Рішення від 29.10.2021 по справі 924/246/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2021 р. Справа № 924/246/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Члена кооперативу - ОСОБА_2 , м. Хмельницький,

Члена кооперативу - ОСОБА_1 , м. Хмельницький

Члена кооперативу - ОСОБА_6, м. Хмельницький,

до Садівничого товариства "ПРОГРЕС", м. Хмельницький,

про 1. визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" (код ЄДРПОУ 35305296) та скасування складеного за його результатом Протоколу №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" від 19.12.2020 року.

2. Скасування державної реєстрації змін до відомостей щодо Садівничого товариства "ПРОГРЕС" (код ЄДРПОУ 35305296) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведену/внесену 22.12.2020 року реєстраційною дією №1006731070008005029 за прийнятим кооперативом Протоколом №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" від 19.12.2020

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2

Крук А.С. - згідно ордеру ХМ №040281 від 15.03.21р

від позивача (члена кооперативу - ОСОБА_1): не з'явився

від позивача (члена кооперативу - ОСОБА_6): не з'явився

від відповідача: О.О. Валігура - згідно ордеру ХМ №021518 від 24.05.21р.,

ОСОБА_5 - керівник

У судовому засіданні 28.10.2021р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Члена кооперативу - ОСОБА_2 , м. Хмельницький, Члена кооперативу - ОСОБА_1 , м. . Хмельницький , Члена кооперативу - ОСОБА_6, м. Хмельницький, до Садівничого товариства "ПРОГРЕС", м. Хмельницький, про 1. визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" (код ЄДРПОУ 35305296) та скасування складеного за його результатом Протоколу №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" від 19.12.2020 року. 2. Скасування державної реєстрації змін до відомостей щодо Садівничого товариства "ПРОГРЕС" (код ЄДРПОУ 35305296) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведену/внесену 22.12.2020 року реєстраційною дією №1006731070008005029 за прийнятим кооперативом Протоколом №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" від 19.12.2020 року.

Вказану позову заяву відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою від 22.03.2021р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її недоліками. Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків. Позивач усунув вказані в ухвалі від 22.03.2021р. недоліки. До суду 07.04.2021р. надіслано відповідну заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 24.05.2021р.

У засіданні 24.05.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про продовження строку підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання у справі відкладено на 18.06.2021р.

Ухвалою суду від 18.06.2021р. клопотання позивачів про зобов'язання відповідача надати відповіді на запитання задоволено. Зобов'язано садівниче товариство "ПРОГРЕС" надати відповіді окремо на кожне питання по суті, поставлені позивачами в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України; оформити відповіді на запитання відповідно до приписів ст. 90 Господарського процесуального кодексу України; закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 03.08.2021року.

У засіданні 03.08.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви до 13.08.2021р.

Ухвалою суду від 13.08.2021р. задоволено клопотання позивача про виклик свідка ОСОБА_3 , відкладено судовий розгляд справи по суті на 07.09.2021 р.

У засіданні 07.09.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в судовому засіданні до 13.09.2021р.

Згідно довідки від 13.09.2021р. судове засідання по справі №924/246/21 призначене на 13.09.2021р. не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 13.09.2021р. по 16.09.2021р. перебував на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою суду від 21.09.2021р. судове засідання призначено на 05.10.2021 р.

Згідно довідки від 05.10.2021р. судове засідання по справі №924/246/21 призначене на 05.10.2021р. не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 30.09.2021р. по 06.10.2021р. перебував на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою суду від 11.10.2021р. судове засідання призначено на 22.10.2021 р.

Ухвалою суду від 22.10.2021р. клопотання позивача від 22.10.2021р. про долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_4 та його допит - залишено без розгляду.

У засіданні 22.10.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в судовому засіданні до 28.10.2021р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Підставою позову позивачі вказують грубе порушення їх прав як членів товариства, у зв'язку з недотриманням останнім вимог Статуту та ЗУ "Про кооперацію" щодо порядку скликання і проведення загальних зборів та встановлення результатів загальних зборів членів товариства.

За твердженнями позивачів складеним 19.12.2020 року Протоколом №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства «ПРОГРЕС» та відповідно до порядку денного, що визначено було у цьому протоколі, проведено вибори голови правління Садівничого товариства «ПРОГРЕС», ухвалено звільнити з посади голову правління ОСОБА_3 з 19.12.2020 року та на її місце обрано нового голову - ОСОБА_5 , якого і уповноважено внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Прийняті рішення вважають протиправним оскільки зміст вказаного протоколу, щодо участі у голосуванні 75 членів не відповідають дійсності та скликання цих зборів проведено з порушенням в т.ч. прав та інтересів членів кооперативу.

На думку позивачів порушені їх права та інтересів, які участі у зборах не брали, оскільки останні не були повідомлені нас про дату, місце, час проведення та порядок денний позачергових загальних зборів, за результатами яких прийнято Протоколом №2 від 19.12.2020 року, прийнятий Протокол №2 від 19.12.2020 року підписано секретарем, який не є членом Кооперативу, рішення про уповноваження цієї особи загальним зборами не приймалось.

