вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"16" листопада 2021 р. м. Рівне Справа № 918/773/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної при секретарі судового засідання М. Сичик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Національного університету водного господарства та природокористування (33028, м.Рівне, вул.Соборна, 11 код ЄДРПОУ 02071116) до відповідача фізичної особи - підприємця Борсук Аліси Олексіївни ( АДРЕСА_1 код ІН НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (вул. 16-го Липня, 77, Рівне, Рівненська, 33028) про стягнення в сумі 10 591,19 грн
в засіданні приймали участь:
від позивача- Пуха Дмитро Анатолійович
від відповідача -Омельчук Тетяна Василівна, Борсук Аліса Олексіївна
від третьої особи - не з'явився
Національний університет водного господарства та природокористування (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Борсук Аліси Олексіївни (далі - Відповідач), в якій просить стягнути заборгованість у сумі 10 591,19 грн., з них заборгованість з орендної плати, яка підлягає сплаті на користь НУВГП як Балансоутримувача - 7 483,41 грн. (з урахуванням індексації), земельний податок - 123,24 грн., заборгованість з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю - 2779,34 грн., пеня (оренда) - 106,22 грн., пеня (ком послуги) - 98,98 грн. та суму понесених судових витрат.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06 серпня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях) та Фізичною особою-підприємцем Борсук Алісою Олексіївною було укладено договір оренди державного майна № 1335-2015 щодо державного нерухомого майна: частини коридору третього поверху навчального корпусу №4, площею 15,0 кв. м., розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, 44, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування.
Орендар передбачені Договором обов'язки не виконав і з березня 2020 року жодного разу не сплатив НУВГП передбачену договором частину орендної плати, хоча всі розрахунки отримував вчасно. Така бездіяльність відповідача призвела до утворення заборгованості, що станом на 15 травня 2021 року становить 7606,65 грн. (в тому числі орендна плата становить - 7483,41грн., земельний податок - 123,24 грн).
01.10.2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому Борсук А.О. зазначає, що з 2015 року використовувала орендоване приміщення за призначенням та своєчасно сплачувала орендну плату за Договором оренди до фактичного введення карантинних обмежень на всій території України. ФОП Борсук А.О. була позбавлена можливості здійснювати господарську діяльність та використовувати орендоване майно згідно мети, визначеної в договорі, оскільки така діяльність передбачає приймання відвідувачів, оскільки майно розташоване в закладі освіти.
Борсук А.О. з початку введення карантину (12.03.2020) не здійснює ніякої господарської діяльності в орендованому майні та не використовує його в господарській діяльності за призначенням. Працівники за місцем орендованого майна відсутні.
Згідно письмових пояснень третьої особи які надійшли на адресу суду 11.11.2021 року у Регіонального відділення ФДМ не було підстав для звільнення від сплати орендної плати ФОП Борсук А.О. у зв'зку із повідомленнями позивача, а відтак третя особа підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.
Ухвалою суду від 13.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд державного майна України по Рівненській та Житомирській областях. Призначено розгляд справи на 05.10.2021 року.
01 жовтня 2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 05.10.2021 року оголошено перерву до 26.10.2021 року.
В судовому засіданні 26.10.2021 року оголошено перерву до 16.11.2021 року.
09 листопада 2021 року позивачам подано суду відповідь на відзив.
11 листопада 2021 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд державного майна України по Рівненській та Житомирській областях надав суду письмові пояснення згідно яких просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.
Крім того, судом встановлено, що представник третьої особи в судове засідання не з'явився, натомість останній належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчать матеріали справи. Явка представників в судове засідання судом не визнавалась обов'язковою, а відтак суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника третьої особи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши подані сторонами докази, заслухавши учасників судового процесу , суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
06 серпня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях) (далі - РВ. ФДМУ) та Фізичною особою підприємцем Борсук Алісою Олексіївною (далі - ФОП Борсук А.О.) було укладено договір оренди державного майна № 1335 - 2015 (далі - Договір) щодо державного нерухомого майна (далі - Майно): частини коридору третього поверху навчального корпусу №4, площею 15,0 кв. м., розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, 41, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування (далі - НУВГП).
Відповідно до п. 3.1. орендна плата за базовий місяць розрахунку червень 2015 року становить 392, 23 грн. без ПДВ.
Відповідно до пункту 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
В подальшому до вищезгаданого Договору було укладено 3 (три) договори про внесення, змін, якими змінювалася площа орендованого Майна, продовжувався строк дії основного Договору тощо. При цьому п. 3.6. і п. 5.3. Договору залишалися незмінними.
Відповідно до п. 3.6. цього Договору орендна плата перераховується наступним чином: 50 % - до Державного бюджету; 50% - Балансоутримувачу, тобто НУВГП. Відповідно до п. 5.3. Договору, одним із обов'язків орендаря є своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та Балансоутримувачу.
