вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.11.2021м. ДніпроСправа № 904/92/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро
про стягнення 3% річних у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання у розмірі 3 434 525,52 грн. та визнання одностороннього правочину у вигляді заяви від 04.02.2020 №490007.2-Сл-1466-0220 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 3434525,52 грн. недійсним.
Суддя Крижний О.М.
Секретар судового засідання Колісник О.М.
Представники:
Від позивача: Мицько Р.М., довіреність № 14-17 від 15.01.2021, адвокат
Від відповідача: Астраханцева Л.Т., довіреність № 007.1Др-33-0121 від 25.01.2021, адвокат
Від третьої особи: Васільєв В.О., довіреність № 007.1Др-70-1220 від 14.12.2020, адвокат
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором №13-137-ВТВ (за період з 01 січня 2019 року (включно) по 30 квітня 2019 року (включно)) у розмірі 3 434 525,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані допущенням відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання за договором №13-137-ВТВ.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначає про відсутність своєї вини у несплаті заборгованості за газ. Так, відповідач вказує, що штрафні санкції у даній справі нараховані на суму заборгованості, що виникла впродовж 2014-2015 року у зв'язку з неможливістю відповідача виконувати умови договору через відсутність в тарифі на розподіл природного газу компенсації виробничо-технічних витрат та нормативних втрат ПАТ "Дніпропетровськгаз", який встановлює НКРЕКП. Відповідач зауважує, що у зв'язку з неправомірністю прийнятого Міненерговугілля наказу №122 від 02.03.2015, відповідач звернувся до суду з позовом про скасування вказаного наказу в частині встановлення розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік та зобов'язання затвердити на 2015 рік розміри ВТВ на підставі Методик. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 (яка набрала законної сили) у справі №826/15132/15 позов задоволено в повному обсязі. Станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою судове рішення у справі №826/15132/15 не виконано. Судом під час розгляду справи №826/15132/15 визнано неправомірним дії Міненерговугілля щодо встановлення розмірів ВТВ меншими, ніж розраховані газорозподільними підприємствами відповідно до Методик. Судом зазначено про перевищення Міністерством повноважень під час заниження розмірів річних обсягів ВТВ. Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 року у справі №826/15132/15 набрала законної сили 17.12.2015, а отже підлягає виконанню. Не зважаючи на скасування адміністративним судом наказу Міненерговугілля від 02.03.2015 №122, відповідачем не вжито жодних дій для коригування тарифів на розподіл природного газу, затверджених на підставі незаконного наказу.
Тобто, станом на сьогодні вбачається, що АТ "Дніпропетровськгаз" недоотримано суму компенсації вартості ВТВ за 2014-2017 в сумі 443 300,9 тис. грн., при тому, що обсяги ВТВ АТ "Дніпропетровськгаз" було розраховано згідно Методик з обґрунтуванням кожної складової витрат з відповідного виду діяльності, до яких, зокрема, відносяться витрати на закупівлю природного газу, що використовується для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу. Саме ці витрати - ВТВ та НВтр - в найбільшій мірі не врахувались при встановленні та перегляді тарифів.
За твердженнями відповідача наведені обставини у сукупності вказують на відсутність його вини щодо неможливості проведення своєчасних розрахунків за договором.
Також 04.02.2020 відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем скеровано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Позивач проти прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог заперечував.
14.02.2020 від позивача надійшла заява в порядку ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, в якій заявляє вимогу про визнання недійсним правочину у вигляді заяви АТ "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.02.2020 №490007.2-Сл-1466-0620, оскільки вважає вимогу від 23.01.2020 №490007.2-Сл-898-0120 безпідставною та такою, що не створює для НАК "Нафтогаз України" будь-яких прав та обов'язків, а тому не визнає і заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідач заперечує проти визнання недійсним правочину у вигляді заяви АТ "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.02.2020 №490007.2-Сл-1466-0620 та вважає, що є достатньо підстав для проведення такого зарахування.
Третя особа у письмових пояснених зазначає про наявність заборгованості позивача перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", яке виникло у зв'язку із невиконанням АТ "НАК "Нафтогаз України" постанов КМУ від 30.01.2019 №63 та від 27.02.2019 №143 в рамках договорів укладених між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "НАК "Нафтогаз України" в частині вартості отриманого природного газу, а саме: договори №15-709-Н від 30.06.2015, №16-106-Н від 30.12.2015, №16-405-Н від 28.10.2016, №17-2014-Н від 12.04.2017, №17-404-Н від 29.09.2017, №18-504-Н від 05.11.2018, який був розподілений населенню, в тому числі АТ "Дніпропетровськгаз", яку останній на підставі договору від 15.01.2020 №15-01/20 про відступлення права вимоги, відступив АТ "Дніпропетровськгаз".
