вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1585/21
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Гарбуз Л.В.
розглянувши справу № 911/1585/21
за позовом 1. Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, с. Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області
2. Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області
до Фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича,
с. Бузова Києво-Святошинського району Київської області
про стягнення 131 705,76 грн. та розірвання договору оренди
Представники:
від позивача 1: Вакуленко О.М., адвокат, ордер серії АА № 1115154 від 22.06.2021;
від позивача 2: Вакуленко О.М., адвокат, ордер серії АА № 1115159 від 22.06.2021;
від відповідача: Зажигаєва В.Б., адвокат, ордер серії АІ № 1126141 від 22.06.2021.
Святопетрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (надалі-позивач 1) та Білогородська сільська рада Бучансього району Київської області (надалі-позивач 2) звернулись до господарського суду Київської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича (надалі-відповідач) про стягнення 131 705,76 грн. та розірвання договору оренди.
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018, в частині своєчасного внесення орендної плати за користування майном, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 112 000,00 грн., за несвоєчасну сплату яких нараховані 8 225,76 грн. пені, 7 560,00 грн. інфляційних втрат та 3 920,00 грн. 3 % річних. Позивачі зазначають, що порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як своєчасне внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.
Ухвалою господарського суду від 07.06.2021 відкрито провадження у справі № 911/1585/21, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 23.06.2021.
Ухвалою суду від 23.03.2021 підготовче засідання у справі було відкладено на 30.07.2021.
25.06.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив б/н від 23.06.2021 (вх. № 15528/21) на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що позивачами не надані підтвердження належних повноважень звернення із позовом саме позивача 2, оскільки процедура реорганізації позивача 1 шляхом приєднання до позивача 2 не завершена, а отже й вимоги щодо стягнення коштів на користь позивача 2 не обґрунтовані. Відповідач зазначає про належне виконання умов договору та своєчасне внесення орендної плати, включаючи авансовий платіж. Відповідачем зазначено про те, що договір оренди припинив свою дію ще 03.11.2019, у зв'язку із закінченням строку його дії, а відповідач заяв на продовження дії договору не подавав, а отже й нарахування орендної плати є неправомірним. У зв'язку із відсутністю у відповідача заборгованості застосування до відповідача санкцій також є неправомірним.
29.07.2021 через канцелярію суду від позивачів надійшла заява б/н від 27.07.2021 (вх. № 18128/21) про збільшення розміру позовних вимог, в яких останні просять суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 128 000,00 грн., за період: березень 2020 - червень 2021 та нараховані несвоєчасним виконанням зобов'язань 11 649,32 грн. пені, 9 376,00 грн. інфляційних втрат та 4 845,81 грн. 3 % річних, а також розірвати договір оренди.
Ухвалою суду від 30.07.2021 підготовче засідання у справі № 911/1585/21 було відкладено на 10.09.2021.
04.08.2021 через канцелярію суду від позивачів надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 21.07.2021 (вх. № 18593/21), в якій позивачами зазначено про те, що незалежно від визначення моменту переходу всього майна, прав та обов'язків від Святопетрівської сільської ради до Білогородської сільської ради, саме остання в будь-якому випадку є правонаступником всього майна в силу Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Позивач звертає увагу суду на укладення 14.01.2020 між позивачем 1 та відповідачем Додаткової угоди до спірного договору, за якою сторони, добровільно, в двосторонньому порядку, дійшли згоди щодо продовження дії договору до 14.11.2021. При цьому, умовами договору визначено про необхідність повернення орендованого майна за актом прийому-передачі, при припиненні строку дії договору, однак відповідачем доказів повернення орендованого майна суду не надано. Позивачами зазначено про помилкові твердження відповідача щодо оплати орендної плати, яка включала авансовий платіж, оскільки відповідна оплата була здійснена на погашення поточної заборгованості за орендними платежами, що вбачається з призначень платежу у платіжних дорученнях.
