ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
09.11.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/521/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1
про стягнення коштів в розмірі понесених витрат в сумі 103333 грн 56 к.
за участю:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: Цьось Ю.С.
від третьої особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3
встановив, що Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про стягнення коштів в розмірі понесених витрат в сумі 103333 грн 56 к.
Ухвалою суду від 03.06.21 залишено без руху позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України вх.№8675/21 та постановлено Моторному (транспортному) страховому бюро України не пізніше десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду:
- ідентифікаційний код юридичної особи - відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
- правове обґрунтування залучення до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
16.06.21 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви вх.№9136/21, до якої долучено та обгрунтовано витребовувані судом відомості, відтак ухвалою суду від 18.06.21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.07.21.
23.06.21 відповідачем подано заяву вх.№9544/21 про відмову у відкритті провадження, у задоволенні якого судом відмовлено, оскільки вказана заява надійшла до суду після відкриття провадження у справі, про що суд постановив ухвалу, занесену до відповідного протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 15.07.21, занесеною до відповідного протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 31.08.21.
Ухвалою від 31.08.21, занесеною до відповідного протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.09.21.
Водночас, судове засідання, призначене на 23.09.21, не відбулося у зв"язку з перебуванням судді Матуляка П.Я. у відрядженні, відтак ухвалою від 24.09.21 призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.21, за наслідками якого розгляд справи по суті відкладено на 09.11.21, про що судом постановлено ухвалу, занесену до відповідного протоколу судового засідання.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовує переходом в порядку ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів" права зворотної вимоги (регресу) до особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді. Як на підставу позову позивач посилається на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 під час виконання ним своїх службових обов'язків, а тому згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України відповідальною особою за завдану шкоду є Військова частина НОМЕР_1 . Свою позицію виклав у позовній заяві, відповіді на відзив вх.№105831/21 від 09.07.21 та письмових поясненнях вх.№1665/21 від 22.10.21.
Позиція відповідача.
Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві вх.№10245/21 від 05.07.21 та письмових поясненнях вх.№16023/21 від 12.10.21. Зокрема, вказав на те, що судом розглянуто питання та прийнято правове рішення щодо розподілу між МТСБУ та військовою частиною НОМЕР_1 розміру відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди ОСОБА_4 . Звернув увагу, що транспортний засіб «Nissan Terrano 2», під час керування яким ОСОБА_1 завдав матеріальної та моральної шкоди, не перебував та не перебуває у власності військової частини НОМЕР_1 . Зазначив, що до кола функціональних обов'язків ОСОБА_1 керування транспортними засобами не входило, відтак, приймаючи рішення на керування під час службового відрядження стороннім транспортним засобом, обов'язок щодо страхування цивільної відповідальності покладався на ОСОБА_1 , а тому і обов'язок повернення сплаченого МТСБУ страхового відшкодування також лежить саме на ОСОБА_5 . Вказав на те, що регресні вимоги МТСБУ до військової частини НОМЕР_1 не відповідають п.38.2 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки з огляду на наведену правову норму мають бути пред"явлені до ОСОБА_1 .
Позиція третьої особи, як ане заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Проти позову заперечив, вказав на відстуність своєї вини у скоєнні ДТП та просив у позові відмовити.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
24 грудня 2015 року о 18 год. 30 хв. на 270 км. + 850м. автодороги сполученням Житомир-Чернівці неподалік с.Гуменці Кам'янець - Подільського району Хмельницької області, водій автомобіля марки «Nissan Terrano 2» без державного реєстраційного знаку ОСОБА_1 , який рухався в напрямку м.Кам'янець-Подільський з м.Хмельницький не врахував дорожні умови та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, по якій рухався в зустрічному напрямку автомобіль марки «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , та здійснив зіткнення з даним транспортним засобом. В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.
У зв'язку з настанням зазначеної події працівниками слідчого відділення Кам'янець-Подільського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області, 25 грудня 2015 року було внесено відомості до ЄРДР за ознаками ч.І ст.286 КК України.
Згідно з постановою слідчого СВ Кам'янець-Подільського районного відділення поліції ГУНП в Хмельницькій області А.С.Пристача від 28.03.2017 року кримінальне провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.286 КК України по даному факту, закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а копію постанови направлено начальнику Кам'янець-Подільського РВ Кам'янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП.
Огляд пошкодженого транспортного засобу проведено 10.02.16 (копія протоколу огляду міститься в матеріалах справи).
Згідно з висновком експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 36/16 від 26.02.2016 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, внаслідок його пошкодження у ДТП, враховуючи пошкодження, зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 10.02.16, із включенням в розрахунку ПДВ, складає 242287,47 грн.; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження у ДТП, враховуючи його пошкодження, зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 10.02.16 складає 276657,39 грн.
