вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" листопада 2021 р. Справа№ 911/1258/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 (повний текст рішення складено 26.07.2021)
у справі № 911/1258/21 (суддя Лутак Т.В.)
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"
про стягнення 6 546 147, 16 грн., -
У 2021 році Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про стягнення 6 546 147, 16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прострочив оплату поставленого газу, відповідно до Договору № 5066/1920-БО-17 постачання природного газу, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 6 546 147, 16 грн., з яких: 5 824 305, 32 грн. - основного боргу, 134 635, 45 грн. - пені, 178 593, 19 грн. - 3 % річних та 408 613, 20 грн. - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2021 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 824 305 грн. 32 коп. - основного боргу, 67 317 грн. 73 коп. - пені, 178 593 грн. 19 коп. - 3 % річних, 408 613 грн. 20 коп. - інфляційних втрат та 98 192 грн. 21 коп. - судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 67 317 грн. 72 коп. пені відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу №5066/1920-БО-17 від 20.09.2019 щодо оплати природного газу, поставленого у жовтні 2019 р. - травні 2020 р. Суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені, з урахуванням встановленого судом факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем. Також, місцевий господарський суд зиеншив заявлений до стягнення розміру пені на 50 %
Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити в повному обсязі. Одночасно з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені не навів підстав для застосування статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України. Також, апелянт зазначає, що відповідачем не доведено належними доказами своєї неспроможності виконання умов договору у визначений строк та останнім не надано доказів вжиття усіх належних заходів для виконання умов договору. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен дослідити належні докази в обґрунтуванні наведеного відповідачем згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 405 грн. 00 коп.
13.09.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
28.09.2021 року до Північного апеляційного господарського суду, від Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.09.2019 між сторонами укладено договір № 5066/1920-БО-17 постачання природного газу, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від позивача до відповідача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ відповідач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Пунктом 3.8 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.11 договору відповідач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Згідно з п. 4.4 договору загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно шляхом 100 % поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Згідно з п. 7.2 договору у разі прострочення відповідачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років.
Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису позивача печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковими угодами № 1 від 31.10.2019, № 2 від 12.11.2019, № 3 від 09.12.2019, № 4 від 28.12.2019, № 5 від 28.01.2020, № 6 від 24.02.2020, № 7 від 23.03.2020, № 8 від 30.04.2020, № 9 від 22.05.2020, № 10 від 20.07.2020, № 11 від 31.07.2020, № 12 від 25.08.2020, № 13 від 22.09.2020 до договору № 5066/1920-БО-17 постачання природного газу від 20.09.2019 сторони вносили зміни до деяких пунктів даного договору.
Так, додатковою угодою № 5 від 28.01.2020 сторони вирішили викласти з 01.01.2020 пункт 7.2 договору у такі редакції: у разі прострочення відповідачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Додатковою угодою № 8 від 30.04.2020 сторони виклали п. 11.1 договору у такій редакції: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису позивача печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору № 5066/1920-БО-17 постачання природного газу від 20.09.2019 позивач протягом жовтня - грудня 2019 року та січня - травня 2020 року поставив відповідачу товар (природний газ) на загальну суму 5 824 305, 32 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2019 на суму 151 557, 20 грн., від 30.11.2019 на суму 1 105 292, 24 грн., від 31.12.2019 на суму 1 234 192, 37 грн., від 31.01.2020 на суму 1 402 112, 70 грн., від 29.02.2020 на суму 1 069 322, 27 грн., від 31.03.2020 на суму 718 617, 18 грн., від 30.04.2020 на суму 142 976, 94 грн., від 31.05.2020 на суму 234, 42 грн., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.
Проте, відповідач, в порушення своїх договірних зобов'язань, не оплатив вартості природного газу, переданого позивачем за вищевказаними актами, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач, в свою чергу, не заперечує щодо наявності заборгованості перед позивачем за договором № 5066/1920-БО-17 постачання природного газу від 20.09.2019 та просить суд зменшити розмір пені на 98 %.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як слідує з тексту апеляційної скарги у цій справі, рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині стягнення пені в сумі 67 317 грн. 72 коп., а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволенні вимог про стягнення основного боргу не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому, під час апеляційного перегляду оспорюваного рішення колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволенні вимог про стягнення основного боргу.
Так, однією із позовних вимог позивача до відповідача, була вимога про стягнення пені в сумі 134 635, 45 грн., нарахованої від суми заборгованості по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, разом з відзивом на позовну заяву, подано клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення з нього пені на 98%. (а.с. 88-104).
Клопотання про зменшення пені обґрунтовано тим, що єдиним джерелом для оплати за спожитий природний газ є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення та бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Вказана заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади та несвоєчасним наданням субвенції з державного бюджету на надання пільг та субсидій є об'єктивною обставиною, яка викликала неможливість своєчасної сплати отриманого природного газу.
Також, відповідач просить врахувати фінансове становище, загальну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни.
Згідно з положеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій як неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Дослідивши наведені в клопотанні відповідача про зменшення розміру пені доводи, а також враховуючи наступні обставини та факти, а саме:
- ступінь виконання відповідачем грошових зобов'язань (систематичне погашення заборгованості),
- майновий стан сторін,
- відсутність доказів погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності або ж понесених позивачем збитків в результаті прострочення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором,
- відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання та обставин того, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; при цьому здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію,
- стягнення пені та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань не є основним доходом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність,
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних (у розмірі 178 593, 19 грн.) та інфляційних втрат (у розмірі 408 613, 20 грн.);
- необхідність реального виконання судового рішення,
колегія суддів, погоджується із висновком місцевого господарського суду про правомірність зменшення судом першої інстанції заявленої до стягнення з відповідача пені на 50% (з 134 635, 45 грн. до 67 317, 72 грн.).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19).
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені не навів підстав для застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, адже суд першої інстанції, враховуючи сукупність обставин необхідних для застосування статті 233 ГК України, дійшов висновку про винятковість зазначених обставин.
Разом з тим, залишаючи оскаржуване судове рішення у відповідній частині без змін, колегія суддів враховує сам правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).
Згідно з ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про зменшення пені на 50%.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1258/21 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачені законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 року у справі №911/1258/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі №911/1258/21 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі №911/1258/21.
4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1258/21.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко