вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" жовтня 2021 р. Справа№ 910/5141/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Тищенко А.І.
Шаптали Є.Ю.
при секретарі Пнюшкову В.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 20.10.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 04.06.2021
у справі №910/5141/21 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000"
про стягнення 1 061 016,43 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТМ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором поставки від 07.07.2020 № 0707/20 у загальному розмірі 1 061 016,43 грн., з яких: 970 000,20 грн. - основний борг, 17 497,33 грн. - пеня, 73 518,90 грн. - штраф.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 07.07.2020 між сторонами було укладено договір поставки № 0707/20, на виконання умов якого позивач у період з грудня 2020 року по січень 2021 року поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" погоджений між означеними контрагентами товар. Проте всупереч умовам договору відповідач вчасно та у повному обсязі поставлений позивачем товар не оплатив, унаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" про стягнення 1 061 016,43 грн. задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" 809 879 грн. 80 коп. основного боргу, 17 494 грн. 73 коп. пені, 73 506 грн. 86 коп. штрафу, а також 13 513 грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" про стягнення 120 грн. 40 коп. основного боргу, 2 грн. 60 коп. пені та 12 грн. 04 коп. штрафу відмовити.
Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" про стягнення 160 000 грн. 00 коп. закрито, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі №910/5141/21 в частині стягнення 73 506,89 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при вирішенні цієї справи судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме не застосовано ст. 61 Конституції України, що призвело до неправомірного стягнення з відповідача одночасно сум пені та штрафу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі №910/5141/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі №910/5141/21. Призначено справу до розгляду на 31.08.2021.
19.08.2021 через відділ забезпечення документообігу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі №910/5141/21 залишити без змін.
У своєму відзиві позивач зазначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання жодним чином не суперечить нормам законодавства, що підтверджується і висновками Верховного Суду викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 у зв'язку перебування судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/5141/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021 для розгляду справи №910/5141/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі №910/5141/21 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко А.І., Шаптали Є.Ю. Призначено справу до розгляду на 06.10.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі №910/5141/21 на 20.10.2021.
Представник позивача з'явився в судове засідання 20.10.2021 та надав пояснення по суті апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання 20.10.2021 не з'явився. Про поважність неявки не повідомив.
У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача та його повноважених представників за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 20.10.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 07.07.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 0707/20 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець, у свою чергу, - прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним Договором, товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах, вказаних у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Умовами пункту 1.2 Договору передбачено можливе складання окремої Специфікації на партію товару, в якій можуть змінюватися умови поставки та оплати, визначені цим Договором.
Право власності на товар (партію товару), який постачається за даним Договором, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній (пункт 1.3 цього правочину).
Згідно з пунктами 2.1-2.3 означеної угоди підставою для поставки кожної партії товару є замовлення покупця, узгоджене з постачальником, шляхом підписання сторонами відповідної Специфікації, в якій сторони зазначають найменування товару, його кількість, вартість, умови оплати та поставки товару покупцеві.
Замовлення може направлятися покупцем по факсу, поштою, електронною поштою, або узгоджуватися усно (на розсуд сторін). Відповідно до замовлення покупця постачальник не пізніше наступного дня після його одержання виписує і передає або направляє факсом та/або електронною поштою покупцю рахунок для оплати та складену на підставі замовлення Специфікацію.
Поставка товару (партії товару) здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами Специфікації, якщо інший термін не вказаний у Специфікації.
Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та вказуються у Специфікації та видатковій накладеній, які підписуються сторонами.
Сума Договору складається з суми всіх Специфікацій (пункт 3.2 Договору).
За умовами пунктів 3.3, 3.4.1 цієї угоди товар (партія товару) може бути оплачений покупцем на умовах внесення передоплати на банківський рахунок постачальника або на умовах відстрочення оплати. Умови оплати кожної партії товару визначаються сторонами у Специфікації. Термін відстрочення оплати товару визначається сторонами у Специфікації.
Пунктом 3.4.6 зазначеного правочину встановлено, що повна оплата вартості товару, придбаного на умовах відстрочення оплати, передбачає здійснення усіх платежів, передбачених пунктом 3.4 даного Договору.
