номер провадження справи 5/121/21
15.11.2021 Справа № 908/2648/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” (69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13-В, код ЄДРПОУ 40413159)
До відповідача: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915)
про стягнення 5 651,28 грн.
Без виклику учасників справи
15.09.2021 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” до Запорізької міської ради про стягнення 5 651,28 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2021 р. справу №908/2648/21 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 16.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2648/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження - 5/121/21 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 18.10.2021 у приміщенні Господарського суду Запорізької області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4, кабінет № 209 (корпус 2).
15.11.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від №520 “Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя” ТОВ “Керуюча компанія “Мрія” призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, за об'єктом конкурсу (група будинків) №1. На виконання зазначеного рішення, у відповідності до вимог Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, 06.09.2017 р. між ТОВ “Керуюча компанія “Мрія” та співвласниками багатоквартирного будинку №5-А по вул. Авраменка в м. Запоріжжі, укладено договір №К-017 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та складено акт прийому-передачі об'єкта в управління з управління (з балансу) від 06.09.2017р. Відповідач є власником нежитлового приміщення №107 першого поверху (літ. А-9) загальною площею 32,3 м2. Отже, виходячи із площі приміщень, які є власністю ЗМР, щомісячна вартість послуг управителя, яка підлягає до сплати складає 156,98 грн. Однак, ЗМР не здійснено оплату за надані послуги за період з вересня 2018 р. по серпень 2021 р. на суму 5 651,28 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 182, 317, 319, 322, 327, 360, 526, 530, 901 Цивільного кодексу України, Закон України “Про житлово-комунальні послуги”, Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, позивач просить суд позов задовольнити.
В матеріалах справи міститься письмовий відзив Запорізької міської ради на позовну заяву від 04.10.2021 за вих. №114/02-03, у якому зазначено, що Запорізька міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але безпосередньо фінансових ресурсів не має. Фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Запорізька міська рада не має відкритих рахунків в органі Казначейства та є неналежним відповідачем по даній справі. Крім того, житлово-комунальні послуги, які включають в себе, зокрема, послуги з утримання багатоквартирним будинком повинні відбуватися та надаватися виключно на підставі договору, укладеного між управителем (або виконавцем цих послуг) та споживачем. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, а саме не внесення оплати за надані послуги ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» з утримання, обслуговування будинку і прибудинкової території за адресою вул. Авраменка, буд. 5-А. Однак, позивачем до позову не надано жодних доказів фактичного надання ним послуг з управління багатоквартирним будинком 5-А по вул. Авраменка у м. Запоріжжі. Разом з тим, нежитлове приміщення № 107 першого поверху (літ. А-9) загальною площею 32,3 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Авраменка, 5-А, знаходиться в господарському віданні КП «ВРЕЖО № 7», а отже й обов'язок сплати боргу з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком покладається на балансоутримувача приміщення. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. Також відповідач заперечив щодо задоволення вимог позивача про стягнення витрат на оплату правової допомоги адвоката в сумі 6 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд
Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017р. №520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя» (далі - Рішення), ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, за об'єктом конкурсу (група будинків) №1 (п.1 рішення).
Пунктом 5 рішення, доручено департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради спільно з департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради підготувати проект договору з надання послуг з управління багатоквартирними будинками м. Запоріжжя, що має бути укладений від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу уповноваженою особою виконавчого комітету Запорізької міської ради, строком на один рік, з обов'язком управителя розпочати надання послуг з управління багатоквартирними будинками з 01.11.2017р.
Уповноважено заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородая О.М. укласти договір з надання послуг з управління багатоквартирними будинками м. Запоріжжя від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу (п.6 рішення).
06.09.2017 між співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Авраменка, буд. 5-А (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” (далі - Управитель) укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-017, відповідно до п. 1.1. якого Управитель зобов'язується надавати Замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі - об'єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги), а Замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі, коли, управитель отримав на такі витрати письмову згоду Замовника.