Таким чином, третя особа вважає правомірною вимогу АТ "Дніпропетровськгаз" до АТ "НАК "Нафтогаз України" про перерахування грошових коштів в сумі 3 434 525,52 грн. та заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідачем подані клопотання про призначення судової експертизи.
Позивач проти задоволення клопотань про призначення судових експертиз заперечував.
Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 в задоволенні клопотань про призначення судових експертиз відмовлено.
Від відповідача надійшло клопотання про зменшення 3% річних до 1 грн. Дане клопотання відповідач обґрунтовує відсутністю вини у допущенні прострочення.
Також від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи відмовлено.
Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/9617/20. Крім того, відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/4854/21.
Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 в задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
21.05.2021 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшла заява про забезпечення доказів, у якій просить забезпечити докази шляхом витребування у НАК "Нафтогаз України" інформації (оборотно-сальдових відомостей по рахунках) по відображенню в бухгалтерському обліку заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 04.02.2020 №490007.2-Сл-1466-0220, факту її оскарження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2021 заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" №б/н від 21.05.2021, підписану директором з капітального будівництва Бойко М.О. про забезпечення доказів у справі №904/92/20 повернуто без розгляду.
01.06.2021 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшов зустрічний позов, в якому просить визнати припиненим зобов'язання АТ "Дніпропетровськгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 3434525,52 грн. на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.02.2020 №490007.2-Сл-1466-0220.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 зустрічний позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" №б/н від 01.06.2021 про визнання припиненим зобов'язання на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.02.2020 №490007.2-Сл-1466-0220 повернуто без розгляду.
02.06.2021 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 про повернення зустрічного позову.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 зупинено провадження у справі № 904/92/20 до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 про повернення зустрічного позову.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №904/92/20 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 904/92/20 залишено без змін.
Матеріали справи №904/92/20 повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області.
Разом з тим, 28.07.2021 до Господарського суду Дніпропетровської області від Центрального апеляційного господарського суду надійшов запит справи №904/92/20 для подальшого направлення до Верховного Суду.
Супровідний листом від 29.07.2021 матеріали справи №904/92/20 було направлено на запит Центрального апеляційного господарського суду для подальшого направлення до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.09.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №904/92/20.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.09.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №904/92/20.
Матеріали справи №904/92/20 повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2021 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 09.11.2021.
Від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшов зустрічний позов, в якому просить визнати припиненим зобов'язання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зі сплати інфляційних нарахувань у сумі 3434525,52 грн. на підставі статті 6 Закону України від 14.07.2021 №1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
Також Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" просить поновити строк для подання даної зустрічної позовної заяви.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що не мав можливості заявити зустрічну позовну заяву у строк, встановлений для подання відзиву, оскільки Закон, яким обґрунтовує підставу припинення зобов'язання зі сплати інфляційних нарахувань у сумі 3434525,52 грн., набув чинності лише 29.08.2021, а тому підстави пропущення строку на подання даної зустрічної позовної заяви вважає поважними.
Так, зустрічний позов обґрунтований тим, що 29.08.2021 року набрав чинності Закон України від 14.07.2021 року № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Даним Законом врегульована, зокрема, заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не сплачена станом на розрахункову дату. Розрахункова дата, згідно із Законом (ст. 1 Закону) - 31 грудня 2020 року. Відповідно до ст. 5 Закону реструктуризації на умовах, визначених цим Законом, підлягає, зокрема, заборгованість за природний газ, переданий НАК "Нафтогаз України" операторам газорозподільних систем за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних потреб станом на розрахункову дату, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що 04.01.2013 між АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ" Дніпропетровськгаз" підписаний договір купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, залишеною в силі постановою Верховного суду від 11.04.2019 у справі №904/4470/16 з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" стягнуто: 348222726,62 грн. заборгованості за природний газ договір купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-137-ВТВ; 3583797,82 грн. 3% річних; 9972484,42 грн. інфляційних втрат; 181027,48 грн. витрат по сплаті судового збору; 199130,23 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Посилаючись на те, що заборгованість за природний газ у розмірі 348222726,62 грн. АТ "Дніпропетровськгаз" не було сплачено, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 3434525,52 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-137-ВТВ, який є предметом розгляду по справі №904/92/20.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що сфера дії Закону поширюється на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, а основна заборгованість за договором від 04.01.2013 №13-137-ВТВ підлягає реструктуризації.
Від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли заперечення на прийняття зустрічного позову, оскільки зустрічний позов подано із пропуском строку для його пред'явлення. Разом з цим, позивач за первісним позовом з метою попередження затягування судового процесу просить ухвалити рішення про повернення зустрічного позову одночасно з вирішенням спору по суті.