Також позивачі з позовною заявою подали питання відповідачу в порядку ст. 90 ГПК України (Хто із членів Кооперативу (із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові) ініціював проведення позачергових зборів за результатом яких прийнято було Протокол №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства «ПРОГРЕС» від 19.12.2020 року? Чому відсутній письмовий реєстр членів Кооперативу, які ініціювали проведення позачергових зборів за результатом яких прийнято було Протокол №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства «ПРОГРЕС» від 19.12.2020 року? Чим підтверджується повідомлення кожного члена Кооперативу, і зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про заплановану дату, місце, час проведення та порядок денний позачергових зборів Кооперативу за результатом яких прийнято було Протокол №2 від19.12.2020 року? В який, календарний день, фактичне місце та час/годину проведено позачергові збори Кооперативу за результатом яких прийнято було Протокол №2 від 19.12.2020 року? Чим підтверджується кількість та імена членів Кооперативу (із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові) що були присутніми при проведені позачергових зборів за результатом яких прийнято було Протокол №2 від 19.12.2020 року? Чому - відсутній письмовий реєстр членів Кооперативу, які брали участь у позачергових зборах Кооперативу за результатом яких прийнято було Протокол №2 від 19.12.2020 року? Чи був присутній ОСОБА_5 та голосував на позачергових зборах Кооперативу за результатом яких прийнято було Протокол №2 від 19.12.2020року? Чи приймалось рішення на позачергових зборах за результатом яких прийнято було Протокол №2 від 19.12.2020 року про підписання цього протоколу лише головою зборів Кооперативу та секретарем цих зборів. Чи є громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 членами Кооперативу? Яка необхідність обирати секретарем позачергових зборів ОСОБА_8 та уповноваження цю особу підписувати Протокол №2 від 19.12.2020 року, якщо вона не є членом Кооперативу?).

У відзиві на позов відповідач наголошує, що на момент звернення до суду жоден із позивачів не є засновником, акціонером або членом СТ «ПРОГРЕС», у позивача ОСОБА_6 на момент подання позову відсутня будь-яка нерухомість (будинок, земельна ділянка) на території СТ «ПРОГРЕС» так як остання була реалізована нею ще 12.04.2021 року. На думку відповідача, зважаючи на суб'єктний склад сторін та характер спірних правовідносин у цій справі, які не є корпоративними, господарський суд Хмельницької області дійшов помилкових висновків про необхідність її розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки такий приватноправовий спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Наголошено, що більшістю голосів від загальної кількості членів було легітимно прийнято рішення про обрання нового голову СТ «ПРОГРЕС», позивачів не виявили бажання не тільки взяти участь у зборах і голосуванні, не були членами такого товариства.

В обґрунтування вищезгаданих обставин Відповідач надав до матеріалів справи наступні докази: Протокол N 2 від 19.12.2020 року, Додаток 1 до протоколу зборів від 19.12.2020 року , Акт № 2 передачі приймання справ СТ «ПРОГРЕС» від 19.01.2021 року, Акт приймання-передачі справ по СТ «ПРОГРЕС» від 05.01.2021 року; Перелік заяв на вступ до членів товариства СТ «ПРОГРЕС»; Уточнений список мешканців СТ «ПРОГРЕС» м-н Дубово станом на 01.01.2021 та реєстр ділянок, власники яких не є членами садівничого товариства «Прогрес», Заява від 07.02.2015 року; Довідка вих. № 6 від 15.04.2021 року , Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 квітня 2021 року; Звернення вих. № 10 від 27.04.2021 р., Протокол про адміністративне правопорушення від 15.04.2021 року , Заява реєстраційний номер 2747 від 14.07.2021 року , Довідка вих. № 08 від 15.07.2020 року , Статут садівничого товариства «Прогрес» від 30.11.2012 року № 16731050001005029 , Флеш накопичувач .

У відповіді на відзив позивач зазначив, що зміст спірного протоколу у якому зафіксовано участь у голосуванні членів - 75 чоловік не відповідають дійсності, оскільки скликання зборів проведено з порушенням в т.ч. прав та інтересів членів кооперативу. У змісті Протоколу №2 від 19.12.2020 року не міститься посилання на додаток №1 та що останній складався та підписувався членами тільки після прийняття протоколу. Стверджує, що позивачі є членами кооперативу, що підтверджується членськими книжками, а ОСОБА_5 не був членом кооперативу, його кандидатуру не підтримувало 75 членів Кооперативу, вимоги членів про скликання та проведення позачергових зборів не було ініційовано та проведеним відповідно; про порядок денний, час та місце проведення зборів - члени Кооперативу не повідомлялись.

Також відповідачем долучено до матеріалів справи касову книгу; заяву на вступ ОСОБА_5 ; членську книжку ОСОБА_5 від 07.02.2015 року; членська книжка ОСОБА_11 від 07.02.2015 року.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

ОСОБА_2 з 1987р. є членом Садівничого товариства "ПРОГРЕС", що підтверджується членською книжкою Садівничого товариства "ПРОГРЕС".

ОСОБА_1 з 02.09.1986р. є членом Садівничого товариства "ПРОГРЕС", що підтверджується членською книжкою Садівничого товариства "ПРОГРЕС".

ОСОБА_6 з 02.09.1986 є членом Садівничого товариства "ПРОГРЕС", що підтверджується членською книжкою Садівничого товариства "ПРОГРЕС".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.03.2021р. Садівниче товариство "ПРОГРЕС" за організаційно - правовою формою є обслуговуючим кооперативом видом економічної діяльності якого є "81.10 Комплекс обслуговування об'єктів". Керівником СТ "Прогрес" значиться ОСОБА_5 .

Відповідно до Статуту СТ "Прогрес" затвердженого рішенням зборів СТ "Прогрес" оформленого протоколом №1 від 17.11.2012 садівницьке товариство «Прогрес» (далі Товариство) є первинним громадським осередком (організацією) Товариства садівників і городників України, що добровільно об'єднує громадян України на засадах спільності їх інтересів для реалізації мети та завдань. Статуту Всеукраїнської громадської організації і цього Положення. Головним завданням товариства є захист прав (інтересів членів Товариства та організація колективного саду, ефективне використання його членами земельних ділянок для вирощування фруктів, ягід, овочів, іншої сільськогосподарської продукції, створення умов для оздоровлення і відпочинку членів Товариства та їх родин (розділ 1 Статуту).

