ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" листопада 2021 р. справа № 300/1472/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень, податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
06.04.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій за №№ 000129510712, 000129310712, 000129210712, 000128510712 від 04.11.2020, рішення про застосування фінансових санкцій за № 000130710712, від 04.11.2020, податкових повідомлень-рішень за №№ 000130310712, 000130010712, 000129710712, 000128610712, 000128310712 від 04.11.2020 на загальну суму 194 756, 50 гривень, та вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-000130510712 на суму 92 645, 28 гривень.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків, які позивач усунув, у строк встановлений судом.
11.05.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження за вказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, всупереч фактичним обставинам, необґрунтовано за наслідками проведеної перевірки виніс оскаржувані рішення №№ 000128310712, 000128610712, 000129710712, 000130010712, 000130310712, 000130710712, 000128510712, 000129210712, 000129310712, 000129510712 від 04.11.2020 на загальну суму 194 756, 50 гривень та вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-000130510712 на суму 92 645, 28 гривень. Вважає визначення грошових зобов'язань безпідставними, помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, з мотивів, викладених у відзиві.
Позивач направив відповідь на відзив з викладом пояснень щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у позовній заяві, встановив наступне.
21.01.1998 Калуською районною державною адміністрацією здійснено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , з основним видом економічної діяльності - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, якого взято на облік в контролюючому органі.
Позивач являвся платником податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності; податку на доходи фізичних осіб; військового збору від підприємницької діяльності; військового збору; акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів; плати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами; земельного податку з фізичних осіб; єдиного соціального внеску від підприємницької діяльності; єдиного соціального внеску. Здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.
29.08.2019 позивач прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності.
В період з 24.09.2020 до 30.09.2020, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 та пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №1067 від 23.09.2020 головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 до 29.08.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 до 29.08.2019 відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами вказаної перевірки складено акт за №3/09-19-07-12/ НОМЕР_1 від 07.10.2020 (а. с. 8 - 63).
За наслідками розгляду акту перевірки за №3/09-19-07-12/ НОМЕР_1 від 07.10.2020, на підставі викладених у ньому висновків, відповідач 04.11.2020 прийняв оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій за №№ 000129510712, 000129310712, 000129210712, 000128510712, рішення про застосування фінансових санкцій за № 000130710712, податкові повідомлення-рішення за №№ 000130310712, 000130010712, 000129710712, 000128610712, 000128310712 на загальну суму 194 756, 50 гривень, та вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-000130510712 на суму 92 645, 28 гривень.
Суд, досліджуючи правильності ведення позивачем обліку, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб, перевіряючи фактичні обставини на предмет відповідності висновкам, викладених у акт перевірки за №3/09-19-07-12/ НОМЕР_1 від 07.10.2020, а також правомірність прийняття оскаржуваних рішень, прийнятих на підставі таких висновків, зазначає наступне.
Відповідач, 04.11.2020, податковим повідомленням-рішенням за № 000130310712, за порушення позивачем пункту 46.1 статті 46, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку від 13.01.2015 за №4, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України застосовав штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 2 040 гривень за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом, із доходів платника податку у вигляду заробітної плати.
Податковим повідомленням-рішенням за № 000130010712, за порушення позивачем підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 340 гривень за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Податковим повідомленням-рішенням № 000128610712, за порушення пунктів 177.1, 177.2, 177.3, 177.4, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковими зобов'язаннями в розмірі 87 005, 75 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 21 751, 44 гривень.
Також, 04.11.2020 податковим повідомленням-рішенням № 000128310712, за порушення позивачем пунктів 172.2, 172.3 статті 172, пунктів 177.1, 177.2, 177.3, 177.4 статті 177, підпунктів 1.1, 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідач збільшив суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковими зобов'язаннями в розмірі 7 295, 14 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1 823, 79 гривень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - Кодекс).
Стаття 16 Податкового кодексу України визначає обов'язки платника податків.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи визначає стаття 44 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.3 Кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Відповідно до пункту 63.3 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Платниками податку на доходи фізичних осіб фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (пункт 162.1 статті 162 Кодексу).
Об'єкти оподаткування визначає стаття 163 даного Кодексу.
Пункт 164.2 статті 164 Кодексу встановлює доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 цього ж Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 171.1 статті 171 Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету (пункт 171.2 статті 171 Кодексу).
Забезпечення виконання податкових зобов'язань та зобов'язань з єдиного внеску визначає стаття 176 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Кодексу податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 Кодексу).
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (пункт 49.2 статті 49 Кодексу).
Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (підпункт 49.18.4); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).
Платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу (пункт 51.1 статті 51 Кодексу).
Відповідно до пункту 172.2 статті 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва оподатковується у порядку, визначеному цією статтею для об'єктів нерухомого майна.
Дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку, або не нижче ринкової вартості такого об'єкта, визначеної суб'єктом оціночної діяльності (оцінювачем) відповідно до законодавства та зазначеної у звіті про оцінку, зареєстрованому в Єдиній базі даних звітів про оцінку (пункту 172.3 статті 172 Кодексу).
Згідно з пунктом 176.2 статті 176 даного Кодексу особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається; подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Кодексу доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу).
Згідно з пунктом 177.3 статті 177 Кодексу для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми доходу у вигляді бюджетного гранту.
Пункт 177.4 статті 177 Кодексу визначає переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.
Відповідно до пункту 177.10 даної статті Кодексу фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
З аналізу акта перевірки за №3/09-19-07-12/2238505678 від 07.10.2020 суд встановив, що позивач допустив несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, граничний строк подання якої - 09.02.2017, фактично подано 27.09.2018.
Також, суд встановив неподання позивачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за III квартал 2019 року (найманий працівник ОСОБА_2 звільнена 13.07.2019 згідно наказу №12/07/19) та в частині подання не у повному обсязі та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) за кожен з періодів 2017, 2018 та 2019 років.
А також, відповідно до вказаного акта, суд встановив заниження позивачем чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2017 по 29.08.2019 на суму 529 677, 32 гривень, в тому числі за 2017 рік на суму 57 237, 77 гривень, за 2018 рік на суму 471 819, 45 гривень, за 2019 року на суму 620,10 гривень, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 65 341, 92 гривень, в тому числі за 2017 рік на суму 10 302, 80 гривень, за 2018 рік - 84 927, 50 гривень, за 2019 рік на суму 111, 32 гривень.
Окрім цього, позивач у 2019 році отримав дохід від продажу об'єктів нерухомого майна в розмірі 184 980 гривень, а саме від продажу магазину, загальною площею 26,2 кв.м., за ціною 180 780 гривень та від продажу земельної ділянки, площею 0,0035 га, за ціною 4 200 гривень.
Крім того, позивач занизив суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7 945, 16 гривень, в тому числі за 2017 рік на суму 858, 57 гривень, за 2018 рік на суму 7 077, 29 гривень, за 2019 рік на суму 9, 30 гривень.
Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством (підпункт 54.3.1); дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2); згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3).
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 119.1 статті 119 Кодексу неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 гривень.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Кодексу неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Кодексу вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Враховуючи аналіз встановлених актом перевірки за №3/09-19-07-12/2238505678 від 07.10.2020 порушень та вказаних норм Податкового кодексу України, суд вважає правомірними податкові повідомлення-рішення за №№ 000130310712, 000130010712, 000128610712, 000128310712 від 04.11.2020.
Суд, перевіряючи правильність нарахування, утримання позивачем єдиного внеску, подання звітності, а також перевіряючи фактичні обставини на предмет відповідності висновкам, викладених у акт перевірки за №3/09-19-07-12/2238505678 від 07.10.2020 та правомірність прийняття оскаржуваних рішень, прийнятих на підставі таких висновків, встановив наступне.
Відповідач, 04.11.2020, рішеннями за №000129510712 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосував до позивача штрафні санкції на суму 340 гривень; рішенням про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за № 000129310712 застосував до позивача штрафні санкції на суму 170 гривень.
Також, рішенням за № 000129210712 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосував до позивача штраф в розмірі 4 903, 67 гривень та нарахував пеню в розмірі 4 167, 56 гривень.
Рішенням відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 000128510712 від 04.11.2020 донараховано позивачу єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 92 645, 28 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 18 829, 15 гривень та направив позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-000130510712 - єдиного внеску в розмірі 92 645, 28 гривень.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до норм частини 8 статті 9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до пунктів 1, 2, 11 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 435 від 14.04.2015 страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць. Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою № Д4 згідно з додатком 4 до цього Порядку (пункт 1).
Фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова" (пункт 2).
Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна» формують та подають до органу доходів і зборів: страхувальники, зазначені у пункті 2 та абзаці третьому пункту 3 цього розділу, - протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності або з дня подання заяви до органу доходів і зборів про зняття з обліку платника єдиного внеску (пункт 11).
Згідно з частиною 10 статті 25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до пунктів 2, 3, 7 частини 11 статті 25 зазначеного Закону податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків у розмірах та порядку, встановлених статтею 119 Податкового кодексу України.
Частиною 4 статті 25 встановлено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
На підставі обставин, викладених у вищевказаному акті перевірки, суд встановив, що за період з 01.01.2017 до 29.08.2019 позивач занизив єдиний внесок на суму 103 102, 83 гривень, в тому числі за 2017 рік на суму 6 348, 27, за 2018 рік на суму 96 754, 56 гривень.
