22.11.2021 Справа № 914/3418/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р.,
розглянувши заяву про видачу судового наказу: Управління поліції охорони у Вінницькій області
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.Фрут»,
Встановив:
Управління поліції охорони у Вінницькій області звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.Фрут» заборгованості за договором №962 про охорону вантажів, що перевозяться від 05.03.2020р. у розмірі 16 040,00 грн.
Дослідивши матеріали заяви Управління поліції охорони у Вінницькій області про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у його видачі з огляду на наступне.
За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на виникнення або порушення його права грошової вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено судом, заява Управління поліції охорони у Вінницькій області про видачу судового наказу обґрунтована, зокрема, наявністю заборгованості боржника за надані послуги охорони за спірним Договором в сумі 16040,00 грн.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Разом з тим, зазначаючи у заяві про видачу судового наказу про суму боргу в розмірі 16040,00 грн., заявником до заяви не долучено жодного доказу на підтвердження виникнення у нього права вимоги про стягнення вказаної суми, а відповідно і порушення його права (зокрема, акту наданих послуг, виконаних робіт).
Пунктом 1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.
За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.
Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст.76-78, 86, 148, 150, 152-154, 232 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити Управлінню поліції охорони у Вінницькій області у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.Фрут» заборгованості за договором №962 про охорону вантажів, що перевозяться від 05.03.2020р. у розмірі 16040,00 грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку і строки, передбачені ст.ст. 254-255 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Суддя Король М.Р.