Членом Товариства може бути кожний громадянин, що досяг 18-річного віку, виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань Товариства (п.2.1.Статуту). Прийом громадян в члени Товариства, переоформлення садової ділянки на нову особу, зміна власника ділянки або власника будинку проводяться за письмовою заявою вступаючого в місячний термін Правлінням Товариства з наступним затвердженням

загальними зборами (зборами уповноважених). Вступаючий стає членом Товариства після сплати ним вступного, членського і цільових внесків, а також погашення боргів попереднього власника садової ділянки або землекористувача, якщо вони цього не зробили. Правління видає кожному членові Товариства протягом місяця, з дня прийому; членську книжку встановленого зразка (п.2.2.Статуту).

Член товариства має право: брати участь у діяльності Товариства та управлінні його справами, обирати та бути обраним до органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо покращення та усунення недоліків в роботі Товариства і посадових осіб (п.2.3.3 Статуту), добровільно за письмовою заявою вийти із Товариства (п.2.3.9), користуватись іншими правами, що випливають із Статуту Товариства і законодавства України. Член Товариства зобов'язаний: дотримуватись вимог законодавства України про колективне садівництво, своєчасно вносити в установленому порядку податки та інші збори, передбачені чинним законодавством (пункт 2.4.Статуту).

Член Товариства може бути виключений із Товариства у випадках: добровільного виходу з Товариства на підставі поданої заяви у зв'язку з втратою права на користування чи володіння земельною ділянкою, порушення законодавства про колективне садівництво і Земельного Кодексу, порушення Статуту Товариства, захоплення землі членів Товариства, землі загального користування Товариства або за межами Товариства земель громадян, організацій, підприємств, не освоєння земельної ділянки протягом року (вимоги до освоєння земельної ділянки викладені у п. 2.4.3. цього Статуту).

Виключення з членів Товариства здійснюється рішенням правління Товариства з наступним затвердженням загальними зборами (зборами повноважених) з попереднім повідомленням члена Товариства про дату, час засідання правління, загальних зборів та порядок денний. Неявка члена Товариства на засідання правління та загальні збори (збори уповноважених) без поважних причин не зупиняє обговорення і вирішення питання про його виключення (поважними причинами є: хвороба, перебування у відрядженні тощо). Рішення про виключення з членів Товариства приватного власника земельної ділянки веде до втрати ним права на земельну ділянку при порушенні Статуту Товариства і зокрема, Земельного кодексу України. Виключення з членів Товариства землекористувача земельної ділянки веде до втрати ним права на земельну ділянку і передачі ділянки іншому користувачеві за рішенням правління Товариства з наступним затвердженням загальними зборами (зборами уповноважених) Товариства . Рішення Правління, загальних зборів про виключення особи з членів Товариства і розбіжності майнового характеру можуть бути оскаржені в суді (п.2.6. Статуту).

Відповідно до розділу 4 Статуту Товариство діє на основі демократичного самоврядування. Вищим органом Товариства є загальні збори членів Товариства. Загальні збори (збори уповноважених): приймають Статут та Положення Товариства, вносять в нього зміни і доповнення, обирають на три роки голову та правління Товариства в кількості не менше ніж 5 осіб і ревізійну комісію в кількості не менше 3 особи, вирішують питання про прийняття в члени Товариства, виключення з нього, а також питання, що пов'язані з виходом із Товариства, затверджують Правила внутрішнього розпорядку Товариства, затверджують кошторис Товариства, встановлюють на підставі затвердженого кошторису розміри щорічних членських, вступних та цільових внесків і строки їх внесення, заслуховують звіти Голови правління, ревізійної комісії про їх діяльність, затверджують річні звіти і акти ревізії. 1 раз в рік, розглядають скарги членів Товариства на рішення правління і ревізійної комісії, достроково відкликають голову та членів Правління і ревізійної комісії Товариства ,вирішують питання реорганізації та припинення діяльності Товариства, його вступу в інші об'єднання та виходу з них. П.4.2.11. Статуту передбачено, що Загальні збори Товариства правомочні вирішувати питання, якщо на зборах присутня понад половина усіх членів Товариства. В товариствах, де скликання загальних зборів викликає складнощі, можуть скликатись збори уповноважених. Загальні збори можуть визначити перелік питань, що піддягають розгляду на зборах уповноважених Збори уповноважених Товариства правомочні вирішувати питання, якщо на них присутня більша половина всіх уповноважених Рішення, приймаються простою більшістю голосів, якщо інше не обумовлене Статутом. Норми представництва уповноважених встановлює правління (п.4.3. Статуту).

Загальні збори (збори уповноважених) збираються правлінням не менше, ніж один раз на рік, а позачергові - на вимогу не менш ніж половини членів Товариства та ревізійної комісії. Правління Товариства є виконавчим органом Товариства, підзвітним в своїй роботі загальним зборам (зборам уповноважених). Правління Товариства: обирає з свого складу заступників Голови правління, секретаря, касира. При необхідності Правління створює громадські комісії, які працюють під його керівництвом. Правління, як правило, виконує свої обов'язки на громадських засадах. За зразкове і сумлінне виконання своїх обов'язків Голова Правління і члени Правління за рішенням-загальних зборів можуть бути матеріально заохочені. А штатні працівники можуть працювати на грошовому утриманні. Веде облік майна грошових коштів Товариства. Забезпечує виконання колективних робіт по закладці та ремонту саду, боротьбі з шкідниками та хворобами, будівництва та ремонту об'єктів інфраструктури силами членів товариства або інших організацій. Здійснює контроль за виконанням членами Товариства чинного законодавства їм рішень відповідних органів щодо колективних садів, охорони природи, Статуту та Правил внутрішнього розпорядку Товариства. Здійснює контрольна своєчасною оплатою членами Товариства встановленихвнесків і платежів. Штрафи, пені тощо забороняється брати з членів садівницьких товариств (п.4.6.Статуту).