25.08.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 19.08.2021 (вх. № 19880/21), в яких відповідач вказує на те, що позивачем не вірно здійснений розрахунок санкцій, зокрема, всупереч вимогам статті 232 ГК України, а також положень ч. 2 ст. 258 ЦК України. Крім того, відповідач стверджує про те, що договір є припиненим з 03.11.2019, у зв'язку із закінченням строку його дії. Враховуючи відсутність зобов'язань зі сторони відповідача, отже й нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є неправомірними.
25.08.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 19.08.2021 на відповідь на відзив (вх. № 19868/21), в яких відповідач наголошував на тому, що до матеріалів справи не надано жодних доказів, які б підтверджували правонаступництво позивача 2, а отже й стягнення з відповідача коштів на його користь є неправомірним. Відповідач стверджує про належне та своєчасне внесення орендних платежів включаючи авансовий платіж, вказуючи на додані до відзиву на позовну заяву відповідні докази.
10.09.2021 через канцелярію суду від позивачів надійшли письмові пояснення б/н від 10.09.2021 (вх. № 21180/21).
Ухвалою суду від 10.09.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/1585/21, справу призначено до розгляду по суті на 04.10.2021.
В судовому засіданні 04.10.2021 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті на 25.10.2021.
В судових засіданнях представником позивачів підтримані позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, а також письмових поясненнях; представник відповідача заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, наданих суду та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
03.12.2018 між Святопетрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Лепським Олександром Андрійовичем (орендар) укладений Договір оренди майна, що належить до комунальної власності.
Так, умовами п. 1.1 договору визначено, що орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування без права викупу нежитлове приміщення - ангар (майно), загальною площею 297,1 кв.м. для розміщення складу. Майно розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Господарська, 2Д, літера «А».
Вартість майна визначена у висновку про вартість від 20.06.2018 і складає за незалежною оцінкою 532 949,51 грн.
Згідно з п. 1.2 договору приміщення, що надається в оренду, належить орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності від 31.07.2015, індексний номер 41586448, бланк серії СТА 952571.
Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що передача майна орендареві оформлюється актом приймання-передачі № 1, який підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору. Передача нерухомого майна в оренду не надає орендарю права власності на це майно.
Умовами п. 4.1 договору визначено, що майно на умовах цього договору надається орендарю в оренду строком на 11 місяців, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі № 1, тобто строк дії договору з 03.12.2018 по 03.11.2019.
Строк дії договору може бути продовжений та/або переукладений на новий строк (п. 4.2 договору).
У разі згоди орендодавця на подовження строку оренди, між сторонами підписується новий договір оренди з коригуванням умов та термінів договору на новий строк (п. 4.3 договору).
Після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний звільнити майно в день закінчення строку оренди та здати його орендодавцю згідно з актом приймання-передачі у технічно-справному стані, включаючи всі поліпшення, які встановлені стаціонарно і є невід'ємною частиною майна (п. 4.5 договору).
Відповідно до розділу 5 «Орендна плата» договору між сторонами визначено, що розрахунки за користування майном здійснюється у безготівковому порядку, шляхом щомісячного перерахування орендарем грошових коштів (орендної плати) на розрахунковий рахунок орендодавця двома платежами протягом дії цього договору.
Сторони попередньо погодили, що на строк оренди, місячний розмір орендної плати складає - 6 670,00 грн.
Нарахування орендної плати здійснюється з дати підписання акту приймання-передачі.
З дати підписання даного договору орендар зобов'язаний не пізніше 30-ти банківських днів сплатити авансовий платіж у розмірі 100 % орендної плати за перший та останній місяці оренди. Авансовий платіж зараховується в рахунок орендної плати за перший та останній місяць оренди.
Сторони дійшли згоди, що вартість комунальних послуг, послуг телефонного та іншого зв'язку, електроенергії, водопостачання, опалення сплачується орендарем самостійно.