Орендар передбачені Договором обов'язки не виконав, і з березня 2020 року жодного разу не сплатив НУВГП передбачену договором частину орендної плати.
Така бездіяльність відповідача призвела до утворення заборгованості, що станом на 15 травня 2021 року становить 7 606,65 гривень (в тому числі орендна плата становить - 7 483,41грн., земельний податок - 123, 24 грн.)
Крім того, на виконання п. 5.12. Договору, 06.08.2015 року, між НУВГП та відповідачем було укладено договір № 8 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір № 8).
Відповідно до п.1.1. Договору №8 Балансоутримувач НУВГП забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, 41, загальною площею, а також утримання прибудинкової території, а орендар (ФОП Борсук А.О.) бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі.
НУВГП як Балансоутримувач свої обов'язки передбачені п. 2.1. Договору №8 щодо виконання усього комплексу робіт пов'язаних з утриманням будівлі і прибудинкової території та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а також щодо надання комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами виконав.
Не дивлячись на це, з листопада 2020 року ФОП Борсук А.О. перестала виконувати свій обов'язок щодо оплати за обслуговування Будівлі та комунальні послуги.
Пунктом 2.3.3 Договору №8 передбачено, що орендар зобов'язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, на ремонт (в разі проведення) відповідно до відновної вартості Приміщення, а також за комунальні послуги згідно наданого Балансоутримувачем рахунку на оплату. Всі рахунки вчасно надавалися відповідачу, проте так і залишились неоплаченими. Станом на 15 травня 2021 року заборгованість по витратах балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю становить 2779, 34 грн.
Відповідно до абз.2 п.2.3.3 Договору №8 при несвоєчасному внесенні плати на орендаря поширюється обов'язок сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
До Договору № 8 було укладено 3 додаткові угоди, які були пов'язані зі зміною площі орендованого Майна, зміною реквізитів Сторін і постачальників комунальних послуг, доповненням переліку комунальних послуг тощо, при цьому обов'язок щодо оплати послуг не змінювався.
21 січня 2021 року на адресу відповідача було направлено претензію про необхідність сплати заборгованості за Договорами. У відповідь на дану претензію листом від 10 березня 2021 року ФОП Борсук А.О. з посиланням на законодавство повідомила, що з огляду на той факт, що орендоване майно розташоване у навчальному корпусі закладу освіти, вона, як орендар, з незалежних від неї обставин фактично не мала змоги використовувати його за цільовим призначенням з моменту введення карантинних обмежень по даний час, тому вважає, що прострочена заборгованість відсутня, а претензія є необгрунтованою та не підлягає задоволенню. Саме тому, НУВГП було прийнято рішення про звернення до Господарського суду у порядку передбаченому п. 9.3 Договору, п. 4.2 Договору №8 та ГПК України.
Отже, звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач неналежним чином виконує умови Договору оренди зокрема не сплачує орендну плату, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати (50% від орендної плати, яка сплачується на користь балансоутримувача).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, що діяльність відповідача не була дозволена під час карантину відповідно до постанови КМУ від 16.03.2020 року №215. Відповідач зауважила, що вона не мала права та не використовувала об'єкт оренди з моменту запровадження карантину та була позбавлена можливості здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток.
При цьому, згідно письмових пояснень третьої особи - Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях вбачається, що відповідач неналежним чином виконувала умови Договору і в результаті чого виникла заборгованість з орендної плати за користування державним майном. Керуючись ст. 782 ЦК України, Регіональним відділенням було прийнято рішення про припинення дії Договору оренди, а звільнення відповідача від орендної плати на період карантину неможливе оскільки відповідач не відноситься до видів діяльності, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст Договору оренди №1335-2015 від 06.08.2015 року з додатками, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.
Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Судом встановлено, що за Актом приймання-передавання орендованого майна від 06.08.2015 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду державне нерухоме майно частини коридору третього поверху навчального корпусу №4, площею 15,0 кв. м., розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, 41, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
У ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» зазначено, що орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата за базовий місяць розрахунку червень 2015 року становить 392, 23 грн. без ПДВ.
Відповідно до пункту 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
В подальшому до вищезгаданого Договору було укладено 3 (три) договори про внесення, змін, якими змінювалася площа орендованого Майна, продовжувався строк дії основного Договору тощо. При цьому п. 3.6. і п. 5.3. Договору залишалися незмінними.
Відповідно до п. 3.6. цього Договору орендна плата перераховується наступним чином: 50 % - до Державного бюджету; 50% - Балансоутримувачу, тобто НУВГП. Відповідно до п. 5.3. Договору, одним із обов'язків орендаря є своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та Балансоутримувачу.
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати, за березнь 2020 - грудень 2020 року 7483,41 грн.
Суд зазначає, що здійснені позивачем вказані розрахунки основного боргу визнаються судом арифметично обґрунтованими.
