вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2021 р. Cправа № 902/819/21
за позовом:Акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032)
до:Фізичної особи-підприємця Харковенко Оксани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 112 226,26 грн.
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.
Представники сторін не з'явились
10.08.2021 р. Акціонерне товариства "Таскомбанк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Харковенко Оксани Анатоліївни про стягнення 112 226,26 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/819/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 11.08.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/819/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.09.2021 р.
На визначену дату судом представник позивача та представник відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 11.08.2021 р.
Ухвалою суду від 08.09.2021 р. судове засідання у справі призначено на 28.09.2021 р. На визначену дату судом представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 08.09.2021 р.
Ухвалою суду від 28.09.2021 р. розгляд справи відкладено на 21.10.2021 р.
На визначену дату судом представник позивача та представник відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 28.09.2021 р.
При цьому суд зауважує, що від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою суду від 21.10.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/819/21 для судового розгляду по суті на 10.11.2021 р.
На визначену дату судом в судове засідання представник позивача не з'явився, при цьому судом взято уваги заява (вх. № канц 01-34/9472/21 від 25.10.2021 р.) останнього про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Представник відповідача не з'явився, водночас відповідачу ухвала суду від 21.10.2021 р. вручена останньому 30.10.2021 р., що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".
Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представників відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне: 27.11.2019 р. між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Фізичною особою-підприємцем Харковенко Оксаною Анатоліївною було укладено Заяву-договір № ID7339055 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «Таскомбанк».
Позивач стверджує, що кошти за договором відповідачем було отримано у передбачений Кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в Кредитному договорі (п. 1.2), що підтверджується відповідною випискою, натомість відповідачем у передбачений договором строк кошти не повернуті, що і стало підставою позову.
Із наявних доказів у справі судом встановлено наступне: 27.11.2019 р. між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Фізичною особою-підприємцем Харковенко Оксана Анатоліївна (надалі Позичальник/Боржник/Відповідач) було укладено Заяву-договір № ID7339055 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «Таскомбанк» (Кредитний договір).
Відповідно до розділу 2 Кредитного договору «Умови надання кредиту»:
2.1. Розмір Кредиту: 90 000,00 грн.
2.2. Валюта Кредиту: гривня.
2.3. Вартість Кредиту:
2.3.1. розмір процентної ставки за користування Кредитом: 0,0001% річних.
2.3.2. розмір комісійної винагороди: є фіксованою та складає 2,99%
2.4. Терміни і порядок погашення кредиту.
2.5.Строк кредиту: 36 місяців з дати укладання Кредитного договору.
Умовами договору погоджено, що цільове використання кредиту відповідно до п. 1.2. Кредитного договору - на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування Кредиту іншого банку.
Згідно з п. 3.1 Договору Позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідної для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту.
У п. 3.2 Договору вказано, що остаточне погашення за кредитом Позичальник повинен здійснити не пізніше терміну зазначеного в п. 2.6 цього Договору.
У випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п.3.3. Договору).
Як слідує з матеріалів справи відповідно до Заяви-договору від 27.11.2019 р. про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Правил обслуговування корпоративних клієнтів, Клієнт (відповідач) підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих Банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, що засвідчив власним підписом 27.11.2019 р.
Згідно з п.18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «Таскомбанк» - при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк «ТАС24/БІЗНЕС», або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через веріфікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій ФОРМІ.
З врахуванням встановленого, відповідач, Фізична особа-підприємець Харковенко Оксана Анатоліївна, 27.11.2019 р. скористалась своїм правом та на підставі Закону України «Про електронні довірчі послуги» вчинив правочин, підписавши Заяву-договір № ID8220296 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «Таскомбанк» електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті https://czo.gov.ua/ та відображенням ЕЦП на самому Договорі.
Додатком № 1 між сторонами у справі було погоджено графік погашення кредиту до Заяви - договору №ID 7339055 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк».
Матеріалами справи підтверджено, що кошти за Договором відповідачем було отримано у передбачений Кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в Кредитному договорі (п. 1.2), що підтверджується відповідною Випискою, отже Позивач, як Кредитодавець, свої обов'язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.
