вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" листопада 2021 р. Справа№ 910/20870/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Кропивної Л.В.
при секретарі Реуцькій Т.О.
За участю представників:
від позивача: Авраміч В.О. (ордер серія АІ №1157551 від 02.11.2021)
від відповідача 1: Бондаревська Г.С. (довіреність №1202/09-01 від 15.09.2020)
від відповідача 2: не з'явився
від третьої особи 1: Матвійчук О.В (довіреність б/н від 25.01.2021)
від третьої особи 2: Ганюк Т.М. (посвідчення №1436 від 18.07.2013), Сабодаш Р.Б. (довіреність б/н від 055.04.2021)
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2021
у справі №910/20870/20 (суддя Данилова М.В.)
за позовом ОСОБА_1
до 1. приватного акціонерного товариства «Національний депозитарій України»,
2. товариство з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Даліз-Фінанс»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: 1. товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс»,
2. закритого акціонерного товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»
про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії,-
Позов, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог та клопотання про заміну відповідача, заявлено про:
- визнання за позивачем право власності на 20 317 штук акцій простих іменних в бездокументарній формі (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN): НОМЕР_1 , реєстраційний номер випуску акцій: 179/10/1/98, номінальна вартість одного цінного паперу - 3,50 грн. кількість цінних паперів у випуску - 124 404 штук) емітента закритого акціонерного товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», які зберігались на рахунку позивача в депозитарній установі товариство з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Аффінаж»;
- зобов'язання депозитарної установи - відповідача 2 надати відповідачу 1 розпорядження на переказ на свій рахунок 20 317 штук акцій простих іменних в бездокументарній формі (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN): НОМЕР_1 , реєстраційний номер випуску акцій: 179/10/1/98, номінальні вартість одного цінного паперу - 3,50 грн., кількість цінних паперів у випуску - 124 404 штук) емітента закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», які зберігались на рахунку позивача в депозитарній установі Товаристві з обмеженою відповідальністю «Аффінаж» та, після переказу від відповідача 1, здійснити зарахування 20317 штук акцій простих іменних в бездокументарній формі (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN): НОМЕР_1 , реєстраційний номер випуску акцій: 179/10/1/98, номінальні вартість одного цінного паперу - 3,50 грн., кількість цінних паперів у випуску - 124 404 штук) емітента закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» на рахунок у цінних паперах № НОМЕР_2 позивача у новій депозитарній установі відповідач 2;
- зобов'язання відповідача 1 виконати розпорядження депозитарної установи відповідача 2, складене на підставі судового рішення, на переказ на її рахунок 20 317 штук акцій простих іменних в бездокументарній формі (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN): НОМЕР_1 , реєстраційний номер випуску акцій: 179/10/1/98, номінальні вартість одного цінного паперу - 3,50 грн., кількість цінних паперів у випуску - 124 404 штук) емітента закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», які зберігалися на рахунку позивача в депозитарній установі товариства з обмеженою відповідальністю «Аффінаж».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув права власності на спірні цінні папери на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу цінних паперів №320/4-Б-2008 від 14.02.2008, проте, враховуючи те, що у визначений законодавством строк (до 12.10.2013) закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» не здійснило дематеріалізацію власних акцій, а зберігач спірних цінних паперів (товариство з обмеженою відповідальністю «Аффінаж») після застосування до нього санкції у вигляді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, в порушення вимог чинного законодавства не передав уповноваженому на зберігання (відповідачу 1) всі документи, бази даних, архіви баз даних депозитарної установи, інформація щодо її депонентів, які не закрили рахунки в цінних паперах, та прав на цінні папери, які обліковувалися на їх рахунках, станом на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності, та невиплачені депозитарною установою кошти за цінними паперами особам, що мають право на їх отримання, на даний час позивач позбавлений можливості здійснювати будь-які дії із належними йому акціями, в тому числі відчужувати акції у будь-якій формі.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2021, повний текст якого підписаний 26.08.2021, у справі № 910/205870/20 в задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановивши, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 у справі №25/494 визнано недійсним укладений 02.05.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (продавець спірних цінних паперів за укладеним з позивачем договором - примітка суду) договір дарування спірних акцій та зобов'язано останнього повернути ОСОБА_3 такі цінні папери, та враховуючи те, що за змістом положень ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а у різі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, договір який укладено між позивачем та ОСОБА_2 не має під собою правової підстави, а відтак набуває ознак неправомірності, що свідчить про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності спірні цінні папери.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2021 по справі №910/20870/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, господарським судом міста Києва неправильно надано оцінку обставинам справи, взято до уваги документи, які не мають відношення до спору і таким документам надана правова оцінка, що призвела до помилкового застосування норм чинного законодавства.
