вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2021 р. Справа№ 911/3551/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Полякова Б.М.
секретар судового засідання Ковган О.І.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 11.11.2021
розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2021
у справі № 911/3551/20 (суддя Наріжний С.Ю.)
за заявою Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
до Дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
про банкрутство
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3551/20 за заявою Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про банкрутство Дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Підприємство, боржник) на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 02.02.2021.
03.02.2021 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення № 65841 про відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства.
22.03.2021 до Господарського суду Київської області надійшла заява Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ) про визнання грошових вимог до боржника у сумі 1 614 939,84 грн., з яких 1 609 057,84 грн. - вимоги з виконавчого збору та 5 882 грн. - вимоги з відшкодування витрат виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3551/20 заяву Відділу задоволено частково; визнано грошові вимоги Відділу до боржника в сумі: 4 540 грн. з віднесенням до першої черги задоволення вимог кредиторів, 5 882 грн. з віднесенням до четвертої черги задоволення; в іншій частині вимоги відхилено.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3551/20 в частині відхилення кредиторських вимог відділу, останній звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу, в якій просить скасувати її в частині невнесення Відділу по постановах про стягнення виконавчого збору у сумі 1 609 057, 84 грн. до переліку учасників провадження у даній справі про банкрутство.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за змістом ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження.
Аналізуючи положення ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням висновків Верховного Суду викладених в постанові від 28.04.2020 № 480/3452/19, скаржник зазначає, що стягнення виконавчого збору пов'язується з початком примусового виконання, яке розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому відповідне питання вирішується одночасно з відкриттям виконавчого провадження. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пантелієнка В.О., відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Буравльов С.І., Доманська М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 апеляційну скаргу Відділу залишено без руху,
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пашкіної С.А., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Верховець А.А., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 Відділу поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Доманської М.Л., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 прийнято справу у визначеному складі колегії суддів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції, - зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019.
З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Норми процесуального права, зокрема, положення статті 269 ГПК України, є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.
Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з апеляційною скаргою, яка розглядається, Відділ звернувся з вимогою про скасування ухвали попереднього засідання Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3551/20, постановленої за результатами розгляду заявлених ним кредиторських вимог до Підприємства, а саме в частині відмови у визнанні вимог по виконавчому збору в сумі в сумі 1 609 057, 84 грн.
Предметом судового розгляду у цій справі є заява Відділу з грошовими вимогами до Підприємства у розмірі 1 614 939,84 грн., в тому числі 1 609 057,84 грн. - вимоги по виконавчому збору, яка надійшла до господарського суду міста Києва 22.03.2021.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у Відділі знаходиться зведене виконавче провадження № 49718217, до складу якого увійшло 37 виконавчих проваджень про стягнення з Підприємства на користь фізичних та юридичних осіб грошових коштів на загальну суму 10 341 826,74 грн., в межах яких винесено низку постанов про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню.
До кредиторської заяви заявником надано низку постанов Відділу про стягнення з Підприємства виконавчого збору в межах виконавчих проваджень, відкритих у відношенні Підприємства, на загальну суму 1 609 057,84 грн.
Встановивши відсутність доказів фактичного стягнення державним виконавцем заборгованості з Боржника в межах вказаних виконавчих проваджень, місцевий господарський суд відмовив у визнанні кредиторських вимог Відділу з виконавчого збору в сумі 1 609 057,84 грн.
З урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, судова палата керується наступним.
Статтею 1 КУПБ встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
На підставі частини першої статті 122 КУПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Порядок виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника, визначений статтею 45 КУПБ.
В силу положень частин 1, 2 цієї статті, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Відповідно до частини другої статті 47 КУПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої - третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Згідно з пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Відкриття провадження у справі про банкрутство боржника змінює весь комплекс правовідносин підприємства-боржника, у тому числі порядок задоволення вимог кредиторів, який здійснюється відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства.
В силу частини другої статті 41 КУПБ та пункту 4 частини першої ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, отже з відкриттям провадження у справі про банкрутство державний виконавець фактично усувається від подальшого виконання судового рішення та задоволення вимог стягувача.
З наведених підстав, зважаючи на відсутність підстав для вчинення виконавчих дій у відношенні Підприємства в межах виконавчого провадження, яке підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом (пункт 8 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, яким обґрунтовано встановлено відсутність підстав для стягнення виконавчого збору з Підприємства за відсутності фактичного виконання виконавчих документів щодо боржника, у відношенні якого відкрито справу про банкрутство.
За наведених у цій постанові обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що аргументи та доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду не дає підстав для висновку про неврахування судом першої інстанції в цьому випадку висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки на висновки у відповідних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень та не урахувавши обставин даної справи.
Суд першої інстанції в цілому правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 269, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3551/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19.11.2021.
Головуючий суддя Л.Л. Гарник
Судді В.О. Пантелієнко
Б.М. Поляков