З урахуванням встановлених Господарським процесуальним кодексом строків, клопотання позивача за первісним позовом про ухвалення рішення відносно зустрічного позову одночасно з вирішенням спору по суті задоволенню не підлягає.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2021 зустрічну позовну заяву залишено без руху. Рекомендовано Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" протягом 5 днів, з дати отримання ухвали зазначити докази поширення на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" та на зобов'язання, яке позивач просить визнати припиненим, дії Закону України від 14.07.2021 року № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Також роз'яснено, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду.
Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №640/31815/21. Відповідач зазначає, що об'єктивна необхідність зупинення провадження у справі №904/92/20 полягає у тому, що заборгованість, відносно якої АТ "НАК "Нафтогаз України" подано позовну заяву, з прийняттям Закону від 14 липня 2021 року № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" вже не є заборгованістю АТ "Дніпропетровськгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України", а є предметом взаєморозрахунків між учасниками ринку природного газу, яка буде проведена у спосіб, встановлений цим Законом, а саме за рахунок видатків державного бюджету, однак, внаслідок бездіяльності НКРЕКП не може бути врегульована у встановлений Законом спосіб. Тільки за результатами розгляду адміністративної справи №640/31815/21 щодо бездіяльності НКРЕКП та включення АТ "Дніпропетровськгаз" до Реєстру, заборгованість у справі №904/92/20 зможе бути врегульована у спосіб, передбачений Законом.
Проаналізувавши підстави, зазначені відповідачем в обґрунтування необхідності зупинення провадження у справі №904/92/20, суд вважає відсутньою обставину об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення спору у справі №640/31815/21. При цьому пов'язаність цих справ з розглядуваною не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі за змістом п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.
Від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що 3% річних на реструктуризовану згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" заборгованість не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, а тому вважає відсутнім предмет спору.
Позивач подав заперечення на заяву про закриття провадження у справі, зазначає, що договорів реструктуризації на підставі положень вказаного Закону між сторонами не укладалося і не виконувалось. Відповідач до Реєстру учасників процедур передбачених Законом не включений. Відтак, підстави для застосування положень ст. 6 Закону до правовідносин сторін у справі відсутні.
У судовому засіданні 15.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин неналежного виконання відповідачем умов договору №13-137-ВТВ від 04.01.2013 в частині повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений газ, періоди прострочення виконання зобов'язання. Встановлення обставин наявності заборгованості позивача перед відповідачем та правомірності/неправомірності проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.
Так, судом встановлено, що 04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - покупець) підписаний договір купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ. За умовами вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця (пункт 1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №11 від 05.02.2015р.) передбачено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року газ в обсязі до 173534,749тис.куб.м., у тому числі у 2013 році 39508,910 тис. куб.м., у 2014 році до 56998,899 тис.куб.м., у 2015 році до 74858,060 тис.куб.м.
Продавець передає покупцю імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" - на газорозподільних станціях (ГРС)ДК "Укртрансгаз". Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (пункт 3.1 договору).
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3 договору).
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.
Додатковими угодами №1 від 10.07.2013, №2 від 08.08.2013, №3 від 31.12.2013, №4 від 28.04.2014, №5 від 15.05.2014, №6 від 10.06.2014, №7 від 05.09.2014, №8 від 10.11.2014, №9 від 03.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 05.02.2015, №12 від 10.03.2015, №13 від 03.04.2015, №14 від 12.05.2015, №15 від 03.06.2015, №15 від 10.07.2015, №17 від 12.10.2015, №18 від 28.10.2015, №19 від 27.11.2015 сторонами вносилися зміни до пункту 5.2 договору на купівлю-продаж природного газу № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 в частині вартості природного газу.
Відповідно до пункту 6.1 договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 22.12.2014 року) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеним між продавцем і покупцем.
У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (розділ 11 договору з урахуванням додаткових угод).
Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16, яка залишена в силі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018, встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013 позивачем передано, а відповідачем прийнято протягом періоду з січня 2013 року по грудень 2015 року природний газ на загальну суму 1 036 110 883,98 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16, встановлено, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" здійснило часткову оплату отриманого природного газу на загальну суму 687888157,36 грн.
Вказаною постановою стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 348222726,62грн. заборгованості за природний газ, 3583797,82грн. 3% річних, 9972484,42 грн. інфляційних втрат, 181027,48 грн. витрат по сплаті судового збору.
В силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16, не підлягають доказуванню у цій справі.