У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що:
- за змістом приписів ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду. Водночас, зазначив, що суд у цій справі безпідставно взяв до уваги правову оцінку, надану судом в іншій справі (№ 25/494), в якій не брали участь (та не повідомлялись) сторони справи № 910/20870/20, обставинам, які не є предметом доказування в справі 910/20870/20;
- судом першої інстанції порушено презумпцію правомірності правочину адже спірний договір купівлі-продажу від 14.02.2008 не визнано недійсним, з віндикаційним позовом до суду ніхто не звертався (та й строки позовної давності давно сплинули);
- станом на час придбання позивачем акцій (14.02.2008) рішення, на яке посилається суд першої інстанції (постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 у справі №25/494) взагалі було відсутнім;
- навіть якби погодитись з судом першої інстанції про те, що правова оцінка договору дарування від 02.05.2007, викладена в рішенні суду від 26.02.2008 може братись до уваги при вирішенні справи між іншими особами, то слід було б дійти висновку про застосування норм Цивільного кодексу які регулюють правовідносини щодо набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права (ст. 330 ЦК України), виходячи зі змісту яких позивач є добросовісним набувачем за дійсним договором купівлі-продажу цінних паперів № 320/4Б-2008 від 14.02.2008 та набув спірні акції у власність.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2021 справу №910/20870/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/20870/20, справу призначено до розгляду на 02.11.2021 об 12 год. 15 хв.
23.10.2021 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач 1, з посиланням на те, що:
- він є єдиним в Україні Центральним депозитарієм діяльність якого чітко регламентована законодавством яким, в тому числі, визначений порядок виконання відповідачем 1 депозитарних операцій щодо відновлення особою права власності на цінні папери;
- так, відповідно до п.п.13, п. 1 гл.2 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735, обслуговування операцій щодо цінних паперів здійснюється Центральним депозитарієм шляхом проведення на рахунках у цінних паперах облікових операцій у разі набрання законної сили судовим рішенням, яким визнано право власності особи (осіб) на цінні папери, права на які обліковувались на її рахунку, відкритому депозитарною установою (зберігачем цінних паперів), якщо така депозитарна установа (зберігач цінних паперів) не передала у встановлені законодавством строки документи, бази даних, копії баз даних, архіви баз даних на виконання вимог Положення про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку-депозитарної діяльності затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 08.04.2014 № 431;
- на підставі судового рішення та розпорядження депозитарної установи, на рахунок якої переказуються цінні папери, Центральний депозитарій здійснює операцію переказу лише за умови, якщо загальна кількість визначених у судовому рішенні цінних паперів окремого випуску не перевищує кількості цінних паперів цього випуску на рахунку депозитарної установи ( зберігача цінних паперів), яка не передала у встановлені строки документи, бази даних, копії баз даних, архіви баз даних
- таким чином, операція, зазначена у п. 3 прохальної частини позовної заяви може бути виконана відповідачем 1 самостійно в рамках чинного законодавства, а тому відсутністі правові підстави зобов'язання відповідача 1 виконувати таку операцію в судовому порядку, а у позовній заяві відсутні будь-які правові підстави щодо необхідності застосувати до відповідача 1 примусу стосовно виконання вказаної депозитарної операції;
- позивач не зазначив, які саме його права та законні інтереси були порушені, оспорені або невизнані відповідачем 1, так само як не було наведено і обґрунтування необхідності залучення відповідача 1 до справи як відповідача;
- вказане свідчить про те, що позовні вимоги до відповідача 1 є необґрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
- твердження позивача про те, що відомостями, наданими саме відповідачем 1 підтверджено, що спірні акції знаходились на рахунку позивача в цінних паперах, спочатку відкритому у товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Брок», а в подальшому - на рахунку, відкритому у товариства з обмеженою відповідальністю «Аффінаж», є невірним та таким, що не відповідає дійсності, так як відповідач 1 не надавав суду жодної інформації про те, що спірні цінні папери позивача обліковувались на рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Аффінаж»,
просить апеляційну скаргу в частині вимог до відповідача 1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
08.11.2021 через канцелярію суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній , зазначаючи про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, просив апеляційну скаргу залишите без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні, 09.11.2021 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача 1 заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Представники третіх осіб 1 та 2 підтримали доводи апеляційної скарги позивача, просили її задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 58-63 т.2).
