Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3810/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Харківське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз", м.Харків
про стягнення 55571,17 грн.,
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії -Харківське обласне управління AT "Ощадбанк" (позивач) звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" (відповідач) заборгованість за договором № 10-15 на інкасацію готівкових коштів від 19.03.2015 в сумі 55571,17 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 23.09.2021 відповідач отримав 25.09.2021, що підтверджується відстеженням поштового відправлення на сайті Укрпошти та відповідним витягом.
Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте відзиву на позовну заяву у строк встановлений судом не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
19 березня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Харківського обласного управління AT "Ощадбанк" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" (замовник) укладений Договір № 10-15 на інкасацію готівкових коштів (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору виконавець зобов'язується власними силами і засобі, відповідно до Додатку № 1 Перелік та адреси місць інкасації, що є невід'ємною частиною цього Договору, здійснювати збирання та доставку в касу виконавця готівкових коштів (грошової виручки) замовника для послідуючого перерахунку і зарахування на рахунки замовника.
Згідно з п. 1.2. Договору замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з інкасації коштів в розмірах і в строки, що передбачені цим Договором.
23 листопада 2020 року між сторонами був укладений Додатковий договір № 5 до Договору, яким були внесені зміни до розділів 1, 2, 3, п. 4.2, розділів 5, 9, 10 вищезазначеного Договору.
Відповідно до п. 2.1.2. Договору виконавець зобов'язався надавати послуги власними силами та засобами, шляхом приймання інкасаторами виконавця опломбованих інкасаторських сумок (мішків) з коштами безпосередньо в касах замовника, в погоджені сторонами дні та години. Умови надання послуг вказано в додатку 1 до цього Договору "Перелік та адреси місць інкасації".
За умовами п. 2.1.3 Договору не пізніше наступного банківського дня з дати приймання коштів виконавець зобов'язався переказати безготівкові кошти на рахунок замовника № IBAN НОМЕР_1 в ПАТ "Банк "Клінінговий дім" м.Київ, код банку 300647 в розмірі фактичної суми за результат перерахування коштів в касі виконавця.
Згідно з п. 2.2.3. Договору замовник зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги в розмірах і в строки, передбачені цим Договором.
Комісійна винагорода за надані виконавцем послуги з інкасації замовнику визначено в Додатку №1 до Договору (п.4.1. Договору).
Крім того, відповідно до п. 4.2 Договору розмір комісійної винагороди за кожний повторний заїзд інкасаторів виконавця на вимогу здавача, відповідно до пункту 3.4 цього Договору та за додатковий заїзд становить 200 грн. При цьому додатковим вважається заїзд інкасаторів здійснений на письмове звернення замовника, в особі здавача, поза графіку інкасації, вказаного в Додатку 1 до цього Договору, що здійснюється при наявності у виконавця технічної можливості її проведення.
Звітний період (тобто період, за який замовник сплачує виконавцю комісійну винагороду за надані послуги встановлюється з першого по останнє число включно кожного календарного місяця строку дії цього Договору. Виконавець щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім, направляє замовнику акт наданих послуг за цим Договором.
Оплата за надані виконавцем послуги в розмірах, передбачених п.4.1. та п.4.2. Договору, проводиться замовником щомісячно не пізніше передостаннього банківського дня місяця, в якому був виставлений виконавцем акт наданих послуг замовнику щодо сплати комісійної винагороди за період, впродовж якого послуги були надані, та підлягають оплаті. Комісійна винагорода за надані виконавцем послуги за цим Договором, перераховується замовником на рахунок № НОМЕР_2 у AT "Ощадбанк", код установи банку 09351600, МФО 351823. (п.4.3. Договору).
За умовами п. 5.1 Договору виконавець відповідає перед замовником за схоронність коштів з моменту прийняття опломбованої сумки (мішка) з коштами у встановленому порядку інкасаторами виконавця від здавача і до моменту їх переказу на поточний рахунок замовника.
При невиконанні (неповному виконанні) замовником зобов'язань передбачених п.п.2.2.1, 2.2.3 - 2.2.5 цього Договору виконавець має право призупинити надання послуг до моменту усунення замовником порушених зобов'язань. (2.6 Договору).
Всі спори, що виникають у зв'язку з цим Договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами (п.7.1 Договору).
Якщо сторони не досягнуть згоди шляхом переговорів протягом 20 календарних днів, такі спори повинні бути врегульовані в судовому порядку згідно з вимогами законодавства України (п.7.2 Договору).
Як стверджує позивач, він свої зобов'язання за вищевказаним Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актами надання послуг та рахунками-фактурами. Проте, з боку відповідача має неналежне виконання договірних зобов'язань, а саме непроведення розрахунку за отримані послуги з інкасації готівкових коштів. Так, за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 позивачем надано послуг на суму 900,00 грн., що підтверджується актом надання послуг за грудень від 31.12.2020 р.; за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 - на суму 34 999,50 грн., що підтверджується актом надання послуг за грудень від 31.12.2020; за період з 01.01.2021 по 03.02.2021 - на суму 12 553,00 грн., що підтверджується актом надання послуг за січень від 03.02.2021. Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін.