Відповідно до висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 414/18 від 20.10.2018 року, вартість пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_3 , на момент оцінки складає 34369,95 грн.
За проведення зазначених висновків експертних досліджень позивачем згідно платіжних доручень №34рв від 11.05.16 та №АО364рв від 10.08.16 сплачено в загальній сумі 2182,00 грн.
У грудні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 та МТСБУ про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, у зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області 09.10.20 позов задоволено: стягнуто 143337,44 грн. солідарно з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 , та з МТСБУ - 100000,00 грн. на користь ОСОБА_4 .
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.12.20 вищезазначене рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.10.2020 скасовано в частині солідарного стягнення з Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 та ухвалено нове: стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 143337 грн 44 коп. майнової шкоди та 10000 грн моральної шкоди, а всього 153337 грн 44коп.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 ( арк.9, абз.6 постанови Хмельницького апеляційного суду від 22.12.20).
На виконання вищезазначених судових рішень на підставі наказу № 3.1/1152 від 24.02.2021 року, МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_4 у розмірі 101151,56грн.(100000,00 грн. матеріальної шкоди та 1151,6грн. судового збору) що підтверджується платіжним дорученням № 889757 від 24.02.2021 року.
08.04.21 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо добровільного відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 101151,56грн, а також 1198,00грн. та 984,00грн. вартості послуг аварійного комісара.
Вказані вимоги позивача залишені без задоволення, у зв'язку з чим МСТБУ звернулось до суду з даним позовом.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст.6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п. 39.2 ст.39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" основним завданням МТСБУ, в тому числі, є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.41.1 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно ст.36.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно п.41.4 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля "Nissan Terrano 2" без державного реєстраційного знаку не була застрахована, тому власник пошкодженого автомобіля «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_4 звернувся до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та МТСБУ про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.10.20 позов задоволено: стягнуто 143337,44 грн. солідарно з Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , та з МТСБУ - 100000,00 грн. на користь ОСОБА_4 .
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.12.20 вищезазначене рішення скасовано в частині солідарного стягнення з Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 та ухвалено нове: стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 143337 грн 44 коп. майнової шкоди та 10000 грн моральної шкоди, а всього 153337 грн 44коп.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 під час виконання ним своїх службових обов"язків, тому відповідальною особою за завдану шкоду є Військова частина НОМЕР_1 . При цьому, під час розгляду справи в суді не здобуто достатніх і достовірних доказів про те, що Військова частина НОМЕР_1 є власником (володільцем) автомобіля «Nissan Terano 2», тобто особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, однак, ця обставина не звільняє Військову частину НОМЕР_1 від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану її військовослужбовцем під час виконання ним своїх службових обов'язків ( арк.9, абз.6, арк.10, абз.3,5 постанови Хмельницького апеляційного суду від 22.12.20).
Згідно з ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що на виконання вищезазначених судових рішень МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_4 у розмірі 101151,56грн. Крім того, МТСБУ понесено витрати за проведення експертних досліджень у розмірі 2182,00 грн.
Згідно п.38.2 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, згідно з ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частинами 1 та 2 ст.1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до п. 1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Ч. 1 ст.1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Судовими рішеннями встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 під час виконання ним своїх службових обов"язків, тому відповідальною особою за завдану шкоду є Військова частина НОМЕР_1 ( арк.9, абз.6, арк.10, абз.3,5 постанови Хмельницького апеляційного суду від 22.12.20).
За наведених обставин, позивачем вірно визначено особу, право зворотної вимоги (регресу) до якої має позивач у спірному випадку. При цьому суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, оскільки вони не спростовують вищенаведених висновків суду.
Щодо розміру понесених позивачем витрат слід зазначити, що розмір цих витрат відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально.
Висновок суду.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі " Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Оскільки судовими рішеннями встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 під час виконання ним своїх службових обов"язків, понесені позивачем витрати в сумі 103333грн 56 к, розмір яких відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та на час прийняття рішення не сплачені, підлягає стягненню з відповідача як особи, відповідальної за шкоду, завданої її працівником під час виконання ним своїх службових обов"язків.
В контексті наведеного, позов підлягає до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2270,00 гривень.
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на задоволення позову у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до Військової частини НОМЕР_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі понесених витрат в сумі 103333грн 56 к.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України(м.Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) 101151,56(сто одну тисячу сто п”ятдесят одну гривню п”ятдесят шість копійок) регламентної виплати МТСБУ, 1198,00(одну тисячу сто дев”яносто вісім гривень) та 984,00(дев”ятсот вісімдесят чотири гривні) оплати послуг аварійного комісара та 2270,00(дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.11.2021
Суддя П. Я. Матуляк