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача 2 за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позовні вимоги, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог (а.с.99-120 т.1) та клопотання про заміну відповідача (а.с.200-230 т.1), заявлено про:
- визнання за позивачем право власності на 20 317 штук акцій простих іменних в бездокументарній формі (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN): UA4000202675, реєстраційний номер випуску акцій: 179/10/1/98, номінальна вартість одного цінного паперу - 3,50 грн. кількість цінних паперів у випуску - 124 404 штук) емітента закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» (далі спірні цінні папери), які зберігались на рахунку позивача в депозитарній установі товариство з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Аффінаж»;
- зобов'язання депозитарної установи - відповідача 2 надати відповідачу 1 розпорядження на переказ на свій рахунок спірних цінних паперів, які зберігались на рахунку позивача в депозитарній установі Товаристві з обмеженою відповідальністю «Аффінаж» та, після переказу від відповідача 1, здійснити зарахування спірних цінних паперів на рахунок у цінних паперах № 401687-UA10504381 позивача у новій депозитарній установі відповідач 2;
- зобов'язання відповідача 1 виконати розпорядження депозитарної установи відповідача 2, складене на підставі судового рішення, на переказ на її рахунок 20 317 штук акцій простих іменних в бездокументарній формі (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN): UA4000202675, реєстраційний номер випуску акцій: 179/10/1/98, номінальні вартість одного цінного паперу - 3,50 грн., кількість цінних паперів у випуску - 124 404 штук) емітента закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», які зберігалися на рахунку позивача в депозитарній установі товариства з обмеженою відповідальністю «Аффінаж».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- позивач набув права власності на спірні цінні папери на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу цінних паперів №320/4-Б-2008 від 14.02.2008;
- після набуття права власності на спірні цінні папери позивач уклав договір про відкриття рахунку у цінних паперах № 004056-Д від 10.04.2008 зі зберігачем - товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Брок», відповідно до п.1.1. якого зберігач зобов'язався надавати позивачу послуги щодо відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних позивачу цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком;
- в подальшому, на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах № 300019/Д від 18.01.2011, спірні цінні папери передані на зберігання до товариства з обмеженою відповідальністю «Аффінаж»;
- у відповідності абз. 3 п. 9 р. IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про депозитарну систему України» іменні емісійні цінні папери, випуск яких зареєстровано до дня опублікування закону (12.10.2012), можуть існувати в документарній формі до дня набрання чинності законом (12.10.2013), проте у вказаний строк емітент акцій (закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь») не здійснив дематеріалізацію власних акцій;
- надалі постановою господарського суду міста Києва від 25.02.2013 по справі № 43/75-15/7-6 емітента акцій (закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь») визнано банкрутом, з огляду на що розпорядженням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 114-КФ-3 від 21.04.2017 зупинено обіг акцій вказаного товариства;
- згодом в бездокументарну форму було переведено 100% випуску акцій закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», в т.ч. числі і належні позивачу 20 317 штук акцій, а в п. 6 Повідомлення про прийняте рішення щодо забезпечення існування іменних цінних паперів закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» у бездокументарній формі значено, що після депонування Глобального сертифікату та відкриття емітентом рахунків у депозитарній установі - товаристві з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій», власники акцій мають право звернутися до вказаної депозитарної установи для закриття рахунку у цінних паперах у обраній закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» депозитарній установі або у депозитарній установі, обраній акціонером;
- з огляду на вказані обставини позивачем для здійснення свої прав як власника цінних паперів відкрито рахунок в цінних паперах в депозитарній установі для передачі на зберігання цінних паперів, проте на запит позивача Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомила, що за останніми наявними щоквартальними адміністративними даними, наданими зберігачем цінних паперів товариством з обмеженою відповідальністю «Аффінаж» станом на 11.10.2013 позивач володів 20 317 шт. простих іменних акцій емітента закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», проте зберігач, в порушення положень чинного законодавства, після 11.10.2013 не подавав адміністративних даних до Комісії з огляду на що до зберігача застосовано санкцію у вигляді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності та зобов'язано вчинити дії, передбачені пунктом 2 розділу V Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів);
