вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" листопада 2021 р. Справа№ 910/1109/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Пономаренка Є.Ю.
за участю:
секретаря судового засідання Звершховської І.А.,
представників сторін:
від позивача: Жук А.М.,
від відповідача: Атаманюк Г.В.,
розглянувши апеляційну скаргу
Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 (повний текст складено 16.07.2021)
у справі № 910/1109/21 (суддя Картавцева Ю.В.)
за позовом Спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення в частині,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У січні 2021 Спільне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (далі - СП ТОВ «Світловодськпобут») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить визнати недійсними п. п. 2, 3, 4 резолютивної частини рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України (далі - АМК) № 41-р/тк від 04.11.2020.
В обґрунтування заявлених вимог СП ТОВ «Світловодськпобут» вказує, що рішення №41-р/тк від 04.11.2020 винесено АМК за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи; АМК не доведено обставини, які визнано ним встановленими; викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи; зазначене рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Зокрема, СП ТОВ «Світловодськпобут» вважає, що висновок АМК про зловживання СП ТОВ «Світловодськпобут» монопольним (домінуючим) становищем у розумінні ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є протиправним, оскільки не можуть підлягати захисту інтереси споживачів, які виникли на підставі порушень законодавства або обумовлювалися таким порушенням.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вказав, що при прийнятті рішення №41-р/тк АМК діяв у межах своїх повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом; викладені у рішенні № 41-р/тк висновки відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2021, СП ТОВ «Світловодськпобут» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вважає, що судом невірно встановлено фактичні обставини справи.
На думку скаржника, висновок АМК у оскаржуваному рішенні про вчинення СП ТОВ «Світловодськпобут» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення, зроблено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, та невідповідності викладених у даному рішенні висновків обставинам справи. Вважає, що судом проігноровано Правила користування тепловою енергією, які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, які також були проігноровані АМК. Скаржник вважає, що АМК при постановленні оскаржуваного рішення неналежно дослідив товарний ринок та часові межі ринку, неправильно визначив часові межі ринку, відсутній факт зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем, висновок АМК про зловживання СП ТОВ «Світловодськпобут» монопольним (домінуючим) становищем у розумінні ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є протиправним, оскільки не можуть підлягати захисту інтереси споживачів, які виникли на підставі порушень законодавства або обумовлювалися таким порушенням.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга за своїм змістом є тотожною поданій СП ТОВ «Світловодськпобут» позовній заяві, за виключенням кількох абзаців.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 апеляційну скаргу СП-ТОВ «Світловодськпобут» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі № 910/1109/21 залишено без руху. Надано СП ТОВ «Світловодськпобут» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021 та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Пономаренко Є.Ю. (у зв'язку з відпусткою судді Алданової С.О.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СП ТОВ «Світловодськпобут» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі № 910/1109/21. Розгляд справи призначено на 18.10.2021.
У судових засіданнях 18.10.2021 та 03.11.2021 у розгляді справи оголошувалась перерва до 03.11.2021 та до 17.11.2021 відповідно.
Позиції учасників справи.
АМК надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та вважає її необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права за результатом всебічного та повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
СП ТОВ "Світловодськпобут" після ознайомлення з поданим АМК відзивом на апеляційну скаргу подало пояснення у справі, у якому висловлює свою позицію щодо незаконності дій споживачів, які всупереч встановленому порядку від'єднали свої помешкання від мереж централізованого опалення, а також щодо порушення АМК положень Закону України «Про антимонопольний комітет», просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
04.11.2020 Тимчасова адміністративна колегія АМК прийняла рішення № 41-ртк у справі № 12-ВДР/12-19 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - рішення № 41-ртк), яким:
- визнано, що СП ТОВ «Світловодськпобут» за результатами господарської діяльності у 2017, 2018 та 2019 роках займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення в межах території м. Світловодськ Кіровоградської області, де розташовані теплові мережі, які використовувало СП ТОВ «Світловодськпобут» для транспортування та постачання теплової енергії;
- визнано, що СП ТОВ «Світловодськпобут» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення, а саме з проведення нарахування 100% плати за послуги з централізованого опалення споживачам, відключеним від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, які фактично не надавалися, що призвело до ущемлення інтересів споживачів і яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;
- за порушення, зазначене в п. 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на СП ТОВ «Світловодськпобут» штраф у розмірі 1.192.689 гривень;
- зобов'язано СП ТОВ «Світловодськпобут» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в п. 2 резолютивної частини цього рішення, у двомісячний строк з дня отримання рішення, про що повідомити АМК.