Голова правління очолює правління Товариства, забезпечує виконання рішень загальних зборів (зборів уповноважених) і правління Товариства. Представляє Товариство у відповідних органах виконавчої влади, судах, інших установах і організаціях, укладає угоди від імені Товариства з іншими організаціями та окремими особами на виконання робіт в Товаристві. приймає на роботу в Товариство за трудовою угодою і звільняє у встановленому порядку працівників і службовців, а також оплачує їх працю, розглядає критичні зауваження, пропозиції, заяви і скарги членів і працівників Товариства та вживає необхідні заходи, вносить на розгляд загальних зборів (зборів уповноважених) Товариства питання, що стосуються їх компетенції, та вирішує інші питання (п.4.7. Статуту).

Протоколом №2 позачергових загальних зборів членівСадівничого товариства «ПРОГРЕС» від 19.12.2020р. та відповідно до порядку денного, що визначено було у цьому протоколі, проведено вибори голови правління Садівничого товариства «ПРОГРЕС», ухвалено звільнити з посади голову правління ОСОБА_3 з 19.12.2020 року та обрано головою правління - ОСОБА_5 , якого і уповноважено внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Додатком №1 до протоколу додано таблицю - відомість із зазначенням 93 осіб: їх прізвища, ім'я, по-батькові, адреса ділянки ,графа „ ОСОБА_3 " графа „Протоковського Р.", графа „Утримався" та „Підпис".

На думку позивачів, Протоколом №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства «ПРОГРЕС» від 19.12.2020р. порушені їх права як членів товариства, у зв'язку з недотриманням вимог Статуту та ЗУ "Про кооперацію" щодо порядку скликання і проведення загальних зборів та встановлення результатів загальних зборів членів товариства. Позивачем додано у матеріали справи копії книжок Позивачів, та відповідь ГУ НП у Хмельницькій області від 05.02.2021 року.

Відповідачем додано у матеріали справи: Протокол N 2 від 19.12.2020 року, Додаток 1 до протоколу зборів від 19.12.2020 року , Акт № 2 передачі приймання справ СТ «ПРОГРЕС» від 19.01.2021 року, Акт приймання-передачі справ по СТ «ПРОГРЕС» від 05.01.2021 року; Перелік заяв на вступ до членів товариства СТ «ПРОГРЕС»; Уточнений список мешканців СТ «ПРОГРЕС» м-н Дубово станом на 01.01.2021 та реєстр ділянок, власники яких не є членами садівничого товариства «Прогрес», Заява від 07.02.2015 року; Довідка вих. № 6 від 15.04.2021 року , Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 квітня 2021 року; Звернення вих. № 10 від 27.04.2021 р., Протокол про адміністративне правопорушення від 15.04.2021 року , Заява реєстраційний номер 2747 від 14.07.2021 року , Довідка вих. № 08 від 15.07.2020 року , Статут садівничого товариства «Прогрес» від 30.11.2012 року № 16731050001005029.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Правове обґрунтування правовідносин сторін у даній справі.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає як право особи звернутися до суду, так і право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

У пункті 52 рішення «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) від 08 квітня 2010 року ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (заява № 48778/99).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 124 Конституції України у редакції на час звернення позивачів до суду передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124, частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього Рішення).

У Конституції України визначено, що в разі необхідності врегулювання спору у будь-яких правовідносинах між будь-якими особами він має розглядатися у національних судах з урахуванням правил предметної юрисдикції та підсудності. Єдине обмеження, встановлене Конституцією України, полягає у прямій вказівці закону про обов'язковий досудовий порядок урегулювання такого спору.

Разом із тим відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. У разі відсутності такої вказівки будь-які обмеження доступу до суду є недопустимими і суперечить як міжнародним зобов'язанням України, яка ратифікувала Конвенцію, так і конституційним засадам.

Обмеження можливості звернення до суду й отримання судового захисту може свідчити про порушення основоположних прав людини.

У даному випадку позов стосується захисту права позивачів на участь у діяльності органу управління садівничого товариства, порядку скликання загальних зборів членів СТ «Прогрес» та правомочності їх рішення. Вказане рішення зборів зачіпає як права конкретної особи щодо здійснення діяльності з управління юридичною особою, так і процедуру прийняття такого рішення, що не можна вважати внутрішньостатутною діяльністю товариства як кооперативу.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року , справа № 695/2665/16-ц відступила від правового висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 752/2669/17 (провадження № 6-1002цс16), щодо непоширення юрисдикції судів на спори про оскарження рішень та дій товариства, кооперативу, які віднесені до їх внутрішньої компетенції і не підпадають під юрисдикцію суду.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року встановлено, що на відносини щодо оскарження дій чи бездіяльності зборів уповноважених гаражно-будівельного кооперативу компетенція суду згідно з вимогами статті 16 ЦК України не поширюється, оскільки такі питання стосуються внутрішньостатутної діяльності цієї організації.