В подальшому позивач звернувся суду із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про стягнення 23241867,53грн. - пені, 18679583,84грн. - 3 % річних, 102636617,66 грн. - інфляційних витрат, позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013, в частині своєчасності розрахунків за поставлений природний газ, за наслідками якого позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 23241867,53 грн. за загальний період з 14.05.2016 по 20.07.2016, 3% річних у розмірі 18679583,84 грн. за загальний період з 14.05.2016 по 27.02.2018 та суму інфляційної складової у розмірі 102636617,66 грн. за загальний період з квітня 2016 року по січень 2018 року
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 у справі №904/1209/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2019, позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму 3% річних в розмірі 18679583,84 грн., інфляційну складову в розмірі 81075510,99 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 616700,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 23241867,53 грн., суми інфляційної складової в розмірі 8699756,44 грн. - відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення суми інфляційної складової в розмірі 12861350,23 грн. - закрито та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на один рік.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, кредитор не позбавлений права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постановах ВСУ від 04 липня 2011року № 13/210/10 та від 12 вересня 2011року № 6/433-42/183).
Як вбачається з постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16, з відповідача на користь позивача стягнуто 3% річних у розмірі 3 583 797,82 грн. за період з 21.01.2016 по 13.05.2016 за прострочення оплати газу поставленого у період з лютого по грудень 2015 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 у справі №904/1209/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2019, стягнуто з Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних в розмірі 18 679 583,84 грн. за період з 14.05.2016 по 27.02.2018.
З огляду на те, що відповідач не надав доказів погашення заборгованості, господарський суд доходить висновку про право позивача нараховувати та стягувати з відповідача суми, передбачені статтею 625 ЦК України, зокрема, 3% річних за період з 01.01.2019 по 30.04.2019.
Перевіркою правильності здійснення позивачем розрахунку 3% річних помилок не виявлено.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних суд зазначає наступне.
Верховний Суд у своїх постановах виклав правову позицію, відповідно до якої суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Так, у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено: "З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".
У постанові від 01.10.2020 у справі №904/5610/19 Верховний Суд виклав такі правові позиції: "Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та інших, зокрема, у постановах зазначених у пункті 9.4 цього розділу постанови.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Водночас, Верховний Суд зазначає, що конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання за контрактом, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею З ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України)".
Відповідач вважає, що на теперішній день існують підстави для зменшення розміру 3% річних з огляду на те, що несвоєчасність розрахунків відповідача виникла саме через бездіяльність НКРЕКП, оскільки НКРЕКП постановою від 24.06.2020 №1156 включила у 2020 році до тарифу компенсації витрат за попередні періоди у розмірі 69912,20 тис. грн. Відповідач зауважує, що хоча встановлений з 01.07.2020 тариф на розподіл природного газу і не компенсує в повному обсязі борг, який виник за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-137-ВТВ в повному обсязі, але, прийнявши таку постанову НКРЕКП фактично визнало той факт, що протягом 2015-2019 років діяв тариф, який не покривав витрати на закупівлю природного газу для виробничо-технологічних витрат. Також відповідач вказує на те, що невключення до тарифу на розподіл природного газу компенсації витрат за попередні періоди вже призвело до покладення на АТ "Дніпропетровськгаз" надмірного тягаря, який виразився у накопиченні за період, починаючи з 2015 року, боргів за договорами купівлі-продажу природного газу.
Відповідач просить врахувати, що можливість АТ "Дніпропетровськгаз" розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ перед АТ "НАК "Нафтогаз України" прямо залежить від затвердженого граничного допустимого розміру ВТВ, а також від наявності в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової та суми. Встановлення тарифів на розподіл природного газу належить до повноважень НКРЕКП відповідно до пункту 7 частини 3 статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 8 липня 2010 року №2467-VІ, який діяв до 01.10.2015, частини 3 та частини 6 статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" від 9 квітня 2015 року №329-VIII, що діє з 01.10.2015 року.
Також відповідач просить врахувати майновий стан сторін, оскільки діяльність відповідача є збитковою, так як основним видом діяльності відповідача є розподіл природного газу для бюджетних установ, підприємств, організацій тощо, а діяльність позивача прибутковою, про що свідчить Консолідована проміжна фінансова звітність за 2019 року, відповідно до якої чистий прибуток АТ "НАК "Нафтогаз України" за 2019 рік складає 63 млн. грн.
Відповідач просить врахувати викладене та зменшити розмір 3% річних до 1 грн.
Слід відзначити, що неможливістю відповідача виконувати умови договору через відсутність в тарифі на розподіл природного газу компенсації виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат ПАТ "Дніпропетровськгаз", який встановлює НКРЕКП, не є достатньою підставою для звільнення його від відповідальності за порушення господарського зобов'язання перед позивачем у даній справі.