У Рішенні № 41-ртк АМК, зокрема, визначив наступне.
Суб'єктом господарювання, який є об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, є СП ТОВ «Світловодськпобут»; конкретною послугою, яка надається Підприємством, є надання послуг з централізованого опалення, у тому числі місць загального користування, яка включає в себе виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (далі - послуга з централізованого опалення, послуга з ЦО).
Перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання: послуга з ЦО, яка не є взаємозамінною з будь-якими іншими послугами.
Перелік основних продавців (постачальників, виробників): рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради від 15.08.2012 №742 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг» СП ТОВ «Світловодськпобут» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення для споживачів у приватних будинках, будинках садибного типу та для споживачів у багатоквартирних будинках із використанням внутрішньобудинкових теплових мереж, що обслуговуються виконавцем послуги з управління, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Основними споживачами послуг з ЦО виступають фізичні особи, юридичні особи та бюджетні установи, які попередньо уклали в установленому чинним законодавством порядку з СП ТОВ «Світловодськпобут» договори про надання послуг з ЦО.
Товарними межами ринку є послуги ЦО у межах міста Світловодськ Кіровоградської області, де розташовані теплові мережі, які використовувало СП ТОВ «Світловодськпобут» для транспортування та постачання теплової енергії.
Територіальними (географічними) межами ринку надання послуг з ЦО, на якому СП ТОВ «Світловодськпобут» здійснює господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, згідно з ліцензіями, та надає послуги з ЦО, є територія міста Світловодськ Кіровоградської області, на якій розташовані теплові мережі, які використовувало СП ТОВ «Світловодськпобут» для транспортування та постачання теплової енергії.
Часовими межами ринку надання послуг з ЦО визначено 2017, 2018 та 2019 роки.
Установлення монопольного (домінуючого) становища СП ТОВ «Світловодськпобут»:
АМК встановив, що у розумінні положень абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» СП ТОВ «Світловодськпобут» за результатами господарської діяльності протягом 2017, 2018 та 2019 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з ЦО в межах території м. Світловодськ, де розташовані теплові мережі, які використовувало СП ТОВ «Світловодськпобут» для транспортування та постачання теплової енергії та є суб'єктом природних монополій.
Порушення законодавства про захист економічної конкуренції:
дії СП ТОВ «Світловодськпобут», які полягають у 100% нарахуванні плати протягом 2017/2018 та 2018/2019 опалювальних періодів за послуги з ЦО споживачам, які відключені від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та не отримували ці послуги, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг зі централізованого опалення, що призвело до ущемлення інтересів споживачів і яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
Приймаючи Рішення №41-ртк, АМК виходив з того, що незважаючи на норми законодавства та прийнятий СП ТОВ «Світловодськпобут» наказ №60, а також обізнаність про технічне відключення споживачів від мереж централізованого опалення, наявність заяв про розірвання/перегляд договорів про надання послуг з централізованого теплопостачання протягом 2017/2018 та 2018/2019 опалювальних періодів, СП ТОВ «Світловодськопобут» продовжувало здійснювати нарахування споживачам плати за послуги з ЦО замість нарахування їм плати за послуги централізованого опалення місць загального користування, оскільки вважало цих споживачів не споживачами послуг з опалення місць загального користування, а споживачами послуг з ЦО квартир. Таким чином, СП ТОВ «Світловодськпобут», користуючись своїм монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з ЦО, вчиняло неправомірні дії, а саме здійснювало нараховування 100% плати за послуги з ЦО квартир споживачам протягом 2017/2018 та 2018/2019 опалювальних періодів, які відключенні від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та не отримували ці послуги, замість нарахування даним споживачам плати за послуги централізованого опалення місць загального користування.
23.11.2020 СП ТОВ «Світловодськопобут» отримало рішення №41-ртк; 22.01.2021 СП-ТОВ «Світловодськопобут» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом у справі, що розглядається.
