ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.09.2021Справа № 910/20769/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробне підприємство "Рибний світ" вул. Будіндустрії 6, м. Київ, 01013
до 1. Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" вул. Євгена Сверстюка, 15 (М. Раскової), м. Київ, 02660
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" вул. О. Терьохіна, 8-А, оф. 111, м. Київ, 04080
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" вул. Воздвиженська, 56, поверх 4, м. Київ, 04071
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Космо Плаза" (03134, місто Київ, ПРОСПЕКТ КОРОЛЬОВА, будинок 1, код ЄДРПОУ 34232987).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання недійсним електронних торгів в частині та визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав
Представників учасників:
від позивача: Слуцька Н.С. - довіреність б/н від 28.09.2020 ;
від відповідача 1: Кустова Т.В. ;
від відповідача 2: Цурка Н.О. - ордер № 1093612 від 03.01.2020;
від відповідача 3: не з'явилися;
від третьої особи 1: не з'явилися;
від третьої особи 2: Кустова Т.В.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробне підприємство "Рибний світ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі.Онлайн" з вимогами про:
- визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 15.01.2020, з реалізації лоту №GL18N614755 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-01-09-000001-b) в частині продажу майнових прав щодо нерухомого майна, розташованого в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, будинок 31 Д, які є відмінними від права власності;
- визнання недійсним з моменту укладення договору №80/7-1 від 24.02.2020 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №211, укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-01-09-000001-b від 15.01.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт неправомірного включення ПАТ "УПБ" до пулу власних активів, реалізованого ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на відкритих торгах (аукціоні), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-01-09-000001-b від 15.01.2020, майнових прав щодо нерухомого майна, розташованого в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, будинок 31Д, які є відмінними від права власності, та протиправне укладення за результатами торгів договору №80/7-1 від 24.02.2020 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №211, оскільки всі права на спірне нерухоме майно належать позивачеві та останнім продаж спірного майна ПАТ "УПБ" не погоджувався.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/20769/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.03.2021.
Судом доведено до відома, що 22.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшов відзив № 160221-3 від 16.02.2021 на позовну заяву, згідно якого останній зазначає, що зміст та розміщення інформації про лот, оголошення аукціону є прерогативою Фонду/Банку, а ТОВ "Держзакупівлі.Онлайн" не має повноважень на перевірку інформації про продаж активів (майна), яка надається банком та вноситься у суворій відповідності до рішення Фонду про затвердження умов продажу відповідно майна (активів) банку, тому під час організації і проведенні спірного аукціону відповідачем 3 не порушувались вимоги Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Регламенту ЕТС, у зв'язку з чим вимоги позивача до відповідача 3 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Також через відділ діловодства суду 10.03.2021 суду від відповідача 2 надійшов відзив б/н б/д на позовну заяву, в якому ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не наводить підстав та не зазначає, в чому саме полягає порушення його прав оспорюваним договором, а отже позивач не довів обґрунтованої юридичної заінтересованості щодо наявності порушених цивільних прав та факту порушення його прав і охоронюваних інтересів в результаті укладення оспорюваного договору та обставин, з якими положення статей 203, 215 ЦК України пов'язують можливість визнання недійсними оскаржуваних торгів та договору купівлі-продажу майнових прав. Також, на переконання відповідача 2, позивачем не зазначено жодного порушення встановлених законодавством правил проведення торгів з реалізації майна банку під час ліквідаційної процедури, що свідчить про недоведеність заявлених позовних вимог.
Від позивача засобами електронного зв'язку до суду 09.03.2021 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 за ініціативою суду залучено до участі у справі в якості третіх особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні: позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Космо Плаза", відповідачів - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та, відповідно, відкладено підготовче засідання на 14.04.2021.
Через відділ діловодства суду 29.03.2021 позивачем подано відповідь б/н від 29.03.2021 на відзив, в якому останній зазначає, що укладення договору, зміст якого ставить під сумнів набуття позивачем прав власності на будівлю, порушує його права та законні інтереси, оскільки ставить його у положення правової невизначеності. При цьому ТОВ "ВПП "Рибний світ" оспорює торги та договір, укладений за наслідками їх проведення, як заінтересована особа у розумінні приписів ст. 215 ЦК України, з метою захисту своїх прав власності, набутих за договором купівлі - продажу будівлі від 05.05.2015, та наголошує, що банк здійснив реалізацію майнових прав, які вже були відсутні на час укладання спірного договору, тобто був відсутній предмет договору купівлі-продажу, отже зміст правочину суперечить статтям 655, 656 ЦК України, що, відповідно, зумовлює недійсність оскаржуваних торгів та договору.
Окрім цього через канцелярію суду 07.04.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Криптоінвест" подано позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, в якій товариство просить суд :
- визнати недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 15.01.2020 року, з реалізації лоту №: GL18N614755 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-01-09-000001-b) в частині продажу майнових прав щодо нерухомого майна, а саме на нежитлові приміщення 1-го поверху та підвалу, загальною площею 323,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. М'ясоєдівська (вул. Шолом Алейхема), буд. 4, які є відмінними від права власності;
- визнати недійсним з моменту укладення Договір № 80/7-2 від 24.02.2020 року купівлі продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 212, укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-09-000001-b від 15.01.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021, оскільки заявлені у справі ТОВ "Криптоінвест" позовні вимоги про визнання недійсними електронних торгів в частині та визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав в розумінні приписів ст. 49 ГПК України не є позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №910/20769/20, вказану позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про визнання недійсними електронних торгів в частині та визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав та додані до неї документи повернуто.
