12.11.2021м. СумиСправа № 920/950/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/950/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, код ЄДРПОУ 03352432),
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165, код ЄДРПОУ 26622590),
про стягнення 97556,14 грн.
Встановив:
01.09.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 86308,11 грн основного боргу, 4315,41 грн - інфляційних збитків, 1535,77 грн - 3% річних, 5396,85 грн - пені.
Ухвалою від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/950/21; справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.
Копія даної ухвали надіслана як на електронну так і на юридичну адреси сторін, зазначені позивачем у позовній заяві.
Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення сторони були повідомлені належним чином про місце, дату та час розгляду справи.
23.09.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх№8228/21), в якому він зазначив, що у зв'язку із орендою нового приміщення (для організації призовного пункту) Лебединським ОМТЦК та СП (Сумська обл., м. Лебедин, вул. Сумська, 10), у жовтні 2020 року КЕВ м. Суми був вимушений звернутися до позивача з проханням включити в діючий договір №42АВ400-4199-19 від 24.02.2020 нову точку обліку природного газу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Це спричинило перевищення обсягів річної замовленої потужності, оскільки на 2020 рік вона формувалась з обсягів 2019 року, та надалі призвело до нестачі бюджетних асигнувань 2020 р. на оплату фактично спожитої потужності. Сплачувати зобов'язання 2020 року в 2021 році КЕВ м. Суми як бюджетна установа не мав права, оскільки бюджетні асигнування 2020 року були використані в повній мірі. Заборгованість у сумі 86 308,11 грн, яка виникла через вказану ситуацію, КЕВ м. Суми визнав ще 11.01.2021 р., тобто на момент підписання Акту звіряння взаємних розрахунків від 31.12.2021 р. за період: листопад 2020 року - грудень 2020 року. Разом з тим, на думку відповідача, цією обставиною недобросовісно і скористався позивач, оскільки, достовірно знаючи про наявність заборгованості, маючи підтвердження визнання такої заборгованості КЕВ м. Суми та неможливості її сплати, впродовж значного строку позивач не звертався до суду з метою штучного збільшення таким чином сум заборгованості, що і стало причиною виникнення заборгованостей у розмірі 4315,41 грн інфляційних збитків, 1535,77 грн 3% річних та 5396,85 грн пені. Відтак, враховуючи явно несправедливий характер нарахувань пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що виник внаслідок зловживання позивачем своїми правами за Договором від 24.02.2020 р. №42АВ400-4199-19, шляхом зволікання із зверненням з позовною заявою до суду, їх нарахування та стягнення є неправомірним, необґрунтованим та безпідставним, суперечить принципам розумності, пропорційності та справедливості, та є таким, що загрожує негативними наслідками для КЕ В м. Суми, як для державної установи, яка здійснює діяльність у сфері оборони. Таким чином, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих за послуги розподілу природнього газу пені, інфляційних втрат та 3% річних.
24.09.2021 позивач подав відповідь на відзив (вх№8275/21), в якій зазначив, що звернення до суду з позовом в межах строку позовної давності є правом позивача, а не обов'язком. Відповідач уклавши договір розподілу природного газу шляхом підписання Заяви- приєднання № 42АВ400-4199-19 до нього взяв на себе зобов'язання щодо виконання його умов, відтак відсутність фінансування з державного бюджету не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати суми основного боргу, нарахованих інфляційних втрат, 3 % річних та пені за неналежне виконання зобов'язань з своєчасної оплати. Позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що не спростовані ввідповідачем та просить позов задовольнити.
19.10.2021 відповідачем подане заперечення на відповідь на відзив (вх №8801/21), відповідно до якого відповідач підтримав, позицію, викладену у відзиві на позов та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих за послуги розподілу природнього газу пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
01 квітня 2019 року між Акціонерним товариством "Сумигаз" (далі - позивач, оператор ГРМ) і Квартирно-експлуатаційним відділом м. Суми (далі - відповідач, споживач, КЕВ м.Суми) було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання Заяви-приєднання №42АВ400-4199-19 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 (далі - Типовий договір).
Відповідно до п. 1.1. Топового договору цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Згідно з п. 1.2. типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року N 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. типового договору).
Відповідно до п. 1.4 Типового договору, послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача;
Пунктом 5.2. типового договору визначено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п. 5.2. типового договору визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
Згідно з п. 5.4. типового договору порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору.
Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1. типового договору).
