ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.11.2021Справа № 910/20962/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Адвокатського об'єднання «Авер Лєкс»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
про стягнення 144 485, 85 грн.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.11.2021.
29 грудня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Адвокатського об'єднання «Авер Лєкс» надійшла позовна заява б/н від 28 грудня 2020 року до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про здійснення страхового відшкодування на суму в розмірі 144 485, 85 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 ( суддя ОСОБА_1) було відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/20962/20 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 ( суддя ОСОБА_1) здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 15.09.2021.
Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , на підставі розпорядження керівника апарату суду № 05-23/1539/21 від 06.09.2021 справу № 910/20962/20 направлено на повторний автоматизований розподіл.
За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/20962/20, визначено суддю Алєєву І.В. для подальшого її розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 прийнято справу № 910/20962/20 до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 18.10.2021.
У судовому засіданні 18.10.2021 представник позивача надав усні пояснення по справі, уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 було відкладено розгляд справи на 01.11.2021.
У судовому засіданні 01.11.2021 представник позивача надав усні пояснення по справі, уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 було відкладено розгляд справи на 15.11.2021.
Представник позивача у судовому 15.11.2021 засіданні надав свої усні пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 15.11.2021 не з'явився.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.11.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
02.11.2019 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «MERSEDES-BENZ GLE 350D», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись в м. Києві по бульвару Дружби Народів, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ ML 250 CDI 4МАТІС», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить Адвокатському об'єднанню «АВЕР ЛЄКС» (далі - Позивач). Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «MERCEDES-BENZ ML 250 CDI 4МАТІС», д. н. з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, що було зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення.
04.02.2020 року постановою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/61086/19-п ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Власником транспортного засобу «MERSEDES-BENZ GLE 350D», державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно матеріалів судової справи № 757/61086/19-п, є ПрАТ «ФАВОРИТ КОМПАНІ», а орендарем (володільцем), відповідно до договору оренди транспортного засобу № 2019/010 від 02.01.2019 станом на дату відповідної дорожньо-транспортної пригоди було Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ ДЕВЕЛОПМЕНТ КОМПАНІ».
Цивільно-правова відповідальність ТОВ «ФАВОРИТ ДЕВЕЛОПМЕНТ КОМПАНІ» як орендаря вищевказаного наземного транспортного засобу застрахована Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» (далі - Відповідач), що підтверджується:
- полісом ОСЦПВВНТЗ № АМ/9219269, строк дії з 18.11.2018 р. по 17.11.2019 р., ліміт відповідальності страховика - 100 000,00 грн;
- договором страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті № DCVN.072977 від 17.11.2018 р., строк дії з 17.11.2018 р. на 12 місяців, ліміт відповідальності страховика - 500 000,00 грн.
В подальшому, 4 листопада 2019 року представниками Позивача було подано до Відповідача комплект документів для здійснення відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, зафіксованої у Протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 265747 від 02.11.2019 р. з додатками (страхова справа № 221211).
Крім того, з метою встановлення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «MERCEDES-BENZ ML 250 CDI 4МАТІС», д. н. з. НОМЕР_2 , Філією «АВТОМОБІЛЬНИЙ ЦЕНТР КИЇВ» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ» (офіційним сервісним центром обслуговування автомобілів «MERCEDES-BENZ») було складено Рахунок-фактуру № 0000014184 від 14.11.2019 р. на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля.
Відповідно до вищевказаного Рахунку, загальна вартість послуг із відновлювального ремонту автомобілю «MERCEDES-BENZ ML 250 CDI 4МАТІС», д. н. з. НОМЕР_3 , станом на 14 листопада 2019 року складала 277 338,98 грн.
Позивачем, згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», було замовлено оцінку вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного «MERCEDES-BENZ ML 250 CDI 4МАТІС», д. н. з. НОМЕР_2 і копія Висновків щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 690/11-19 від 21.11.2019.
Тож, згідно вищезазначених Висновків, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику відповідного колісного транспортного засобу - Позивачу, складає 231 159, 09 грн.
20 грудня 2019 року за рішенням про здійснення страхового відшкодування у страховій справі № 221211 Позивачем було отримано лише 100 000,00 грн., в той час як страховий ліміт цивільно-правової відповідальності орендаря колісного транспортного засобу MERCEDES-BENZ GLE 350D, державний номерний знак НОМЕР_4 , - ТОВ «ФАВОРИТ ДЕВЕЛОПМЕНТ КОМПАНІ» в загальному розмірі складає 600 000,00 грн.