Поряд із цим через канцелярію суду 09.04.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "-Еліт-Буд-" подано позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, в якій товариство просить суд :
- визнати недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 15.01.2020 року, з реалізації лоту №: GL18N614755 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-01-09-000001-b) в частині продажу майнових прав щодо нерухомого майна, а саме виробничі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Сумська область, вул. Прикордонна, 14; об'єкти нерухомого майна - будівлі загальною площею 12 659,4 кв.м, що знаходяться за адресою: Львівська область, м.Львів, вул. Стрийська 45; комплекс нерухомого майна харчосмакової фабрики загальною площею 7 917,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Ольвійська, будинок 3-а; квартира №25, загальною площею 106,8 кв.м, що складається з 4-х кімнат та знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Григоренка Петра, 5, кв. 25; Земельна ділянка загальною площею - 0,1500 га, кадастровий номер - 3222480400:05:002:0110, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шевченкове, вул. Амосова, 10; Земельна ділянка загальною площею - 0,1500 га, кадастровий номер - 3222480400:05:002:0106, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шевченкове, вул. Амосова, 6, які є відмінними від права власності.;
- визнати недійсним з моменту укладення Договір № 80/7-3 від 24.02.2020 року купівлі продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 213, укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-09-000001-b від 15.01.2020 року;
- визнати недійсним з моменту укладення Договір № 80/7-4 від 24.02.2020 року купівлі продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 214, укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-01-09-000001-b від 15.01.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021, оскільки заявлені у справі ТОВ "-Еліт-Буд-" позовні вимоги про визнання недійсними електронних торгів в частині та визнання недійсними договорів купівлі - продажу майнових прав в розумінні приписів ст. 49 ГПК України не є позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №910/20769/20, вказану позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про визнання недійсними електронних торгів в частині та визнання недійсними договорів купівлі - продажу майнових прав та додані до неї документи повернуто.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 13.04.2021 року від позивача надійшла заява б/н від 13.04.2021 про зміну предмету позову разом з доказами направлення на адресу сторін у справі, а також 14.04.2021 року від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідачем 1 через відділ діловодства суду 14.04.2021 подано відзив № 132-60-46/21 від 12.04.2021 на позовну заяву, в якому відповідач 1 заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу, укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Космо плаза", не відповідає вимогам законодавства та був укладений з порушенням норм чинного законодавства, а отже є нікчемним в розумінні ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим було поновлено на балансі банку права на будівлю комерційно-торгівельного комплексу, (літера В-2, В'-2), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграду, буд. 31-д, загальною площею 4080,2 кв.м, що в подальшому зумовило включення таких активів до ліквідаційної маси банку та необхідність її реалізації, відтак, позивачем не доведено порушення його прав, а сам оспорюваний Договір № 807/7-1 купівлі - продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 24.02.2020, є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України та не порушує права позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.05.2021
Також 28.04.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення № 60-6001/21 від 27.04.2021 на позовну заяву, які за своїм змістом є аналогічними до відзиву відповідача 1 на позовну заяву.
Позивачем 19.05.2021 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення б/н від 19.05.2021 в яких останній вказує на те, що враховуючи рішення судів у справі №904/1939/18 у ПАТ "УПБ" були відсутні будь-які підстави стверджувати про наявність будь-яких майнових прав на нерухоме майно, оскільки на момент продажу майнових прав відповідачеві 2 були дійсними договори купівлі-продажу на спірне нерухоме майно, укладені між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Космо плаза", та між ТОВ "Космо плаза" та позивачем. В свою чергу ТОВ «ВПП «Рибний світ» не уповноважувала ПАТ «УПБ» на продаж будь - яких прав щодо нерухомого майна, володільцем якого воно є, в тому числі прав, які є відмінними від права власності.
Окрім цього позивачем подано 19.05.2021 клопотання б/н від 19.05.2021 про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову, подану раніше 13.04.2021.
В судовому засіданні 20.05.2021 судом протокольною ухвалою задоволено клопотання позивача про залишення заяви про зміну предмету позову без розгляду та оголошено перерву в підготовчому засіданні на 09.06.2021.
Судом повідомлено, що 09.06.2021 через відділ діловодства суду представником відповідача 2 подано заяву б/н від 09.06.2021 року про передачу справи за підсудністю, мотивовану тим, що нерухоме майно, майнові права на яке є предметом оскаржуваного договору, знаходиться у Дніпропетровській області, а тому дана справа підлягає передачі на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області відповідно до ст. 30 ГПК України.
Протокольною ухвалою суду від 09.06.2021 в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву на 30.06.2021.
До початку судового засідання 30.06.2021 від відповідача 2 надійшла 29.06.2021 заява про передачу справи за підсудністю, зміст якої є ідентичним заяві, поданої 09.06.2021.
У підготовчому засіданні 30.06.2021 представником позивача подано письмові пояснення б/н б/д, в яких ТОВ «ВПП «Рибний світ» заперечує проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що предметом позову є визнання недійсними електронних торгів та, як похідної вимоги, визнання недійсним договору, укладеного за наслідками проведення таких торгів, тому даний позов жодним чином не пов'язаний з нерухомим майном та не є спором з приводу нерухомого майна. Крім того, предметом продажу за оскаржуваним договором є способи судового захисту, а не майнові права щодо нерухомого майна.
Протокольною ухвалою суду від 30.06.2021, мотивування якої викладено в ухвалі суду від 30.06.2021, судом відмовлено в задоволенні заяви відповідача 2 про передачу справи за підсудністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/20769/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 22.07.2021.
Проте, у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання, призначене на 22.07.2021, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021, з урахуванням ухвали від 09.08.2021 про виправлення описки, проведення судового засідання призначено на 19.08.2021.
