79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.11.2021 справа № 914/1476/21
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Лайн”, м.Сокаль, Львівська область
до відповідача-1: Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради, м. Червоноград, Львівська область
до відповідача-2: Червоноградської міської ради, м. Червоноград, Львівська область
третя особа: Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів
про: визнання договору укладеним
Суддя У.І.Ділай
Секретар М.Р.Дзюба
За участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача-1: У.М.Сиванич - представник, О.В.Стойко - представник
Від відповідача-2: О.І.Данилів - представник
Від третьої особи: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2021, справу №914/1476/21 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 31.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.06.2021.
Ухвалою від 22.06.2021 підготовче засідання відкладено на 15.07.2021.
15.07.2021 від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову.
Ухвалою від 15.07.2021 заяву про зміну предмету позову прийнято до розгляду. Залучено до участі у справі третю особу - Львівську обласну державну адміністрацію, а також залучено до участі у справі співвідповідачем Червоноградську міську раду Львівської області. Виключено Червоноградську міську раду Львівської області зі складу третіх осіб без самостійних вимог у справі. Підготовче засідання відкладено на 09.09.2021.
Ухвалою від 09.09.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2021.
У судовому засіданні від 28.09.2021 оголошено перерву до 21.10.2021.
Судове засідання 21.10.2020 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді у відпустці на самоізоляції та на лікарняному з 13.10.2021 до 29.10.2021.
Ухвалою від 02.11.2021 судове засідання призначено на 11.11.2021.
Представник позивача в судове засідання 11.11.2021 не з'явився, однак направив клопотання, в якому повідомив про свою зайнятість в іншому судовому процесі, відтак просить здійснювати розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні 11.11.2021 представник відповідачів-1,2 проти задоволення позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні.
Представник третьої особи в судове засідання 11.11.2021 не з'явився, однак направив клопотання, в якому просить здійснювати розгляд справи без його участі.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
28.12.2016 між Львівською обласною державною адміністрацією та позивачем укладено Договір № 277/16 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, відповідно до п. 1 якого Організатор надає Перевізникові право на перевезення пасажирів в звичайному режимі руху на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, № 299 Червоноград АС - Острів, а Перевізник бере на себе зобов'язання надати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених чинним законодавством та цим Договором. Термін дії Договору встановлено з 29.12.2016 до 28.12.2021.
Також 28.12.2016 між Львівською обласною державною адміністрацією та позивачем укладено Договір № 279/16 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області відповідно до п. 1 якого Організатор надає Перевізникові право на перевезення пасажирів в звичайному режимі руху на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, № 304 Червоноград АС - Волсвин, а Перевізник бере на себе зобов'язання надати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених чинним законодавством та цим Договором. Термін дії Договору встановлено з 29.12.2016 до 28.12.2021.
Окрім того, 28.12.2016 між Львівською обласною державною адміністрацією та позивачем укладено Договір № 281/16 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, відповідно до п. 1 якого Організатор надає Перевізникові право на перевезення пасажирів в звичайному режимі руху на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, № 298 Червоноград АС - Борятин, а Перевізник бере на себе зобов'язання надати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених чинним законодавством та цим Договором. Термін дії Договору встановлено з 29.12.2016 до 28.12.2021.
ТзОВ «Авто-Лайн» звернулося до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області із листом № 26 від 22.02.2021 щодо підписання Договору про компенсацію втрат від перевезень пільгових категорій громадян. До заяви долучено проект договору про компенсацію втрат від перевезень пільгових категорій громадян, що мають право на пільговий проїзд на автомобільному транспорті загального користування.
Листом № 1089/1-8 від 19.03.2021 Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області відмовило ТзОВ «Авто-Лайн» в укладенні договору про компенсацію втрат від перевезень пільгових категорій громадян, що мають право на пільговий проїзд на автомобільному транспорті загального користування на приміських маршрутах, у зв'язку з тим, що згідно укладених Договорів з перевезення пасажирів на автомобільному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області Організатором перевезень виступає Львівська обласна державна адміністрація, а Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області укладає договір про компенсацію втрат від перевезень пільгових категорій громадян, що мають право на пільговий проїзд на автомобільному транспорті загального користування, лише на підставі договорів між організатором перевезень - виконавчим комітетом Червоноградської міської ради та перевізником, в умовах якого організатором перевезень визначено механізм відшкодування втрат перевізнику від пільгового перевезення окремих категорій громадян, тому для розгляду питання щодо укладення договору про компенсацію втрат від перевезень пільгових категорій громадян, що мають право на пільговий проїзд на автомобільному транспорті загального користування, відтак, рекомендовано звернутися до організатора перевезень Львівської обласної державної адміністрації.