Пунктом 5.5 договору визначено, що у разі несплати у визначений строк орендної плати протягом 14 банківських днів договір вважається розірваним з вини орендаря, який зобов'язаний звільнити майно і передати його орендодавцю за актом приймання-передачі протягом 5 банківських днів.
Відповідач взяв на себе обов'язок після закінчення строку оренди звільнити приміщення протягом 7 календарних днів з дня закінчення строку оренди та здати його орендодавцю на підставі акту приймання-передачі (п. 6.1.1 договору).
Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю майно за двостороннім актом (п. 7.3.4 договору).
Пунктом 8.6 договору визначено, що якщо після 10 календарних днів з дня закінчення строку дії договору або через 10 календарних днів після дати його дострокового розірвання орендар фактично не передав (не повернув) орендодавцю майно по акту приймання-передачі, то орендар сплачує орендну плату (в т.ч. вартість комунальних послуг) до моменту підписання такого акту.
Умовами п. 7.1 договору визначено, що договір оренди припиняється по закінченню строку його дії, достроково за вимогою однієї із сторін, за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, визначених договором.
Договір також може бути розірваний у випадках, визначених у п.п. 7.2, 7.3 договору, зокрема, орендодавець може виступати з ініціативою про дострокове розірвання договору внаслідок припинення орандарем здійснення будь-яких платежів за цим договором, якщо така затримка триває більше 60 банківських днів (п. 7.3.4 договору).
14.01.2020 між Святопетрівською сільською радою та ФОП Лепським Олександром Андрійовичем укладена Додаткова угода до Договору оренди від 03.12.2018, за якою сторони погодили внести зміни до п. 4.1 договору виклавши його в наступній редакції: «майно на умовах цього договору надається орендарю в оренду строком на 1 рік 10 місяців, починаючи з дати підписання даної додаткової угоди, тобто строк дії договору вважати з 14.01.2020 по 14.11.2021».
Також сторонами погоджено внести зміни до п. 5.1 договору та визначено, що розрахунки за користування майном здійснюються у безготівковому порядку, шляхом щомісячного перерахування орендарем грошових коштів (орендної плати) на розрахунковий рахунок орендодавця протягом дії договору.
Сторони погодили, що місячний розмір орендної плати складає 8 000,00 грн.
Спірний договір та додаткова угода до договору підписані зі сторони позивача 1 та відповідача, а також скріплені відбитками печаток вказаних осіб. Доказів визнання недійсними договору або додаткової угоди, або їх окремих положень чи розірвання суду не надано.
03.12.2018 між Святопетрівською сільською радою та ФОП Лепським Олександром Андрійовичем підписаний Акт приймання-передачі № 1 нерухомого майна, за яким орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування без права викупу нежитлове приміщення, загальною площею 297,1 кв.м. для розміщення складу. Майно розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Господарська, 2Д, літера «А». Вартість майна визначена у висновку про вартість від 20.06.2018 і складає за незалежною оцінкою 532 949,51 грн.
Звертаючись до суду, позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач не виконує обов'язок щодо своєчасної оплати орендних платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість із орендної плати за період: березень 2020 - квітень 2021 в сумі 128 000,00 грн. За несвоєчасну сплату орендної плати на підставі вимог п. 8.2 договору та ст. 625 ЦК України, орендарю нараховано пеню у розмірі 11 649,32 грн., 9 376,00 грн. інфляційні втрати та 4 845,81 грн. 3 % річних. Позивач стверджує, що наявні підстави для розірвання Договору оренди від 03.12.2018.
Так, предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати орендної плати, а також можливість розірвання договору у випадку передбаченому чинним законодавством України.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Приписами ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Законом України «Про оренду державного та комунального майна», норми якого є спеціальними, зважаючи на право власності на об'єкт оренди, визначені аналогічні положення.