Відповідачем 1 через відділ діловодства суду 11.08.2021 подано клопотання № 132-60-99/21 від 09.08.2021 про закриття провадження у справі, мотивоване недоведеністю позивачем наявності його порушених прав, що підлягають захисту в судовому порядку.
Протокольною ухвалою суду від 19.08.2021 в задоволенні клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі відмовлено та оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 23.09.2021.
До початку судового засідання 23.09.2021 від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення б/н б/д, в яких ТОВ» ФК «Інвестохіллс Веста» підтримує свою правову позицію та просить суд відмовити в задоволенні позову.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, а також заяв по суті спору, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання 23.09.2021 до суду не надходило.
У судові засідання з розгляду справи по суті 19.08.2021 та 23.09.2021 з'явилися уповноважені представники позивача, відповідачів 1, 2 та третьої особи 2.
Уповноважені представники відповідача 3 та третьої особи 1 у вказані судові засідання не з'явились.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Доказів отримання відповідачем 3 ухвали суду від 09.08.2021 та ухвали від 19.08.2021 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 19.08.2021 та 23.09.2021 до суду не повернуто.
Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0105473803684, в якому зазначено, що станом на 17.08.2021 поштове відправлення вручено.
Доказів отримання третьою особою 1 ухвали суду від 09.08.2021 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 18.08.2021 до суду не повернуто.
Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення третій особі 1 № 0105478303692, в якому зазначено, що станом на 16.08.2021 поштове відправлення не вручено під час доставки.
Щодо повідомлення відповідача 3 та третьої особи 1 про розгляд справи по суті 23.09.2021 суд зазначає, що у зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень з 05.07.2021 року Господарським судом міста Києва зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв'язку.
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на отримання відповідачем 3 та третьою особою 1 попередніх ухвал суду у даній справі, господарський суд зазначає, що вказані учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/20769/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Будь - яких заяв та клопотань від відповідача 3 та третьої особи 1 на час проведення судових засідань 19.08.2021 та 23.09.2021 до суду не надходило.
Наразі, від третьої особи 1 станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання пояснень та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 168 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, оскільки ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» та ТОВ «Космо Плаза» не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, представники відповідача 3 та третьої особи 1 не прибули в судові засідання з розгляду справи по суті, а також третьою особою 1 не надано будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд здійснював розгляд справи 23.09.2021 року виключно за наявними матеріалами за відсутності представників відповідача 3 та третьої особи 1.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 19.08.2021 та 23.09.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.
Представники відповідачів 1 та 2 в судових засіданнях з розгляду справи по суті 19.08.2021 та 23.09.2021 проти задоволення позовних вимог заперечували посилаючись на підстави, викладені у відзивах на позовну заяву.
Представник третьої особи 2 в судових засідання 19.08.2021 та 23.09.2021 проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін та учасників справи, Господарський суд міста Києва, -
На підставі зібраних в матеріалах справи документів та встановлених судовими рішеннями у справах №904/1939/18 та №904/5918/20 обставин суд зазначає, що постановою Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку. На період віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку та призначено куратором ПАТ "УПБ" службовця Національного банку України Хаснуліна Вячеслава Альбертовича. Зокрема, заборонено ПАТ "УПБ" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки. Зобов'язано ПАТ "УПБ" під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами, Українською міжбанківською платіжною системою (УкрКарт) згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий центр".
Так, 05.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (продавець за договором, відповідач 1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Космо плаза" (покупець за договором, третя особа 1 у справі) укладено Договір купівлі-продажу будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В., зареєстрований в реєстрі за №902, умовами якого передбачено, що продавець продає та передає у власність покупця, а покупець купує та приймає у власність від продавця будівлю комерційно-торгівельного комплексу (літера В-2, В'-2), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграду, буд. 31-д та сплачує за неї обговорену грошову суму.
Будівля має загальну площу 4 080,2 кв.м та розташована на земельній ділянці загальною площею 2,1827 га, кадастровий номер 1210100000:02:267:0086.
Відповідно до п. 2 вказаного Договору відчужувана будівля належить продавцю на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. 28.09.2007 за реєстровим №1055, договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. 09.10.2007 за реєстровим №1304, договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. 29.05.2008 за реєстровим №3891, зареєстрованого Комунальним підприємством "Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпровської обласної ради" 19.01.2010, реєстраційний номер: 32900848.
Право власності на будівлю зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 629745212101, номер запису про право власності 9560293, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності під індексним номером 37096044, виданим 05.05.2015 державним реєстратором на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В.
Згідно п. 3 договору, продаж вчинено за 48 000 000,00 грн., які покупець сплатить продавцю повністю до 29.05.2015, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця № НОМЕР_1 у ПАТ "УПБ", ідентифікаційний код - 19019775. Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін.
В свою чергу третя особа 1 відчужила нерухоме майно на користь позивача шляхом укладення Договору купівлі-продажу будівлі від 15.05.2015 - між Товариством з обмеженою відповідальністю "Космо плаза" (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробне підприємство "Рибний світ" (покупець за договором) (далі - Договір), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №904, відповідно до якого продавець продає та передає, а покупець купує та приймає у власність від продавця будівлю комерційно-торговельного комплексу (літера В-2, В'-2), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграду, буд. 31-д, та сплачує за неї обговорену грошову суму.
Будівля має загальну площу 4 080,2 кв.м та розташована на земельній ділянці, загальною площею 2,1827 га, кадастровий номер 1210100000:02:267:0086.
