ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" листопада 2021 р. справа № 300/4583/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу від 19.04.2021 за № 697-п, скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2021 за № 002775/0706 та рішення про застосування фінансових санкцій від 13.05.2021 за № 002776/0706, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу від 19.04.2021 за № 697-п, скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2021 за № 002775/0706 та рішення про застосування фінансових санкцій від 13.05.2021 за № 002776/0706.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення контролюючого органу ґрунтуються на висновках перевірки, яка проведена з порушенням вимог законодавства щодо проведення такої перевірки та на неправомірному висновку про порушення суб'єктом господарювання вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Крім того, вказує, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки оформлений без дотримання вимог податкового законодавства, оскільки не зазначено період, який охоплюється перевіркою та конкретно визначених підстав для проведення перевірки. На думку позивача така перевірка проведена протиправно, без дотримання чіткої процедури визначеної податковим законодавством, а отже рішення прийняті за результатом розгляду акту перевірки, також є протиправними та підлягають до скасування.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали усунення недоліку шляхом подання до суду документа про сплату судового збору або доказів наявності пільг щодо такої сплати із зазначенням підстав звільнення позивача від сплати судового збору.
10.09.2021 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 відкрито провадження у даній справі.
04.10.2021 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.55-61). Відповідач заперечує проти позову, вказує на правомірність прийнятих наказу та рішень, просить в задоволенні позову відмовити.
Позивач скористалась своїм правом на подання відповіді на відзив, згідно якої позовні вимоги підтримала та просила задовольнити (а.с.72-76).
Крім того, на адресу суду 26.10.2021 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (а.с.109-114).
Представник відповідача своїм правом на подання заперечення не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
На підставі наказу від 19.04.2021 за №697-п «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку №853 та №854 від 19.04.2021, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого по АДРЕСА_1 , що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (а.с.8,64,65).
За результатами перевірки складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки від 19.04.2021 за №2204/09/15/РРО/ НОМЕР_1 (а.с.9-12).
Перевіркою встановлено наступні порушення: проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, для підакцизних товарів (в період з 08.10.2020 по 13.03.2021 проводилася реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), чим порушено п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому порядку, не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат; роздрібна торгівля алкогольними напоями вітчизняного виробництва за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2021 за № 002775/0706 та рішення про застосування фінансових санкцій від 13.05.2021 за № 002776/0706 (а.с.24,25).
24.05.2021 позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу на вказані рішення, яка згідно рішення про результати розгляду скарги від 06.08.2021 за №18166/6/99-00-06-03-02-06, залишена без задоволення (а.с.27-34).
Вважаючи наказ від 19.04.2021 за № 697-п, податкове повідомлення-рішення від 13.05.2021 за № 002775/0706 та рішення про застосування фінансових санкцій від 13.05.2021 за № 002776/0706 протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п. 19-1.1.16 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
За приписами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Вимогами п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 статті 80 ПК визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Пунктом 81.1 ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Як зазначено судом вище перевірка проведена на підставі наказу від 19.04.2021 №697-п «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку №853 та №854 від 19.04.2021, за наслідками якої прийнято оскаржувані рішення.
Судом встановлено, що до початку проведення фактичної перевірки, працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області пред'явлено позивачу службові посвідчення та направлення на перевірку, що підтверджується підписом у відповідних направленнях (а.с.64,65).
Також судом встановлено, що в наказі №697-п від 19.04.2021 та направленнях на перевірку №853 та №854 від 19.04.2021 визначено мету перевірки, її об'єкт, зазначено строк її проведення.
Як наслідок, суд зазначає, що позов в частині визнання протиправним та скасування наказу №697-п від 19.04.2021, не підлягає до задоволення.
Позивач обґрунтовує позов тим, що акт перевірки містить виключно визначення із нормативних актів, з його змісту неможливо чітко встановити зазначені порушення, а отже не може бути використаний контролюючим органом для прийняття рішення, оскільки відомості в ньому не підтверджено відповідними доказами документально.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до п.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 5 статті 76 ПК України встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Згідно наявної в матеріалах справи копії, Акт перевірки від 19.04.2021 містить перелік виявлених порушень, їх зміст та нормативне регулювання.