Так, відповідач посилався на те, що АТ "Дніпропетровськгаз" внаслідок протиправних дій та бездіяльності державних органів при прийнятті власних актів було позбавлене можливості в межах чинного законодавства та законодавчої вимоги цільового використання тарифної виручки здійснити розрахунки за договором через дію обставин, яких воно не мало змоги запобігти або усунути, але відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому підстави для задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відсутні. Однак, як було вказано вище, 3% річних не є штрафною санкцією, отже обставини, які зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку компенсувати позивачу розмір 3% річних за період наявності заборгованості за договором № 13-137-ВТВ від 04.01.2013.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру 3% річних, господарський суд враховує також заперечення позивача проти задоволення такого клопотання, а також обставини того, що сторони знаходяться у рівних економічних умовах.
Враховуючи вказане, суд доходить висновку щодо відсутності законних підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру 3% річних до 1 грн., отже у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.
Стосовно заяви позивача про визнання одностороннього правочину у вигляді заяви від 04.02.2020 №490007.2-Сл-1466-0220 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 3434525,52 грн. недійсним суд зазначає наступне.
Відповідач просить закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем скеровано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Так, на адресу НАК "Нафтогаз України" від АТ "Дніпропетровськгаз" надійшла заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.03.2020 №490007.2-Сл-1466-0220 з підстав, передбачених ст. 601 Цивільного кодексу України (а.с.164, т.1).
У заяві зазначено, що АТ "Дніпропетровськгаз" має перед АТ "НАК "Нафтогаз України" непогашене грошове зобов'язання у сумі 3434525,52 грн. Одночасно, АТ "НАК Нафтогаз України" має перед АТ "Дніпропетровськгаз" непогашене грошове зобов'язання у сумі 3434525,52 грн., яке виникло у зв'язку з невиконанням АТ "НАК "Нафтогаз України" вимоги АТ "Дніпропетровськгаз" від 23.01.2020.
Так, згідно вимоги від 23.01.2020 №490007.1-Сл-898-0120 про виконання грошового зобов'язання АТ "Дніпропетровськгаз" вимагало від АТ "НАК "Нафтогаз України" у семиденний термін з дня пред'явлення даної вимоги перерахувати грошові кошти у розмірі 3434525,52 грн. (а.с.161-162, т.1).
У вимозі зазначено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (первісний кредитор) та АТ "Дніпропетровськгаз" (новий кредитор) укладено договір від 15.01.2020 №15-01/20 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо виконання грошового зобов'язання у сумі 3434525,52 грн., яке виникло у зв'язку з невиконанням АТ "НАК "Нафтогаз України" постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 та від 27.02.2019 №143 в рамках договорів, укладених між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" в частині вартості отриманого природного газу, а саме: договір № 16-106-Н від 30.12.2015; договір № 16-405-Н від 28.10.2016; договір № 17-204-Н від 12.04.2017; договір № 17-404-Н від 29.09.2017; договір № 18-504-Н від 05.11.2018, який був розподілений населенню в тому числі АТ "Дніпропетровськгаз".
08.02.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами". Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що не допускається:
- нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв'язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23 березня 2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників";
- нарахування постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованості за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року №619, в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.
Постановою КМУ від 08.06.1996 №619 в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, були встановлені наступні норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників:
- плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9.8 куб.м (людино-місяць)
- плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача- 18.3 куб.м (людино-місяць)
- плита газова та газовий водонагрівач - 23.6 куб.м (людино-місяць)
Протягом 2015-2019 років ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" закуповувало у АТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ для потреб населення, в тому числі для споживачів без газових лічильників. Всього за період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року (нові норми споживання набрали чинність 08 лютого 2019 року) ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" було придбано газу на загальну суму 18 491 405 367,83 грн. (договори купівлі-продажу газу від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н).
Вартість газу, придбаного у АТ "НАК "Нафтогаз України" для потреб населення без лічильників газу, склала 2 695 872 831,12 грн., залишок суми, який підлягав коригуванню, складав 1 756 256 489,16 грн.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" листом від 28.02.2019 року №49703-Сл-3292-0219 були направлені коригуючі акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них з проханням в термін до 01.03.2019 року здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку АТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року (у розрізі договорів).
Однак, 02.04.2019 АТ "НАК "Нафтогаз України" коригуючі акти приймання-передачі та акти-розрахунки до них були повернені без розгляду.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 (яка відтворює зміст пунктів 2 та 3 Постанови КМУ від 30.01.2019 №63) передбачено наступне:
- не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв'язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23 березня 2016 р. № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників";
- не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року №619, в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.
З огляду на те, що наведені норми є обов'язковими до виконання суб'єктами, на яких поширюють свою дію, ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" повторно листом від 11.04.2019 року №49703-Сл-5589-0419 направило на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" коригуючі акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них з проханням в термін до 01.05.2019 року здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку АТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року (у розрізі договорів).