СП ТОВ «Світловодськопобут» у поданій позовній заяві вказує, що АМК, визнаючи факт вчинення СП ТОВ «Світловодськопобут» дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, зобов'язаний був враховувати, що підлягають захисту лише охоронювані законом інтереси споживачів (а не будь-які інтереси), тобто, у даному випадку ті інтереси споживачів послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які не суперечать законам України, суспільним інтересам, вимогам добросовісності та розумності; при цьому не можуть вважатись зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку дії суб'єкта господарювання, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, що не відповідають закону, виникли на підставі допущених порушень чинного законодавства або обумовлюються такими порушеннями.
За таких підстав СП ТОВ «Світловодськопобут» не погоджується з рішенням №41-ртк, вважає його таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права та просить суд визнати недійсними п. п. 2, 3, 4 резолютивної частини рішення.
Заперечуючи проти заявлених вимог, АМК у поданому відзиві вказує, що рішення №41-ртк було прийнято при повному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані правильно.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й ГК України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" АМК є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу АМК обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови АМК, його заступників, державних уповноважених АМК, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень АМК, у спеціальних процесуальних засадах діяльності АМК, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників АМК на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань АМК відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
АМК будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів (ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" АМК здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо (ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що).
Як визначено ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням АМК від 19.04.1994 №5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
За визначенням ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно з ч. 2 цієї статті Закону України «Про захист економічної конкуренції», зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
У п. 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» з метою забезпечення правильного і однакового застосування господарськими судами приписів конкурентного законодавства роз'яснено, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як антиконкурентні узгоджені дії (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (ст. ст. 5, 7, 9, 11, 13-15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (ч. ч. 1 ст. 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. ст. 4, 6, 8, 15-1, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.
Звертаючись з позовом у цій справі,СП ТОВ «Світловодськпобут» вказує, що право споживача на відключення від системи централізованого опалення та постачання гарячої води і розірвання договору про надання послуг з теплопостачання не є абсолютним і може бути реалізовано за певних умов, тому інтереси споживачів, квартири яких знаходяться в багатоквартирних будинках, підключених до мережі централізованого опалення та які від'єднались від мереж централізованого опалення з порушенням чинного законодавства та не сплачували у зв'язку із цим відповідні послуги, є такими, що суперечать приписам Закону України «Про теплопостачання», Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.
СП ТОВ «Світловодськпобут» вважає, що висновок АМК про зловживання СП ТОВ «Світловодськпобут» монопольним (домінуючим) становищем у розумінні ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є протиправним, оскільки, не можуть підлягати захисту інтереси споживачів, які виникли на підставі порушень законодавства або обумовлювалися таким порушенням.
АМК при визначенні інтересів споживачів, які були ущемлені внаслідок дій СП ТОВ «Світловодськпобут», встановив таке.
Пунктом 1.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання передбачено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішення постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії (п. 43 рішення).
Так, виконавчий комітет Світловодської міської ради для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення, рішенням від 07.02.2008 №110 «Про створення постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання» створив постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення у багатоквартирних будинках, затвердив її склад та Положення про її роботу (п. 44 рішення).
При розгляді заяв та прийнятті рішення про відключення від внутрішньобудинкових мереж враховувалися факти звернення мешканців міста до органів місцевого самоврядування зі скаргами на низьку якість послуг з ЦО (постійно низький температурний режим у квартирах, несвоєчасно розпочинаються опалювальні періоди), що надаються СП ТОВ «Світловодськпобут» (п. 47 рішення).
Так, згідно з інформацією Світловодської міської ради (лист №01-10/14/1-2 від 30.01.2020), виконкомом міської ради протягом 2017/2018 та 2018/2019 опалювальних періодів зареєстровано 341 таких звернень-скарг, у тому числі на гарячу лінію - 201 (п. 48 рішення).
Ураховуючи вказану ситуацію, споживачі вимушені шукати альтернативні види опалення і переходити з централізованого опалення на індивідуальне (автономне) опалення (п. 49 рішення).
