.
Згідно з приписами ст. 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Відповідно до норм п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Згідно з ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.
Положеннями ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
При цьому, з аналізу вищенаведеного убачається, що застосування заходів реагування можливо, у разі виявлення порушень, які реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Так, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні, які є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Вказані Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.
Згідно пунктів 1, 2, 3 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об'єктів.
Як слідує зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об'єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Суд наголошує на тому, що поняття “загроза життю та/або здоров'ю людини” є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.
Як слідує з матеріалів справи, порушення № №1, 2 3, 10, 22, 23, 24, які зазначені в акті усунуті, що підтверджується схемою розміщення будівель, яка погоджена з Державним пожежним наглядом у грудні 2006, та з якої слідує, що кількість виїздів не зменшувалася, випискою з банку про оплату проведення навчань та журналом обліку вогнегасників.
Щодо порушення № 2 , а саме використання суб'єктом господарювання об'єктів нерухомості розпочато без декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, то суд зазначає, що відповідно п. 1 абз 7 ч. 4 ст. ст. 57 КЦЗУ декларація не подається на використання торговельних місць, кіосків та контейнерів, якщо їх розміщено на ринку відповідно до схеми, погодженої з органом державного пожежного нагляду.
Щодо порущень № № 5, 11, суд зазначає, що у відповідача відсутні приміщення, які відносяться до виробничого та складського призначення, а також відсутній м'ясний павільйон, що, у свою чергу, не спростовано позивачем.
Як слідує з матеріалів справи відповідачем укладено договори з ФОПами (користувачами) про надання торговельного місця на ринку.
Відповідно до п. 4.1.4 Договору користувач зобов'язується дотримуватися правил торгівлі та вимог інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність на ринках, правил охорони праці, санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог на об'єкті.
Згідно п. 5.1.3 Договору користувач несе повну матеріальну відповідальність за штрафні санкції, пред'явлені податковою адміністрацією, екологічною службою, пожежним наглядом, санітарною службою
Щодо порушень № №6, 12, 13, 14, 15, 21, 25,26, 27 суд зазначає, що в акті перевірки не конкретизовано місце порушень, що у свою чергу унеможливлює їх виправлення, також в акті перевірки не зазначено зазначені порушення перебувають у місцях, якими користується відповіда ч приватні підприємці, які орендують торгівельні місця і самостійно несуть відповідальність за протипожежну безпеку.
Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 4.3. розділу 4 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 передбачено, що необхідність виконання блискавкозахисту об'єкта від прямого удару блискавки (ПУБ) і його рівень блискавкозахисту (РБЗ) визначаються за таблицею Додатка А в залежності від можливо очікуваної кількості уражень об'єкта блискавкою за рік N і суспільного значення і тяжкості наслідків від дії блискавки.
У п. 4.4 цього ж ДСТУ вказано, що очікувана кількість уражень об'єкта блискавкою за рік N визначається за формулами, що наведені у цьому ДСТУ і у подальшому показники із цих формул необхідно підставити у Додаток А.
Позивач не довів порушення Відповідачем цих приписів вказаного ДСТУ.
Так само, посилаючись на 1 пункт Додатку А щодо необхідності забезпечити 1-й рівень блискавкозахисту на обєкті відповідача, позивач не довів, що будівлі відповідача відносяться до зон класів 1 і 20 згідно НАПБ В.01.056-2005/111, а відтак, повинні мати відповідний рівень блискавкозахисту.
У п. 6.1.1 НАПБ В.01.056-2005/111 надано визначення таких зон. Так, згідно цього пункту вибухонебезпечна зона - простір у приміщенні або навколо зовнішньої установки, у якому присутнє вибухонебезпечне середовище або воно може утворюватися внаслідок природних чи виробничих чинників у такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації.
Зони класу 1 розташовуються: - в просторі, де виділяються горючі гази чи пари ЛЗР у такій кількості і з такими властивостями, що можуть утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи, наприклад при завантаженні чи розвантаженні технологічних апаратів, збереженні чи переливанні Л3P, що знаходяться у відкритих ємностях та інше; - простір біля зовнішніх технологічних установок, що містять горючі гази чи ЛЗР, біля наземних і підземних резервуарів із ЛЗР чи горючими газами (газгольдерів), біля естакад для зливу і наливу ЛЗР, біля відкритих нафто уловлювачів, ставків-відстійників з нафтовою плівкою, що плаває, та інше
Зона класу 20 - простір всередині обладнання, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, або простір, де можуть утворюватись пилові шари непередбаченої або надмірної товщини.
Відтак, на жодному із об'єктів відповідача немає вибухонебезпечного середовища, у зв'язку з чим кожен із таких об'єктів не можна віднести до класу 1, 20 вибухонебезпечних зон, а отже відсутня необхідність виконання блискавкозахисту об'єктів згідно п. 4.3. розділу 4 ДСТУ Б В.2.5-38:2008.
У постановах від 19.09.2019 у справі №420/6512/18, від 28.11.2019 у справі №820/4971/16 та від 31.10.2019 у справі №820/3704/16 Верховний Суд наголошує, що: «поняття «загрози життю та здоров'ю» є оціночним. Однак, вказане не спростовує необхідність дослідження судами доказів, якими обґрунтовується їх наявність, та зважаючи, що такі позови розглядаються за позовними заявами суб'єктів владних повноважень, суди не повинні обмежуватися тільки даними актів перевірок. Достовірність інформації про зафіксовані в них порушення має бути перевірена судами шляхом зібрання відповідних доказів, а застосування судом обраного заходу реагування обґрунтовуватися з дотриманням всіх принципів адміністративного судочинства».
Позивачем не обґрунтовано чому саме зупинення роботи будівель та торгівельних груп відповідача є співмірним і адекватним способом реагування на виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Суд звертає увагу, що застосування заходів реагування спрямовано не як санкція для відповідача, а виключно для забезпечення безпеки життя та здоров'я людей, які працюють на підприємстві, від будь-якого ризику настання небезпечних чинників, а захід реагування має тимчасовий та спонукаючий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень.
При вирішенні питання про наявність підстав для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень слід виходити з того, чи можуть порушення, що так і не були усунуті призвести до реальної загрози життю та здоров'ю людей, адже важливим та необхідним є дотримання балансу наявності можливого ризику з негативними наслідками для суб'єкта господарювання, пов'язаними з блокуванням роботи підприємства.
Так суд вважає, що частина виявлених порушень, які могли нести реальну загрозу, було усунуто суб'єктом господарювання, а інші ж порушення, що не були усунуті, не містять прямого та очевидного впливу на виникнення надзвичайної ситуації та можливості швидкого реагування - збереження життя/здоров'я людей та майна. Слід наголосити, що наявність порушень, які залишились не усунутими, є прямим обов'язком для виконання відповідачем, проте, виходячи з їх суті та можливих ризиків настання надзвичайної ситуації, не є співмірним для застосування заходів реагування у вигляді повного блокування роботи підприємства.
Так, відповідно до п.12 ч.1 ст.67, ст.68 КЦЗ України заходи реагування на порушення можуть включати як повне, так і часткове зупинення роботи підприємства, а також можуть стосуватися лише щодо окремих виробничих вузлів (окремих виробництв, виробничих дільниць, будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць). Очевидно, що наведеними правовими нормами передбачено декілька видів заходів реагування, серед яких повне зупинення роботи є крайнім заходом.
Відсутність доведеної загрози життю та здоров'ю людей є підставою для відмови в позові контролюючого органу про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 3 ст. 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.
Виходячи з викладеного, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, встановлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.