Як встановлено судом перевірка проведена 19.04.2021 у приміщенні магазину «Авіатор» по вул. Чорновола, 130 у м. Івано-Франківську в присутності позивача, яка до перевірки надала необхідні документи, пояснення щодо виявлених порушень, а по її закінченні, ознайомилась зі змістом акту перевірки, підписала необхідні додатки, та зазначила, що зауваження до акту перевірки будуть надані додатково.
Отже, доводи позивача щодо протиправності наказу та проведеної фактичної перевірки не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 13.05.2021 за № 002775/0706, то суд зазначає таке.
Вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 14 264,00 грн., за порушення п.11,12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, для підакцизних товарів в період з 08.10.2020 року по 13.03.2021; порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому порядку, не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат.
Перевіркою встановлено, що позивачем проводилася реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме: 08.10.2020 о 11:13 год. реалізовано пиво «Чернігівське світле» по ціні 32,0 грн.; 10.10.2020 о 19:31 год. реалізовано одну пляшку горілки «Медофф класік» 0,375 л. 40% по ціні 67,0 грн.; 07.11.2020 о 16:24 год. реалізовано одну пачку сигарет «Стронг Армейск» по ціні 32,0 грн.; 12.12.2020 о 14:11 год. реалізовано одну пляшку пива «Зіберт» 0,5 л. по ціні 13,0 грн.; 13.03.3021 о 16:16 год. реалізовано одну пляшку горілки «Хлібний дар пшенична» 0,18 л. по ціні 36,0 грн., чим порушено п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до п.11 та п.12 ст. 3. Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості та вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Вказане підтверджується актом перевірки та витягом з інформаційної бази даних (а.с.9-12,63).
Пунктом 6 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Як наслідок розмір штрафної санкція становить 5 100 грн.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (Порядок №481).
Згідно пункту 1 Порядку №481, фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (надалі по тексту також - само зайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (надалі по тексту також - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Відповідно до ст. 3. Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Крім того, статтею 16 ПК України встановлено обов'язок платника податків вести облік доходів та витрат.
Згідно ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (п. 177.10 ст. 177 ПК України).
Форма книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 за №481, згідно якого передбачено ведення графи «6» «Сума витрат пов'язаних із придбанням товарів, робіт, послуг», а також графи «2» «Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежної професійної діяльності».
Підпунктом 5 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат визначено, що документами, які підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов'язані з отриманим доходом, можуть бути платіжні доручення, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.
У графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня (пп.6 п.6 Порядку).
Як встановлено перевіркою, вартість товарів отриманих для реалізації, які не обліковані в установленому порядку, не відображені в обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат становить 4 582,0 грн.
Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» до суб'єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, сума штрафної санкції за виявлене порушення становить 9164,00 грн.
Що стосується рішення про застосування фінансових санкцій від 13.05.2021 за № 002776/0706, то суд зазначає таке.
Вказаним рішенням до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 10 00,00 грн., за порушення ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (Закон №481) а саме роздрібна торгівля алкогольними напоями вітчизняного виробництва за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої.
Перевіркою встановлено, що згідно контрольної стрічки 02.09.2020 о 14:09 год. реалізовано одну пляшку горілки «Наша марка класична» 0,25л. 40% по ціні 41,0грн.; 16.07.2020 о 14:16 год. реалізовано одну пляшку горілки «Воздух» 0,25л. 40% по ціні 43,0 грн.; 09.09.2020 о 16:48 год. реалізовано одну пляшку горілки «Малинівка святкова» 0,25 л. 40% по ціні 44,0грн.
Слід зазначити, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2008 за №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» мінімальна роздрібна ціна однієї пляшки горілки ємкістю 0,25л 40% становить 44,70грн.
Частиною 12 статті 18 Закону №481 Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 за №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» затверджені розміри мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв з розрахунку мінімальної ціни за 1 літр 100-відсоткового спирту.
Відповідно до примітки 1 Постанови №957, мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, у тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.
Згідно абзацу 17 частини 2 статті 17 Закону №481, до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.
Відтак розмір санкції застосованої до позивача оскаржуваним рішенням становить 10 000 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги протиправністю наказу про проведення перевірки та невідповідністю акта встановленим вимогам. Вказаним доводам позивача судом надана оцінка. Проте, жодних обґрунтувань щодо виявлених перевіркою порушень, позивачем не наведено.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що відповідач в спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, прав позивача не порушив, тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування наказу від 19.04.2021 за № 697-п, скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2021 за № 002775/0706 та рішення про застосування фінансових санкцій від 13.05.2021 за № 002776/0706 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.