З урахуванням того, що як зазначає відповідач, АТ "НАК "Нафтогаз України" не виконало положення постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 та від 27.02.2019 №143, у АТ "НАК "Нафтогаз України" виникло зобов'язання перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" повернути суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року на підставі договорів купівлі-продажу газу від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н, у сумі 1 756 256 489,16 грн.
Таким чином, до АТ "Дніпропетровськгаз" на підставі договору від 15.01.2020 №15-01/20 про відступлення права вимоги перейшло від ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо виконання грошового зобов'язання у сумі 3434525,52 грн.
В свою чергу, НАК "Нафтогаз України" у повідомленні №39-407/1.24-20 від 03.02.2020 зазначило про те, що не визнає непогашеного грошового зобов'язання перед АТ "Дніпропетровськгаз" (а.с.163, т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" 28.02.2019 звернулось до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з вимогою щодо необхідності виконання постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 року, в якій просило здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 (у розрізі договору). До листа відповідач додав коригуючи акти вартості отриманого природного газу за договорами з актами-розрахунками до них.
11.04.2019 третя особа звернулася до позивача з листом №49703-Сл-5589-0419 щодо необхідності виконання поставно Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 та №143 від 27.02.2019, в якій повторно просило здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 (у розрізі договорів). Третя особа повторно направила позивачу коригуючи акти вартості отриманого природного газу за договорами з актами-розрахунками до них.
Коригуючи акти підписані з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та не підписані Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
У відповідь на вимогу третьої особи, позивач направив лист щодо коригування заборгованості, в якому повідомив, що пункти 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 року втратили чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 року. У зв'язку з цим, позивач повернув надані третьою особою коригуючи документи без розгляду.
В обґрунтування своїх заперечень проти заяви про зарахування вимог позивач посилається на те, що розрахунки між сторонами за договорами купівлі-продажу природного газу, укладеними в 2015, 2016, 2017, 2018 роках, закриті актами приймання-передачі природного газу, які у повному обсязі оплачені покупцем природного газу. З наявністю переплати за цими договорами позивач не згодний.
Посилаючись на положення ст. 601 ЦК України, відповідач заявив про припинення зобов'язання, яке виникло на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16 у розмірі 348 222 726,62 грн. шляхом його зарахування.
Позивач заперечує проти заяви про зарахування вимог, посилається на те, що розрахунки між сторонами за договорами купівлі-продажу природного газу, укладених в 2015, 2016, 2017, 2018 роках, закриті між сторонами актами приймання-передачі природного газу, які у повному обсязі оплачені покупцем природного газу.
Предметом розгляду у справі, у тому числі, є вимога позивача про визнання недійсним правочину, оформленого Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" заявою від 04.02.2020 №490007.2-Сл-1466-0220 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, як такого, що суперечить положенням статей 203, 601 ЦК України.
За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги, є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї зі сторін, згідно вимог ст. 601 ЦК України.
У разі якщо угода про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, така сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Причиною виникнення спору між сторонами є різне тлумачення сторонами норм споживання природного газу, чинних в часі укладених договорів постачання, та можливості коригування цих норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 №619, в редакції, що діяла до 01.10.2014, а також штрафних санкцій, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.
Отже, третя особа наполягає на тому, що норми споживання враховані ним і позивачем при виконанні договорів, підлягають коригуванню і за рахунок цього коригування виникає переплата, обрахована ним в коригуючих актах.
Згідно з п.4.1 договору купівлі-продажу природного газу №15-709-Н від 30.06.2015 (а.с.165, 167, т.1) кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця або за нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою КМУ від 08.06.1996 №619, у разі використання газу побутовими споживачами за відсутності в них газових лічильників.
Згідно з п.4.1 договорів купівлі-продажу природного газу № 16-106-Н від 30.12.2015 (а.с.180-182, т.1), № 16-405-Н від 28.10.2016 (а.с.201-203, т.1); № 17-204-Н від 12.04.2017 (а.с.213-215, т.1), № 17-404-Н від 29.09.2017 (а.с.224-226, т.1), 18-504-Н від 05.11.2018 (а.с.248-250, т.1) кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затверджений постановою від 30.09.2015 №2493.
Зі змісту актів приймання-передачі природного газу, які складені на виконання вищезазначених договорів купівлі-продажу природного газу вбачається, що вони не містять посилання на обсяг газу, який був використаний населенням за відсутністю газових лічильників з застосуванням норм споживання природного газу, у зв'язку з чим неможливо зробити висновок про використання сторонами п.4.1 договору купівлі-продажу природного газу в частині застосування сторонами договору норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 №619.