Відповідно до п. 6.5. типового договору у випадку якщо Споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об'єктах (об'єкту) в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, велична якої визначається за формулою:
В м = к х Т х D,
де:
к = 1,1 - у випадку замовлення річної потужності (на період до завершення повного календарного року споживання природного газу) новим Споживачем, що не є побутовим, та/або для потреб нового об'єкта споживача;
к = 1,5 - у випадку замовлення річної потужності Споживачем, що не є побутовим;
Т - тариф на розподіл природного газу Оператора ГРМ, встановлений Регулятором;
- при розрахунку оплати вартості перевищення річної замовленої потужності у першому місяці, в якому було допущено таке перевищення;
- при розрахунку оплати вартості перевищення річної замовленої потужності у місяцях, наступних за місяцем, в якому було вперше у календарному році допущено перевищення;
- фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного року до місяця надання послуг (включно);
- фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного року до місяця, що передує місяцю надання послуг (включно);
- річна замовлена потужність Споживачем.
Визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої Споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об'єктах Споживача, що не є побутовим, що знаходяться в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ, крім випадків, передбачених главою 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.
За підсумками місяця, за умови перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягом замовленої Споживачем річної потужності, Оператор ГРМ до 12 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг розподілу, здійснює нарахування вартості перевищення та разом із рахунком про сплату вартості перевищення (або в рахунку) надає Споживачеві, що не є побутовим, звіт про фактичне використання потужності та розрахунок вартості перевищення річної замовленої потужності.
Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату.
У випадку якщо річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення річної замовленої потужності не здійснюється.
Розбіжності щодо вартості перевищення річної замовленої потужності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість перевищення річної замовленої потужності, яку Споживач зобов'язаний сплатити у строк, визначений у цьому пункті, визначається за даними Оператора ГРМ.
Відповідно до п. 7.2.1. типового договору Оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим Договором, а згідно з п. 7.4.1 - споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Пунктом 8.1. типового договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.2. типового договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1. типового договору).
20.10.2020 листом вх №4863/2 КЕВ м.Суми визначив річну замовлену потужність (далі РЗП) загальним обсягом 630000,00 м3.
27.10.2020 листом відповідач визначив РЗП за новим об'єктом (м. Лебедин) за адресою: м. Лебедин, вул. Сумська, 10, загальним обсягом 1200,00 м3.
Протягом 2020 року за об'єктами КЕВ м. Суми відповідачу позивачем надано послугу з розподілу природного газу загальним обсягом 685435,90 м3, по КЕВ м. Суми новий об'єкт м. Лебедин - 1634,59 м3, що підтверджується звітом про фактичне використання потужності за 2020 рік.
Оскільки річна замовлена потужність становила 630000,00 м3, то фактично спожита потужність на об'єкті споживача КЕВ м. Суми у 2020 році склала 685435,90 м3, що у свою чергу перевищило заявлену потужність на 55435,90 м3 та по КЕВ м. Суми новий об'єкт м. Лебедин: РЗП за рік становило - 1200,00 м3, а фактична - 1 634,59 м3, що перевищило заявлену потужність на 434,59 м3.
За перевищення величини річної замовленої потужності у грудні 2020 року, що встановлено актами №СУМ80024311 від 31.12.2020 та №СУМ80024378 від 31,12.2020 AT «Сумигаз» було виставлено відповідачу рахунки на оплату: №60027657 від 31.12.2020 на суму 85814,77 грн., №60027405 від 31.12.2020 на суму 493,34 грн. Зазначені акти та рахункуи підписані сторонами та скріплені печатками. Рахунки отримані відповідачем нарочно 11.01.2021.
З урахуванням вищевикладеного вартість перевищення річної замовленої потужності по КЕВ м.Суми склалав 85814,77 грн. (55 435,90 м3 * 1,5 * 1,032грн. за 1 м3 на місяць без урахування ПДВ);
По КЕВ м.Суми за новим об'єктом м.Лебедин становить 493,34 грн. (434,59 м3 * 1,1 * 1,032грн. за 1 м3 на місяць без урахування ПДВ);
Отримані відповідачем 11.01.2021 нарочно рахунки, відповідно до п. 6.5. типового договору повинні бути оплачені протягом 10 робочих днів з дня їх вручення, а відтак прострочення платежу настало 26.01.2021.
02.02.2021 AT «Сумигаз» надіслав відповідачу претензією № 40003.1-Пя- 770-0221 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 86308,11 грн.
01.03.2021 відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію, в якій борг визнав, але зазначив, що у нього відсутні бюджетні кошти для сплати зазначеного боргу.
Таким чином, у зв'язку із несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Типовий договір, що є предметом спору, є договором приєднання, за яким його умови визначені заздалегідь однією із сторін, а тому такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другою стороною до нього в цілому, що означає, що друга сторона не може змінювати умови запропонованого договору, а може лише прийняти їх в запропонованому вигляді.
Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Згідно із ч. ч. 2, 6 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать ч. 2 цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Згідно із п. 2 гл.6 р. VI Кодексу газорозподільних систем Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об'єктом (об'єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.