Згідно з протоколами міжвідомчої комісії та актами про відключення протягом 2017-2018 років відключилися від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення у м. Світловодськ Кіровоградської області 288 споживачів, зокрема: у 2017 році - 129 споживачів, у 2018 році - 159 споживачів (лист виконавчого комітету Світловодської міської ради №01/10/230/1 від 16.09.2019) (п. 50 рішення).
Проаналізувавши положення Конституції України, Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (зі змінами), АМК дійшов висновку, що споживач має право на вибір джерела теплопостачання до свого помешкання, відключатися від мереж централізованого опалення та припинити правові відносини з теплопостачальною організацією з часу затвердження міжвідомчою комісією акта про відключення від мереж централізованого опалення.
Поряд з цим, у споживачів є правові підстави для розірвання/перегляду договору надання послуг з централізованого опалення з часу затвердження міжвідомчою комісією акта про відключення (зникнення потреби в отриманні послуг), відтак, і зобов'язання теплопостачального підприємства мають бути припинені, зокрема, в частині нарахування споживачеві плати за послуги з ЦО, оскільки в укладених договорах сторони передбачали можливість його дострокового розірвання у разі зникнення потреби в отриманні послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця.
З наявних у матеріалах справи № 12-ВДР/12-19 доказів АМК встановив, що 288 споживачів, реалізуючи своє право на відмову від отримання послуг з центрального опалення, понесли додаткові матеріальні, фінансові витрати на улаштування індивідуального опалення у середньому 10 тис. грн на 1 споживача (п. 73 рішення).
Відповідно до інформації СП ТОВ «Світловодськпобут» (лист №01-1064/1 від 29.10.2019) у досліджуваному періоді до Підприємства звернулося 270 споживачів про розірвання/перегляд договорів про надання послуг з централізованого теплопостачання (п. 84 рішення).
СП ТОВ «Світловодськпобут», не враховуючи факт відключення квартир від мереж централізованого опалення, заяв споживачів на розірвання/перегляд договорів та зняття їх з абонентського обліку, листами повідомляло споживачів про неможливість задоволення їхніх заяв з причини незгоди з рішеннями міжвідомчої комісії та виконавчого комітету Світловодської міської ради надавати дозволи громадянам на відключення окремих квартир від мереж централізованого опалення, змушував споживачів платити за послуги з ЦО квартир, при тому, що вони опалюють свої квартири іншими видами тепла (п. 87 рішення).
Тобто, на громадян лягав подвійний тягар зобов'язань як зі сторони енерго- так і газо-постачальних підприємств за користування електричною енергією/природним газом на опалення квартир, так і зі сторони теплопостачального підприємства - СП ТОВ «Світловодськпобут» за послуги з ЦО квартир (п. 105 рішення).
При цьому у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №1140/3437/18 за позовом СП ТОВ "Світловодськпобут" до Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправним і скасування рішення міжвідомчої комісії щодо надання дозволу на відключення квартири (приміщення) від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, викладене в п. 2 протоколу засідання міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення від мереж централізованого опалення за №1 від 20.02.2015, судом зазначено, що скасування у судовому порядку спірного пункту Протоколу №1 має наслідком заборону на його реалізацію з дня набрання законної сили судовим рішенням, тобто з 19.06.2019. При наявності фактичного виконання наданого дозволу - відключення конкретної квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, підтвердженого відповідним актом, складеним та затвердженим компетентними органами, скасування спірного пункту Протоколу №1 має наслідком вирішення СП ТОВ "Світловодськпобут" питання про відшкодування збитків, завданих за період дії незаконного нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування - рішення Світловодської міської ради від 28.09.2010 №1726. При цьому громадяни, яким був наданий дозвіл і які здійснили певні заходи на його реалізацію (замовлення технічної документації, виконання робіт по відключенню від внутрішньобудинкових мереж, встановлення індивідуального опалення та інше), маючи обґрунтовані сподівання на легітимність рішень органу місцевого самоврядування, не можуть нести відповідальність, у т.ч. матеріальну, за наслідки реалізації дозволу на відключення від ЦО та ГВП.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі №294/220/14-ц вказав на те, що потреба виправити минулу помилку, допущену державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Наведена правова позиція грунтується на висновках щодо реалізації принципу "належного урядування", викладених Європейським судом з прав людини у Рішенні "Рисовський проти України" (п. п. 70-71).