Така позиція суду встановлює, що внутрішньостатутна діяльність юридичної особи не охоплюється поняттям «правові відносини», а отже, спір щодо такої діяльності не є юридичним. Поняття «внутрішньостатутна діяльність» не використовується законодавством про кооперацію, при цьому йдеться про статутну мету або статутну діяльність. Така діяльність може стосуватися суб'єктивних прав та обов'язків особи (сплата членських внесків, управління юридичною особою тощо), і загалом такі відносини є корпоративними. Більш того, у правовій доктрині залежно від мети створення юридичної особи вже виділяють корпоративні спори, що виникають між учасниками юридичної особи та юридичною особою, створеною без мети отримання прибутку (саморегулівні організації, споживчі, обслуговуючі кооперативи, кредитні союзи).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що організаційна автономія об'єднань є важливим аспектом їх свободи об'єднань, яка захищена статтею 11 Конвенції (рішення від 04 квітня 2017 року у справі «Lovric v. Croatia», пункт 71), при цьому є законним, щоб держави встановлювали певні мінімальні вимоги щодо ролі та структури керівних органів об'єднання. Завданням органів не є забезпечення дотримання кожної окремої формальності, викладеної у власному статуті об'єднання (пункти 72 та 78 рішення від 08 жовтня 2009 року у справі «TebietiMuhafizeCemiyyetiandIsrafilovv. Azerbaijan»). Тобто йдеться про мінімальні стандарти регулювання суб'єктивних цивільних прав учасників юридичних осіб, які встановлені законом та відтворюються у статутних документах організації.

Таким чином, юрисдикція суду поширюється на вказані відносини, оскільки вони мають ознаки юридичного спору щодо суб'єктивних прав та обов'язків органів управління юридичної особи, адже такі питання не стосуються внутрішньостатутної діяльності.

Так, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, який підтримується Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року, справа № 695/2665/16-ц , Велика Палата Верховного Суду вважає, що особи, які є членами товариства, кооперативу, правомочні брати участь у його управлінні, а також мають інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у товаристві, кооперативі. Оскільки садівниче товариство є господарською організацією, а спір виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю садівничого товариства, а саме у зв'язку з порушенням прав члена садівничого товариства щодо можливості брати участь в управлінні, розгляд цього спору має здійснюватися судом господарської юрисдикції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 738/1772/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 759/11487/16-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18-ц, від 17 грудня 2019 року у справі №904/4887/18 та інших).

Аналогічну правову позицію висловили і касаційні суди, а саме: Касаційний господарський та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 916/1253/19, від 03 березня 2020 року у справі № 922/756/19, від 05 березня 2020 року у справі № 918/703/18, від 04 серпня 2020 року у справі № 902/495/19, від 24 червня 2020 року у справі № 361/1059/17 та інших.

Правове регулювання діяльності садівничих товариств відбувалося відповідно до Типового статуту садівницького товариства, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 02 грудня 1986 року № 416 (далі - Типовий статут).

Згідно з пунктом 4 Типового статуту основним завданням садівницького товариства є організація колективного саду і використання його членами товариства для виробництва фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, а також створення умов для культурного проведення вільного часу трудящими та їх сім'ями, зміцнення здоров'я, залучення до праці підлітків.

За пунктом 25 цього Типового статуту кошти садівницького товариства утворюються зі вступних, членських і цільових внесків членів товариства та інших надходжень відповідно до чинного законодавства. Вступні внески витрачаються при вирішенні організаційних питань товариства. Членські та цільові внески витрачаються відповідно до прибутково-видаткових кошторисів товариства.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону СРСР від 26 травня 1988 року № 8998-XI «Про кооперацію в СРСР» у системі соціалістичної кооперації функціонують кооперативи двох основних типів: виробничі і споживчі.

Виробничі кооперативи здійснюють виробництво товарів, продукції, робіт, а також надання платних послуг підприємствам, організаціям, установам і громадянам. Вони створюються і діють для виробництва, заготівлі, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, виробів виробничо-технічного призначення, виготовлення товарів народного споживання, збирання і переробки вторинної сировини і ділових відходів виробництва, ремонту і обслуговування техніки, виробничого, шляхового і житлово-цивільного будівництва, роздрібної торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування, організації культурного дозвілля, медичної допомоги, надання правових, транспортно-експедиційних, науково-дослідних, проектних, конструкторських, впроваджувальних, спортивно-оздоровчих та інших послуг, а також у сферах рибальства, рибництва і виробництва рибної продукції, заготівлі деревини, видобутку корисних копалин, інших природних ресурсів та в інших галузях господарської діяльності.

Діяльність таких кооперативів ґрунтується на особистій трудовій участі їх членів.

Споживчі кооперативи задовольняють потреби своїх членів та інших громадян у торговельному і побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативів у житлі, дачах і садових ділянках, гаражах і стоянках для автомобілів, у соціально-культурних та інших послугах. Крім зазначених функцій, споживчі кооперативи можуть також розвивати різноманітну виробничу діяльність, тобто бути кооперативами змішаного типу.

Оскільки позивачі і відповідач вказували, що правовідносини у СТ «ПРОГРЕС» урегульовано законодавством про кооперацію, а відтак і правовідносини за їх участю мають регулюватися відповідно до цього законодавства.

Закон № 8998-XI не застосовується у зв'язку з прийняттям Закону України від 10 липня 2003 року № 1087-IV «Про кооперацію» (далі - Закон № 1087- IV). У справі, що розглядається, спір стосується, зокрема, визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС".

Позивачі на обґрунтування позовних вимог посилаються на Закон № 1087- IV, яким визначено особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами, які за напрямами діяльності можуть бути, зокрема, садово-городніми.

З набранням чинності Законом № 1087-IV садівничі товариства отримали можливість здійснити реєстрацію такої юридичної особи, як обслуговуючого кооперативу.

Законодавство про кооперацію ґрунтується на нормах Конституції України і ЦК України, цього Закону, інших нормативно-правових актах з питань кооперації (стаття 5 Закону № 1087-IV).

Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог ГК України, інших законодавчих актів (стаття 94 цього Кодексу).