Також, позивач допустив несвоєчасне подання звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року, граничний строк подання якої 20.02.2017, фактично подано 29.03.2017; за 2017 рік, граничний строк подання 09.02.2018, подано 14.02.2018; за 2019 рік, граничний строк подання 29.09.2019, фактично подано 15.03. 2020.
Таким чином, враховуючи аналіз встановлених актом перевірки за №3/09-19-07-12/2238505678 від 07.10.2020 порушень та вказаних норм Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд вважає правомірними рішення за № 000129510712, № 000129310712, № 000129210712, № 000128510712 від 04.11.2020, вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-000130510712 - єдиного внеску в розмірі 92 645, 28 гривень.
Суд, перевіряючи правильність нарахування, утримання позивачем акцизного податку, а також перевіряючи фактичні обставини на предмет відповідності висновкам, викладених у акт перевірки за №3/09-19-07-12/2238505678 від 07.10.2020 та правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 000129710712 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за податковими зобов'язаннями в розмірі 23 272 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 5 818 гривень, прийнятих на підставі таких висновків, встановив наступне.
Згідно з підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Відповідно до підпункту 212.3.1-1 пункту 212.3 статті 212 Кодексу особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.
Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Кодексу об'єктами оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 2014 Кодексу у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Суд встановив заниження позивачем суми акцизного податку на загальну суму 23 272 гривні, а саме за липень 2018 року на 22 480 гривень, за вересень 2018 року на 73 гривні, за жовтень 2018 року на 141 гривню, за листопад 2018 року на 152 гривні, за грудень 2018 року на 49 гривень, за лютий 2019 року на 25 гривень, за березень 2019 року на 54 гривні, за квітень 2019 року на 103 гривні, за червень 2019 року на 3 гривні, за липень 2019 року на 126 гривень, за серпень 2019 року на 66 гривень.
Як наслідок, є правомірним податкове повідомлення-рішення № 000129710712 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за податковими зобов'язаннями в розмірі 23 272 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 5 818 гривень.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Суд, перевіряючи підставність застосування фінансових санкцій в розмірі 17 000 гривень рішенням за № 000130710712 від 04.11.2020 за продаж тютюнових виробів без наявності ліцензії встановив, що позивач в період з 01.01.2017 до 29.09.2019, в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », здійснив торгівлю тютюновими виробами без ліцензії, а саме реалізував сигарети Мальборо червоне на суму 32, 50 гривень (номер z-звіту 1279 від 13.11.2018), сигарети NcxlCompact BLUE на суму 13, 65 гривень (номер z-звіту 1328 від 05.02.2019), сигарети пріма люкс на суму 22 гривні (номер z-звіту 1364 від 26.03.2019), сигарети NcxlCompact BLUE на суму 13, 65 гривень (номер z-звіту 1353 від 11.03.2019), сигарети NcxlCompact BLUE на суму 13, 65 гривень (номер z-звіту 1343 від 25.02.2019).
Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» встановлено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Таким чином, суд встановив, що рішення за № 000130710712 від 04.11.2020 про застосування фінансових санкцій в розмірі 17 000 гривень за продаж тютюнових виробів без наявності ліцензії, є правомірним.
Щодо тверджень позивача, як на підставу для задоволення позову, про те що його працівник помилково, замість 2 пляшок, провела через реєстратор розрахункових операцій операцію з продажу 411 пляшок віскі «Ред Лейбл» та вибила чек за № 9734 від 12.07.2017 на суму 476 788 гривень та щоденний Z-звіт від 12.07.2018 за № 1189 на суму 476 858 гривень, внаслідок чого є помилковими висновки про отримання позивачем у 2018 році доходу від продажу 411 пляшок віскі «Ред Лейбл» на загальну суму 476 760 гривень, а також щодо тверджень про реалізацію тютюнових виробів через реєстратор розрахункових операцій, який попередньо використовувався іншою особою, суд зазначає, що позивач на підтвердження цих обставин суду не надав доказів про скасування помилкових операцій та вчинення ним дій спрямованих складання відповідних актів встановлених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій» за № 547 від 14.06.2016.
Твердження позивача про факт своєчасного подання ним 30.01.2017 декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, спростовується відповідачем тим, що вказана декларація подана з порушенням статті 48 Податкового кодексу України, оскільки не містила додаток Ф2 до декларації, а саме розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, що додається до податкової декларації та є її невід'ємною частиною. Вказану декларацію фактично подано 29.09.2018, реєстраційний номер 48283214.
Щодо твердження позивача про відсутність обов'язку подання ним податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2019 року, оскільки ОСОБА_2 у III кварталі не проводились нарахування та виплати доходу (працівник перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), то позивач на підтвердження цих обставин доказів суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги необґрунтованими, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати, які відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розподілу, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559) про визнання протиправними та скасування рішень, податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.