При цьому, як слідує з матеріалів справи Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (зокрема Графіком погашення кредиту) строки не повернуті.
Як наслідок, станом на 16.07.2021 року заборгованість Позичальника за Кредитним договором № ID7339055 від 27.11.2019 р., становить 112 226 гривень 26 коп., а саме: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 72 500,00 грн.; заборгованість по відсоткам (в тому числі прострочені) - 0,06 грн; заборгованість по комісії (в тому числі прострочені) - 34 972,83 грн; пеня на суму простроченої заборгованості (за період з 15.01.2021 по 15.07.2021) - 3 274,25 грн; штраф за період з 15.01.2021 по 15.07.2021 - 1 479,12 грн;
Судом встановлено, що право на дострокове стягнення передбачено умовами Кредитного договору, зокрема в п. 4.2.1. зазначено, що умови цього договору визначаються Банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до Договору в цілому.
Згідно з п. 18.2.23.8. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк», Банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань Клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми Кредиту, сплати процентів та винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього Договору, або порушення Клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.
Відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил, Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов'язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за Кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
За змістом ст. 11, 525, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей бо інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання позики.
Стаття 1049 ЦК України встановлює, що позичальник, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено з наявних у матеріалах справи виписок по рахунку відповідача, останній належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість з повернення позивачу кредиту в сумі 72 500,00 грн.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач не виконав свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а також сплаті комісії та відсотків за користування кредитом.
З урахуванням графіку погашення Кредиту, який є Додатком №1 до заяви-договору № ID 7339055 позивачем здійснювався розподіл коштів, сплачених відповідачем (з визначенням призначення платежу: "погашення заборгованості за кредитним договором № ID 7339055 ") наступним чином: 2 500,00 грн в погашення основної заборгованості, 0,01 грн - відсотки за користування кредитом, 2 691,00 грн - комісія за кредитним договором.
За таких обставин, станом на 10.08.2021 р. заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 72 500,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 0,06 грн заборгованості по відсоткам, 34 972,83 грн заборгованості по комісії, підтверджуються матеріалами справи.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, по відсоткам та по комісії є обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
У інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідно п. 3.3 Договору у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Згідно з п.2.5 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання даних умов, Банк має право нарахувати, вимагати сплати та стягнути, а Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 0,5% річних від суми виданого кредиту, за кожен місяць в якому не було виконано зобов'язання, що є підставою для застосування неустойки (невиконання або неналежного виконання умов, встановлених в цьому пункті) до припинення цих обставин.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо порушення термінів внесення платежів, позивачем нараховано пеню у розмірі 3 274,25 грн на суму простроченої заборгованості за період з 15.01.2021 р. по 15.07.2021 р. та штраф у розмірі 1 479,12 грн за період з 15.01.2021 по 15.07.2021.
Водночас, суд не може погодитись з визначеним позивачем періодом нарахування пені з огляду на положення пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
При цьому, ч. 2 статті 5 Цивільного кодексу України визначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі законам та іншим нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тобто, вказаний вище Закон має зворотну дію в часі.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України встановлено з 12.03.2020 року карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 позичальника звільнено від обов'язку сплати штрафу та пені за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Отже, зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі штрафу і пені, що підлягає стягненню із суб'єкта господарювання у зв'язку з порушенням ним господарського зобов'язання в період карантину, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу та пені слід відмовити в повному обсязі, оскільки період нарахування пені збігається із періодом карантину, запровадженого на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи, враховуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Таскомбанк" до відповідача підлягають задоволенню частково в частині стягнення 72 500,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 0,06 грн заборгованості по відсоткам та 34 972,83 грн заборгованості по комісії. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 274,25 грн пені та 1 479, 12 грн штрафу слід відмовити.
Керуючись ст. 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Харковенко Оксани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 09806443) 72 500,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 0,06 грн заборгованості по відсоткам та 34 972,83 грн заборгованості по комісії та 2 270,00 грн відшкодування судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси позивача.
Повне рішення складено 22 листопада 2021 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032)
3 - відповідачу (вул. Руданського, б. 95, м. Вінниця, 21012)