Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2725/21
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання
розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Дружба ЗА Управлянє Терятев Банк, Д.Д.", Республіка Словенія
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констант Лідер ХХІ", м.Харків
про стягнення коштів 12 989 242,60 євро.
за участю представників:
позивача: Толочко В.В., адвокат;
відповідача:Халабурдінов С.В., адвокат.
Акціонерне товариство "ДРУЖБА ЗА УПРАВЛЯНЕ ТЕРЯТЕВ БАНК, Д.Д" (позивач) , Республіка Словенія звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Констант Лідер ХХI" про стягнення кредитної заборгованості у загальному розмірі 12 989 242,60 євро, з яких 8 251 097,48 євро заборгованості за кредитом, 2 220 542,77 євро заборгованості за процентами, 2 517 050,17 євро договірної пені за несвоєчасну сплату кредиту; 150,00 євро іншої заборгованості, 7,28 євро інших процентів, 291,75 євро іншої заборгованості та 103,18 євро інших процентів.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором довгострокового кредитування №5705/07 від 21.09.2007 року (з урахуванням усіх додаткових угод до нього) кредитором, за яким є позивач, як універсальний правонаступник Фактор-банку д.д.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2021 позовну заяву залишено без руху, зобов'язано позивача протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
22.07.2021 позивачем разом заявою про усунення недоліків позовної заяви (вх.№17112) усунено недоліки, які були підставою для винесення ухвали від 13.07.2021.
Ухвалою господарського суду від 26.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 25.08.2021 о 10:30 год.
16.08.2021 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву (вх.№19182), в якому заперечує щодо вибору сторонами права Республіки Словенія, як застосовного права за Кредитним Договором; вказує на неможливість з'ясування судом норм права Республіки Словенія та здійснення відповідачем перевірки розрахунку позивача, наявність залишку заборгованості та його розміру.
Протокольною ухвалою від 25.08.2021 відкладено підготовче засідання на 15.09.21 о 12:00 год.
08.09.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх..№20928), в якій позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача, викладених ним у відзиві на позовну заяву. Разом з відповіддю на відзив позивачем до суду подано клопотання про надання строку для подання висновку експерта у галузі права.
14.09.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№21514).
15.09.2021 позивач до суду надав клопотання (вх.№21556), в якому просить допустити до участі в справі експерта з питань права, Міхаеля Сребрняка, який працює за адресою: вул. Давчна 1, м.Любляна 1000, Словенія , та долучити його експертний висновок від 10 вересня 2021 року до матеріалів справи.
23.09.2021 відповідач до суду надав пояснення (вх..№22419), згідно до яких просить відмовити в задоволенні клопотання позивача про допуск до участі у справі експерта з питань права Міхаеля Сребрняка та доручення його висновку від 10.09.2021 до матеріалів справи.
Протокольною ухалою від 15.09.2021 на підставі п.3 ст.177 ГПК України продовожено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 13.10.2021 о 12:50.
Протокольною ухвалою від 13.10.2021 поновлено позивачу строк на подання клопотання про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи; експертний висновок Міхаеля Сребрняка від 10.09.2021 долучено до матеріалів справи, у задоволенні клопотання в частині допуску до участі у справі експерта з питань права відмовлено.У судовому засіданні оголошено перерву до 20.10.2021 о 14:30.
18.10.2021 позивачем на вимогу суду надані Додаткові пояснення (вх..№24239), щодо декількох складових ціни позову, а саме: іншої заборгованості - 150,00 євро; інших процентів - 7,28 Євро, іншої заборгованості - 291,75 євро; інших процентів - 103,18 євро.
Протокольною ухвалою від 20.10.2021, на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2021 о 10:30.
Представником позивача у судовому засіданні 17.11.2021 було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.11.2021 проти задоволення позову заперечував, заявив усне клопотання про закриття провадження у справі №922/2725/21, посилаючись на те, що спір у даній справі не підлягає розгляду у господарських судах України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, суд встановив наступне.