Відповідно до п. 2 Договору відчужувана будівля належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого Комарницькою О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 05.05.2015, зареєстровано в реєстрі за №902. Право власності на будівлю зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 29745212101, номер запису про право власності 9561107, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності під індексним номером 37099569, виданим 05.05.2015 Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В.
Згідно із п. 3 вказаного Договору продаж вчинено за 20 836 000,00 грн., які покупець сплатить продавцю повністю до 08.05.2015, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця № НОМЕР_2 у ПАТ "УПБ", ідентифікаційний код - 19019775.
28.05.2015 постановою Правління Національного банку України №348 Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, внаслідок чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №107 від 28.05.2015, яким розпочато з 29.05.2015 процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
На виконання наказу тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" №26/ТА від 29.05.2015 "Про перевірку договорів в ПАТ "УПБ" уповноваженою комісією здійснено перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, за наслідками якої виявлено вчинені банком нікчемні правочини (договору).
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) №55 від 28.08.2015 до нікчемних правочинів віднесено - Договір купівлі-продажу будівлі, укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Космо плаза" та нотаріально посвідчений 05.05.2015, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В., за реєстровим № 902, предметом якого є: будівлі комерційно-торговельного комплексу (літера В-2, В'-2), загальною площею 4080,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграду, буд. 31-д та розташована на земельній ділянці площею 2, 1827 га, кадастровий номер 1210100000:02:267:0086.
Повідомленням №01-10/925 від 29.04.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіною Л.О. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Космо плаза" про нікчемність договору купівлі-продажу будівлі від 05.05.2015 згідно з положеннями ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та заявлено вимогу протягом десяти днів повернути у власність ПАТ "УПБ" будівлю комерційно-торговельного комплексу (літера В-2, В'-2), загальною площею 4 080,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграду, буд. 31-д та розташована на земельній ділянці площею 2, 1827 га, кадастровий номер 1210100000:02:267:0086; звільнити добровільно вказане приміщення, розірвати усі укладені договори оренди, суборенди , тощо, протягом 10 днів повернути (за актом приймання-передачі) приміщення, усі ключі, пульти та всю технічну документацію, а також документи, пов'язані з правом володіння та користування вказаною будівлею.
28.08.2015 Правлінням Національного банку України винесено постанову №562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з рішенням №158 від 28.08.2015, розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації банку Пантіну Л.О.
В 2018 році ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Космо плаза" та ТОВ "ВПП "Рибний світ" з вимогами про: визнання недійсним нікчемного правочину договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Космо Плаза", нотаріально посвідченого 05.05.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. за реєстровим №902; визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Космо Плаза" та ТОВ "ВПП "Рибний світ", нотаріально посвідченого 05.05.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарицькою О.В. за реєстровим №904; застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом: скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "ВПП "Рибний світ" на будівлі комерційно-торговельного комплексу (літера В-2, В'-2), загальною площею 4080,2 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. № 31-д; скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Космо Плаза" на будівлі комерційно-торговельного комплексу (літера В-2, В'-2), загальною площею 4080,2 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. № 31-д, та розташована на земельній ділянці площею 4080,2 кв.м, кадастровий номер 1210100000:02:267:0086 (номер запису про право власності 9569525, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21104647 від 05.05.2015, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька О.В.), за яким було відкрито провадження у господарській справі №904/1939/18.
При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що договір від 05.05.2015 купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Космо Плаза" є нікчемним з підстав, визначених у пунктах 1, 2, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки уклавши цей договір у межах річного терміну до дня введення тимчасової адміністрації в ПАТ "УПБ", банк: у порушення вимог, наведених у постанові Правління НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних та запровадження особливого контролю за діяльністю банку", провів розрахунок за договором не через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, що призвело до ненадходження коштів до банку і свідчить про безоплатність правочину; здійснив відчуження власних активів, що не призвело до підвищення ліквідності чи платоспроможності банка, натомість стало безпосередньою причиною приведення останнього до неплатоспроможності, а також унеможливило виконання позивачем своїх зобов'язань перед іншими кредиторами; уклав спірний договір з пов'язаною особою, відтак, оскільки спірний договір укладено з порушенням вимог нормативно-правового акта НБУ (у цьому випадку постанови НБУ № 293/БТ), згідно зі статтею 215 ЦК України такий договір є недійсним.
Окрім цього позивач зазначив, оскільки укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Космо Плаза" договір від 05.05.2015, є нікчемним, то у ТОВ "Космо Плаза" не було правових підстав на відчуження придбаної за таким правочином нерухомості на користь ТОВ "ВПП "Рибний світ", у зв'язку з чим договір купівлі-продажу від 05.05.2015, який укладено між ТОВ "Космо Плаза" та ТОВ "ВПП "Рибний світ" також має бути визнано недійсним і як наслідок мають бути застосовані відповідні наслідки такої недійсності (нікчемності).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 у справі №904/1939/18 позов було задоволено повністю.
За наслідками перегляду даної справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "УПБ" відмовлено повністю.
В подальшому Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду постановою від 02.09.2020 касаційну скаргу ПАТ "УПБ", від імені якого діє уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "УПБ", залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у справі №904/1939/18 залишено без змін.
При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, отже позовна вимога банку у даній справі про визнання недійсним нікчемного правочину - договору від 05.05.2015, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Космо Плаза", не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту. Також Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, дійшов висновку про відсутність у цьому випадку передбачених законом підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного договору від 05.05.2015, оскільки банком не було доведено у цьому випадку безоплатності вчиненого сторонами спірного договору купівлі-продажу. Окрім того, як зазначено в постанові касаційної інстанції, посилання на те, що ТОВ "ВПП "Рибний світ" не є добросовісним набувачем, в ході розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження.