Формою ведення садівництва згідно зі статтею 35 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) є садівницькі товариства.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97 затверджено Державний класифікатор України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» (далі - КОПФГ).

У КОПФГ було враховано організаційно-правові форми, передбачені на час його прийняття законодавством, а саме: виробничий, обслуговуючий, споживчий кооператив, громадська організація, а такої форми, як садівниче товариство, передбачено не було.

На сьогодні садове товариство згідно з чинним законодавством України може створюватися у двох організаційно-правових формах: як кооператив і як громадська організація.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в межах своїх повноважень надав роз'яснення, зокрема, від 11 жовтня 2004 року № 6978 та від 21 лютого 2006 року № 1339 про порядок реєстрації садівничого (садового) товариства.

21 жовтня 2009 року Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва зробив висновок № 12819, у якому вказав, що садівничі товариства можуть створюватися як об'єднання громадян.

У цих роз'ясненнях визнано, що садівничі товариства є обслуговуючими кооперативами і саме ця організаційно-правова форма більше відповідає меті створення садівничого товариства.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1087-IV обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворений шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою здійснення ними господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 % від загального обороту кооперативу.

Використання для ведення садівництва, городництва та дачного господарства організаційно-правової форми споживчого або обслуговуючого кооперативу як юридичної особи, утвореної фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 1 Закону №1087-IV), відповідає суті вказаної діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону №1087-IV кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

У статті 3 цього Закону вказано, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (статті 6 цього Закону).

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

У статті 8 Закону № 1087-IV передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

А стаття 12 указаного Закону перераховує основні права члена кооперативу, серед яких: участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

Відповідно до статті 15 Закону № 1087-IV вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

У статті 16 цього Закону вказано, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років.

Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу статті 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Відповідно до статті 94 ГК України господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію» кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Відповідний правовий висновок викладений у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду, Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно зі статтею 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Таким чином, садівниче товариство є госпрозрахунковою організацією з колективною формою власності, обслуговуючим кооперативом, створеним у відповідності до Закону України "Про кооперацію".

У відповідності до ст. 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Статтею 12 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про кооперацію" для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.

Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року N 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства під час вирішення господарськими судами спорів, що виникають з корпоративних правовідносин, надати такі роз'яснення. Господарським судам слід керуватися Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про депозитарну систему України", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про фермерське господарство", "Про кооперацію" та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють корпоративні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові від 03 березня 2020 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 922/756/19 (ЄДРСРУ № 87996123).

Як вбачається з наданої копії Статуту, садівницьке товариство «Прогрес» є первинним громадським осередком (організацією) Товариства садівників і городників України, що добровільно об'єднує громадян України на засадах спільності їх інтересів для реалізації мети та завдань. Статуту Всеукраїнської громадської організації і цього Положення. Головним завданням товариства є захист прав (інтересів членів Товариства та організація колективного саду, ефективне використання його членами земельних ділянок для вирощування фруктів, ягід, овочів, іншої сільськогосподарської продукції, створення умов для оздоровлення і відпочинку членів Товариства та їх родин (розділ 1 Статуту).

Таким чином, відповідач відповідно до статуту та чинного законодавства є юридичною особою корпоративного типу, має відповідні фонди, здійснює господарську діяльність. Позивачі як члени товариства, відповідно до статуту та чинного законодавства, мають в ньому корпоративні права, порушенням яких, а саме права брати участь в управлінні товариством, обґрунтовано позовні вимоги, у зв'язку з чим даний спір виник з корпоративних відносин, а тому підвідомчий господарським судам.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 № 904/4887/18.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" та скасування державної реєстрації змін до відомостей щодо Садівничого товариства "ПРОГРЕС" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом враховується наступне.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на грубе порушенням норм чинного законодавства та Статуту при прийнятті Протоколу №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства «ПРОГРЕС» від 19.12.2020р.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.

В свою чергу, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Таким чином, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Іншими словами, навіть у разі обґрунтованого позову, але якщо жодне право особи, яка звернулася із позовом, не порушене і не оспорюється, то правових підстав для задоволення такого позову немає.

Так, у постанові від 09.10.2018р. у справі № 910/2062/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

У постанові Пленуму ВГСУ від 25.02.2016р. № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, було рекомендовано з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу в правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, досліджуючи питання про наявність чи відсутність у позивачів права або законного інтересу та факту їх порушення у даній справі, судом встановлено, що оскаржуваним рішенням позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" від 19.12.2020р. та відповідно до порядку денного, що визначено було у цьому протоколі, проведено вибори голови правління Садівничого товариства «ПРОГРЕС», ухвалено звільнити з посади голову правління ОСОБА_3 з 19.12.2020 року та обрано головою правління - ОСОБА_5 , якого і уповноважено внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, стосовно порушення корпоративних прав позивачів, як членів товариства, судом враховано, що п. 2.2. Статуту передбачено, що членом Товариства може бути кожний громадянин, що досяг 18-річного віку, виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань Товариства (п.2.1.Статуту). Прийом громадян в члени Товариства, переоформлення садової ділянки на нову особу, зміна власника ділянки або власника будинку проводяться за письмовою заявою вступаючого в місячний термін Правлінням Товариства з наступним затвердженням загальними зборами (зборами уповноважених). Член товариства має право: брати участь у діяльності Товариства та управлінні його справами, обирати та бути обраним до органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо покращення та усунення недоліків в роботі Товариства і посадових осіб (п.2.3.3 Статуту), добровільно за письмовою заявою вийти із Товариства (п.2.3.9), користуватись іншими правами, що випливають із Статуту Товариства і законодавства України. Член Товариства зобов'язаний: дотримуватись вимог законодавства України про колективне садівництво, своєчасно вносити в установленому порядку податки та інші збори, передбачені чинним законодавством (пункт 2.4.Статуту).

