вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.11.2021м. ДніпроСправа № 904/7609/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Дніпро Контракт", м. Дніпро
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 105 774,35 грн.
Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма "Дніпро Контракт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 77 599,23 грн., що складають суму заборгованості за договором на виконання робіт № 463/27 від 15.05.2019; 13 326,87 грн. - пені, 4 579,42 грн. - 3% річних; 10 268,83 грн. - інфляції грошових коштів.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на виконання робіт № 463/27 від 15.05.2019 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.
У межах визначеного законом строку, відповідачу була надана можливість скористались своїми правами на подання відзиву з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 02.09.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Дніпро Контракт" залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
17.09.2021 позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021 відкрито провадження у справі № 904/7609/21, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 22.09.2021, яка отримана останнім 28.09.2021, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного розрахунку за виконані роботи за договором на виконання робіт.
15.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю - Фірма "Дніпро Контракт" (Виконавець) та Державним підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (Замовник) укладено договір на виконання робіт № 463/27 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов'язується виконати роботи зазначені в п. 1.2 договору, а Замовник прийняти і оплатити такі роботи.
Виконавець зобов'язується виконати, в порядку та на умовах даного договору, роботи з ремонту електродвигуна ВАО 2 (800кВт/1500 об/хв.) (пункт 1.2 Договору).
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються нормами про договір надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України 1. за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен виконувати роботи якісно. Гарантією якості виконаних робіт є погоджений та підписаний сторонами Акт здачі-приймання виконаних робіт (пункт 2.1 Договору).
Згідно з пунктом 3.1 Договору вартість робіт за даним Договором визначається відповідно до калькуляції (додаток № 1, який є невід'ємною частиною договору). Загальна сума Договору складає: 155 198,46 грн., з ПДВ.
Роботи, які виконуються відповідно до цього договору, сплачуються Замовником за погодженими цінами в національній валюті України, за рахунок коштів підприємства (пункт 3.2 Договору).
Відповідно до пункту 3.3 Договору Замовник здійснює передоплату в розмірі 50% від загальної вартості робіт.
Остаточний розрахунок 50% - в продовж 15 календарних днів після підписання Акту прийому-здачі виконаних робіт, з наданням рахунків, податкових накладних.
Згідно з пунктом 4.1 Договору термін виконання робіт складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту передачі обладнання в ремонт.
Місце виконання робіт - м. Слов'янськ, вул. Заводська,2 (пункт 4.2 Договору).
Відповідно до пункту 6.1 Договору при завершенні робіт, Виконавець і Замовник підписують Акт здачі-приймання виконаних робіт, який є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Підписаний з двох сторін Акт здачі-приймання виконаних робіт та рахунок на сплату надсилається для здійснення розрахунків до Замовника.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до їхнього повного виконання (пункт 10.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 3.3 спірного договору відповідачем було здійснено 50% передоплати за спірним договором в загальній сумі 77 599,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10015 від 14.06.2019 на суму 77 599,23 грн.
В подальшому, на виконання умов договору позивачем було виконано роботи, на підтвердження чого сторонами було складено та підписано уповноваженими особами Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 553 від 16.08.2019 на загальну суму 155 198,46 грн., копія якого долучена до матеріалів справи.
Відповідач підписав вказаний акт виконаних робіт без заперечення проти якості та кількості виконаних робіт.
Таким чином, відповідно до пункту 3.3 спірного договору починаючи з 03.09.2019 у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем щодо оплати за виконані роботи з ремонту обладнання в загальній сумі 77599,23 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів виконання зобов'язання щодо повної оплати вартості виконаних робіт в сумі 77 599,23 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 73 вказаного кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ч. 1 ст. 77 ГПК України )
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 7.7 Договору визначено, за порушення строків оплати за виконані роботи, передбачених договором, Замовник сплачує Виконавцеві штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.
На підставі пункту 7.7 Договору позивач нарахував пеню за загальний період з 01.09.2019 по 18.08.2021 у розмірі 13 326,87грн.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За наведеними вище положеннями чинного законодавства, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас, за змістом статті 1 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
Стаття 231 Господарського кодексу України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: “Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією”.
З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Так, частина друга статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов'язань, перелічених у частині другій статті 231 Господарського кодексу України.
Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення ж частини шостої статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Разом з тим, за частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, частиною другою статті 36 Закону України “Про телекомунікації”.
За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Така сама правова позиція щодо застосування норм статті 231 Господарського кодексу України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
Так, в спірному договорі сторонами не обумовлено розмір та базу нарахування штрафних санкцій, а лише зазначено, що штрафні санкції нараховуються у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України.
Як вбачається з наданого розрахунку, позивач здійснює нарахування штрафних санкцій, передбачених статтею 231 Господарського кодексу України, за порушення відповідачем виконання саме грошового зобов'язання, що суперечить приписам чинного законодавства.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для стягнення пені.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені 3% річних за загальний період прострочення з 01.09.2019 по 18.08.2021 в сумі 4 579,42 грн. та інфляція грошових коштів з серпня вересня 2019 по серпень 2021 в сумі 10 268,83 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних завищені, з огляду на невірно визначений початок періоду прострочення виконання зобов'язання за спірним договором, у зв'язку з чим до стягнення підлягають 3 % річних у сумі 4 560,28 грн.
Перевіривши розрахунок позивача інфляції грошових коштів, господарський суд зазначає, що останній здійснено з арифметичною помилкою, у зв'язку з чим до стягнення підлягає інфляція грошових коштів у сумі 10 093,09 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Дніпро Контракт" (49100, м. Дніпро, просп. Героїв, буд 4, кВ. 583; код ЄДРПОУ 23359123) 77 599,23 грн. - основного боргу, 4 560,28 грн. - 3% річних, 10 093,09 грн. - інфляції грошових коштів, 1 979,81 грн. - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 22.11.2021.
Суддя І.Ф. Мельниченко