У п. 2 договору визначено, що загальні відомості про об'єкт зазначаються в додатку 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 3 договору, в управління передається майно об'єкта, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві спільної власності.
У пункті 5 договору сторони погодилися, що Замовник сплачує за надані Управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень на 1 поверсі: 4,86 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у Об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі Співвласників, у тому числі: 1) за утримання та інші складові послуги: 4,34 грн./м.кв; 2) винагорода Управителеві - 0,53 грн./м.кв. Для житлових та нежитлових приміщень на 2 та вище поверхах: 5,90 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у Об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі Співвласників, у тому числі: 1) за утримання та інші складові послуги, -5,38 грн./м.кв.; 2) винагорода Управителеві - 0,53 грн./м.кв.
Згідно з п. 6 договору, вартість послуги Управителя може бути змінена шляхом укладення відповідного договору у разі високоякісного надання послуги з управління об'єктом, вжиття дієвих заходів з енергозбереження та виконання інших заходів щодо поліпшення споживчих властивостей об'єкта, а також в інший спосіб за домовленістю сторін.
Відповідно до п.п. 14, 15 п. 10 договору, Управитель зобов'язаний надавати мешканцям об'єкта в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін (тарифів), норми споживання, режим надання послуг та їх споживчі властивості; подавати щороку до 1 квітня замовникові письмовий звіт про результати своєї діяльності та стан виконання фінансового, господарського та перспективного планів.
Пунктом 23 договору, сторони визначили, що правовідносини, що виникають у зв'язку із виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регулюються відповідно до законодавства.
Згідно п.18 договору, він набирає чинності з дати його підписання і діє до 05.09.2018.
Судом встановлено, що договір підписаний з боку Позивача - Генеральним директором Калояном А.В., з боку Замовника - Виконавчого комітету Запорізької міської ради: заступником голови ЗМР з питань діяльності виконавчих органів ради Бородай О.М.
Відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», договір з управителем укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Учасниками справи не надано належних та допустимих доказів щодо розірвання вказаного договору, а отже на цей час договір є чинним в силу п. 6 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно до Акту прийняття-передачі об'єкта в управління з управління (з балансу) (Додаток №1 до договору) Спеціальна контрольна комісія провела обстеження об'єкта за адресою: вул. Авраменка, буд. 5-А., що передається в управління (з балансу) Комунального підприємства «Наше місто» в управління Товариству з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» та встановила загальні відомості об'єкта. Комісією зроблено висновок: об'єкт придатний до подальшої експлуатації, але потребує виконання ремонтних робіт. Технічна документація передана не в повному обсязі. Вказаний Акт підписаний обома сторонами без зауважень.
Позивач зазначає, що надання послуг в рамках цього договору було розпочато з 01.11.2017.
Позивач у позові зазначив, що конкретний перелік послуг, які надаються співвласникам буд. №5-А позивачем, оприлюднений на веб-сайті ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» www.dom.mriya.zp.ua на підтвердження чого позивачем надано скріншот сторінки сайту.
Також в розділі «Особистий кабінет» на веб-сайті міститься інформація вартості послуг з управління будинком.
Протягом дії Договору, позивач у відповідності до його умов (п.п.14 п.10 договору) надавав відповідачу інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін (тарифів), норми споживання, режим надання послуг та їх споживчі властивості, шляхом розміщення на власному веб-сайті www.dom.mriya.zp.ua, а також вказував цю інформацію у квитанціях на оплату.
Разом з тим, судом встановлено, що на підтвердження факту надання відповідачу послуг за період вересень 2018 - серпень 2021 на суму 5651,28 грн. позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, а саме первинних документів (рахунків на оплату, актів приймання-передачі наданих послуг тощо).
При цьому позивач посилається лише на перелік складових послуг та періодичність їх надання, які оприлюднені на веб-сайті ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» www.dom.mriya.zp.ua та здійснення розрахунку виходячи із площі приміщень, які є власністю Запорізької міської ради (32,3м ) та встановленого у пункті 5 договору тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень на 1 поверсі - 4,86 грн. за місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників (32,3м2*4,86грн.).