Умовами пунктів 4.1, 4.2 Договору унормовано, що розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100 % вартості у безготівковому порядку на рахунок постачальника за кожну партію товару згідно з умовами, погодженими у Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору. Партією товару вважається товар, поставлений по одній Специфікації. Порядок оплати покупцем товару (партії товару) визначається у Специфікації, укладеній сторонами.
Товар вважається оплаченим з моменту надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника у порядку, передбаченому цим Договором та/або Специфікацією. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
У пункті 5.2 Договору сторони погодили, що в момент отримання товару покупець зобов'язується підписати відповідну видаткову накладну. Видаткова накладна може бути відправлена за допомогою засобів електронної пошти та/або факсимільного зв'язку з подальшою заміною її оригіналом.
Підписання накладної покупцем (його представником) свідчить про приймання ним товару (партії товару) за якістю і кількістю без зауважень (за винятком прихованих недоліків товару) (пункт 5.7 Договору).
Згідно з пунктом 9.1 вказаного правочину останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022. Зобов'язання сторін по взаємних грошових розрахунках у будь-якому випадку діють до їх повного виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання положень вищевказаного Договору між сторонами було складено та підписано ряд Специфікацій, в яких останні погодили найменування товару (відповідних партій), його кількість, вартість, умови оплати та поставки товару покупцеві.
Так, Специфікацією від 18.12.2020 № 20 до Договору погоджено здійснення позивачем поставки поліетилену HD PE FL 7000 у кількості 22 000 кг за ціною 35,088 грн./кг загальною вартістю 771 936,00 грн. (з ПДВ). Згідно зі Специфікацією від 18.12.2020 № 21 до Договору позивач взяв на себе обов'язок поставити відповідачу поліетилен HFX 4810 вищого сорту в кількості 3 000 кг за ціною грн./кг загальною вартістю 108 576,00 грн. (з ПДВ). Відповідно до підписаної сторонами Специфікації від 22.01.2021 № 22 до Договору позивач зобов'язався поставити покупцю поліетилен LD 15803-020 у кількості 10 000 кг за ціною 44,304 грн./кг загальною вартістю 443 040,00 грн. (з ПДВ). За умовами Специфікації від 25.01.2021 № 23 до Договору позивач зобов'язався поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" поліетилен LD 15803-020 у кількості 4 550 кг за ціною 44,304 грн./кг та поліетилен HD PE FL 7000 у кількості 750 кг за ціною 44,304 грн./кг загальною вартістю 234 811,20 грн.
Пунктами 4 усіх вищенаведених Специфікацій встановлено, що товар має бути оплачений покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання товару.
Судом встановлено, що позивач виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" відповідні рахунки на оплату вищенаведеного товару: від 18.12.2020 № 381 на суму 771 936,00 грн., від 18.12.2020 № 382 на суму 108 576,00 грн., від 22.01.2021 № 22 на суму 443 040,00 грн. та від 25.01.2021 № 27 на суму 234 811,20 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними від 18.12.2020 року № 418 на суму 771 936,00 грн., від 18.12.2020 № 414 на суму 108 576,00 грн., від 22.01.2021 № 23 на суму 443 040,00 грн. та від 25.01.2021 № 24 на суму 234 811,20 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 1 558 363,20 грн. Факт поставки означеного товару відповідачу додатково підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних товарно-транспортних накладних, а також не заперечувався Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" у відзиві на позовну заяву.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов'язань за Договором.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТМ" вказало, що відповідач оплату вищенаведеного товару здійснив частково, перерахувавши позивачу грошові кошти лише за товар, поставлений за видатковою накладною від 18.12.2020 № 418, у загальному розмірі 588 363,00 грн., та залишивши неоплаченим товар, поставлений за рештою видаткових накладних (від 18.12.2020 № 414 на суму 108 576,00 грн., від 22.01.2021 № 23 на суму 443 040,00 грн. та від 25.01.2021 № 24 на суму 234 811,20 грн.), заборгувавши таким чином позивачу 970 000,20 грн.