Позивач вважає вказаний лист Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області Вих. № 1089/1-8 від 19.03.2021 протиправною відмовою відповідача в укладенні договору, при цьому обов'язок відповідача щодо відшкодування перевезення пільгових категорій пасажирів прямо передбачений чинним законодавством та безумовно виступає правовою підставою для укладення такого правочину.
За твердженням позивача невиконання такого зобов'язання не звільняє головного розпорядника від обов'язку укласти відповідний договір з ініціативи перевізника і після здійснення перевезення автомобільним транспортом пільгових категорій населення, з огляду на те, що Червоноградська об'єднана територіальна громада користувалася і продовжує користуватися послугами пільгового перевезення окремих категорій громадян за Договорами з перевезення пасажирів на автомобільному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, № 277Д6 від 28.12.2016, № 279/16 від 28.12.2016, № 281Д6 від 28.12.2016, не відшкодовуючи перевізнику понесених витрат на пільгове перевезення.
ТзОВ «Авто-Лайн» подало до Господарського суду Львівської області позов про визнання укладеним з 01.01.2021 договір про компенсацію втрат від перевезень пільгових категорій громадян, що мають право на пільговий проїзд на автомобільному транспорті загального користування.
Відповідач-1 заперечив проти позову та зазначив, що Законом України «Про автомобільний транспорт» на управління не покладено Функцій по організації перевезень на приміських автобусних маршрутах, які не виходять за межі області.
Разом з тим відповідач-1 зазначив, що організатором перевезень виступає Львівська обласна адміністрація, для розгляду питання щодо укладання договору про компенсацію втрат від перевезень пільгових категорій громадян, які мають право на пільговий проїзд на автомобільному транспорті загального користування, відтак управлінням рекомендовано ТзОВ «Авто - Лайн» звернутися до Організатора перевезень. За інформацією департаменту соціального захисту населення ЛОДА (лист від 03.03.2021р. №20/524/0/21 ), рішенням Львівської обласної ради №54 від 18.02.2021 затверджена Комплексна програма соціальної підтримки окремих категорій громадян Львівської області на 2021-2025 роки, якою для відшкодування коштів перевізникам при проведенні розрахунків з компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом у 2021 році передбачено 1,5 млн. гривень.
Відповідач-2 вважає позов необґрунтованим та безпідставним з огляду на таке.
Виключна компетенція міської ради визначена ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування». Законодавець не наділяє міську раду повноваженнями щодо вирішення питань у сфері транспорту, зокрема і щодо врегулювання договірних відносин з питань компенсації втрат автомобільному перевізникові за пільговий проїзд пасажирів. Відтак, міський голова як посадова особа територіальної громади не вправі укладати від імені Червоноградської міської ради договори у сфері, що не відносяться до компетенції відповідної ради.
Автобусні маршрути загального користування, які не виходять за межі території області: Червоноград АС-Острів (маршрут №299), Червоноград АС- Волсвин (маршрут №304), Червоноград АС - Борятин (маршрут №298), відносяться до мережі автобусних маршрутів Львівської обласної державної адміністрації. Дані маршрути не передані на обслуговування Червоноградській міській раді.
Між позивачем та Виконавчим комітетом Червоноградської міської ради відсутні договірні відносини щодо організації перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області. Лише за наявності діючого договору перевезення, укладеного між перевізником та замовником (Виконавчим комітетом Червоноградської міської ради), ТзОВ «Авто-Лайн» має право на укладення договору про компенсацію втрат від перевезень пільгових категорій громадян, що мають право на пільговий проїзд на автомобільному транспорті загального користування.