Станом на час складання третьою особою коригуючих актів та актів-розрахунків, розрахунки за договорами купівлі-продажу природного газу № 16-106-Н від 30.12.2015, №16-405-Н від 28.10.2016; № 17-204-Н від 12.04.2017, № 17-404-Н від 29.09.2017, 18-504-Н від 05.11.2018 були проведені, заборгованість була відсутня. Наразі наявні у справі акти приймання-передачі природного газу не містять посилання на обсяг газу, який був використаний населенням за відсутністю газових лічильників з застосуванням норм споживання природного газу, у зв'язку з чим неможливо зробити висновок про використання сторонами п.4.1 договору купівлі-продажу природного газу в частині застосування сторонами договору норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996р. №619.
Суд також враховує, що розрахунки проведені за договором без зауважень, у той час, як згідно з пунктами 3.4 ,3.5, 3.6 договорів (відповідно) визначено, що корегування планових обсягів газу оформляється Покупцем у вигляді заявки, чого на час чинності правовідносин зроблено не було; норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників не враховані і у актах між ПАТ "Дніпропетровськгаз" та третьою особою.
Довідки до актів, підписані відповідачем, не можуть бути враховані, оскільки вони не узгоджені зі змістом самих актів, які ці норми не враховують.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що первинними бухгалтерськими документами не підтверджена заборгованість третьої особи перед позивачем, відтак відсутні правові підстави для проведення заліку взаємних зустрічних однорідних вимог.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Зарахування, передбачене ст. 601 ЦК України, здійснюється за наявності наступних умов:
1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;
2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду;
3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. Основною умовою для можливості припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру.
Як вище встановлено судом, позивач заперечував наявність у нього грошового зобов'язання перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", частина якого була відступлена останнім на користь АТ "Дніпропетровськгаз" та в подальшому стала предметом заліку, тобто між сторонами існувала неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов'язання, що вказує на відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, та як наслідок, свідчить про відсутність всіх необхідних умов, передбачених ст. 601 ЦК України, для здійснення такого зарахування.
Зважаючи на те, що грошові вимоги ПАТ "Дніпропетровськгаз" до АТ НАК "Нафтогаз України" на суму 3434525,52 грн., які є предметом заліку за заявою від 04.02.2020, є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов'язання, суд приходить до висновку, що правочин, оформлений відповідачем заявою від 04.02.2020 №490007.2-Сл-1466-0220 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не відповідає вимогам ст. 601 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним, як такого, що вчинений з недодержанням вимог ч.1 ст. 203 ЦК України.
Доводи відповідача та третьої особи про те, що позивач не здійснив відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку AT "НАК "Нафтогаз України" та не повідомив суму переплати підприємства за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року у розрізі договорів, суд відхиляє з огляду на те, що позивач направив лист щодо коригування заборгованості (а.с. 159, т.1), в якому повідомив, що пункти 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 року втратили чинність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 року. У зв'язку з цим позивач повернув надані третьою особою вищевказані коригуючи документи без розгляду, отже, вони не були враховані.
Посилання позивача та третьої особи на те, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог не може бути визнана недійсною тільки з підстав незгоди із вимогою первісного кредитора, оскільки сама вимога не визнана судом недійсною, не приймається судом, оскільки це не впливає на результати вирішення спору, так як зазначений договір не встановлює грошових зобов'язань позивача, а лише замінює одну із сторін у раніше укладених договорах (в частині відступлених вимог).
В силу приписів ст.518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Крім того, суд вважає помилковим посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.04.2019 у справі №918/541/18, оскільки правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у справі №918/541/18 носять договірний характер (п.8.1. постанови). Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за договором та інших похідних сум, пов'язаних з простроченням грошового зобов'язання (пункти 18, 19 Постанови). Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач уклав з третьою особою договір відступлення права вимоги третьої особи до позивача (п. 13.3 Постанови) на підставі якого набув права зустрічної вимоги, а також скористався правовим механізмом статті 601 ЦК України та припинив свої договірні зобов'язання перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 34 Постанови).
Суд вважає, що не оспорений договір про відступлення права вимоги від 15.01.2020 №15-01/20 не встановлює грошових зобов'язань позивача, а лише замінює одну із сторін у раніше укладених договорах, тобто не впливає на вирішення даного спору. В силу ст.518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Відносно позицій сторін щодо безспірності вимог суд звертає увагу на наступне.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22 січня 2021 року у справі №910/11116/19 звернула увагу на наступні обставини.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема, статтею 203 ГК України, статтею 601ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.
Існує різна судова практика відносно того чи обов'язково вимоги при проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог мають бути безспірними.
У постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
У постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №920/18256/17 та від 02.04.2019 у справі 918/539/18, на які послався скаржник, зазначено: "наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Однак апеляційний суд правильно зазначив, що припинення зобов'язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов'язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір по боргу за договором повинен бути вирішений в порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними та допустимими доказами" (постанова у справі № 920/18256/17) та "заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами" (постанова у справі № 918/539/18).