21 вересня 2007 року Фактор-банк д.д. (FACTOR BANKA d.d.) «Кредитодавець», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ДРУЖБА ЗА УПРАВЛЯНЕ ТЕРЯТЕВ БАНК, Д.Д», та Товариство з обмеженою відповідальністю «Констант Лідер ХХI», код ЄДРПОУ 34467814, «Позичальник», уклали Кредитний Договір, відповідно до якого Фактор-банк д.д. зобов'язався надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Констант Лідер ХХI» довгостроковий кредит.
За умовами Кредитного Договору з урахуванням усіх додаткових угод до нього Фактор-банк д.д. зобов'язувався надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Констант Лідер ХХI» кредит загальною суму 12 000 000, 00 євро, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Констант Лідер ХХI», в свою чергу, зобов'язувалося його повернути до 31.12.2016.
Кредитний договір (з урахуванням усіх додаткових угод до нього) було зареєстровано Національним банком України, що підтверджується нотаріально засвідченою копією реєстраційного свідоцтва Національного банку України №79 від 18.10.2007 р. з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову та листом Національного банку України №25-0020/11610 від 14.02.2017.
Як встановлено із матеріалів справи, Фактор-банк д.д. (FACTOR BANKA d.d.) був банківською установою, зареєстрованою за законодавством Республіки Словенія.
Із витягу з судового/комерційного реєстру Словенської Республіки та витягу з реєстру підприємств Республіки Словенія вбачається, що у 2016 році Фактор-банк д.д. було ліквідовано шляхом його поглинання з відчуженням у процесі ліквідації всіх його активів і зобов'язань на користь приймаючої компанії, а саме Акціонерного товариства «ДРУЖБА ЗА УПРАВЛЯНЕ ТЕРЯТЕВ БАНК, Д.Д», що є діючим державним підприємством Словенії.
Відповідно до Договору про злиття від 03 лютого 2016 року всі активи та зобов'язання Фактор-банк д.д. було передано Акціонерному товариству «ДРУЖБА ЗА УПРАВЛЯНЕ ТЕРЯТЕВ БАНК, Д.Д», як поглинаючій компанії-правонаступнику.
За рішенням районного суду м. Любляни №2016/7525 від 19 лютого 2016 року Фактор-банк д.д. був видалений зі Судового Реєстру та Реєстру підприємницької діяльності Республіки Словенія.
17 листопада 2016 року між Акціонерним товариством «ДРУЖБА ЗА УПРАВЛЯНЕ ТЕРЯТЕВ БАНК, Д.Д» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Констант Лідер ХХI» укладено додаткову угоду №7К до Кредитного Договору, якою погоджено заміну сторони кредитодавця на Акціонерне товариство «ДРУЖБА ЗА УПРАВЛЯНЕ ТЕРЯТЕВ БАНК, Д.Д».
Враховуючи вказані обставини, позивач є універсальним правонаступником Фактор-банк д.д.
Також судом встановлено, що позивач - Акціонерне товариство «ДРУЖБА ЗА УПРАВЛЯНЕ ТЕРЯТЕВ БАНК, Д.Д» зареєстроване та здійснює свою діяльність за законодавством Республіки Словенія, що свідчить про те, що позивач є іноземною юридичною особою.
Відповідно до статті 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Так, питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
За статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
У відповідності до статті 77 ЗУ «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, зокрема об'єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.
Таким чином, Законом України «Про міжнародне приватне право» встановлені підстави визначення підсудності справи з іноземним елементом судам України.
Так, враховуючи пункт 1 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони прямо передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності, коли таке право у сторін відсутнє.
Статтею 43 ЗУ «Про міжнародне приватне право» закріплено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Отже, із системного аналізу вищезазначеного вбачається, що Закон України «Про міжнародне приватне право» закріплює право сторін відповідної угоди на вибір підсудності справи з іноземним елементом, тобто на укладення так званої «пророгаційної угоди», що в свою чергу, не лише обґрунтовує компетенцію обраного суду, але й виключає можливість вирішення такого спору в суді іншої держави.
