ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.11.2021Справа № 910/14556/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЛЕМАН УКРАЇНА" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 15А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 45)
про стягнення 120 248,11 грн.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЛЕМАН УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" про стягнення 120 248,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору транспортного експедирування №2008/2020 від 20.08.2020 та договору доручення про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів і транспортних засобів від 21.08.2020 не здійснив оплати рахунку експедитора та не оплатив надані послуги виконавцем на загальну суму 109 363,10 грн, що стало наслідком звернення з позовом до суду про стягнення вищевказаної суми. Крім того, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором транспортного експедирування позивачем було нараховано до стягнення пеню у розмірі 4 991,37 грн., штраф у розмірі 4911,64 грн та 3% річних у розмірі 982,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЛЕМАН УКРАЇНА" було залишено без руху.
16.09.2021 до відділу діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.09.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14556/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105478513930 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 22.10.2021, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
20 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЛЕМАН УКРАЇНА" (надалі- експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" (надалі- клієнт, відповідач) був укладений договір про транспортне експедирування №2008/2020 (надалі- договір).
Відповідно до цього договору Клієнт доручає, а Експедитор бере на себе зобов'язання за плату за рахунок Клієнта надати Клієнту транспортно-експедиційне обслуговування, а також інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів у міжнародному сполученні й територією України всіма видами транспорту за заявками, погодженими сторонами. Заявки, що погоджені сторонами, регулюють взаємовідносини сторін щодо кожного окремого доручення Клієнта, у Заявках можуть відображатись також інші істотні умови договору транспортного експедирування, які не були обумовлені сторонами в момент підписання договору. Заявки є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 та п. 2.2. договору).
Згідно з п. 5.1. договору клієнт зобов'язаний сповістити експедитора письмовою заявкою про необхідність перевезення вантажів не пізніше, ніж за 3 доби до за планової дати початку виконання доручення.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що платежі і взаємні розрахунки за виконання доручення клієнта виконуються відповідно до виставленого рахунку. Сторони погодили, що рахунки, передані за допомогою факсимільного зв'язку, підлягають оплаті й мають силу оригіналу, до моменту одержання клієнтом усіх документів відповідно до п. 3.1.8.
Рахунки експедитора підлягають оплаті протягом 5-ти робочих днів з моменту доставки вантажу у пункт призначення, що підтверджується оцінкою вантажоодержувача в товаротранспортній накладній (п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 6.3.8 договору у випадку затримки розрахунків, клієнт зобов'язується оплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки плати. У випадку затримки клієнтом оплати суми доручення експедитора більш ніж на 10 календарних днів, клієнт платить експедитору суму доручення з урахуванням 15% річних. Штрафні санкції підлягають зарахуванню до моменту погашення клієнтом заборгованості.
Термін дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2018. За відсутності до закінчення терміну дії цього договору пропозицій сторін щодо розірвання цього договору, він вважається продовженим на один рік (12 місяців) (п. 9.1. договір).
На виконання умов вищевказаного договору сторонами було погоджено заявку №1 від 06.04.2021, за умовами якої експедитором надаються послуги з міжнародного перевезення вантажу з пункту відправлення - Novotex Italiana S.p.A, Fermi 20 Loc. Bonbrola, 20083 Gaggiano (Mi) - Btlia (Італія) до пункту призначення - м. Богуслав, вул. Шевченка, 85 вантажоодержувач ТОВ "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000".
Отримання вантажу замовником на суму 103 927,50 грн підтверджується міжнародною товаротранспортною накладною №21CMR00073 від 19.04.2021 та актом надання послуг №11198 від 19.04.2021.
21 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЛЕМАН УКРАЇНА" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Темп-3000" (замовник) був також укладений договір доручення №2108 про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів і транспортних засобів (надалі - договір доручення).
Відповідно до п.1.1. договору доручення замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання в межах та згідно чинного законодавства України, відповідно до цього договору на оплатній основі та в обумовлений термін вчиняти дії, пов'язані з митним декларуванням та оформленням в митниці товарів, транспортних засобів та інших предметів замовника, що переміщуються через митний кордон України, в подальшому товарів, від імені та за рахунок коштів замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України.
Загальна вартість послуг з ПДВ складає 5 353,52 грн, із них: вартість послуг митного оформлення - 4 440,00 грн з ПДВ; вартість заїзду вантажного автомобіля на митний термінал - 913,52 грн з ПДВ (п. 3.1. договору доручення)
Пунктом 3.2. договору доручення встановлено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку виконавцем та підписання сторонами актів приймання-передачі виконання робіт шляхом безготівкового перерахування коштів на відповідний розрахунковий рахунок виконавця.
Цей договір доручення діє з часу його підписання і до повного виконання обов'язків пов'язаних з даним договором (п. 7.1. договору доручення).
На виконання умов договору доручення між сторонами було підписано акт надання послуг №11229 від 19.04.2021 на загальну суму 5 435,60 грн.
