"15" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2949/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Овчар А.С.
розглянувши справу за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (вул. Шабська, 81, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700)
до відповідача: Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (вул. Шабська, 81, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700)
про стягнення 773678,27 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Кресюн А.В.;
від відповідача: не з'явився.
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”, в якій просить суд сягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 773678,27 грн, з яких: 224305,13 грн 3% річних та 549373,14 грн інфляційних втрат.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину невиконання відповідачем у повному обсязі зобов'язань за укладеним між сторонами договором від 01.05.2017 №15-П-БДФ-17 в частині погашення заборгованості, наявність якої було встановлено та стягнуто з відповідача на користь позивача відповідно до судових рішень Господарського суду Одеської області від 22.11.2018 у справі №916/1771/18 та від 05.07.2021 у справі №916/540/21, що набрали законної сили.
25.10.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.188-192, т.1), згідно з яким останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 209774,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 517596,12 грн, нарахування яких здійснено за період з 15.08.2018 по 27.09.2021, у зв'язку з тим, що позивачем був пропущений встановлений законом строк позовної давності для заявлення вимог в цій частині. При цьому у відзиві відповідач погодився з вимогами позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахування яких здійснено за період з 26.02.2021 по 27.09.2021 на загальну суму 46307,51 грн.
У відповіді на відзив (а.с.207-216, т.1) позивач заперечив щодо пропуску строку позовної давності, зазначивши, що: здійснивши часткову оплату заборгованості, стягнутої за рішенням суду у справі №916/1771/18, відповідач фактично вчинив дії, які свідчать про визнання ним боргу; в силу ч.5 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати і з рішення суду; позивач вважає, що в даному випадку мало місце переривання перебігу позовної давності, у зв'язку з поданням позивачем позову до суду та після його переривання перебіг позовної давності розпочався заново після ухвалення судом рішення у справі №916/1771/18.
Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні представник позивача заявлені до відповідача вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача у судові засіданні під час розгляду справи не з'являвся, при цьому про час та місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2021 позовну заяву Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2949/21; ухвалено розглядати справ в порядку спрощеного позовного провадження викликом сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28 жовтня 2021 о 16:20.
28 жовтня 2021 судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 15 листопада 2021 о 15:30.
Ухвалами суду від 27.10.2021 та від 09.11.2021 судом було забезпечено участь представника Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
У судовому засіданні 15.11.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
01.05.2017 між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (адміністрація) та Державним підприємством “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (підприємство) був укладений договір №15-П-БДФ-17 (а.с.124-126, т.1), згідно з п.1.1. якого адміністрація забезпечує, а підприємство на умовах договору сплачує послуги водопостачання, водовідведення та електропостачання за допомогою мереж та засобів адміністрації, та компенсує витрати адміністрації на утримання мереж. Вартість послуг та розміри компенсації визначені у Додатку № 1 до договору.
Відповідно до п.7.1. договору він набуває чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2017 включно.
Додатком №1 до договору (а.с.127, т.1) сторонами погоджений перелік послуг, що надаються БДФ ДП «АМПУ» та встановлена загальна вартість послуг у місяць в розмірі 66350,00 грн.
Додатковими угодами від 14.07.2017 та від 29.12.2017 (а.с.128, 130, т.1) сторонами було внесено зміни до договору в частині юридичних адрес та реквізитів сторін, а також внесено зміни до переліку послуг, що надаються на підставі договору, не змінюючи при цьому загальну вартість послуг.
Додатковою угодою від 21.11.2017 (а.с.129, т.1) сторонами внесено зміни до п.7.1. договору та продовжено строк дії договору до 31.12.2018 включно.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою від 15.08.2018 №12-09-11-1464/18 (а.с.138-147, т.1) про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуг у період травень 2017 року - червень 2018 року, загальний розмір якої становив 2236357,95 грн. Окрім основного боргу у зазначеній сумі позивачем також було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 133056,54 грн пені, 39472,14 грн 3% річних та 91486,15 грн інфляційних втрат. Розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат позивачем було здійснено станом на 15.08.2018, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем. За результатом вирішення спору між сторонами Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення від 22.11.2018 у справі №916/1771/18 (а.с.153-159, т.1), яким суд, встановивши обставину наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 2236357,95 грн та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, позовні вимоги позивача задовольнив в повному обсязі.