Відповідач доказів оплати вказаної суми суду не представив.
В матеріалах справи міститься вимога ТОВ «КК «Мрія» від 28.04.2021 за вих. №28/04 про сплату заборгованості в сумі 6 436,10 грн., яка адресована Запорізькій міській раді, з наступними додатками: рахунок на оплату №455 від 14.04.2021, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2021, довідка про витрати з управління багатоквартирним будинком (Авраменка, 5-А) за період з 01.11.2017 по 31.03.2021, копія договору №К-017 від 06.09.2017, копія довіреності №021-02/156-1 від 03.03.2021 на представника.
Однак, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження направлення зазначеної кореспонденції на адресу Запорізької міської ради.
Разом з тим, Запорізькою міською радою надано письмову відповідь від 16.06.2021 за вих. №3066/01/01-07/3937 на вимогу №28/04 від 28.04.2021, в якій зазначено, що територіальна громада м. Запоріжжя, як власник окремих нежитлових приміщень, розташованих в багатоквартирних будинках міста, є співвласником цих будинків. Комунальне майно, яке на праві комунальної власності належить територіальній громаді м. Запоріжжя закріплюється на праві господарського відання або оперативного управління за суб'єктами права комунальної власності (комунальними підприємствами, установами, закладами), у відповідності до вимог ст.ст. 136,137 Господарського Кодексу України. Сплата внесків за утримання нежитлових приміщень права комунальної власності, що розташовані в житлових будинках та використовується суб'єктами права комунальної власності, в господарському віданні або оперативному управлінні, яких перебувають об'єкти (або вільні), повинні здійснюватися такими суб'єктами.
Згідно з відомостями, що містяться у електронній базі даних обліку об'єктів нерухомості, відповідно до інформації, наданої суб'єктами права комунальної власності, в житловому будинку №5-А по вул. Авраменка розташовано об'єкт - нежитлове приміщення №107 першого поверху (льгг.А-9) площею 32,3 кв.м, який на сьогоднішній день є вільним.
На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 № 439/9 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» Запорізької міської ради» та акту приймання-передачі від 01.10.2018, вказаний об'єкт перебуває в господарському віданні (на балансі) КП «ВРЕЖО №7».
Сплата внесків за утримання вказаного об'єкта повинно здійснюватися відповідним суб'єктом права комунальної власності.
За інформацією балансоутримувача між ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» та КП «ВРЕЖО №7» не укладено договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та жодних пропозицій щодо його укладення зі сторони ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» не надходило. ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» неодноразово повідомлялось, що у зв'язку з відсутністю укладеного договору, у КП «ВРЕЖО №7» відсутні зобов'язання здійснювати платежі за послугу з управління багатоквартирних будинків, які обслуговує ТОВ «Керуюча компанія «Мрія».
У зв'язку з тим, що договірні відносини між балансоутримувачем вказаних об'єктів, які розташовані в житловому будинку №67 по вул. Військбуд та управителем вказаного багатоквартирного будинку, відсутні, оплата таких послуг КП «ВРЕЖО №7» вбачається неможливою.
Враховуючи викладене, департамент комунальної власності та приватизації міської ради пропонує ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» звернутись до КП «ВРЕЖО №7» щодо укладання договору з управителем багатоквартирного будинку №5-А по вул. Авраменка у відповідності до вимог чинного законодавства.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком в примусовому порядку.
Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів дозволяє суду дійти висновку, що правовідносини сторін врегульовані договором про надання послуг.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Як передбачено ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зокрема визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно статті 28 цього Закону до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету, до яких також відносяться внески за приміщення комунальної форми власності.
Відповідно до п.п.1 п. А ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Статтею 22 Бюджетного кодексу України визначено, що до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Отже, Запорізька міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але безпосередньо фінансових ресурсів не має. Фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники).
