ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.11.2021Справа № 910/12930/21
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (вул. Колективна, буд. 10, м. Полтава, 36023, код ЄДРПОУ 37686922)
до Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154, код ЄДРПОУ 21647131)
про стягнення 15 015,68 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 15 015,68 грн, з яких: 3% річних у розмірі 2 633,67 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 382,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень Господарським судом міста Києва було зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв'язку, з огляду на що ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 було надіслано учасникам справи 07.10.2021, про що свідчить відмітка канцелярії на звороті ухвали Господарського суду міста Києва від 16.08.2021.
Відповідач, згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477557011 отримав 12.10.2021 ухвалу суду про відкриття провадження у справі № 910/12930/21 від 16.08.2021.
01.11.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог.
10.11.2021 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про долучення доказів про оплату наданої правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
17.08.2015 на проспекті Генерала Ватутіна, 5 в м. Києві, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, безпечну швидкість та дистанцію, внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем "КІА" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкодження обох транспортних засобів.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4142679 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна".
Вина ОСОБА_3 , яка порушила п. 13.1 Правил дорожнього руху України, підтверджується постановою Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2015 справі №753/5738/15-п (провадження №3/753/1714/15).
23.03.2015 за замовленням ОСОБА_4 було проведено огляд пошкодженого автомобіля та визначено вартість матеріального збитку завданого в результаті ДТП.
13.08.2015 ОСОБА_4 подав до ПрАТ "СК "Україна" заяву про страхове відшкодування.
17.08.2015 між ОСОБА_4 (первісний кредитор) та ФОП Шиян Д.С. (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ФОП Шиян Д.С. . набув право вимоги в зобов'язаннях, що виникли із вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди від винної особи, страхової компанії або від Моторного (транспортного) страхового бюро України, в передбачених законом випадках.
31.08.2015 між Фізичною особою-підприємцем Шияном Д.С. (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/31-08/2015, відповідно до п. 1.1 якого на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку №1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 17.08.2015 на суму 38 101,05 грн.
В силу умов вказаного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 договору №5/31-08/2015 від 31.08.2015).
Пунктом 1.4 договору №5/31-08/2015 від 31.08.2015 передбачено, що зобов'язаною особою (боржником) є Корнійчук Алла Іванівна (п. 1 додатку №1 до договору №55/31-08/2015 від 31.08.2015); страхова компанія Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УКРАЇНА"; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.
Отже, починаючи з 31.08.2015 кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування №АІ/4142679, яке виникло в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал".
Позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", порушуючи умови договору страхування (полісу) №АІ/4142679, не здійснило виплату грошового зобов'язання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулись Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (ідентифікаційний код 30636550), оскільки останнє має кредиторську заборгованість і неспроможне її погасити.
Відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та доданих до неї документів, заявниками ставиться питання про відкриття справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" з підстав виникнення в останнього заборгованості відносно:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" в сумі 1024 660,00 грн, що підтверджується рішеннями Господарського суду міста Києва, а саме:
- № 910/23690/16 від 27.02.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 500,00 грн матеріальної шкоди та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 17.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23690/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816243 від 24.04.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23684/16 від 16.02.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 500,00 грн заборгованості та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 14.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23684/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53815978 від 25.04.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23683/16 від 17.02.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 500,00 грн матеріальної шкоди та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 06.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23683/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816172 від 24.04.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23686/16 від 13.03.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн заборгованості та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 28.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23686/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816121 від 24.04.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23685/16 від 20.02.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 000,00 грн відшкодування та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 07.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23685/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816058 від 25.04.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23682/16 від 27.02.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 17.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23682/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816299 від 24.04.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/2676/17 від 03.04.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн грошових коштів та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 19.04.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/2676/17; постановою дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53971505 від 22.05.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23687/16 від 28.02.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 378,00 грн. судового збору; на виконання рішення 17.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23687/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53971427 від 22.05.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3660/17 від 18.04.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн страхового відшкодування та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 11.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23660/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54089424 від 08.06.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23688/16 від 20.04.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн шкоди та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 11.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23688/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54089282 від 08.06.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/5854/17 від 12.06.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 27.06.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/5854/17; постановою дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54397183 від 31.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3667/17 від 18.05.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 08.06.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3667/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288163 від 14.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3663/17 від 17.05.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 568,00 грн судового збору; на виконання рішення 30.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3663/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288330 від 14.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/2936/17 від 25.04.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн страхового відшкодування та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 11.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/2936/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288617 від 14.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3665/17 від 12.04.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 04.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3665/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288536 від 14.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3666/17 від 20.04.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн матеріальної шкоди та 1600,00 грн судового збору; на виконання рішення 10.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3666/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54043087 від 30.05.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3668/17 від 16.05.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 500,00 грн страхового відшкодування та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 26.06.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3668/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288099 від 14.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3661/17 від 12.04.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 568,00 грн судового збору; на виконання рішення 04.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3661/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288252 від 14.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/5855/17 від 23.05.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 500,00 грн грошових коштів та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 12.06.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/5855/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54356038 від 24.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3664/17 від 12.04.2017, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн. страхового відшкодування та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 10.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3664/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54043039 від 30.05.2017 з примусового виконання вказаного рішення.
Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" в сумі 208 239, 85 грн, що підтверджується рішеннями Господарського суду міста Києва, а саме:
- № 910/5157/15-г від 14.05.2015, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 29 923, 30 грн страхового відшкодування та 1 827, 00 грн судового збору; на виконання рішення 05.06.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/5157/15-г; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 52420772 від 03.10.2016 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/24513/15 від 07.10.2015, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 3 559,58 грн шкоди та 1 218,00 грн судового збору; на виконання рішення 23.10.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/24513/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 49638813 від 14.12.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/10855/15 від 02.06.2015, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 8 441,02 грн страхового відшкодування та 1 827,00 грн. судового збору; на виконання рішення 29.06.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/10855/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 49890424 від 21.01.2016 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/13802/15 від 27.07.2015, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 19 843,56 грн страхового відшкодування та 1 827,00 грн судового збору; на виконання рішення 11.08.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/13802/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 48574658 від 28.08.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/5155/15-г від 20.04.2015, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 9 876,89 грн шкоди та 1 826,00 грн судового збору; на виконання рішення 08.05.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/5155/15-г; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 47881279 від 16.06.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/4157/15-г від 21.04.2015, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 7 940,45 грн страхового відшкодування та 1 827,00 грн судового збору; на виконання рішення 05.05.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/4157/15-г; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 47923233 від 19.06.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/42/15-г від 02.03.2015, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 7 976,64 грн страхового відшкодування та 1 827,00 грн судового збору; на виконання рішення 17.03.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/42/15-г; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 48054306 від 07.07.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/12343/15 від 10.06.2015, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 34 360,12 грн. страхового відшкодування та 1 827,00 грн. судового збору; на виконання рішення 26.06.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/12343/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 48544688 від 14.08.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/44/15-г від 16.04.2015, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 6 773,50 грн моральної шкоди та 1 827,00 грн судового збору; на виконання рішення 28.04.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/44/15-г; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 47726817 від 03.06.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/18390/15 від 29.09.2015, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 6 368,35 грн страхового відшкодування та 1 827,00 грн судового збору; на виконання рішення 08.05.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/18390/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 49519301 від 01.12.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/9455/15 від 18.05.2015, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 42 173, 69 грн боргу та 1 827,00 грн судового збору; на виконання рішення 05.06.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/9455/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 48078085 від 09.07.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/19214/15 від 22.09.2015, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 7959, 41 грн основного боргу та 1827,00 грн судового збору; на виконання рішення 09.10.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/19214/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 49269220 від 06.11.2015 з примусового виконання вказаного рішення. А також рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 759/18357/14-ц яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 1 485,74 грн. відшкодування страхових витрат та 243,60 грн. судових витрат; на виконання рішення 06.11.2015 Господарським судом міста Києва видано виконавчий лист 759/18357/14-ц; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 49446122 від 23.11.2015 з примусового виконання вказаного рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна".
Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" було подано заяву з кредиторськими вимогами до боржника на суму 14 268 524,30 грн. Заявлені кредитором вимоги складаються із заборгованості по відшкодуванню шкоди у зобов'язаннях, що виникли на підставі договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Ухвалою попереднього засідання від 15.06.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на загальну суму 22 101 683 грн 87 коп., в тому числі, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал".
Судом встановлено, що 21.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4 944 765,41 грн у справі №910/842/18, в тому числі за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору №АІ/4142679.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/842/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" з урахуванням уточнення на суму 4 941 518,06 грн задоволено. Визнано кредиторські вимоги: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" на суму 3524,00 грн - першої черги, на суму 4 937 944,06 - шостої черги.
Отже, саме вказаною ухвалою в межах справи про банкрутство № 910/842/18 суд визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", які є предметом цього спору. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
16.09.2019 у зв'язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату боргу.
01.10.2019 відповідачем було частково виконано зобов'язання за договором страхування №АІ/4142679, зокрема, здійснено лише виплату страхового відшкодування у розмірі 33 368,54 грн. Інша частина зобов'язань щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат була залишена відповідачем без задоволення.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення решти нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, які заявлені позивачем у згаданому позові, відповідач зазначає, що він виконав зобов'язання ліквідованого банкрута з відшкодування шкоди на підстав підп. г) п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та не порушував жодного грошового зобов'язання перед позивачем. Так, за доводами відповідача, сплата 3 % річних та інфляційних втрат, що є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання, не є обов'язком відповідача, оскільки відповідальність має індивідуальний характер та не може бути застосована до іншої особи. Крім того, за твердженнями відповідача, пеня, інфляційні та 3% річних є погашеними. Також відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.
Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).
Обов'язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008).
Таким чином, розмір грошової вимоги, а саме, розмір завданого збитку, 3% річних та інфляційних втрат та обґрунтованість такої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" встановлені у справі про банкрутство, мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
В силу положень частини першої та другої статті 41 вказаного Закону задоволення вимог кредиторів боржника забезпечує ліквідатор у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
За приписами частин першої-третьої статті 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого, зокрема, додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" та закрито провадження у справі.
Вказаною ухвалою встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України для задоволення вимог його кредиторів.
Таким чином, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, його визнано кредитором Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" - банкрута із грошовими вимогами, проте, під час провадження у справі про банкрутство у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" не виявлено майна або інших активів, за рахунок яких могли бути задоволені вимоги позивача.
Як встановлено судом, позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про грошові вимоги.
Відповідно до підпункту г. п.41.1 ст.41 Закону № 1961-IV, Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Як вбачається з долучених до позову виписок по рахунку позивача, 01.10.2019 на підставі ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач виплатив позивачу 33 368,54 грн, як відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17.03.2015.
Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 вказаного закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну, визначені нормами статті 36 закону №1961-IV, згідно з пунктом 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до вимог частини другої статті 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Зокрема, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом викладених норм правовідношення, в якому страховик, у разі настання страхового випадку, зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, на суму якого у разі прострочення його виконання страховиком нараховуються суми, передбачені Законом і договором страхування (зокрема, пеня, 3 % річних, інфляційні втрати)
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, від 20.07.2020 по справі №910/14293/19.
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законами України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Норми статті 87 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п'ятої статті 45 зазначеного закону встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика, через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 цього Закону України у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе Моторне (транспортне) страхове бюро України. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду Моторного (транспортного) страхового бюро України на умовах, визначених цим законом.
Підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 вказаного закону передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до Моторного (транспортного) страхового бюро України обов'язків за договором страхування, Моторне (транспортне) страхове бюро України виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
При цьому, преамбула статті 41 Закону - щодо відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро України шкоди на умовах, визначених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не може тлумачитись без взаємозв'язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 цього закону, пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов'язань, має місце винятково договірний характер обов'язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 Цивільного кодексу України, позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду.
Отже, у даному випадку, на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має місце перехід обов'язків до Моторного (транспортного) страхового бюро України за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика.
При цьому, Моторне (транспортне) страхове бюро України не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу №5/29-02/2016 від 29.02.2016 - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі (пункт 1.2).
Враховуючи наведене, для вирішення спору про покладення на Моторне (транспортне) страхове бюро України (відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону) обов'язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу Закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення Моторним (транспортним) страховим бюро України виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету доказування та не підлягають оцінці.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду 20.07.2020 по справі №910/14293/19.
З огляду на встановлений факт переходу до відповідача обов'язку здійснити відшкодування суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права.
Як визначено ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Тому в контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика.
Аналіз положень пунктів 2 і 3 частини першої статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону свідчить про те, що обов'язок із виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.
З урахуванням положень підпункту «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону, обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події.
Так, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 ліквідовано Компанію у зв'язку з неможливістю останньої виконати свої зобов'язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення Товариства з даним позовом.
Тобто, початком перебігу строку позовної давності є 17.07.2019, а тому Товариством подано даний позов до МТСБУ в межах строку позовної давності.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 15 015,68 грн підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відхилені судом та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач також просить вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано ордер на надання правової допомоги серії АІ № 1059663, договір про надання професійної правничої допомоги №96 від 01.06.2020, додаткову угоду № 1 до цього договору від 01.06.2020, акт надання послуг від 26.07.2021 на суму 4 600,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг).
Дослідивши надані позивачем докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат. При цьому, відповідач не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат, обґрунтованої заяви про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не надав.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу чи відмови у їх задоволенні.
З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що справа №910/12930/21 є малозначною, розгляд якої проводиться за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання), враховуючи ціну позову, враховуючи що такі витрати у сумі 4 600,00 грн є співмірними із складністю цієї справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 4 600,00 грн витрат на послуги адвоката.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154, код ЄДРПОУ 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (вул. Колективна, буд. 10, м. Полтава, 36023, код ЄДРПОУ 37686922) 3% річних у розмірі 2 633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн 67 коп., інфляційне збільшення боргу у розмірі 12 382 (дванадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн 01 коп., судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 600 (чотири шістсот) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 22.11.2021
Суддя І.О. Андреїшина