В зв'язку з цим, позивачем було надіслано до відповідача заяву про перегляд рішення про здійснення страхового відшкодування вих. № 981 від 04.05.2020 р., в якій пропонувалося переглянути рішення про здійснення страхового відшкодування у страховій справі № 221211 в сторону збільшення його розміру відповідно до Висновків щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №690/11-19, а також - надати шляхом здійснення поштового відправлення належним чином завірені копії документів, на підставі яких було визначено розмір страхового відшкодування та прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування у страховій справі № 221211.
Однак, у відповідь на вищевказану заяву Відповідачем було надіслано лист вих. №2871-31 від 29.05.2020 р., яким фактично було безпідставно відмовлено не тільки у перегляді рішення про здійснення страхового відшкодування, а й у наданні документів, на підставі яких було визначено суму страхового відшкодування.
В зв'язку з викладеним, за змістом позовних вимог позивач не погоджується з відмовою Відповідача в перегляді рішення про здійснення страхового відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті відповідної дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 2 листопада 2019 року.
Отже, сума матеріальної шкоди, завданої Позивачу джерелом підвищеної небезпеки, цивільно-правова відповідальність володільця якого застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АМ/9219269 та договором страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті № ВСУ1Ч.072977 від 17.11.2018 р., становить 231 159,09 грн. При цьому залишкова вартість матеріального збитку, що підлягає стягненню з Відповідача після часткової компенсації ним такого збитку, складає 131 159,09 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ст.629 ЦК України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.979 ЦК України: за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст.988 ЦК України: страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст.990 ЦК України: страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката).
Згідно ч.3 п.1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Статтею 26 Закону України «Про страхування» закріплені підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
У відповідності до п. З ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Згідно з пунктами 36.1-36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», після розгляду страховиком наданих йому документів про дорожньо-транспортну пригоду, протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка чає право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення дро виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
У п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано: «При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи».
Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст.ст. 11, 509 ЦК України та п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у Відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь Позивача суму страхового відшкодування.
26.05.2021 від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» надійшли додаткові пояснення по справі, у яких відповідач не погоджується з розрахунками позивача з огляду на наступне.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон):
-36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, шо не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону. - МТСБУ) документального підтвердження Факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Оскільки Позивач не надав до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту для компенсації суми ПДВ, а наданий позивачем висновок щодо вартості матеріального збитку №690/11-19, наданий Позивачем не містить розрахуноку ПДВ на вартість матеріалів та складових, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» замовило висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 11.05.2021 №44-0/88/8/ для подання до суду.
Відповідно до Висновку:
- 216864,49 грн - вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу;
- 34205,47 грн - ПДВ;
- 100000,00 грн. - виплачене страхове відшкодування;
Таким чином, Господарський суд міста Києва погоджується з твердженнями відповідача щодо розрахованої суми відшкодування яка становить 82 659,02 грн. (216864,49 грн. - 34205,47 грн. - 100000,00 грн) та відповідно підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Крім того, позивачем у додаткових поясненнях від 09.06.2021 здійснено перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій та основного боргу з урахуванням додаткових пояснень відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про неналежність виконання ним своїх зобов'язань з вчасної оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що споживач належним чином своїх грошових зобов'язань у строк встановлений договором не виконав, вартість переданого йому природного газу у визначений Договором строк не сплатив.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожний прострочений день виплати страхового відшкодування з вини МТСБУ або страховика особі, що має право на отримання таких відшкодувань, має сплачуватися пеня у розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені в сумі 8 141, 90 грн., господарський суд, враховуючи вимоги чинного законодавства, здійснивши власний розрахунок пені, зазначає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 5 164, 52 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та період, по якому заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 1 824, 45 грн.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 3 % в сумі 2 289, 91 грн., господарський суд враховуючи вимоги чинного законодавства, здійснивши власний розрахунок, зазначає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 1 443, 14 грн.
За таких обставин суд, оцінивши подані докази та наведені в обґрунтування доводи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна» (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 40; ідентифікаційний код: 20782312) на користь АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ «АВЕР ЛЄКС» ( Україна, 01010, місто Київ, ПРОВУЛОК ХРЕСТОВИЙ, будинок 2,ПОВЕРХ 5; ідентифікаційний код: 38377541) грошові кошти у розмірі - 82 659 (вісімдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 02 коп. - основного боргу, 5 164 (п'ять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 52 коп. - пені, 1 824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 45 коп. - втрат від інфляції, 1 443 (одна тисяча чотириста сорок три) грн. 14 коп. - 3 % річних та судовий збір у розмірі 1 366 (одна тисяча триста шістдесят шість) грн. 37 коп.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний тест рішення складено 22.11.2021.
Суддя І.В. Алєєва