На примусове виконання рішення суду у справі №916/1771/18 господарським судом 27.12.2018 було видано відповідний наказ (а.с.168, т.1).
В рахунок погашення заборгованості, стягнутої судом за результатом вирішення спору у справі №916/1771/18, відповідач 12.04.2019 сплатив на користь позивача кошти в розмірі 10000,00 грн, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням №141 (а.с.170, т.1). Як встановлено судом з пояснень позивача та здійсненого останнім розрахунку, кошти в розмірі 10000,00 грн відповідачем були сплачені в рахунок погашення суми основного боргу.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не сплачена в повному обсязі заборгованість за договором, яка встановлена та стягнута судовим рішенням у справі №916/1771/18, позивач на цю заборгованість нарахував та заявив до стягнення з відповідача в межах цієї справи 3% річних в розмірі 209774,64 грн та інфляційні нарахування в розмірі 517596,12 грн. Розрахунок 3% річних позивачем здійснено за загальний період з 16.08.2018 по 27.09.2021, а інфляційних втрат - за період вересень 2018 - серпень 2021.
Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих позивачем у період липень 2018 - грудень 2018 послуг за договором, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою від 25.02.2021 №227/12-01-09/Вих (а.с.146-152, т.1) про стягнення з відповідача заборгованості за вказаний період, загальний розмір якої становить 826110,44 грн. Окрім основного боргу у зазначеній сумі позивачем також було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 56937,32 грн 3% річних та 106573,72 грн інфляційних втрат. Розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат позивачем було здійснено станом на 25.02.2021, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем. За результатом вирішення спору між сторонами Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення від 05.07.2021 у справі №916/540/21 (а.с.160-167, т.1), яким суд, встановивши обставину наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 826110,44 грн та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат, позовні вимоги позивача задовольнив в повному обсязі.
На примусове виконання рішення суду у справі №916/540/21 господарським судом 05.08.2021 було видано відповідний наказ (а.с.169, т.1).
На підтвердження здійснення відповідачем оплати в рахунок погашення заборгованості, стягнутої судом за результатом вирішення спору у справі №916/540/21, матеріали справи жодного доказу не містять.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не сплачена заборгованість за договором, яка встановлена та стягнута судовим рішенням у справі №916/540/21, позивач на цю заборгованість нарахував та заявив до стягнення з відповідача в межах цієї справи 3% річних в розмірі 14530,49 грн та інфляційні нарахування в розмірі 31777,02 грн. Розрахунок 3% річних позивачем здійснено за загальний період з 26.02.2021 по 27.09.2021, а інфляційних втрат - за період березень 2021 - серпень 2021.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позиція суду
На підставі укладеного між сторонами договору від 01.05.2017 №15-П-БДФ-17 позивачем у період травень 2017 - червень 2018 були надані відповідачу послуги на загальну суму 2236357,95 грн, а у період липень 2018 - грудень 2018 на загальну суму 826110,44 грн, що встановлено рішеннями господарського суду від 22.11.2018 у справі №916/1771/18 та від 05.07.2021 у справі №916/540/21 відповідно. За результатом вирішення спору у справі №916/1771/18 судом, окрім основного боргу, з відповідача на користь позивача було стягнуто, зокрема, 39472,14 грн 3% річних та 91486,15 грн інфляційних втрат, розрахунок яких було здійснено станом на 15.08.2018. Крім цього, за результатом вирішення спору у справі №916/540/21 судом, окрім основного боргу, було стягнуто з відповідача на користь позивача 56937,32 грн 3% річних та 106573,72 грн інфляційних втрат, розрахунок яких було здійснено станом на 25.02.2021.
Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, що розглядається в межах цієї справи, позивач, враховуючи, що відповідачем лише частково 12.04.2019 сплачено 10000,00 грн в рахунок погашення основного боргу, стягнутого за рішенням суду у справі №916/1771/18, донарахував та заявив до стягнення з відповідача: на заборгованість, стягнуту за рішенням суду у справі №916/1771/18, - 3% річних в розмірі 209774,64 грн (за період з 16.08.2018 по 27.09.2021) та інфляційні нарахування в розмірі 517596,12 грн (за період вересень 2018 - серпень 2021); на заборгованість, стягнуту за рішенням суду у справі №916/540/21, - 3% річних в розмірі 14530,49 грн (за період з 26.02.2021 по 27.09.2021) та інфляційні нарахування в розмірі 31777,02 грн (за період березень 2021 - серпень 2021).
Так, з аналізу застосованих судом до спірних відносин норм статей 598, 599 ЦК України вбачається, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення, яке не припиняє грошового зобов'язання боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених статтею 625 ЦК України сум до моменту повного погашення заборгованості. Таким чином позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 3% та інфляційних втрат, нарахування яких здійснено станом на 27.09.2021, враховуючи, що заборгованість відповідачем в повному обсязі не погашена.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок спірних сум (а.с.131-137, т.1), суд встановив його часткову невірність, а саме в частині здійснення розрахунків на суму боргу в розмірі 78085,57 грн за рахунком від 31.05.2017 №1008, оскільки, при зменшені суми боргу на 10000,00 грн, які відповідачем були сплачені 12.04.2019, позивач нарахування на суму 68085,57 грн здійснив не з 12.04.2019, а з 16.08.2018. В іншій частині здійснений позивачем розрахунок судом визнається обґрунтованим та таким, що відповідає нормам законодавства.
Водночас, вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності до вимог позивача, про що відповідачем було заявлено у відзиві, суд виходить з наступного.
Так, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу, тобто позовну давність. Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць/день з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Так, у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Отже, приймаючи до уваги, що позов у цій справі позивачем було подано до суду шляхом направлення засобами поштового зв'язку 26.09.2021, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування позовної давності до вимог позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахування яких здійснено до 26.09.2018.
При цьому судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо наявності у спірних відносинах обставини переривання позовної давності, оскільки вимоги, які розглядаються у цій справі, повністю або частково не розглядались у справі №916/1771/21. Крім цього, здійснення відповідачем часткової оплати основного боргу в сумі 10000,00 грн не свідчить про визнання останнім обов'язку щодо здійснення оплати нарахованих позивачем саме у цій справі 3% річних в розмірі 209774,64 грн (за період з 16.08.2018 по 27.09.2021) та інфляційних нарахувань в розмірі 517596,12 грн (за період вересень 2018 - серпень 2021). Також суд зауважує, що право позивача на пред'явлення позову у цій справі щодо стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникло не на підставі судового рішення, а у зв'язку порушенням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
З урахування вищевикладеного, судом було здійснено власний розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за загальний період з 26.09.2018 по 27.09.2021 та з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати 12.04.2019 в розмірі 10000,00грн, за результатом здійснення якого судом було встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 215431,42 грн та інфляційні нарахування в сумі 492693,13 грн.
За цих обставин позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” до Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 215431,42 грн 3% річних та 492693,13 грн інфляційних нарахувань.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 10621,87 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (вул. Шабська, 81, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (вул. Шабська, 81, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, код ЄДРПОУ 38728376) 3% річних в сумі 215431 /двісті п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять одну/грн 42 коп, інфляційні нарахування в сумі 492693 /чотириста дев'яносто дві тисячі шістсот дев'яносто три/грн 13 коп та судовий збір в сумі 10621 /десять тисяч шістсот двадцять одну/грн 87 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 22 листопада 2021 р.
Суддя Д.О. Бездоля