- за змістом положень чинного законодавства (Положення про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.2014 № 431) зберігач цінних паперів (товариство з обмеженою відповідальністю «Аффінаж») був зобов'язаний передати уповноваженому на зберігання (відповідачу 1) всі документи, бази даних, архіви баз даних депозитарної установи, інформація щодо її депонентів, які не закрили рахунки в цінних паперах, та прав на цінні папери, які обліковувалися на їх рахунках, станом на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності, та невиплачені депозитарною установою кошти за цінними паперами особам, що мають право на їх отримання, проте вказаних вимог зберігач цінних патерів не виконав. При цьому діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Аффінаж» як юридичної особи припинено 13.09.2016;
- товариство з обмеженою відповідальністю «Аффінаж» за умовами укладеного з позивачем договору про відкриття рахунку у цінних паперах № 300019/Д від 18.01.2011 було зобов'язано у разі припинення здійснення зберігачем депозитарної діяльності за рішенням відповідного органу управління письмово повідомити позивача щодо необхідності закриття рахунку у цінних паперах, проте вказаних дій зберігачем вчинено не було, з огляду на що позивач не закривав рахунку у цінних паперах та, відповідно, не знав про припинення діяльності депозитарної установи та був позбавлений можливості захистити свої права;
- враховуючи відсутність у відповідача 1 (уповноважений на зберігання) документів, які мав передати на зберігання зберігач цінних патерів (товариство з обмеженою відповідальністю «Аффінаж») позивач позбавлений права здійснювати повноваження власника цінних паперів закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», а тому, належним способом захисту порушеного права є звернення до суду з вимогою про визнання права власності позивача на 20 317 штук акцій вказаного товариства;
- при цьому з аналізу положень Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Закону України «Про депозитарну систему України», Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735, відновлення права власності позивача на спірні акції здійснюється шляхом визнання судом його права власності та реалізовується шляхом надання депозитарною установою (відповідачем 2), на рахунок якої перераховуються папери, розпорядження відповідачу 1 на переказ на свій рахунок вказаних акцій. Таке розпорядження депозитарної установи буде обов'язковим для відповідача 1 на підставі судового рішення.
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається , що 14.02.2008, за участю торговця цінними паперами - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СЛ Капітал» (торговець), позивач як покупець та громадянин України ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу цінних паперів №320/4-Б-2008 від 14.02.2008 (далі Договір) (а.с.17-18 т.1) в п. 1.1 якого погодили, що продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити наступні цінні папери: акції прості, іменні у кількості 20 317 шт., емітент - закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», Код ЄДРПОУ 21538933, ISIN UA3215389331, номінальна вартістю 3,50 грн./шт., загальна номінальна вартість 71 109,50 грн., договірна вартість пакету цінних паперів 1 000,00 грн.
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що право власності на цінні папери, які є предметом цього Договору, переходить від продавця до покупця після підписання цього Договору. Передача цінних паперів від продавця до покупця здійснюється не пізніше 5 банківських днів з моменту відкриття покупцем рахунку в цінних паперах та повідомлення його реквізитів продавцю. Сторони домовились, що перереєстрація прав власності на вищезгадані цінні папери буде проводитись у Депозитарній системі України згідно чинного законодавства. Передача цінних паперів від продавця до покупця оформлюється актом прийому-передачі цінних паперів, який є невід'ємною частиною цього договору.
22.02.2008 на виконання умов Договору сторонами підписано акт прийому-передачі цінних паперів (а.с.19 т.1), в п. 1.1 якого погоджено, що продавець передав, а покупець прийняв наступні цінні папери: акції прості, іменні у кількості 20 317 шт., емітент - закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», Код ЄДРПОУ 21538933, ISIN UA3215389331, номінальна вартістю 3,50 грн./шт., загальна номінальна вартість 71 109,50 грн., договірна вартість пакету цінних паперів 1 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.4 Договору продавець гарантує, що цінні папери, які є предметом дійсного договору, нікому не передані, не заставлені, не знаходяться під арештом, не погашені та не блоковані іншим чином. Продавець гарантує, що підписання і виконання цього договору не тягне порушення закону, іншого нормативного акту чи судового рішення, яке вступило в силу і на момент підписання цього договору, і яке стосується продавця.