У постанові Верховного Суду від 14.02.2020 у справі№ 401/799/18 за зверненням фізичної особи до СП ТОВ "Світловодськпобут" про припинення дій та розірвання договору про надання послуг судом зазначено наступне: «Звернення позивача до Міжвідомчої комісії із заявою про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення належної йому квартири, надання Міжвідомчою комісією дозволу позивачу на таке відключення при наявності технічної можливості встановлення індивідуального опалення, розроблення за замовленням позивача робочого проекту із зазначенням у ньому технічної можливості встановлення індивідуального опалення, відключення приміщення позивача від централізованого опалення монтажною організацією та встановлення індивідуального опалення, затвердження Міжвідомчою комісією акта про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, свідчать про те, що позивач належним чином реалізував своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та вільний вибір джерела теплової енергії. За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивач здійснив самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач реалізував своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та на момент розгляду справи не користувався послугами відповідача, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору та зобов'язання відповідача припинити нарахування плати за свої послуги, оскільки в укладеному договорі сторони передбачили можливість його дострокового розірвання у разі зникнення потреби в отримані послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця, що відповідає положенням Законів України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, «Про теплопостачання». Доводи касаційної скарги про те, що рішення Міжвідомчої комісії про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 13.03.2015 та акт про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 24.06.2017 складені з порушенням норм чинного законодавства України та помилково визнанні судами як передумова для розірвання договору, є необґрунтованими».
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630) регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) та визначають, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір) (п. 8 вказаних Правил).
Пунктами 24-28 Правил встановлено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем. Споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Правила користування тепловою енергією (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198) визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.
За визначенням п. 3 Правил, споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Споживач має право вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися
від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором (п. 39 вказаних Правил).
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за №1478/11758) визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.
Згідно з п. 1.2 вказаного Порядку для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.
Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення (п. 2.1 Порядку).
Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. (п. 2.4 Порядку).
Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи (п. 2.5 Порядку).
Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води (затвердженим наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.09.2019 за №982/33953) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4 "Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за №1478/11758 (із змінами).
Вказаний Порядок визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 4 розділу І Порядку визначено, що орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія). Орган місцевого самоврядування розглядає звернення про відключення від ЦО та/або ГВП у строк, визначений Законм України «Про звернення громадян». Комісія є консультативно-дорадчим органом органу місцевого самоврядування, основним завданням якого є розгляд питань щодо відключення споживачів від ЦО та/або ГВП.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.
Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні. Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії. Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника (п. п. 1, 3, 4 розділу ІІІ Порядку).
Враховуючи визначені у рішенні АМК часові межі (опалювальні періоди 2017/2018 та 2018/2019) та встановлені у рішенні АМК обставини щодо відключення споживачів від ЦО, колегія суддів вважає, що посилання позивача на Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води (затверджений наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169) є недоречними, оскільки цей порядок набрав чинності після закінчення вказаних опалювальних сезонів та після здійснення відключення споживачів від ЦО.
Разом з тим наведені вище норми законодавства за своїм змістом і визначеними правилами спростовують доводи позивача про те, що від централізованого опалення можливо (чи дозволяється) відключати лише багатоквартирні будинки в цілому, а не окремі квартири чи приміщення.
З огляду на встановлені вище обставини, суд зазначає, що доводи позивача про захист Комітетом інтересів споживачів, які виникли на підставі порушень законодавства, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки викладені АМК у рішенні №41-ртк висновки відповідають фактичним обставинам справи та позивачем спростовані не були.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції від 24.06.2004 № 1875-ІV (далі - Закон №1875) визначає, що до комунальних послуг, зокрема, належать послуги з централізованого опалення.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції від 09.11.2017 №2189-VІІІ (далі - Закон №2189) до комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.
З 01.05.2019 в повному обсязі було введено в дію Закон №2189.
Із цієї дати визнано таким, що втратив чинність Закон №1875.
