пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
22 листопада 2021 року Справа № 903/714/21
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участю секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Більського Олександра Андрійовича про розстрочення виконання судового рішення від 02.11.2021 по справі № 903/714/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт"
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Більського Олександра Андрійовича
про стягнення 115261,20 грн,
за участі представників сторін:
від заявника: н/з;
від стягувача: н/з.
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
Встановив:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.11.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" до Фізичної особи - підприємця Більського Олександра Андрійовича про стягнення 115261,20 грн задоволено; ухвалено стягнути із Фізичної особи - підприємця Більського Олександра Андрійовича 115261,20 грн заборгованості, з них: 91699,25 грн основного боргу, 18339,85 грн штрафу згідно договору № РЕ/ВО/0033/20 від 03.01.2020, 4351,75 грн основного боргу та 870,35 грн штрафу згідно договору №РЕ/ВО/0032/21 від 04.01.2021, а також 2270 грн. судового збору.
17.11.2021 Фізична особа - підприємець Більський Олександр Андрійович звернувся до Господарського суду Волинської області із заявою про розстрочення виконання рішення від 02.11.2021 на 6 місяців у справі № 903/714/21 через складні фінансові взаємовідносини з контрагентами, зобов'язання виплатити кошти за рішенням Господарського суду Волинської області від 08.06.2021 у справі №903/35/21. Крім того, у зв'язку із запроваженням в Україні карантинних заходів був позбавлений можливості повноцінно здійснювати свою господарську діяльність. Також зазначає, що має зобов'язання ще за одним рішенням по справі № 903/35/21 від 08.06.2021 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Більського О. А на користь ТзОВ "Орбіта К" 60 383,57 грн.
Ухвалою суду від 18.11.2021 розгляд заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 02.11.2021 у справі № 903/714/21 призначено на 22.11.2021; запропоновано позивачу надати суду пояснення щодо викладеного в заяві від 17.11.2021 про розстрочення рішення суду.
22.11.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд заяви без його участі.
В судове засідання 22.11.2021 представники сторін не прибули.
Ухвалу від 18.11.2021 було направлено сторонам на електронні адреси.
Відповідно до частини другої статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
З урахуванням викладеного, встановленого законодавством десятиденного строку розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду, належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду заяви, враховуючи, що неявка представників сторін у судове засідання повідомлених належним чином не перешкоджає її розгляду, суд вважає за можливе розглянути заяву про розстрочення виконання рішення за відсутності представників сторін.
Розглянувши подану відповідачем заяву про розстрочку виконання рішення суду, дослідивши інші матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.
Згідно із нормами ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).
Відповідно до статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка виконання рішення, ухвали, постанови допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
З підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Враховуючи зазначене вище, оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, суд дійшов висновку що наведені заявниками факти не підтверджують обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні частини 3 статті 331 ГПК України.
Твердження відповідачів, що сума стягнення для нього є надто великою, у зв'язку із складним фінансовим становищем, та у зв'язку із запровадженням карантину, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а запровадженні заходи на період дії карантину, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не передбачають зупинення господарської діяльності.
Згідно частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Водночас, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, а відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні вказаної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання, Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 по справі № 813/8842/13 вказав, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для розстрочення виконання судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, наявність на виконанні ще одного рішення по справі № 903/35/21 від 08.06.2021 про стягнення з Більського О. А. на користь ТзОВ "Орбіта К" 60383,57 грн, не є винятковою обставиною для розстрочення виконання рішення суду та не є самостійною та достатньою підставою для розстрочення виконання рішення.
Разом з тим, до заяви не долучено жодного доказу, який би підтверджував тяжкий фінансовий стан боржника, не надано жодної інформації про залишки грошових коштів на банківських рахунках, складне фінансове становище відповідачів не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
Складне фінансове становище, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення, оскільки розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувана і боржника.
Оскільки, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, в розумінні приписів ст. 76 ГПК України, на підтвердження викладених в заяві обставин, заява фізичної особи - підприємця Більського Олександра Андрійовича про розстрочення виконання судового рішення від 02.11.2021 по справі № 903/714/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" про стягнення 115261,20 грн задоволенню не підлягає через необгрунтованість.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (ч. 7 ст. 331 ГПК України).
Керуючись статтями 74, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Більського Олександра Андрійовича про розстрочення виконання судового рішення від 02.11.2021 на 6 місяців по справі № 903/714/21 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвала складена та підписана 22.11.2021.
Суддя А. С. Вороняк