При цьому, доказів повернення відповідачем об'єкту оренди з користування у вказаному спірному періоді матеріали справи не містять.
Матеріал справи не містять доказів здійснення відповідачем оплат орендних платежів. Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, відповідачем були здійснені часткові оплати, що визнається позивачем та не заперечується відповідачем.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.
Суд зазначає що позивач, звертаючись з позовом до суду, самостійно визначає предмет та підстави позову.
З обставин, викладених позивачем у позовній заяві, та інформації, наведеної у розрахунку заборгованості, вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача орендної плати у загальному розмірі 7483,41 грн (50% орендної плати), 123,24 грн земельного податку, заборгованість з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг 2779,34 грн (договір №8 від 06.08.2015 року з додатковими угодами).
Суд здійснює розгляд даної справи виключно в межах заявлених позивачем позовних вимог (в межах предмету та підстав), з огляду на що суд не досліджує обставини припинення між сторонами орендних правовідносин, так як у спірному періоді (березень - грудень 2020 року) Договір оренди був чинним.
Постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19» встановлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
Постановою КМУ від 16.03.2020 року №215 внесено зміни до постанови КМУ від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19», зокрема, вказано, що з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
Дію карантину було продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ України №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021.
Крім того, Законом України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2» було внесено зміни до п. 2 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби Covid-19», зокрема доповнено п.п. 5 та 6 наступного змісту:
5) для суб'єктів господарювання, діяльність яких була заборонена/обмежена на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), строки дії договорів оренди державного та комунального майна, які закінчуються у цей період, продовжуються на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення;
6) суб'єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності відповідача є 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний) у тому числі 47.11 та 47.19.
Однак, у п. 1.2 Договору оренди №1335-2015 від 06.08.2015 року зазначено, що майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.
Таким чином, нежитлове приміщення, яке перебувало у відповідача в користуванні на підставі Договору оренди використовувалось з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів.
У судових засіданнях судом було встановлено, що нежитлове приміщення використовувалось відповідачем для торгівлі харчовими продуктами і не була забороненою.
За наведених обставин, суд відхиляє як такі, що необґрунтовані та не доведені, доводи відповідача стосовно того, що його діяльність (в орендованому приміщенні) не відноситься до тих видів діяльності, робота яких була дозволена під час карантину, у зв'язку з чим відповідач не мав права та не використовував об'єкт оренди з моменту встановлення обмежувальних заходів, був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність та, відповідно, отримувати прибуток.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» встановлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі: - 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; - 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3. Орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
У Додатку №1 (Перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном) зазначено, що до таких орендарів відносяться:
- орендарі, які орендують приміщення (в учбових корпусах) закладів освіти і науки державної форми власності з метою розміщення: кафе, кафетеріїв, їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів; торговельних об'єктів з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів; ліцензованої відео- та аудіопродукції, призначеної для закладів освіти; торговельних об'єктів з продажу непродовольчих товарів; торговельних автоматів, що відпускають продовольчі товари; науково-дослідних установ;
- орендарі, які орендують приміщення для розміщення: приватних закладів освіти; державних закладів освіти, що частково фінансуються з державного бюджету, та закладів освіти, що фінансуються з місцевого бюджету; державних та комунальних закладів позашкільної освіти (крім оздоровчих закладів для дітей та молоді) та закладів дошкільної освіти; видавництв друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою; торговельних об'єктів з продажу книг, газет і журналів, виданих українською мовою; фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту; бібліотек, музеїв; закладів, що провадять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів; закладів культури незалежно від форми власності, що орендують приміщення для здійснення статутної діяльності в сфері культури та мистецтв; салонів краси, саун, турецьких лазень, соляріїв, кабінетів масажу, тренажерних залів;
- орендарі, які орендують приміщення з метою: організації концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності; побутового обслуговування населення; здійснення туроператорської та турагентської діяльності.
У Додатку №2 (Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків) вказано, що до таких орендарів відносяться:
- орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення: кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; кафе, барів, кафе-барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ресторанів, ресторанів з нічним режимом роботи; їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів; комп'ютерних клубів та інтернет-кафе; торговельних об'єктів з продажу промислових товарів (крім таких, що здійснюють роздрібну торгівлю засобами гігієни); торговельних об'єктів з продажу непродовольчих товарів, що були у використанні; проведення виставок образотворчої та книжкової продукції, виробленої в Україні; виставок непродовольчих товарів без здійснення торгівлі; готелів; транспортних підприємств з перевезення пасажирів;офісних приміщень (зокрема в аеропортах);
- вітчизняні юридичні і фізичні особи, що є суб'єктами малого підприємництва, фізичні особи, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах);
- суб'єкти кінематографії, основною діяльністю яких є кіновиробництво або технічне забезпечення і обслуговування кіновиробництва, за умови, що вони внесені до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів.