Оскільки відповідач не оплатив надані позивачем послуги, останній звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості договором № 10-15 на інкасацію готівкових коштів від 19.03.2015 в сумі 55 571,17 грн., а саме: 48 452,50 грн. простроченої заборгованості по комісійній винагороді, 3967,74 грн. пені за прострочення терміну оплати, 2323,60 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату та 827,33 грн. - 3% річних за несвоєчасне повернення заборгованості.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
Частиною 1 статті 530 ЦК України також встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Додатком №1 до Договору сторони визначили розмір комісійної винагороди за надані виконавцем послуги з інкасації (п.4.1. Договору). А п. 4.2 Договору сторони погодили розмір комісійної винагороди за кожний повторний заїзд інкасаторів виконавця на вимогу здавача (п. 3.4 Договору).
За приписами п. 4.3 Договору підтвердженням надання замовнику послуг виконавцем є акт виконаних робіт. Зокрема, оплата за надані виконавцем послуги в розмірах, передбачених п.4.1. та п.4.2. Договору, проводиться замовником щомісячно не пізніше передостаннього банківського дня місяця, в якому був виставлений виконавцем акт наданих послуг замовнику щодо сплати комісійної винагороди за період, впродовж якого послуги були надані, та підлягають оплаті.
Суд звертає увагу на те, що сторонами були підписані та скріплені печатками акти надання послуг від 31.12.2020 на суму 900,00 грн., від 31.12.2020 на суму 34999,50 грн., від 03.02.2021 на суму 12553,00 грн. (а.с. № 16-18). Також позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури №0229/2021 від 05.01.2021, №31033/2020 від 29.12.2020, №3682/2021 від 11.02.2021 (а.с. № 19-21).
18.02.2021 позивачем направлено відповідачу претензію №118.16-06/3-98 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у загальній сумі 48452,50 грн., яку отримано відповідачем 19.02.2021(а.с. № 25).
03.03.2021 на вказану претензію від відповідача було отримано лист №59 з проханням не нараховувати комісійну винагороду за інкасацію грошових коштів за Договором за березень 2021 року у зв'язку з припиненням роботи АГЗС та зазначено про сплату існуючої заборгованості у ІІ кварталі 2021 року (а.с. № 26).
05.05.2021 на адресу відповідача була вдруге направлена претензія №118.16-06/3-208 з вимогою сплатити заборгованість та відповідно до п.7.2 Договору щодо подальшого врегулювання цього питання у судовому порядку згідно з вимогами чинного законодавства (а.с. № 26).
Зазначена претензія отримана відповідачем 13.05.2021, проте залишена без відповіді та без задоволення.
Оскільки відповідач у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, у строк, встановлений Договором та Додатком №1 до нього, оплату наданих послуг не здійснив, що є істотним порушенням умов п.4.1. - п.4.3. Договору та свідчить про порушення відповідачем вимог статті 901 ЦК України щодо строків оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 48452,50 грн. заборгованості по комісійній винагороді є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3967,74 грн. пені за прострочення терміну оплати, 2323,60 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату та 827,33 грн. - 3% річних за несвоєчасне повернення заборгованості.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником.
Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.5 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, передбачених п.5.4. та розділом 4 цього Договору більше ніж на 30 календарних днів, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого грошового зобов'язання за кожний день прострочення. У цьому разі пеня розраховується починаючи з першого календарного дня прострочення.
Судом здійснено перевірку розрахунку позивачем пені в розмірі 3967,74 грн. на суму боргу та встановлено, що її нарахування здійснено з порушенням умов 5.5 Договору.
Додатковим договором №5 від 23.11.2020 до Договору сторонами викладено розділ 5 у новій редакції, та у п. 5.5. Договору визначено пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого грошового зобов'язання за кожний день прострочення, за невиконання або несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, передбачених п.5.4. та розділом 4 цього Договору більше ніж на 30 календарних днів.
Проте, позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, замість облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, як передбачено п.5.5 Договору.
Так, згідно розрахунку пені, здійсненого судом на підставі п. 5.5. Договору з урахуванням норм чинного законодавства, до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 1983,84 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в зазначеній сумі.
Відповідно до заявлених позивачем сум до стягнення 2323,60 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату та 827,33 грн. - 3% річних за несвоєчасне повернення заборгованості, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу на те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Суд, перевіривши період та правомірність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 827,33 грн., зазначає, що такі нарахування узгоджуються с нормами чинного законодавства та підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.
Згідно розрахунку інфляційних втрат, здійсненого судом на підставі ст. 625 ЦК України, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 2224,39грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в зазначеній сумі.
Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 48452,50 грн. заборгованості по комісійній винагороді, 1983,84 грн. пені за прострочення терміну оплати, 2224,39 грн. інфляційних втрат та 827,33 грн. - 3% річних за несвоєчасну оплату послуг, є законними та обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в вищезазначеному розмірі. В іншій частині заявлених позовних вимог в частині нарахованої пені слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, згідно з якою у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2184,91 грн. витрат по сплаті судового збору.
На підставі статей 11, 12, 509, 525, 526, 530, 901 ЦК України, статей 173, 174, 193 ГК України та керуючись статтями 1, 4, 9, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 178, 236-238, 248, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 36224035, р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Банк "Кліринговий дім" м. Київ МФО 300647) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління AT "Ощадбанк" (61005, м. Харків, майдан Конституції, 22, МФО 351823, код ЄДРПОУ 09351600, р/р НОМЕР_3 в філії - ХОУ АТ "Ощадбанк") 48452,50 грн. заборгованості за договором на інкасацію готівкових коштів №10-15 від 19 березня 2015 року, 1983,84 грн. пені, 2224,39 грн. інфляційних втрат, 827,33 грн. - 3% річних та 2184,91 грн. витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "22" листопада 2021 р.
Суддя Л.В. Шарко