Зважаючи на те, що спірна сума боргу погашена відповідачем у добровільному порядку не була, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача 970 000,20 грн. основного боргу, а також 17 497,33 грн. пені та 73 518, 90 грн. штрафу.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов'язки.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки від 07.07.2020 № 0707/20, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи дати поставки відповідачу погодженого сторонами товару за видатковими накладними від 18.12.2020 № 418 на суму 771 936,00 грн., від 18.12.2020 № 414 на суму 108 576,00 грн., від 22.01.2021 № 23 на суму 443 040,00 грн. та від 25.01.2021 № 24 на суму 234 811,20 грн., а також беручи до уваги строки оплати цього товару, встановлені відповідними Специфікаціями від 18.12.2020 № 20, від 18.12.2020 № 21, від 22.01.2021 № 22 та від 25.01.2021 року № 23, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк оплати відповідачем товару, поставленого за видатковою накладною від 18.12.2020 № 418 на суму 771 936,00 грн., виник 18.01.2021 (з урахуванням вихідних днів), за видатковою накладною від 18.12.2020 року № 414 на суму 108 576,00 грн. - 18.01.2021 (з урахуванням вихідних днів), за видатковою накладною від 22.01.2021 № 23 на суму 443 040,00 грн. - 22.02.2021, за видатковою накладною від 25.01.2021 № 24 на суму 234 811,20 грн. - 24.02.2021.
Заперечуючи проти задоволення у повному обсязі вимог позивача, відповідач посилався на помилкове зазначення Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТМ" у позовній заяві та відповідному розрахунку про часткову сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" 22.01.2021 року заборгованості за рахунком від 18.12.2020 № 381 (видаткова накладна від 18.12.2020 року № 418 на суму 771 936,00 грн.) в розмірі 9 879,60 грн., тоді як дійсною фактично сплаченою 22.01.2021 року відповідачем на користь позивача сумою грошових коштів є 10 000,00 грн.
З огляду на викладене, судова колегія зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплату поставленого йому товару за видатковими накладними від 18.12.2020 № 414 на суму 108 576,00 грн., від 22.01.2021 № 23 на суму 443 040,00 грн. та від 25.01.2021 № 24 на суму 234 811,20 грн. не здійснив, заборгувавши таким чином позивачу за вказаними товаророзпорядчими документами 786 427,20 грн. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" частково сплатило постачальнику вартість товару, поставленого за видатковою накладною від 18.12.2020 № 418, у загальному розмірі 588 483,40 грн., заборгувавши таким чином позивачу за цією видатковою накладною 183 452,60 грн. Факт здійснення відповідачем часткових погашень заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною від 18.12.2020 № 418, до моменту звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" до суду з вказаним позовом, зокрема: 290 032,88 грн. - 25.01.2021, 12 023,52 грн. - 01.02.2021, 10 000,00 грн. - 02.02.2021, 15 000,00 грн. - 03.02.2021, 15 000,00 грн. - 04.02.2021, 15 000,00 грн. - 08.02.2021, 15 000,00 грн. - 09.02.2021, 15 000,00 грн. - 10.02.2021, 15 000,00 грн. - 11.02.2021, 15 000,00 грн. - 15.02.2021, 15 000,00 грн. - 16.02.2021, 15 000,00 грн. - 17.02.2021, 15 000,00 грн. - 22.02.2021, 15 000,00 грн. - 25.02.2021, 15 000,00 грн. - 03.03.2021, 10 000,00 грн. - 04.03.2021, 10 000,00 грн. - 10.03.2021, 10 000,00 грн. - 12.03.2021, 15 000,00 грн. - 15.03.2021, 10 000,00 грн. - 17.03.2021, 10 000,00 грн. - 18.03.2021, 21 427,00 грн. - 25.03.2021, - не заперечувався сторонами під час розгляду справи.
Разом із тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, у розрахунку заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум грошових коштів необґрунтовано зазначено про сплату покупцем 22.01.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" заборгованості за видатковою накладною від 18.12.2020 № 418 у розмірі 9 879,60 грн., тоді як дійсною сумою, сплаченою Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" на користь позивача 22.01.2021 за означеною видатковою накладною, є 10 000,00 грн. (що на 120,40 грн. більше, ніж вказано у розрахунку позивача). Наведені обставини підтверджуються наданою відповідачем копією відповідного платіжного доручення від 22.01.2021 № 509 на суму 10 000,00 грн., а також випискою з банківського рахунку позивача за 22.01.2021, наданою самим Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТМ".
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" до Господарського суду міста Києва з даним позовом дійсна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки від 07.07.2020 № 0707/20 складала 969 879,80 грн., а не 970 000,20 грн., як зазначено позивачем у позовній заяві.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача частини пред'явленої суми основного боргу в розмірі 120,40 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.
У той же час, як було зазначено колегією суддів вище, у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив про часткове погашення ним спірного основного боргу за Договором на суму 140 000,00 грн., на підтвердження чого надав суду копії відповідних платіжних доручень: від 31.03.2021 № 2265 на суму 20 000,00 грн., від 01.04.2021 № 2303 на суму 20 000,00 грн., від 06.04.2021 № 2304 на суму 20 000,00 грн., від 08.04.2021 № 2305 на суму 20 000,00 грн., від 13.04.2021 № 2553 на суму 20 000,00 грн., від 15.04.2021 року № 2571 на суму 20 000,00 грн. та від 19.04.2021 № 2694 на суму 20 000,00 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 22.04.2021 відповідач додатково перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "ПТМ" грошові кошти в рахунок оплати поставленого йому за Договором товару, про що свідчить копія відповідного платіжного доручення від 22.04.2021 № 2843 на суму 20 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).
З матеріалів справи вбачається, що з означеним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТМ" звернулося до Господарського суду міста Києва 26.03.2021, що підтверджується календарним штемпелем відділення поштового зв'язку на конверті, в якому вказана позовна заява надійшла до суду (засобами поштового зв'язку).
Разом із тим, судом встановлено, що предмет спору в частині, зокрема, стягнення з відповідача суми основного боргу за договором поставки від 07.07.2020 № 0707/20 у загальному розмірі 160 000,00 грн., існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, у зв'язку з погашенням відповідачем цієї суми заборгованості відповідно до платіжних доручень від 31.03.2021 № 2265 на суму 20 000,00 грн., від 01.04.2021 № 2303 на суму 20 000,00 грн., від 06.04.2021 № 2304 на суму 20 000,00 грн., від 08.04.2021 № 2305 на суму 20 000,00 грн., від 13.04.2021 № 2553 на суму 20 000,00 грн., від 15.04.2021 № 2571 на суму 20 000,00 грн., від 19.04.2021 № 2694 на суму 20 000,00 грн. та від 22.04.2021 № 2843 на суму 20 000,00 грн.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором поставки від 07.07.2020 № 0707/20 в сумі 160 000,00 грн. відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, внаслідок сплати відповідачем суми основного боргу, зокрема, після звернення позивача до суду з позовною заявою (та до моменту прийняття судом такої позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі), викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 в справі № 904/5645/19.
Водночас, колегія суддів зазначає, що докази, які свідчать про здійснення відповідачем на момент вирішення даного спору будь-яких інших погашень сум спірної заборгованості за договором поставки від 07.07.2020 року № 0707/20, у матеріалах справи відсутні.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 07.07.2020 № 0707/20, яка складає 809 879,80 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Разом із тим, як було вказано вище, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача частини пред'явленої суми основного боргу в розмірі 120,40 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов'язань, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" 17 497,33 грн. пені, нарахованої на відповідні суми заборгованості по кожній видатковій накладній окремо у період з 19.01.2021 по 25.03.2021, згідно з наданим позивачем розрахунком.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.
Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
У пункті 6.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті отриманого товару за даним Договором, покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що він не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених помилок при визначенні бази нарахування цієї штрафної санкції за відповідні періоди прострочення (з урахуванням сплати відповідачем 22.01.2021 на користь постачальника суми грошових коштів у розмірі 10 000, 00 грн., а не 9 879,60 грн., як зазначено позивачем у позовній заяві), що призвело до заявлення вказаних сум у завищеному розмірі.
Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою пені, нарахованої внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" зобов'язань з оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 18.12.2020 № 418 на суму 771 936,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди (з урахуванням здійснених відповідачем часткових сплат цього товару), є 7 932,20 грн., з яких: 761,36 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 771 936,00 грн. у період з 19.01.2021 по 21.01.2021; 751,50 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 761 936,00 грн. у період з 22.01.2021 по 24.01.2021; 1 086,02 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 471 903,12 грн. у період з 25.01.2021 по 31.01.2021; 151,19 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 459 879,60 грн. у період з 01.02.2021 по 01.02.2021; 147,91 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 449 879,60 грн. у період з 02.02.2021 по 02.02.2021; 142,93 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 434 879,60 грн. у період з 03.02.2021 по 03.02.2021; 552,17 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 419 879,60 грн. у період з 04.02.2021 по 07.02.2021; 133,11 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 404 879,60 грн. у період з 08.02.2021 по 08.02.2021; 128,18 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 389 879,60 грн. у період з 09.02.2021 по 09.02.2021; 123,25 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 374 879,60 грн. у період з 10.02.2021 по 10.02.2021; 473,27 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 359 879,60 грн. у період з 11.02.2021 по 14.02.2021; 113,39 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 344 879,60 грн. у період з 15.02.2021 по 15.02.2021; 108,45 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 329 879,60 грн. у період з 16.02.2021 по 16.02.2021; 517,61 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 314 879,60 грн. у період з 17.02.2021 по 21.02.2021; 295,77 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 299 879,60 грн. у період з 22.02.2021 по 24.02.2021; 561,95 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 284 879,60 грн. у період з 25.02.2021 по 02.03.2021; 88,73 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 269 879,60 грн. у період з 03.03.2021 по 03.03.2021; 85,44 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 259 879,60 грн. у період з 04.03.2021 по 04.03.2021; 462,80 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 259 879,60 грн. у період з 05.03.2021 по 09.03.2021; 178,00 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 249 879,60 грн. у період з 10.03.2021 по 11.03.2021; 256,31 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 239 879,60 грн. у період з 12.03.2021 по 14.03.2021 року; 160,19 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 224 879,60 грн. у період з 15.03.2021 по 16.03.2021; 76,53 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 214 879,60 грн. у період з 17.03.2021 по 17.03.2021; 510,80 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 204 879,60 грн. у період з 18.03.2021 по 24.03.2021; 65,34 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 183 452,60 грн. у період з 25.03.2021 по 25.03.2021.
Водночас наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої внаслідок несплати відповідачем вартості товару, поставленого за рештою видаткових накладних, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Договору.
За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТМ" підлягає пеня у загальному розмірі 17 494,73 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 2,60 грн. пені слід відмовити.
Також у поданій позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТМ" просило суд стягнути з відповідача 73 518,90 грн. штрафу, нарахованого у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 6.2 Договору, у разі прострочення покупцем оплати вартості товару більше 30 (тридцяти) календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.
Враховуючи викладене, а також зважаючи, зокрема, на те, що дійсною сумою простроченого платежу відповідача за товар, поставлений на підставі видаткової накладної від 18.12.2020 № 418, є 183 452,60 грн. (а не 183 573,00 грн., як зазначено позивачем у позовній заяві), суд дійшов висновку про те, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" на користь позивача підлягає штраф у розмірі 73 506,86 грн. Разом із тим, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 12,04 грн. штрафу слід відмовити.
Заперечення скаржника проти позову в частині нарахованої суми штрафу, які зводяться до неможливості застосування до покупця заходів відповідальності за порушення умов Договору щодо повної та своєчасної оплати товару у вигляді одночасного стягнення пені та штрафу, не беруться судовою колегією до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень, або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Згідно з положеннями частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, законодавець наділяє суб'єктів господарських відносин при укладенні договору правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
З огляду на викладені положення законодавства сторони, керуючись принципом свободи договору, у пункті 6.2 Договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір у разі порушення строків оплати вартості товару - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати, а також у разі порушення строків оплати вартості товару більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, - штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.
У даному випадку, судова колегія вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 в справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 в справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 в справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 в справі № 904/5770/18 та інших.
Зважаючи на все вищевикладене в сукупності, а також зважаючи на те, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові зобов'язання, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі №910/5141/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі №910/5141/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі №910/5141/21 - залишити без змін.
Матеріали справи №910/5141/21 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.11.2021. (після виходу головуючого судді Куксова В.В. з відпустки, суддів Шаптали Є.Ю. та Тищенко А.І. з лікарняного)
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді А.І. Тищенко
Є.Ю. Шаптала