Окрім цього Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСМО ПЛАЗА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробне підприємство "Рибний світ" про визнання фіктивним Договору купівлі - продажу від 05.05.2015, укладеного між ТОВ "Космо плаза" та ТОВ «Рибний Світ»; витребування від ТОВ "Рибний світ" будівлі комерційно-торговельного комплексу (літера В-2, В-2,), загальною площею 4080,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Героїв Сталінграду (Б.Хмельницького), буд. 31-д та розташована на земельній ділянці площею 2,1827 га, кадастровий номер 1210100000:02:267:0086; стягнення з ТОВ "Космо плаза" суми за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором купівлі-продажу від 05.05.2015 р., суму збитків внаслідок інфляції у розмірі 1 386 400 грн. та 3 відсотки річних у сумі 720 822,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ТОВ «Космо Плаза» не було в повному обсязі виконано зобов'язання з оплати за Договором купівлі-продажу будівлі від 05.05.2015 року, укладеним між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Космо Плаза», тобто не в повному обсязі сплачено за відчужене майно грошові кошти у розмірі 8 000 000,00 грн., тому спірне нерухоме майно підлягає витребуванню у відповідача 2 - ТОВ «Рибний світ» та стягненню несплаченої суми на користь позивача, як правонаступника ПАТ «Український професійний банк».
Крім того позивач зазначив, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна між відповідачами є фіктивним, оскільки кінцевим беніфіціарним власником та керівником обох відповідачів є одна й та особа, реалізація майна відбулась за ціною, значно нижчою від ціни, за яку майно було придбано у ПАТ «УПБ», та безоплатність договору зі сторони ТОВ «Рибний світ».
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у справі № 904/5918/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" відмовлено.
При цьому відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не є правонаступником ПАТ «УПБ», також відсутні ознаки нікчемності Договору купівлі- продажу від 05.05.2015 року, укладеного між ПАТ «УПБ» та відповідачем 1 ТОВ «Космо Плаза» та відсутні підстави недійсності Договору купівлі-продажу від 05.05.2015 року, укладеного між ТОВ «Космо Плаза» та ТОВ «Рибний світ», що встановлено судами у справі № 904/1939/18, яка має в цій частині преюдиційне значення. Крім того, позивачем не доведено що між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено фіктивний правочин.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.
Таким чином, фактичні обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 904/1939/18 та № 904/5918/20, в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, тобто не підлягають повторному доказуванню та мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду №3093 від 05.12.2019 про затвердження умов продажу активів (майна) на платформі електронної торгової системи ProZorro.Продажі за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-01-09-000.001-b було виставлено на продажу на відкритих торгах (аукціоні) пул активів ПАТ "УПБ" в складі лоту №GL18N614755, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю, нерухомості, майнових прав на нерухомість, бланків простих векселів, бланків переказних векселів та основних засобів, початкова ціна лоту 41441591,98 грн., проведення торгів призначено на 15.01.2021.
Згідно інформації електронної торгової системи ProZorro.Продажі 15.01.2020 відбулись електронні торги (аукціон), результати яких було оформлено протоколом №UA-EA-2020-01-09-000001-b, згідно якого переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" з ціною продажу лоту (пулу активів), який складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю, нерухомості, майнових прав на нерухомість, бланків простих векселів, бланків переказних векселів та основних засобів, в розмірі 9 117 150,24 грн.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В подальшому за результатами вказаних електронних торгів (аукціону) з продажу пулу активів ПАТ "УПБ" (№ лоту GL18N614755), що оформлені протоколом №UA-EA-2020-01-09-000001-b від 15.01.2020, між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (продавець за договором, відповідач 1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (покупець за договором, відповідач 2 у справі), 24.02.2020 було укладено Договір №80/7-1 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, (далі - Договір №80/7-1).
Відповідно до п. 1.1 Договору №80/7-1 продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна - будівлі комерційно-торгівельного комплексу м. Дніпропетровськ вул. Героїв Сталінграда 31-Д (літ. В-2, В'-2) - 4080,2 кв.м, право власності на яке виникло у продавця на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. 28.09.2007 за реєстровим №10055 та усіма договорами про внесення змін, зареєстрованого комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради" 19.01.2010, реєстраційний номер 32900848 та було припинено на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 05.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Комарницькою О.В., зареєстрованого в реєстрі за №902, які є відмінними від права власності та які виникли та можуть виникнути у майбутньому, а саме:
визнання права власності на нерухоме майно;
визнання правочину/рішення щодо припинення права власності Продавця недійсним; припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав Продавця;
відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;
та інші майнові права, пов'язані із виникненням та припиненням права власності Продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно:
витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння;
оскарження у судовому порядку недійсності/дійсності правочину за яким припинено право власності на нерухоме майно;
звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством України, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, суб'єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів;
набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв'язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасування рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких Продавець набув право власності;
отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем;
інші права, що пов'язані, або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно;
пред'явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем (далі - майнові права).
Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Договору №80/7-1 покупець сплачує продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначених цим договором. Майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.
Сторони домовились, що за продаж майнових прав за цим Договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 395 501,92 грн. Ціна договору сплачена покупцем продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець (п.3.1 Договору №80/7-1).
Розділами 2 - 5 Договору №80/7-1 сторони погодили заяви, гарантії та зобов'язання сторін, ціну договору та розрахунки за продаж, відповідальність сторін тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно п. 5.6 Договору №80/7-1 останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і нотаріального посвідчення.
Вказаний Договір №80/7-1 підписаний уповноваженими представниками продавця та покупця та посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим №211.