Водночас прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2189, зі змінами, було передбачено, що від моменту введення в дію Закону № 2189 (01.05.2019) до моменту укладення між виконавцями комунальних послуг та співвласниками багатоквартирних будинків договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (01.05.2020), чинні договори про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, укладені до введення в дію цього Закону №2189 (тобто до 01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладених за правилами, визначеними Законом №2189.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (СОVID-19)» до Закону №2189 були внесені зміни, згідно з якими не пізніше як протягом п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирними будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, а виконавці комунальних послуг - укласти з такими співвласниками договори про надання відповідних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги.
Таким чином, до моменту укладення нових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії для споживачів категорії «населення» у багатоквартирних будинках залишаються чинними договори про надання послуг з централізованого опалення, що укладалися за вимогами Закону №1875.
Оскільки предметом розгляду справи були неправомірні дії безпосередньо на ринку послуг з централізованого опалення, суд погодився з доводами АМК про те, що твердження позивача щодо необхідності врахування у рішенні положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг є необґрунтованими, оскільки ними визначаються:
- засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії;
- порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень;
- порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії;
- забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.
СП ТОВ «Світловодськпобут» вважає, що АМК неправильно визначив часові межі ринку, а саме 2017, 2018 та 2019 роки без виділення окремих опалювальних періодів, що суперечить Методиці визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку у редакції, затвердженій розпорядженням АМК №49-р від 05.03.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605.
Відповідно до Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.
Пунктом 1 рішення АМК визнано, що СП ТОВ «Світловодськпобут» за результатами господарської діяльності у 2017, 2018 та 2019 роки займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг зі централізованого опалення в межах території м. Світловодськ Кіровоградської області, де розташовані теплові мережі, які використовувало СП ТОВ «Світловодськпобут» для транспортування та постачання теплової енергії.
У рішенні АМК неодноразово зазначив, що порушення охоплює опалювальні періоди: 2017/2018 та 2018/2019 років, зокрема в п. п. 39, 96, 97, 110, 111, 113 рішення.
Отже, часові межі ринку послуг зі централізованого опалення, визначені в рішенні, охоплюють опалювальні періоди 2017/2018 та 2018/2019 років і таким чином, визначенні АМК вірно, чим спростовуються доводи СП ТОВ «Світловодськпобут» щодо неправильного визначення часових меж ринку.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги, що АМК при постановленні оскаржуваного рішення неналежно дослідив часові межі ринку та неправильно визначив часові межі ринку.
Враховуючи встановлені у справі обставини у сукупності та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що при прийнятті рішення №41-р/тк АМК діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, викладені у рішенні №41-р/тк висновки відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
Щодо посилань скаржника на судову практику Верховного Суду колегія суддів зазначає, що правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що розглядається, не є подібними. Скаржник вважає правовідносини у справах подібними, оскільки не погоджується з тим, що споживачі здійснили відключення від централізованого опалення правомірно (помилковість чого встановлено АМК під час розгляду ним справи та прийняття оскаржуваного рішення), однак така його позиція ґрунтується на власному баченні ситуації, не підтверджена у встановленому законом порядку та спростована під час розгляду справи.
Зокрема, у справах місцевих судів Кіровоградської області, на рішення у яких посилається позивач, суди встановлювали факт перевищення виконавчим комітетом міської ради своїх повноважень в частині надання згоди власникам квартир на відключення від ЦО. Разом з тим вказані судові рішення не спростовують фактів розгляду відповідних питань міжвідомчою комісією та затвердження нею відповідних актів про (фактичне) відключення споживачів - власників квартир.
Щодо посилань скаржника про те, що господарським судом проігноровано Правила користування тепловою енергією колегія суддів зазначає, що ці Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. При цьому, за визначенням п. 3 Правил, споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Як встановлено вище, позивач здійснював нарахування за послуги з ЦО квартир не враховуючи факт відключення у встановленому чинним на той момент законодавством порядку квартир від мереж ЦО, заяв споживачів на розірвання/перегляд договорів та зняття їх з абонентського обліку, тобто тих квартир, які не використовували теплову енергію у зв'язку з відключенням від мереж ЦО та подали заяви на розірвання/перегляд договорів та зняття їх з абонентського обліку.
За наведених підстав висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог є правомірним.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі № 910/1109/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі № 910/1109/21 залишити без змін.
Справу № 910/1109/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.11.2021.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
Є.Ю. Пономаренко