Отже, беручи до уваги надання суду для огляду оригіналів членських книжок позивачів із відбитком печатки СТ "Прогрес" , наявність позивачів у реєстрі оплати членських внесків СТ „Прогрес" за 2018-2020рр., у уточненому списку членів СТ „Прогрес" станом на 01.01.2021р. (відображеного також у акті передачі-приймання справ від 29.01.2021р. та підписаного ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ), ґрунтуючись на наявних в матеріалах справи доказах, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 правомірно звернулася з даним позовом до суду, оскільки оскаржуваним рішенням їх господарські права та інтереси, як членів товариства з правом голосу, були порушені. Звертається увага, що право участі у загальних зборах, як вищого керівного органу товариства, є свідченням наявності у позивачів з відповідачем саме господарських відносин.

Враховується, що за змістом п. 2.6. Статуту виключення з членів Товариства здійснюється рішенням правління Товариства з наступним затвердженням загальними зборами (зборами повноважених) з попереднім повідомленням члена Товариства про дату, час засідання правління, загальних зборів та порядок денний. У матеріали справи відповідачем не надано докази виключення з членів Товариства позивачів, зокрема не надано рішенням правління Товариства з наступним затвердженням загальними зборами (зборами повноважених) з попереднім повідомленням члена Товариства про дату, час засідання правління, загальних зборів та порядок денний щодо виключення з членів Товариства позивачів.

Предметом позову у даній справі є вимога позивачів про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" , оформленого Протоколом №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" від 19.12.2020 року.

В якості підстави позовних вимог позивачами вказано, що вказане рішення загальних зборів прийняте з порушенням порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, оскільки члени товариства „Прогрес" повідомлення про проведення загальних зборів не отримали та відповідно не приймали участі у загальних зборах, рішення було прийнято особами, у яких відсутні права на вирішення будь-яких питань щодо діяльності товариства та оскаржуване рішення було прийняте за відсутності кворуму товариства.

Судом встановлено, що положеннями статуту СТ „Прогрес" затвердженого протоколом затвердженого рішенням зборів СТ "Прогрес" оформленого протоколом №1 від 17.11.2012, не передбачено чіткого порядку повідомлення членів товариства про проведення загальних зборів.

Зокрема, загальні збори (збори уповноважених) збираються правлінням не менше, ніж один раз на рік, а позачергові - на вимогу не менш ніж половини членів Товариства та ревізійної комісії. Правління Товариства є виконавчим органом Товариства, підзвітним в своїй роботі загальним зборам (зборам уповноважених). Правління Товариства: обирає з свого складу заступників Голови правління, секретаря, касира (п.4.6.Статуту).

Як вбачається із матеріалів справи Протоколом №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства «ПРОГРЕС» від 19.12.2020р. та відповідно до порядку денного, що визначено було у цьому протоколі, проведено вибори голови правління Садівничого товариства «ПРОГРЕС», ухвалено звільнити з посади голову правління ОСОБА_3 з 19.12.2020 року та обрано головою правління - ОСОБА_5 , якого і уповноважено внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також у оспорюваному рішенні зазначено, що на позачергових зборах приймало участь 75 членів товариства. Додатком №1 до протоколу додано таблицю - відомість із зазначенням 93 осіб: їх прізвища, ім'я, по-батькові, адреса ділянки ,графа „ ОСОБА_3 " графа „Протоковського Р.", графа „Утримався" та „Підпис".

Відповідно до правової позиції, що викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019р. у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020р. у справі № 906/307/19 обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов'язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Однак, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження направлення усім членам (а також позивачам) повідомлення щодо проведення загальних зборів.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 4.6 Статуту загальні збори (збори уповноважених) збираються правлінням не менше, ніж один раз на рік, а позачергові - на вимогу не менш ніж половини членів Товариства та ревізійної комісії. Відповідно до Академічного тлумачного словника "вимога" - побажання, прохання, висловлене так, що не припускає заперечень. Тобто суд розцінює вимоги, як власне волевиявлення учасника товариства та ревізійної комісії, яке відображено в його активних діях.

Статут товариства не передбачає чітко визначеного порядку вираження вимоги про проведення позачергових зборів. Поряд із цим, п. 4.6 Статуту передбачено, що позачергові загальні збори збираються на вимогу не менш ніж половини членів Товариства та ревізійної комісії, що дає суду підстави дійти висновку, що таке волевиявлення мало б бути належним чином зафіксоване, адже, особи, які виявили побажання про скликання позачергових загальних зборів, мали б підтвердити свій намір скликати такі збори у спосіб направлення на адресу правління відповідної вимоги, або в інший спосіб, який би підтверджував їх власне волевиявлення.

Серед іншого, положення ст.15 ЗУ "Про кооперацію" передбачають, що Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об'єднання, членом якого він є.

Поряд з цим, у ст.15 ЗУ "Про кооперацію" вказано, що Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

Виходячи із положення ст.15 ЗУ "Про кооперацію" визначальним є дата надходження вимоги про проведення позачергових зборів, оскільки саме з цієї дати починається відлік 20-ти денного строку протягом якого повинні бути скликанні Позачергові загальні збори. Матеріали справи не містять доказів надходження до СТ "ПРОГРЕС" вимоги про проведення Позачергових Загальних зборів.

Стаття 15 Закону про кооперацію зобов'язує у випадку проведення позачергових зборів повідомити членів кооперативу про дату, місце, час проведення та порядок денний зборів не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Відповідач у судових засіданнях неодноразово наголошував, що додатково було розміщено оголошення про проведення позачергових зборів на Дошці об'яв та оголошень, також оповіщення здійснювалось через вайбер.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Поряд з цим у Статуті відповідача не передбачено порядок повідомлення члена товариства про проведення загальних зборів шляхом розміщення оголошення про проведення позачергових зборів на Дошці об'яв та оголошень, також оповіщення через вайбер.

Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов'язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 906/307/19).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи, що відповідно до Статуту товариства не встановлено порядок повідомлення члена товариства про проведення загальних зборів, а відповідачем не надано докази вчинення дій щодо повідомлення позивачів про проведення 19.12.2020 позачергових зборів членів товариства, то суд вважає, що позивачі належним чином не були повідомлені про проведення 19.12.2020 позачергових зборів членів товариства.

Щодо поданої суду відповідачем роздруківки-скриншоту екрану мобільного телефону, а саме групи VIBER, пояснень представників відповідача про створення групи у мобільному Додатку VIBER, до якої, у тому числі включені позивачі суд враховує наступне. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13.07.2020 у справі № 753/10840/19, скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з VIBER, що досліджені судами у їх сукупності з надання їм належної правової оцінки, є належними та допустимими доказами.

Суд, з огляду на імперативну норму, що міститься у ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховує вищезазначені висновки Верховного Суду щодо допустимості такого доказу як роздруківка VIBER з мобільного телефону при розгляді даної справи.

Однак , твердження відповідача відносно того, що повідомлення у Viber є належним доказом повідомлення про проведення позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" 19.12.2020, оцінюються судом критично, оскільки статутом відповідача не визначено такої форми оповіщення про проведення зборів, а матеріалах справи не містять докази наявності у позивачів такого мобільного застосунку як Вайбер.

Згідно приписів статті 15 Закону України "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію") (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 912/1247/18).

Чинним законодавством офіційне визначення терміну "кворум" не надається. Якщо звернутися до словника української мови, то "кворум" - це установлена законом, статутом або постановою певної організації найменша кількість членів, присутність яких є необхідною умовою для відкриття засідання чи зборів і прийняття правосильних ухвал (словник української мови; в 11 томах. - Том 4, 1973. - Стор. 138).

Однак, досліджуючи питання наявності кворуму під час проведення позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства «ПРОГРЕС» 19.12.2020р., судом зауважується, що оспорюваним рішенням не підтверджується правомочність загальних зборів, а саме у кількості 75 присутньої особи, оскільки даним рішенням затверджено додаток № 1 до протоколу позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства. Проте Додатком №1 до протоколу додано таблицю - відомість із зазначенням 93 осіб: їх прізвища, ім'я, по-батькові, адреса ділянки, зазначена графа „ ОСОБА_3 " графа „Протоковського Р.", графа „Утримався" та „Підпис". Із змісту вказаного Додатку 1 неможливо встановити підтвердження правомочності загальних зборів, а саме у кількості 75 присутньої особи.

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Судом враховується, що з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права. Зокрема, у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частин 1 і 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, враховуючи, що оскаржуване рішення позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства «ПРОГРЕС» від 19.12.2020р. прийняте з порушенням порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, а також зважаючи, що рішення було прийняте без встановлення наявності кворуму, що позбавило право позивачів на управління справами товариства, чим було порушено їх господарські (корпоративні) права, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" та скасування складеного за його результатом Протоколу №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" від 19.12.2020 року, скасування державної реєстрації змін до відомостей щодо Садівничого товариства "ПРОГРЕС" (код ЄДРПОУ 35305296) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведену/внесену 22.12.2020 року реєстраційною дією №1006731070008005029 за прийнятим кооперативом Протоколом №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" від 19.12.2020. З підстав викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПКУ разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому, за ч. 1 ст. 123 ГПКУ судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. А згідно п. 1 ч. 3 даної статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи частину другу статті 124 ГПКУ суд зазначає, що подання позивачем орієнтовної суми очікуваних ним витрат на професійну правничу допомогу є передумовою реалізації ним свого права на відшкодування зазначених витрат. Так, згідно ч. 2 ст. 126 ГПКУ за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому, згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПКУ інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (в тому числі витрати на професійну правничу допомогу), покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.

Суд зауважує, що судові витрати на професійну правничу допомогу не відшкодовуються, якщо під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона разом з першою заявою по суті спору не подала суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18.

Однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем разом з першою заявою по суті спору не подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікував понести у зв'язку з розглядом справи.

Також суд звертає увагу на те, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу). Натомість позивачем всупереч вимог ст.. 126 ГПК України не подано суду ані договору про надання правової допомоги, ані детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, також не вказано розміру таких витрат. А тому, у задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" оформлене протоколом №2 від 19.12.2020 року.

Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про Садівниче товариство "ПРОГРЕС" (код ЄДРПОУ 35305296) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведену/внесену 22.12.2020 року реєстраційною дією №1006731070008005029 за прийнятим кооперативом Протоколом №2 позачергових загальних зборів членів Садівничого товариства "ПРОГРЕС" від 19.12.2020

Стягнути із Садівничого товариства "ПРОГРЕС" (29000, м. Хмельницький, мікрорайон „Дубово", код 35305296) 13 620 грн. судового збору (отримувач коштів ГУК у Хмел.обл./Хмельниц мтг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37971775, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA878999980313191206083022775, код класифікації доходів бюджету 22030101).

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 08.11.2021р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруковано 5 примірників 1 - до справи,

2 - ОСОБА_2 АДРЕСА_1

3- ОСОБА_1 АДРЕСА_2

4- ОСОБА_6 АДРЕСА_3

5- Садівниче товариство "ПРОГРЕС", 29000, м. Хмельницький, мікрорайон „Дубово".