Спір у даній справі стосується законності проведення відкритих торгів з реалізації пулу власного активу, результати яких оформлені протоколом №UA-EA-2020-01-09-000001-b від 15.01.2020, та укладення за їх наслідками Договору №80/7-1 в частині відчуження ПАТ "УПБ" майнових прав на будівлі комерційно-торговельного комплексу (літера В-2, В'-2), загальною площею 4080,2 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, буд. № 31-д, які є відмінними від права власності.
Обґрунтовуючи звернення з даним позовом ТОВ "ВПП "Рибний світ" вказувало на те, що станом на час проведення оскаржуваних торгів та укладення Договору №80/7-1 нерухоме майно належало на праві власності ТОВ "ВПП "Рибний світ", а ПАТ "УПБ" не володіло будь-якими майновими правами на спірну нерухомість і тому не мало права включати ці права до пулу активів банку, що становили лот №GL18N614755, та, відповідно, відчужувати їх на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" згідно договору купівлі - продажу.
В свою чергу відповідачі вважають, що позивач не набув прав вимоги, оскільки протоколом від 28.08.2015 № 55 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «УПБ» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, на виконання наказу від 29.05.2015 № 26/ТА визнано нікчемним договір купівлі - продажу будівлі від 05.05.2015, укладений між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Космо Плаза», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В., та зареєстрований в реєстрі за № 902.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд зазначає, що за приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до норми 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).
Суд зазначає з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в у вказаній постанові у справі № 904/2979/20, що визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.
Поряд із цим, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).
При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, суд, відповідно до ч. 4. ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.
Поряд із цим з огляду на важливість єдності і передбачуваності судової практики як реалізації принципу верховенства права у вирішенні спорів судами суд окремо наголошує, що за умови відсутності правової норми, яка закріплює обов'язковість врахування судами правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, практика їх застосування кореспондується із вимогами чинного законодавства, згідно з яким виключно Верховний Суд може відступити від цих позицій.
Так, відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (далі - Постанова № 11) загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України).
За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір (його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) (його частини) необхідно встановити, що правочин (його частина) не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
При цьому, зміст правочину відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).
Так, порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388, а також Регламентом ЕТС.
У відповідності до статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).
Згідно ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України)
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на відкритих торгах (аукціоні), яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно до покупця - учасника аукціону, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, складання за результатами їх проведення протоколу проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на відкритих торгах (аукціоні), тобто є правочином.
Враховуючи те, що реалізація майна на аукціоні відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справах №904/5976/19 та №904/6248/19.
Згідно зі статтею 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.
До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, до цього договору застосовуються й вимоги статті 655 та частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України.
Тобто, по-перше, повинен бути предмет договору як такий, а по-друге, предметом договору купівлі-продажу майнових прав можуть бути тільки майнові права, які є у продавця на момент укладання такого договору або будуть створені (будуть придбані, набуті) продавцем у майбутньому.
З огляду на викладені законодавчі положення вбачається, що в будь-якому випадку при вчиненні правочину купівлі-продажу особа, яка виступає продавцем відповідного предмету продажу, має мати необхідний для цього обсяг правоздатності (бути власником чи уповноваженою на вчинення таких дій власником та/або на підставі закону особою).
Суд зазначає, що відповідно до статті 177 та пункту 1 частини 1 статті 181 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Статтею 190 ЦК України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Поряд із цим аналіз чинних норм законодавства дає підстави вважати майновими: 1) речові права, в тому числі речові права на чуже майно; 2) майнові права інтелектуальної власності; 3) майнові корпоративні права; 4) зобов'язальні права (права вимоги майнового характеру); 5) інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).
Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
В даному випадку предметом відчуження на оскаржуваних торгах виступили майнові права на спірне нерухоме майно, які є відмінним від права власності, та перелік яких було викладено в п. 1.1 Договору №80/7-1.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору купівлі-продажу будівлі від 05.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. за реєстровим №902, право власності на спірне нерухоме майно перейшло від ПАТ "УПБ" до ТОВ "Космо плаза", а в подальшому на підставі Договору купівлі-продажу будівлі від 15.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. за реєстровим №904, відповідні права власності було набуто ТОВ "ВПП "Рибний світ".
Отже, на час проведення оскаржуваних торгів (аукціону) та укладення за їх наслідками Договору №80/7-1 у ПАТ "УПБ" не існувало будь-яких прав на спірну нерухомість, які могли б становити предмет угоди купівлі-продажу, позаяк права ПАТ «УПБ» щодо спірного нерухомого майна припинились 05.05.2015 - з дати відчуження всіх належних йому прав на спірне нерухоме майно на користь ТОВ «Космо Плаза» та матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження виникнення у ПАТ "УПБ" будь-яких прав щодо спірної нерухомості після вчинення наведеного правочину.
В свою чергу суд зазначає, що метою спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 вказаної статті.
За системним аналізом ст. ст. 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто, мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними, адже, правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду, і тому такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий відповідний наказ, здійснено повідомлення, .
Відтак, з метою повернення переданого банком за нікчемним в силу Закону правочином майна, тобто, застосування наслідків нікчемного правочину, банк, як сторона такого правочину, або ж послідуючий набувач відповідних прав, вправі звернутися до суду з відповідним позовом, при вирішення якого на останнього і покладається обов'язок доведення наявності обставин з якими положення Закону передбачають віднесення відповідного правочину до нікчемних.