У Додатку №3 (Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 25 відсотків) вказано, що до таких орендарів відносяться орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів: кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; кафе, барів, кафе-барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ресторанів, ресторанів з нічним режимом роботи; їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; торговельних об'єктів.
Суд зазначає, що вид господарської діяльності відповідача, яку він здійснює в орендованому на умовах Договору оренди №1335- 2015 від 06.08.2015 року приміщенні, не відноситься до видів діяльності, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 року у справі № 914/2264/17.
При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.
При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об'єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №905/1601/17.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: « 14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020 року, пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: « 14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб».
Фонд державного майна України листом №10-16-8306 від 30.04.2020 року «Щодо деяких питань реалізації Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Держаний бюджет України на 2020 рік» надав роз'яснення щодо порядку застосування звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати, зі змісту яких вбачається, що для отримання звільнення від орендної плати необхідно:
1. Перевірити чи поширюються заборони зі здійснення певного виду підприємницької та іншої діяльності, що запроваджені постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами і доповненнями) на вид діяльності (цільове призначення), за яким використовується державне майно за договором оренди.
2. Якщо так, то орендар звертається із заявою до орендодавця з проханням звільнити такого орендаря від орендної плати за договором відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України.
3. Після отримання звернення орендаря орендодавець спільно з балансоутримувачем майна, що є об'єктом договору оренди, здійснює обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об'єкті оренди, про що складається акт.
4. На підставі заяви орендаря і складеного представниками орендодавця і балансоутримувача акту обстеження орендодавець приймає рішення про звільнення орендаря від сплати орендної плати на період карантину.
З викладеного вище вбачається, що для реалізації свого права на звільнення від орендної плати, відповідачу необхідно було звернутися з відповідною заявою до орендодавця.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до третьої особи з листом від 10.03.2021 року та з питань щодо тимчасового скасування орендної плати.
19.03.2021 року Регіональне відділення звернулося до Балансоутримувача майна - НУВГП із листом №16-02-0855 у якому просило надати інформацію щодо періодів протягом яких у НУВГП діяла заборона на здійснення освітньої діяльності та відвідування закладу освіти її здобувачами.
Листом №001-437 від 08.04.2021 року НУВГП повідомив Регіональне відділення, що відвідування учасників освітнього процесу, а також орендарями дозволялося з дотриманням санітарних норм та правил, а відтак ФОП Борсук А.О. мала постійний доступ до об'єкта оренди.
30.04.2021 року Регіональне відділення повідомило ФОП Борсук А.О., що у Регіонального відділення відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати у період карантину.
За таких обставин, беручи до уваги, що той вид господарської діяльності, який здійснювався відповідачем в орендованому приміщенні, не підпадав під заборони, встановлені постановами КМУ, та не було встановлено заборони доступу до майна, суд дійшов висновку щодо необгрунтованості тверджень відповідача, що він був звільнений від нарахування/сплати орендної плати за користуванням об'єктом оренди.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин об'єктивної неможливості використовувати ним орендоване приміщення у спірний період, так само як і доказів невикористання у спірному періоді відповідачем об'єкта оренди у зв'язку з обставинами, за які відповідач не відповідає.
Доказів сплати орендних платежів станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості відповідача за Договором оренди №1335-2015 від 06.08.2015 року та договору про відшкодування витрат № 8 від 06.08.2015 року у розмірі 10 385,99 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Національного університету водного господарства та природокористування в частині стягнення з фізичної особи - підприємця Борсук Аліси Олексіївни заборгованості зі сплати орендної плати та супутніх витрат у розмірі 10358,99грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пенею у розмірі 106,22 грн (оренда) та пеня у розмірі 98,98 грн (супутні комунальні послуги).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 3.7 Договору оренди зазначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Перевіривши розрахунки пені, долучені позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, у зв'язку з чим здійснив власні розрахунки (в межах заявлених позивачем позовних вимог), відповідно до яких обґрунтованим розміром пені за прострочення сплати орендної плати за вказаний період складає 105,03 при заявлених 106,22 грн та 98,12 грн при заявлених 98,98 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 105,03 грн - пеня (оренда); 98,12 грн - пеня (комунпослуги).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Борсук Аліси Олексіївни ( АДРЕСА_1 код ІН НОМЕР_1 ) на користь Національного університету водного господарства та природокористування (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 11 код ЄДРПОУ 02071116) 10 589,14 грн з яких: 7483,41 грн - суму основного боргу; 123,24 грн - земельний податок; 2779,34 грн - відшкодування витрат на утримання орендованого майна та комунальних послуг; 105,03 грн - пеня (оренда); 98,12 грн - пеня (комунпослуги) та судовий збір у розмірі 2269,56 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2021 року.
Суддя Н.Церковна