У випадку якщо річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.
Відповідно до п 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об'єкта річна замовлена потужність споживача (його об'єкта) визначається споживачем за його заявою, але не менше обсягів, визначених абзацом четвертим пункту 4 цієї глави, тобто не менше 314 м3.
Річна замовлена потужність нового споживача, що не є побутовим, та/або його об'єкта визначається за його заявою, яка визначає річну замовлену потужність окремо на перший (поточний) та другий (наступний) календарні роки. При цьому такий споживач має право одноразово подати Оператору ГРМ заяву на зміну величини річної замовленої потужності на другий (наступний) календарний рік з 01 жовтня по 20 жовтня року, що передує наступному календарному року.
На виконання Закону України "Про ринок природного газу" НКРЕКП постановою від 07.10.2019 №2080 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП" внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем (Постанова НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 із змінами і доповненнями), Типового договору розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 із змінами), Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП №236 від 25.02.2016 із змінами). Зазначеними змінами для споживачів з 01 січня 2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, змінено принципи визначення обсягів газу, що беруться за основу.
Відповідно до положень пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 24.12.2019р. за № 3039 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Сумигаз» установлено наступний тариф на послуги розподілу природного газу:
1) на період з 01 січня 2020 року до 30.06.2020 року включно - у розмірі 0,912 грн. за 1 м3 (з урахуванням ПДВ);
2) з 01 липня 2020 року - у розмірі 1,032 грн. за 1 м3 (з урахуванням ПДВ).
Відповідно до ч. 4 п.5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об'єкта, у випадку якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність (у тому числі змінену відповідно до абзацу другого цього пункту), до завершення повного календарного року величина перевищення має бути сплачена споживачем з коефіцієнтом 1,1 до тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість перевищення річної замовленої потужності по КЕВ м.Суми становить 85814,77 грн. (55 435,90 м3 * 1,5 * 1,032грн. за 1 м3 на місяць без урахування ПДВ); по КЕВ м.Суми за новим об'єктом м.Лебедин становить 493,34 грн. (434,59 м3 * 1,1 * 1,032грн. за 1 м3 на місяць без урахування ПДВ), що разом становить 86308,11 грн. Зазначене не заперечує у відзиві та запереченнях і сам позивач.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 86308,11 грн вартості перевищення річної замовленої потужності за договором є законними, обґрунтованими та задовольняються судом.
Щодо стягнення з відповідача 1535,77 грн 3% річних та 4315,41 грн інфляційних збитків суд зазначає наступне:
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку у позовній заяві, останнім нараховано відповідачу 1535,77 грн 3% річних, 4315,41 грн інфляційних втрат.
З огляду на вищенаведене, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений судом факт несплати вартості перевищення річної замовленої потужності за договором, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1535,77 грн 3% річних та 4315,41 грн інфляційних збитків.
Щодо вимог позивача про стягнення 5396,85 грн пені суд зазначає наступне.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено факт неналежного виконання умов договору в частині несплати вартості перевищення річної замовленої потужності за договором в сумі 86308,11 грн, що є порушенням з боку відповідача п. 6.5. типового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Пунктом п. 8.2. типового договору встановлено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з поданого позивачем розрахунку, останнім нараховано відповідачу 5396,85 грн пені.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5396,85 грн пені.
Водночас, згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд приймає до уваги те, що заявлені до стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів, а також таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вважаючи, що відповідач є бюджетною установою, враховуючи майновий стан обох сторін, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 1,00 грн.
Отже, позивачу за рахунок відповідача підлягає стягненню 1,00 грн. пені.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач проти заявленого позову в частині основного боргу не заперечив, доказів належного виконання зобов'язань перед позивачем за договором не надав.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором №42АВ400-4199-19 від 01 квітня 2019 року, суд, дослідивши матеріали справи, задовольняє позов в частині стягнення з відповідача 86308,11 грн основної заборгованості, 1535,77 грн 3% річних та 4315,41 грн інфляційних збитків, 1,00 грн пені, а в частині стягнення з відповідача 5395,85 грн пені - відмовляє, у зв'язку зі зменшенням судом розміру пені.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2270,00 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 165, код ЄДРПОУ 26622590) на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, код ЄДРПОУ 03352432) 86308,11 грн (вісімдесят шість тисяч триста вісім грн 11 коп.) основного боргу, 1535,77 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять грн 77 коп.) 3% річних, 4315,41 грн (чотири тисячі триста п'ятнадцять грн 41 коп.) інфляційних збитків, 1,00 грн (одна грн 00 коп.) пені, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.).
3. В іншому - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2021.
Суддя В.Л. Котельницька