З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 у справі №25/494 визнано недійсним договір дарування простих іменних акцій, номінальною вартістю однієї 3,50 грн. у загальній кількості 20 317 штук, емітованих закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», укладений 02.05.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 прості іменні акції, номінальною вартістю однієї 3,50 грн. у загальній кількості 20317 штук, емітовані закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», що були передані на підставі договору дарування акцій від 02.05.2007.
Отже, вказаним судовим рішенням встановлено недійсність договору на підставі якого громадянин України ОСОБА_2 , який продав позивачу спірні акції, набув їх у власність.
При цьому колегія суддів зауважує позивачу на тому, що ним помилково ототожнені положення законодавства, щодо преюдиційності обставин, встановлених судовими рішеннями, та обов'язковості рішення суду.
Так, законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
За приписами статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За змістом ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 у справі №25/494, яка набрала законної сили, є обов'язковою до виконання.(а.с.245-249 т.1)
Отже, у спірному випадку, судовим рішенням (постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 у справі №25/494) визнано недійсним договір дарування простих іменних акцій, номінальною вартістю однієї 3,50 грн. у загальній кількості 20 317 штук, емітованих закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», укладений 02.05.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і вказане рішення є обов'язковим.
За змістом ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користування майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи те, що договір на підставі якого продавець спірних цінних паперів набув їх у власність визнано недійсним, що свідчить про те, що такий правочин не створив жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, зокрема і переходу до вказаної особи права власності на акції, останній, відповідно, не мав права продати такі акції позивачу.
При цьому той факт, що Договір було укладено до ухвалення Київським апеляційним господарським судом постанови у справі №25/494 не впливає на те, що договір на підставі якого продавець спірних цінних паперів набув їх у власність є недійсним та не створив правових наслідків.
За таких обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірні цінні папери. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог залишається без змін.
При цьому задоволення позовних вимог в іншій частині, а саме в частині проведення операцій щодо переказу спірних цінних паперів на рахунок позивача можливо лише у випадку встановлення судом права власності позивача на спірні цінні папери, що, як встановлено вище, не є можливим при розгляді цього спору.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірні цінні папери задоволенню не підлягають і позовні вимоги про зобов'язання відповідачів вчинити дії, пов'язані з такими акціями. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог залишається без змін.
При цьому колегія суддів зазначає і про те, що:
- відповідно до п.п.13, п. 1 гл.2 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735 обслуговування операцій щодо цінних паперів здійснюється Центральним депозитарієм шляхом проведення на рахунках у цінних паперах облікових операцій у разі набрання законної сили судовим рішенням, яким визнано право власності особи (осіб) на цінні папери, права на які обліковувались на її рахунку, відкритому депозитарною установою (зберігачем цінних паперів), якщо така депозитарна установа (зберігач цінних паперів) не передала у встановлені законодавством строки документи, бази даних, копії баз даних, архіви баз даних на виконання вимог Положення про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку-депозитарної діяльності затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 08.04.2014 № 431;
Таким чином, у випадку визнання за позивачем права власності на спірні цінні папери відповідач 1 в силу положень чинного законодавства буде зобов'язаний вчинити відповідні дії щодо переказу спірних цінних паперів на рахунок позивача, проте на даний час такого обов'язку він не має, а звернення до суду з вимогами як до відповідача 1, так і до відповідача 2 в частині проведення операцій щодо переказу спірних цінних паперів на рахунок позивача є передчасним, оскільки вказані особи на даний час права позивача не порушували.
Слід , також, зазначити про те, що, з огляду на обставини справи, а саме те, що як відповідач 1, так і відповідач 2 фактично не оспорюють право власності позивача на спірні папери, а неможливість проведення переказу вказаних цінних паперів на рахунок позивача обумовлена відсутністю необхідних для проведення цієї операції правовстановлюючих документів, виходячи з положень чинного законодавства як відповідач 1, так і відповідач 2 не можуть бути відповідачами у цьому спорі в частині вимог про визнання права власності позивача на спірні цінні папери.
При цьому, колегія суддів зауважує позивачу на тому, що, з огляду на обставини, які встановлені вище, під час розгляду даної справи по суті суд позбавлений можливості дослідити наявність підстав для визнання позивача добросовісним набувачем спірних цінних паперів.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.
З огляду на обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/20870/20, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/20870/20 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/20870/20 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/20870/20 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 22.11.2021.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.В. Кропивна