При цьому, як було зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що як ПАТ "УПБ", так і ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" з метою повернення спірного майна з посиланням на нікчемність в силу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Космо плаза" Договору купівлі-продажу будівлі від 05.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. за реєстровим №902, а також Договору купівлі-продажу від 05.05.2015, укладеного між ТОВ "Космо Плаза" та ТОВ "ВПП "Рибний світ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарицькою О.В. за реєстровим №904, було ініційовано судові спори, які стали предметом розгляду у господарських справах №904/1939/18 та №904/5918/20.
Як вбачається із змісту судових рішень у наведених справах предметом їх розгляду було дослідження судами відповідності укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Космо плаза" Договору купівлі-продажу будівлі від 05.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. за реєстровим №902, критеріям нікчемності правочину, передбаченим ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Зокрема, за наслідками перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 у справі №904/1939/18 Північний апеляційний господарський суд в своїй постанові від 18.06.2019, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 02.09.2020, дійшов висновку про необґрунтованість доводів ПАТ "УПБ" відносно того, що уклавши з ТОВ "Космо Плаза" договір купівлі-продажу, банк здійснив відчуження власних активів, що призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання останнім грошових зобов'язань перед іншими кредиторами, що зазначено у п.п. 1, 2, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як ознака нікчемності правочину, у зв'язку з чим відмовив в задоволенні відповідного позову.
При цьому, в своїй постанові Верховний Суду, вирішуючи питання заміни сторони правонаступником, а саме заміни учасника справи №904/1939/18 - ПАТ "УПБ" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", мотивоване існуванням Договору №80/7-2, укладеного за наслідками оскаржуваних у даній справі торгів, зазначив, що в силу відмови суду апеляційної інстанції в задоволенні позову у справі №904/1939/18 відсутні підстави вважати, що на момент звернення із заявою про заміну Позивача (ПАТ "УПБ") його правонаступником (18.08.2020) ПАТ "УПБ" мало відповідні правові вимоги, що виключає можливість правонаступництва ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" у цьому випадку.
Аналогічні за своїм змістом висновки були покладені в основу постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі №904/5918/20, в якій суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 про відмову в задоволенні позову ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" до ТОВ "Космо Плаза" та ТОВ "ВПП "Рибний світ" про визнання фіктивним договору купівлі-продажу від 05.05.2015 та витребування спірної будівлі, зазначив, що оскільки позивачем не доведено, що ПАТ "УПБ" на момент звернення позивача із позовом мав відповідні правові вимоги до відповідачів, зважаючи на судове рішення у справі №904/1939/18, господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог щодо витребування нерухомого майна.
З огляду на викладене вбачається, що в межах вирішення спорів у справах №904/1939/18 та №904/5918/20 було досліджено питання як відповідності укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Космо плаза" Договору купівлі-продажу будівлі від 05.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. за реєстровим №902, критеріям нікчемності правочину, передбаченими ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", так і наявності у ПАТ "УПБ" прав, що стали предметом відчуження на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на оскаржуваних торгах в межах, що стосується вирішення даного спору.
Судові рішення по справах №904/1939/18 та №904/5918/20 набрали законної сили, а отже, в силу приписів ст. 75 ГПК України, встановлені ними обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.
Відтак, з урахуванням вищенаведеного, посилання відповідачів 1, 2 на нікчемність укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Космо плаза" договору купівлі-продажу будівлі від 05.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. за реєстровим №902, як правову підставу виникнення у ПАТ "УПБ" прав, які стали предметом відчуження на оскаржуваних торгах, судом відхиляються як необґрунтовані та безпідставні.
Суд наголошує, що згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
До того ж, із рішень Європейського суду з прав людини у справах "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Україна-Тюмень" проти України" вбачається, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
У справі "Желтяков проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (аналогічна позиція викладена у рішеннях "Христов проти України", "Брумареску проти Румунії", "Рябих проти Росії").
З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин відсутності ознак нікчемності Договору купівлі-продажу будівлі від 05.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. за реєстровим №902, а також відсутності у ПАТ "УПБ" на момент проведення оскаржуваних торгів прав, які б надавали ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" як їх переможцю правомочностей захисту майнових прав на спірну будівлю шляхом, а також вказані обставини не можуть бути переоцінені судом у даній справі, оскільки фактично буде мати місце поставлення під сумнів судових рішень по справах №№904/1939/18 та №904/5918/20, що є недопустимим як в силу національного, так і міжнародного законодавства.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження нікчемності Договору купівлі-продажу будівлі від 05.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. за реєстровим №902, як і відсутнє рішення суду щодо застосування наслідків нікчемного правочину.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за відсутності судового рішення про застосування наслідків нікчемного правочину - договору купівлі - продажу нерухомого майна від 05.05.2015, укладеного між ПАТ «УПБ» та ТОВ «Космо Плаза», та неможливості самостійного застосування Фондом наслідків недійсності нікчемних правочинів, а також у зв'язку з фактичною наявністю спору про такі наслідки (існування касаційного провадження у справі №904/1939/18 за позовом ПАТ «УПБ» про визнання недійсним нікчемного правочину, визнання недійсним договору від 05.05.2015 і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину), у ПАТ "УПБ" були відсутні правові підстави для поновлення на балансі банку майнових прав на спірну нерухомість та, відповідно, включення їх в пул активу банку при проведенні спірного аукціону (аналогічний правовий висновок в тотожних спорах викладено в постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №910/8644/20 та від 12.06.2019 у справі № 910/8024/18).
У будь-якому випадку суд звертає увагу на те, що в не залежності від обставин вчинення договору купівлі-продажу будівлі від 05.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. за реєстровим №902, (відповідності чи ні його нормам Закону), статус ТОВ "ВПП "Рибний світ" як добросовісного набувача прав власності на спірне майно, що презюмується в силу відсутності в матеріалах справи доказів зворотного, унеможливлював вчинення ПАТ "УПБ" будь-яких дій відносно майнових прав на спірну нерухомість до вирішення спору про віндикацію такого майна у такої особи.
Отже, ПАТ "УПБ" було продано на аукціоні, що відбувся 15.01.2015, майнові права на нерухомість відмінні від права власності, яких фактично у нього не було ні на момент проведення аукціону, ні на момент укладення з ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" оспорюваного Договору №80/7-1.
Окремо суд звертає увагу на умови укладеного між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» Договору № 80/7-1, згідно яких:
- покупець повідомлений про всі права третіх осіб, які виникають з майнових прав, та усвідомлює, погоджується і приймає всі ризики, пов'язані із таким переходом, у тому числі ризики того, що покупець у майбутньому не зможе отримати жодних коштів або майна за майновими правами (п.2.2);
- покупець підписанням цього договору погоджується що продавець не відповідає перед покупцем за неотримання покупцем майна або грошових коштів, які покупець очікував отримати від майнових прав, укладаючи цей договір та набуваючи у власність майнові права (п.4.2);
- покупець підписанням цього договору підтверджує, що до моменту укладення цього договору ознайомився з фактичним станом майнових прав, усвідомлює та погоджується із обсягом та специфікою майнових прав, які ним набуваються за цим договором, та тим, що покупець може не отримати на підставі набутих ним за цим договором прав майна, коштів або інших благ, які покупець очікував потенційно отримати, укладаючи цей договір (5.2);
- сторони погоджуються, що недійсність (нікчемність), припинення всіх або будь якого із прав, що складають майнові права за цим договором, або неможливість реалізації покупцем будь - якого із майнових прав, набутих за цим договором, не вплине на дійсність цього договору та покупець погоджується, що продавець не несе жодної відповідальності за такі наслідки (п.5.4).
Наразі, наведені умови правочину свідчать, що на час укладення оспорюваного Договору № 80/7-1 сторони останнього - ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» мали усвідомлювати факт відсутності у банку будь - яких прав на нерухоме майно та, відповідно, відсутність у продавця предмету продажу, а отже мали розуміти неможливість набуття покупцем за цим Договором № 80/7-1 майнових прав, які є відмінними від права власності, оскільки всі права на нерухоме майно належали ТОВ «ВПП «Рибний світ».
Доказів наявності будь - яких інших, окрім оспорюваного Договору № 80/7-1, якими б ТОВ «ВПП «Рибний світ» надавалось ПАТ «УПБ» право продажу будь - яких прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, буд. № 31-д, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, ПАТ "УПБ" було здійснено відступлення неіснуючих майнових прав на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" щодо спірної нерухомості, що суперечить вимогам ст. 514 Цивільного кодексу України.
Недійсність оскаржуваних торгів (аукціону) та Договору №80/7-1 в даному випадку полягає у тому, що банк здійснив реалізацію майнових прав, які вже були відчужені у складі прав власності на майно, тобто був відсутній предмет договору купівлі-продажу, таким чином зміст такого правочину суперечить ст. 655 та ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України.
Оскільки, відповідачами в момент проведення відкритих торгів (аукціону), під час оформлення протоколу електронних торгів та укладення Договору № 80/7-1 не було дотримано вимоги, встановлені статтею 203 ЦК України, чим порушено майнові інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробне підприємство "Рибний світ", тому, за висновками суду наявні підстави для визнання недійсними електронних торгів (аукціону), результати яких оформлені протоколом від 15.01.2020, а також укладеного за наслідками торгів договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, та, відповідно, задоволення позовних вимог позивача.
Стосовно аргументації відповідачів 1, 2 в частині відсутності порушеного права позивача та, відповідно, відсутності правових підстав для визнання оспорюваних торгів і договору недійсними, суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, за захистом яких може бути пред'явлений позов до суду.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При цьому, Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа", тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Згідно із ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
При цьому, у розумінні приписів ч. 3 ст. 215 ЦК України оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Беручи до уваги те, що право власності на спірну нерухомість було набуто позивачем, добросовісність якого не спростована, а відповідне майно у встановленому законодавством порядку не витребувано, то суд вважає, що здійснення процедури реалізації на відкритих торгах майнових прав на таку нерухомість, які є відмінними від права власності, порушує права та законні інтереси ТОВ "ВПП "Рибний світ" як його власника, та ставить його у положення правової невизначеності.
Відтак, визнання недійсними торгів з продажу спірного майна та укладеного за наслідками їх проведення договору, на переконання суду, є належним способом захисту порушених прав та інтересів в межах спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №904/5976/19 від 02.02.2021 та у справі №904/6248/19 від 02.02.2021, а також постанові Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі №910/11177/20.
Відповідно до частини 1статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «ХіроБалані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
У відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів 1 та 2 в рівних частинах.
При цьому судом враховано, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 15.01.2020, з реалізації лоту №GL18N614755 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-01-09-000001-b) в частині продажу майнових прав щодо нерухомого майна, розташованого в Дніпропетровській області, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, будинок 31 Д, які є відмінними від права власності.
3. Визнати недійсним з моменту укладення Договір №80/7-1 від 24.02.2020 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №211, укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-01-09-000001-b від 15.01.2020.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (вул. Євгена Сверстюка, 15 (М. Раскової), м. Київ, 02660, код ЄДРПОУ 19019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробне підприємство "Рибний світ" (вул. Будіндустрії, 6, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 39542005) 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (вул. О. Терьохіна, 8-А, оф. 111, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 41264766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-переробне підприємство "Рибний світ" (вул. Будіндустрії, 6, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 39542005) 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 22 листопада 2021 року.
Суддя А.М. Селівон