Так, статтями 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на момент виникнення правовідносин) визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Обов'язок орендаря вносити орендну плату в повному обсязі шляхом щомісячних платежів встановлено умовами п.п. 5.1, 6.1.1 договору.
Однак, за твердженням позивачів, відповідач неналежним чином виконує взяті на себе за умовами договору зобов'язання, в частині своєчасної сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість зі сплати орендних платежів в сумі 128 000,00 грн. за період: березень 2020-червень 2021.
Звертаючись із позовною заявою, позивачами до позову було додано лист Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області № 846/02-26 від 19.05.2021, в якому було повідомлено, що станом на 19.05.2021 за ФОП Лепським О.А. рахується заборгованість по сплаті орендної плати за Договором від 03.12.2018 за період: березень 2020-квітень 2021 в сумі 112 000,00 грн. Сільською радою також повідомлено про те, що в порушення умов договору, орендарем не здійснений авансовий платіж за останній місяць оренди в сумі 6 670,00 грн.
Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що в доказ здійснення орендних платежів, включаючи авансовий платіж, відповідачем до матеріалів справи додані платіжні доручення № 1418 від 28.08.2019 на суму 60 030,00 грн., № 1430 від 09.09.2019 на суму 6 670,00 грн., № 1463 від 14.10.2019 на суму 13 340,00 грн.
Дійсно, як вбачається з платіжних доручень № 1418 від 28.08.2019, № 1430 від 09.09.2019, № 1463 від 14.10.2019 та призначення платежу за ним, ФОП Лепським О.А. на рахунок Святопетрівської сільської ради була здійснена: «плата за користування майном згідно Договору оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018» в сумі 60 030,00 грн.
Однак, з доданих платіжних доручень не вбачається, що орендарем були внесені кошти, як оплата орендних платежів за спірний період (березень 2020-червень 2021), в т.ч. оплата авансового платежу, що обумовлено умовами договору, а відповідні платежі здійснювались орендарем ще у вересні-жовтні 2019 року, як поточні платежі.
Не заперечується факт внесення у 2019 році відповідачем орендної плати, на підставі Договору від 03.12.2018, однак, доказів щодо погашення заборгованості саме за спірний період відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем умови Договору оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018 належним чином не виконуються, орендна плата своєчасно та у визначеному розмірі не сплачується, відтак у відповідача за період: березень 2020-червень 2021 утворилась заборгованість в сумі 128 000,00 грн.
Зазначений факт відповідними доказами відповідачем не спростовано.
Таким чином, оскільки розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 128 000,00 грн. заборгованості визнається судом та підлягає задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, позивач просить суд, на підставі п. 8.2 договору, стягнути з відповідача 11 649,32 грн. пені, нарахованої за період з 20.05.2020 по 27.07.2021 та, на підставі ст. 625 ЦК України 9 376,00 грн. інфляційних втрат та 4 845,81 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 01.03.2020 по 30.06.2021.
Умовами п. 8.2 договору визначено, що за прострочення виконання орендарем у встановлений термін грошових зобов'язань за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Досліджуючи наданий розрахунок, суд має за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 2 745,84 грн., розрахована, в межах вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Разом з цим, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог, в сумі 8 442,81 грн. інфляційних втрат та 2 391,60 грн. 3 % річних.
Щодо вимоги позивачів про розірвання Договору оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018, суд зазначає наступне.
Умовами п. 7.1 договору визначено, що договір оренди припиняється по закінченню строку його дії, достроково за вимогою однієї із сторін, за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, визначених договором.
Договір також може бути розірваний у випадках, визначених у п.п. 7.2, 7.3 договору, зокрема, орендодавець може виступати з ініціативою про дострокове розірвання договору внаслідок припинення орандарем здійснення будь-яких платежів за цим договором, якщо така затримка триває більше 60 банківських днів (п. 7.3.4 договору).
Пунктом 5.5 договору визначено, що у разі несплати у визначений строк орендної плати протягом 14 банківських днів договір вважається розірваним з вини орендаря, який зобов'язаний звільнити майно і передати його орендодавцю за актом приймання-передачі протягом 5 банківських днів.