Натомість у постановах від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 24.06.2019 у справі № 910/12026/18, від 23.07.2019 у справі № 904/1299/18, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 26.05.2020 у справі № 910/7807/19, від 11.06.2020 у справі № 910/7804/19, від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 19.08.2020 у справі № 911/2560/19, від 25.08.2020 у справі № б-23/75-02, від 23.09.2020 у справі № 904/2215/19, від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19, від 25.11.2020 у справі № 904/1806/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов наступного висновку: "Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку".
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне уточнити ці висновки наступним чином.
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (п.п. 43-51 зазначеної постанови).
У даному аспекті суд звертає увагу, зокрема, на висновок, що міститься у пункті 47 постанови: "Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором".
І щодо безспірності саме вимог, які зараховуються (а не заяви про зарахування) суд зазначає, що у матеріалах даної справи відсутні докази, що чітко встановлюють та підтверджують конкретний розмір заборгованості Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут". І, відповідно, підтверджують дійсність вимоги, що відступається.
Рішення суду приймається і оцінюється виходячи з доказів, що містяться у матеріалах справи на час прийняття рішення.
Тому у випадку набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі 910/9617/20 або ж встановлення по вказаній справі дійсності вимоги, що відступається, судами апеляційної чи касаційної інстанції, дана обставина може бути підставою для перегляду рішення по даній справі №904/92/20 у встановленому порядку.
Стосовно клопотання відповідача про закриття провадження у зв'язку із набранням чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", відповідно до якого нараховані 3% річних у цій справі підлягають списанню, а тому у даній справі відсутній предмет спору, суд зазначає наступне.
Так, 29.08.2021 року набрав чинності Закон України від 14.07.2021 року № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Даним Законом врегульована, зокрема, заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не сплачена станом на розрахункову дату. Розрахункова дата, згідно із Законом (ст. 1 Закону) - 31 грудня 2020 року. Відповідно до ст. 5 Закону реструктуризації на умовах, визначених цим Законом, підлягає, зокрема, заборгованість за природний газ, переданий НАК "Нафтогаз України" операторам газорозподільних систем за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних потреб станом на розрахункову дату, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Відповідач зазначає, що 04.01.2013 між АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ" Дніпропетровськгаз" підписаний договір купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, залишеною в силі постановою Верховного суду від 11.04.2019 у справі №904/4470/16 з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" стягнуто: 348222726,62 грн. заборгованості за природний газ договір купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-137-ВТВ; 3583797,82 грн. 3% річних; 9972484,42 грн. інфляційних втрат; 181027,48 грн. витрат по сплаті судового збору; 199130,23 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Посилаючись на те, що заборгованість за природний газ у розмірі 348222726,62 грн. АТ "Дніпропетровськгаз" не було сплачено, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 25037462,70 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-137-ВТВ, який є предметом розгляду по справі №904/92/20. Відповідач вважає, що сфера дії Закону поширюється на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, а основна заборгованість за договором від 04.01.2013 №13-137-ВТВ підлягає реструктуризації.
Підставою для припинення зобов'язання, що є предметом даного спору відповідач визначає ст.6 даного Закону.
Так, згідно зі ст. 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" на реструктуризовану згідно з цим Законом заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню:
з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31 грудня 2020 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
за умови повного виконання підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
В той же час, статтею 2 даного Закону визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру
Таким чином, необхідною передумовою для застосування положень даного Закону є включення суб'єкта ринку природного газу до Реєстру та реалізація процедур, передбачених Законом.
Між тим, відповідачем не подано до матеріалів справи доказів реалізації процедур, передбачених Законом.
Отже, наразі підстави для застосування положень ст. 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" до правовідносин сторін у справі №904/92/20 відсутні.
В той же час, дане судове рішення не буде перешкоджати поширенню дії даного Закону на правовідносини сторін у майбутньому за умови виконання відповідачем необхідних передумов, визначених даним Законом.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 51 517,88 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення 3% річних у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання у розмірі 3 434 525,52 грн. та заяву про визнання одностороннього правочину від 04.02.2020 №490007.2-Сл-1466-0220 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 3434525,52 грн. недійсним - задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 03340920) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 3% річних за порушення грошового зобов'язання за договором №13-137-ВТВ (за період з 01.01.2019 по 30.04.2019) у розмірі 3 434 525,52 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 51517,88 грн.
Визнати недійсним правочин у вигляді заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 03340920) від 04.02.2020 №490007.2-Сл-1466-0220 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 3434525,52 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 22.11.2021
Суддя О.М. Крижний