Відповідно до п. 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок) стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Таким чином, Запорізька міська рада не має відкритих рахунків в органі Казначейства, оскільки не є безпосереднім розпорядником коштів місцевого бюджету (не має рахунків для списання коштів/на виконання судового рішення) та повноваження щодо належного утримання нерухомого майна (сплати внесків), яке є предметом даного спору делеговано в установленому порядку виконавчим органам та комунальним підприємствам Запорізької міської ради згідно чинного законодавства.
При цьому, правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, (ч. 1 ст. 2 Закону).
Статтею 1 цього Закону передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” індивідуальний споживач зобов'язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Так, статтею 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” порядок оплати житлово-комунальних послуг та встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
У п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву кореспондує визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Хоч у частині першій статті 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із наведеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2018 р. у справі № 910/15085/16 ).
Отже у відповідача, як співвласника багатоквартирного будинку № 5-А по вул. Авраменка у м. Запоріжжі може виникати обов'язок зі сплати, однак лише за фактично отримані житлово-комунальні послуги.
Статтею 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Приймаючи рішення суд враховує, що постановою Судових палат у цивільних і господарських справах Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі № 6-2951цс15 з метою усунення неоднаковості застосування судами норм матеріального права наголошено на обґрунтованості стягнення заборгованості за надані комунальні послуги навіть за відсутності укладеного договору в силу п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якою встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними. Таким чином, встановивши, що Позивачем надавалися житлово-комунальні послуги та виставлялися відповідні рахунки на їх оплату, суди дійшли законних висновків про наявність у Відповідача оплатити отримані послуги.
Таким чином, суд приходить до висновку, що згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження фактичного надання відповідачу послуг з управління будинком суд констатує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів самого факту надання позивачем послуг відповідачу - не надано за кожний місяць окремо ані рахунків на оплату, ані актів приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), та доказів їх направлення на адресу відповідача.
Згідно з п.п. 14, 15 п. 10 договору, Управитель зобов'язаний надавати мешканцям об'єкта в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін (тарифів), норми споживання, режим надання послуг та їх споживчі властивості; подавати щороку до 1 квітня замовникові письмовий звіт про результати своєї діяльності та стан виконання фінансового, господарського та перспективного планів.
Позивач посилається на те, що у відповідно до п.п. 14 п. 10 договору відповідачу надавалась відповідна інформація шляхом розміщення на власному веб-сайті www.dom.mriya.zp.ua та квитанціях на оплату. Проте, у вказаному підпункті договору не міститься жодних посилань на зазначену адресу веб-сайту.
Однак, позивачем також не надано доказів виставлення та направлення на адресу відповідача за кожний місяць окремо відповідних квитанцій з зазначенням вартості наданих послуг. До позову надано лише загальний рахунок на оплату №455 від 14.04.2021 на суму 6 436,10 грн. як додаток до вимоги від 28.04.2021 за вих. №28/04. Однак, не надано належних та допустимих доказів направлення його на адресу відповідача (опису вкладення у цінний лист та ін..), а надання ЗМР відповіді позивачу на вказану вимогу також не підтверджує отримання нею зазначеного рахунку.
Крім того, позивачем не надано до позову доказів виконання п.п. 15 п. 10 договору, а саме подання щороку до 1 квітня замовникові письмового звіту про результати своєї діяльності та стан виконання фінансового, господарського та перспективного планів.
Суд приходить до висновку, що жодних доказів фактичного надання позивачем послуг з управління багатоквартирним буд. 5-А по вул. Авраменка у м. Запоріжжі (рахунки, акти, документи первинного бухгалтерського обліку тощо), які б свідчили про виконання позивачем за спірний період зобов'язань за договором № К-017 від 06.09.2017 щодо надання відповідачу послуг саме на суму 5 651,28 грн. та наявність у відповідача обов'язку здійснити оплату за надані послуги, суду не надано.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та витрат на оплату правової допомоги адвоката в сумі 6 000,00 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 76 - 79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено: 22.11.2021
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.