Пунктом 8.6 договору визначено, що якщо після 10 календарних днів з дня закінчення строку дії договору або через 10 календарних днів після дати його дострокового розірвання орендар фактично не передав (не повернув) орендодавцю майно по акту приймання-передачі, то орендар сплачує орендну плату (в т.ч. вартість комунальних послуг) до моменту підписання такого акту.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Поряд із цим повинно бути враховано положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Визначена наведеною статтею можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Як було зазначено вище, відповідно до ст. ст.18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на момент виникнення правовідносин) орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Обов'язок орендаря вносити орендну плату за користування майном шляхом щомісячного перерахування орендарем грошових коштів встановлено у 5.1 договору.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).
Порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом тривалого періоду платежів за користування орендованим нерухомим майном, як це передбачено договором, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати до місцевого бюджету із подальшим їх розподіленням відповідно до законодавства.
Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як не внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення умов договору не вносить плату по договору значно більше ніж, протягом трьох місяців підряд.
Разом з цим, заперечуючи проти позову відповідачем неодноразово наголошувалось на тому, що Договір оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018 припинив свою дію ще 03.12.2019, що визначено умовами п. 4.1 договору, тобто, у зв'язку із закінченням строку його дії, заяв на продовження дії договору відповідачем подано не було.
Однак, суд визнає вказані заперечення відповідача неспроможними виходячи з наступного.
Умовами п. 4.1 договору визначено, що майно на умовах цього договору надається орендарю в оренду строком на 11 місяців, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі № 1, тобто строк дії договору з 03.12.2018 по 03.11.2019.
Строк дії договору може бути продовжений та/або переукладений на новий строк (п. 4.2 договору).
14.01.2020 між Святопетрівською сільською радою та ФОП Лепським Олександром Андрійовичем укладена Додаткова угода до Договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.2018, за якою сторони погодили внести зміни до п. 4.1 договору виклавши його в наступній редакції: «майно на умовах цього договору надається орендарю в оренду строком на 1 рік 10 місяців, починаючи з дати підписання даної додаткової угоди, тобто строк дії договору вважати з 14.01.2020 по 14.11.2021».
Відповідно до п. 12.1 договору оренди сторони дійшли згоди, що відносини за даним договором регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на момент виникнення правовідносин) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
З 01.02.2020 набув чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ.
Разом з цим, згідно з п. 5 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ визначено, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Доказів звернення орендаря із заявою про припинення договору оренди протягом одного місяця після 03.11.2019 до суду не надано.
Спірний договір та додаткова угода до договору підписані зі сторони позивача 1 та відповідача, а також скріплені відбитками печаток вказаних осіб. Доказів визнання недійсними договору або додаткової угоди, або окремих положень чи їх розірвання суду не надано.
Разом з цим, відповідач взяв на себе обов'язок після закінчення строку оренди звільнити приміщення протягом 7 календарних днів з дня закінчення строку оренди та здати його орендодавцю на підставі акту приймання-передачі (п. 6.1.1 договору).
Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю майна за двостороннім актом (п. 7.3.4 договору).
Як вже неодноразово зазначалось судом, що якщо після 10 календарних днів з дня закінчення строку дії договору або через 10 календарних днів після дати його дострокового розірвання орендар фактично не передав (не повернув) орендодавцю майно по акту приймання-передачі, то орендар сплачує орендну плату (в т.ч. вартість комунальних послуг) до моменту підписання такого акту (п. 8.6 договору).
Разом з цим, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна (акт приймання-передачі майна з оренди), а отже орендар продовжує використовувати майно у власних цілях та не виконує обов'язок щодо його повернення, а отже й твердження відповідача, що договір припинив свою дії ще 03.11.2019 є хибними.