За доводами позивача, всупереч виставленим рахункам на оплату №11198 від 19.04.2021 на суму 103 927,50 грн та №11229 від 19.04.2021 на суму 5 435,60 грн, відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги за договором транспортного експедирування №2008/2020 від 20.08.2020 та договором доручення №2108 від 21.08.2020, що є підставою для стягнення з останнього вищевказаних сум в судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Згідно абз. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Згідно абз. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Судом встановлено, що 06.04.2021 сторонами було погоджено Заявку №1, за умовами якої експедитором надаються послуги з міжнародного перевезення вантажу з пункту відправлення - Novotex Italiana S.p.A, Fermi 20 Loc. Bonbrola, 20083 Gaggiano (Mi) - Btlia (Італія) до пункту призначення - м. Богуслав, вул. Шевченка, 85 вантажоодержувач ТОВ "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000".
На виконання вищевказаної заявки, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №11198 від 19.04.2021 на загальну суму 103 927,50 грн в т.ч. ПДВ.
Цією ж датою сторонами без будь-яких зауважень та заперечень було підписано Акт надання послуг № 11198, за яким підтверджено вартість наданих послуг та відсутність претензій щодо об'єму, якості та строків виконання робіт (надання послуг). Факт отримання відповідачем вантажу також підтверджується міжнародною товаротранспортною накладною №21CMR00073 від 19.04.2021.
З матеріалів справи також вбачається, що на виконання умов договору доручення №2108 від 21.08.2020 сторонами було підписано акт надання послуг №11229 від 19.04.2021 на загальну суму 5 435,60 грн та виставлений позивачем рахунок на оплату №11229 від 19.04.2021 на вищевказану суму.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, рахунки експедитора підлягають оплаті протягом 5-ти робочих днів з моменту доставки вантажу у пункт призначення, що підтверджується оцінкою вантажоодержувача в товаротранспортній накладній (п. 4.2. договору).
Оплата ж за надані послуги відповідно до договору доручення №2108 від 21.08.2020 здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку виконавцем та підписання сторонами актів приймання-передачі виконання робіт шляхом безготівкового перерахування коштів на відповідний розрахунковий рахунок виконавця. (п. 3.2. договору доручення).
Судом встановлено, що станом на час розгляду справи по суті, вищевказані рахунки №11198 від 19.04.2021 на суму 103 927,50 грн та №11229 від 19.04.2021 на суму 5 435,60 грн відповідачем не сплачені.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Враховуючи наведені правові норми та приймаючи до уваги, що факт заборгованості відповідача перед позивачем за вищевказаними договорами належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором про транспортне експедирування №2008/2020 від 20.08.2020 у розмірі 103 927,50 грн та основного боргу за договором доручення №2108 від 21.08.2020 у розмірі 5 435,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується заявленої до стягнення пені у розмірі 4 991,37 грн, 3% річних у розмірі 982,00 грн та 15% річних у розмірі 4 911,64 грн за неналежне виконання зобов'язань за договором про транспортне експедирування №2008/2020 від 20.08.2020, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку щодо оплати за надані позивачем експедиційні послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання. З огляду на зазначене, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до п. 6.3.8 договору у випадку затримки розрахунків, клієнт зобов'язується оплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки плати. У випадку затримки клієнтом оплати суми доручення експедитора більш ніж на 10 календарних днів, клієнт платить експедитору суму доручення з урахуванням 15% річних. Штрафні санкції підлягають зарахуванню до моменту погашення клієнтом заборгованості.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, 15% річних та 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЛЕМАН УКРАЇНА".
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем до позовної заяви було додано попередній розрахунок судових витрат, які останній просить покласти на відповідача, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно п. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЛЕМАН УКРАЇНА" було долучено договір №-2//08 про надання правової допомоги від 02.08.2021 з додатком, що був укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «МАСТ», та рахунок на оплату №31/08 від 19.08.2021.
Відповідно до Додатку №1 до договору сторони домовились, що вартість послуг Об'єднання щодо підготовки та супроводження позову ТОВ "Лалеман Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕМП-3000" про стягнення заборгованості за договором про транспортне експедирування від 20 серпня 2020р. № 2008/2020 та за Договором Доручення про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів і транспортних засобів від 21 серпня 2020р. № 2108 в Господарському суді м. Києва складає 6000,00 коп.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача 6 000,00 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 45, ідентифікаційний код 31778043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЛЕМАН УКРАЇНА" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 15А, ідентифікаційний код 42146395) заборгованість за договором про транспортне експедирування №2008/2020 від 20.08.2020 у розмірі 103 927 грн 50 коп., пеню у розмірі 4 991 грн 37 коп., 3% річних у розмірі 982 грн 00 коп., 15% річних у розмірі 4 911 грн 64 коп., заборгованість за договором доручення про надання послу з декларування та митного оформлення товарів і транспортних засобів №2108 від 21.08.2020 у розмірі 5 435 грн 60 коп., судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.11.2021
Суддя Л. Г. Пукшин