При цьому, відповідно до умов укладених договорів, вбачається, що на відповідача-2 не покладений обов'язок здійснювати відшкодування коштів за пільгові перевезення пасажирів. Таким чином, ТзОВ «Авто-Лайн» не має законодавчих підстав вимагати укладення договору з відповідачем про компенсацію втрат від перевезень пільгових категорій громадян, що мають право на пільговий проїзд на автомобільному транспорті загального користування.
При прийнятті рішення суд виходить і такого:
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив визнати укладеним з 01.01.2021 договір про компенсацію втрат від перевезень пільгових категорій громадян, що мають право на пільговий проїзд на автомобільному транспорті загального користування.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання укладеним спірного договору суду необхідно встановити його відповідність вимогам чинного законодавства.
Також обов'язковою умовою визнання недійсним укладеним спірного договору є порушення у зв'язку з відмовою в укладенні названого договору прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
При поданні позову ТзОВ «Авто-Лайн» покликається на обов'язок відповідачів щодо відшкодування перевезення пільгових категорій пасажирів, який прямо передбачений чинним законодавством та безумовно виступає правовою підставою для здійснення такого правочину. Позивач просить суд прийняти рішення, згідно з яким проект договору ТзОВ «Авто-Лайн» вважатиметься укладеним.
Позивач є суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України.
Відповідно до положень статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції від 07.09.2021) передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень покладається:
на міських, приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території однієї територіальної громади, - на виконавчий орган ради, що представляє інтереси відповідної територіальної громади;
на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації;
на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), і міжнародних автобусних маршрутах загального користування - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
на автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" - на Київську міську державну адміністрацію.
Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (частина 1 статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт").
За змістом статті 31 цього Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються, у тому числі, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (стаття 42 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Згідно з положеннями частин 1, 2, 4 статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
За змістом частини 2 статті 29 цього Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Як встановлено судом у цій справі головним розпорядником коштів є Управління соцзахисту населення.
Порядок укладення господарських договорів за рішенням суду встановлений ст. 187 ГК України, за якою спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Вказана норма передбачає те, що господарський суд розглядає спори про укладення договору у разі:
а) укладення договору за державним замовленням;
б) якщо укладення договору є обов'язковим на підставі закону;
в) якщо укладення договору передбачено угодою сторін;
г) наявний обов'язок укладення договору на підставі попереднього договору;
д) в інших випадках.
Підстави, передбачені пунктами «в» та «г» відсутні в даному спорі, оскільки доказів наявності угоди сторін про укладення договору перевезення чи відповідного попереднього договору у справі немає.
Також, договір, укладення якого є предметом розгляду справи, не відноситься до договорів за державним замовленням. Так, згідно ст. 183 ГКУ договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Тобто, для визначення договору, як такого, що укладається за державним замовленням суду слід встановити наявність в однієї із сторін договору (замовника) спеціальної суб'єктності - уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти). Позивач не надав жодних доказів та не навів будь-яких обставин щодо того, що відповідач є державним замовником на укладення договору, що є предметом розгляду даної справи.
При цьому, суд звертає увагу, що ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що відносини між перевізником із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються саме договором про організацію перевезень, в якому встановлюється в т.ч. розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
У позовній заяві позивач також не вказав правового обґрунтування (конкретні норми закону) щодо встановлення зобов'язання (обов'язкової умови) міської ради та її управління на укладення заявленого у позові договору.
При цьому, суд погоджується з твердженням позивача про те, що обов'язок щодо перевезення пільгових категорій громадян покладено саме на перевізників. Так, ст. 37 Закону «Про автомобільні перевезення» зазначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Крім того, суду не подано доказів виникнення між сторонами правовідносин з надання окремим категоріям населення послуг із перевезення міським автомобільним транспортом на пільговій основі, в яких відповідачів як розпорядників відповідних коштів зобов'язані здійснювати розрахунки з позивачем (перевізником).
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509, частинами 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
З огляду на наведені норми законодавства та обставини справи суд констатує, що у відповідача-1 та відповідача-2 відсутні правові підстави для укладення спірного договору.
Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Проаналізувавши все вищенаведене, Господарський суд Львівської області констатує, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявності підстав для визнання укладеним спірного договору. Відтак, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки є відсутнім порушення суб'єктивного права позивача відповідачами, що підлягає судовому захисту у даному спорі.
Судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 22.11.2021.
Суддя Ділай У.І.