Враховуючи викладене, оскільки судом встановлені обставини систематичного невиконання відповідачем істотної умови Договору оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018 щодо своєчасного перерахування орендних платежів за використання комунального майна, що є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку, тому вимога позивачів про розірвання договору оренди підлягає задоволенню.
Поруч з цим, суд має зазначити про наступне.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р. «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», на 25 жовтня 2020 р. були призначені перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів.
13.11.2020 відбулася перша сесія Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, на якій голова територіальної виборчої комісії проінформував раду про підсумки виборів депутатів Білогородської сільської ради, а також про підсумки виборів Білогородського сільського голови, що, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є визнанням повноважень депутатів ради нового скликання та новообраного сільського голови - Овсієнка Антона Михайловича.
06.12.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 № 1009-ІХ, який, зокрема, передбачає доповнення розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пунктами 61 і 62.
Відповідно до пп. 1 п. 61 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України, припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади.
Згідно з пп. 9 п. 61 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
У відповідності до пп. 4 п. 61 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.
Відповідно до рішення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358477) від 09.12.2020 № 19 розпочато процедуру реорганізації Святопетрівської сільської ради (код ЄДРПОУ 02043485) шляхом її приєднання до Білогородської сільської ради та призначено комісію з реорганізації у складі згідно з додатком № 1 до даного рішення (копія рішення є в матеріалах справи).
Пунктом 2 рішення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 09.12.2020 № 19 визначено, що Білогородська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Святопетрівської сільської ради.
Крім того, відповідно до пп. 17 п. 61 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до закінчення періоду окремого виконання бюджетів функції головних розпорядників, розпорядників бюджетних коштів розформованих територіальних громад продовжують здійснювати відповідні бюджетні установи в особі сільського, селищного, міського голови, обраного сформованою територіальною громадою (у разі включення території розформованої територіальної громади до територій кількох сформованих територіальних громад - в особі сільського, селищного, міського голови, обраного сформованою територіальною громадою, на території якої розміщений адміністративний центр розформованої територіальної громади), інших керівників бюджетних установ.
В зв'язку з тим, що Позивач-1 реорганізується (припиняється) шляхом його приєднання до Позивача-2 та відповідно до вимог чинного законодавства України, Державною казначейською службою України у Києво-Святошинському районі Київської області, ще в грудні 2020 року було припинено обслуговування та закрито всі розрахункові рахунки Святопетрівської сільської ради, які були відкриті в ДКС України, оскільки бюджет Позивача-1 на 2021 рік не затверджувався в зв'язку з реорганізацією (припиненням) останньої.
Враховуючи наведене, незалежно від визначення моменту переходу всього майна, прав та обов'язків (чи то підписання передавального акту, чи то припинення з дня внесення до єдиного державного реєстру відповідного запису - ч. 5 ст. 104 ЦК України, тощо) від Святопетрівської сільської ради до Білогородської сільської ради, саме остання в будь якому випадку є правонаступником всього майна, прав та обов'язків в силу положень пп. 4 та пп. 9 п. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» із внесеними змінами і саме для неї будуть наступати правові наслідки після ухвалення рішення по даній справі.
Згідно з ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру.
Таким чином, відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, на які посилаються позивачі, як на підставу своїх вимог до суду не надав.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що судовий збір, відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 04358477) 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 2 745 (дві тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 87 коп. пені, 8 442 (вісім тисяч чотириста сорок дві) грн. 81 коп. інфляційних нарахувань, 2 391 (дві тисячі триста дев'яносто одну) грн. 60 коп. 3 % річних та 4 393 (чотири тисячі триста дев'яносто три) грн. 70 грн. судового збору.
Видати наказ.
3. Розірвати Договір оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018, укладений між Святопетрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Володимирська, 2-Б, код ЄДРПОУ 02043485) та Фізичною особою-підприємцем Лепським Олександром Андрійовичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
4. В іншій частині в позові відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 22.11.2021.
Суддя О.О. Христенко