Крім того, суд зауважує, що хоча стаття 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» не є вичерпною і передбачає й інші випадки підсудності справ з іноземним елементом судам України, однак, ці підстави є послідуючими після договірної підсудності, і є визначальними лише у випадку відсутності будь-якої домовленості сторін про вибір суду.
Таким чином, досягнення домовленості про застосування права іншої країни і визначення виключної юрисдикції компетентного суду цієї країни у правовідносинах сторін, що ґрунтуються на вказаних принципах, вказує на пріоритетний характер такої домовленості, оскільки вона не суперечить встановленому національним законодавством порядку врегулювання таких правовідносин.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 12 березня 2018 року у справі № 907/637/17.
Як вбачається із Договору довгострокового кредитування №5705/07 від 21.09.2007, а саме статті ХІ, Кредитний договір регулюється на підставі законодавства Республіки Словенія. Будь-які розбіжності, що походять із цього Кредитного договору, які не було вирішено Сторонами Договору за допомогою договорів на підставі положень цього Договору, повинні бути врегульовані в компетентному суді м. Любляни, Республіка Словенія.
Отже, у даному випадку умовами Договору сторони не передбачили підсудність спорів, які виникають з його виконання, судам України.
Натомість сторони дійшли згоди про підсудність спору компетентному суду м. Любляни, Республіка Словенія.
Враховуючи вищезазначене, обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до спірних відносин та визначення підсудності, цілком відповідає положенням Закону України «Про міжнародне приватне право» і виключає можливість розгляду справи в господарських судах України.
Крім того, судом взято до уваги висновки Верховного суду, викладені у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 925/467/20. Так, Верховний суд зазначив: «Стосовно посилання скаржника на відсутність заборони українським судам приймати до свого провадження справи з іноземним елементом, у випадку наявності пророгаційної угоди про розгляд справи в іноземному державному суді, то Верховний Суд зазначає, що якраз наявність такої угоди, у даному випадку, виключає розгляд спору у судах України. На переконання Суду, очевидним є намір сторін передати визначену категорію спорів на вирішення суду іншої держави (Німеччини), виключивши при цьому підсудність таких спорів судам України. Як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, факт місцезнаходження відповідача за первісним позовом - ТОВ «Седна-Агро» на території України не спростовує наявності угоди позивача та відповідача стосовно того, що всі спірні питання, які виникають у зв'язку з Контрактом, повинні бути вирішені у повноважному суді міста Росток/Німеччина (вказане не спростовує і скаржник). Умови Контракту не містять положень, які передбачали б підсудність справи з питань, що виникають з нього судам України. Спір у цій справі не відноситься і до випадків виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, перелік яких наведений у приписах Закону України «Про міжнародне приватне право». При цьому положення частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» підлягають застосуванню за виключенням і з урахуванням того випадку, коли є угода сторін про передачу спору на вирішення суду іншої держави (у даному випадку, сторони за взаємною згодою передали спір, пов'язаний з Контрактом, на вирішення суду іншої держави [Німеччини])».
Доводи позивача про підсудність справи господарським судам фактично зводяться до незгоди з правовими позиціями Верховного суду, а посилання представника позивача на постанови Вищого господарського суду України, а також на постанови апеляційних судів в цивільному судочинстві не спростовують висновків суду у цій справі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що спір у даній справі не підлягає розгляду у господарських судах України.
Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне задовольнити заявлене відповідачем клопотання про закриття провадження у справі та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито, у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки на момент постановлення даної ухвали сторони не зверталися до суду із відповідним клопотанням, відсутні правові підстави для повернення судового збору.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.
Закрити провадження у справі №922/2725/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала підлягає оскарженню у строки та в порядку, встановлені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.11.2021р.
Суддя С.Ч. Жельне