Єдиний унікальний номер: 379/1304/20
Провадження № 2/379/270/21
05 листопада 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання Мовчан М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення Лучанської сільської ради в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, виключення даних про земельну ділянку з Державного земельного кадастру,
Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд:
-визнати незаконним та скасувати рішення від 12.12.2008 року 31 сесії 5 скликання №409, Лучанської сільської ради в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1119 га, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі якого було видано державний акт, серія ЯИ №432812;
-визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №432812, кадастровий номер земельної ділянки 3224484001:01:004:0067, площею 0,1119 га, що виданий на підставі рішення від 12.12.2008 року 31 сесії 5 скликання № 409, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
-скасувати присвоєння кадастрового номера 3224484001:01:004:0067 земельній ділянці, що розташована в АДРЕСА_1 з подальшою зміною поштової адреси на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1119 га;
-виключити дані про земельну ділянку з кадастровим номером 3224484001:01:004:0067, площею 0,1119 га, розташовану в АДРЕСА_1 з подальшою зміною поштової адреси на АДРЕСА_1 із державного земельного кадастру.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що він після смерті ОСОБА_3 успадкував квартиру АДРЕСА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.04.2014 року, яка померлій належала на підставі договору купівлі - продажу від 07.12.2005. Згідно п. 1.1 даного договору до квартири прилягають господарські будівлі та споруди: частина сараю, частина погріба, гараж.
За даною житловою квартирою згідно запису по-господарської книги рахується земельна ділянка 0,06 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Земельна ділянка позивачем не приватизована. Державний Акт на земельну ділянку не вготовлявся. Кадастровий номер не присвоєно.
27.11.2019 позивач звернувся до сертифікованого інженера-землевпорядника із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Проте, технічну документацію виготовити не вдалося, скільки належні йому на праві приватної власності господарські будівлі: погріб з шийкою одна друга частина та гараж знаходяться на приватизованій земельній ділянці відповідачки ОСОБА_2 . Площа земельної ділянки, що знаходиться в його користуванні фактично менша, ніж вказує сільська рада і приблизно складає 0,0355 га.
У такому випадку, позивач не може скористатися у повній мірі своїми правами на господарські будівлі та споруди, що розташовані на приватизованій ділянці ОСОБА_2 , та приватизувати земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
В судовому засіданні 29.09.2021 позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі та прохав його задовольнити. Зазначив, що його бабуся купила квартиру. Відповідачка ОСОБА_4 без згоди його баби приватизувала земельну ділянку у 2008 році. Бабуся померла у листопаді 2011 року. В 2014 році він отримав свідоцтво на право власності. В 2014 році знав яке майно успадкував, та де воно розташовувалося. Таким чином, його гараж, сарай та погреб стоїть на земельній ділянці ОСОБА_4 . Погріб поділений на дві частини з ОСОБА_4 . Згідно довідки сільради йому має належати 0,06 га землі, а по факту йому залишилось 0,033 га. Отже, ОСОБА_4 приватизувала більше землі, чи їй має належати. З 2014 року у нього не було претензій до ОСОБА_4 , бо не знав скільки соток землі залишилось вільними. Про порушення прав дізнався, коли став оформлювати право власності на землю. Письмової відповіді щодо неможливості оформлення права власності на землю йому не надавали. До експертних установ для проведення експертизи не звертався. Роки 3-4 назад звертався до ОСОБА_4 щоб вона переробила свою документацію. Він звертався у поліцію з того приводу, що йому не дають користуватися гаражем, сараєм та погребом. Скасувати присвоєння кадастрового номеру має Держгеокадастр. Люлька незаконно оформила право власності на землю. Йому не відомо, чи зверталась його бабуся щодо порушення її права власності.
У судове засідання 05.11.2021 позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. (а.с.174).
Представник позивача адвокат Якименко Л.О. у судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність. (а.с. 171-172).
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні 29.09.2021 позов не визнала повністю та пояснила, що своєю земельною ділянкою вона користується 36 років, і за цей час спорів не виникало. В неї оформлені документи на право власності на земельну ділянку. Раніше будинок був на балансі Цукрозаводу, в 1994 році знятий з балансу. В 2008 році земельні ділянки були приватизовані господарями трьох квартир з цього будинку. У квартирі АДРЕСА_3 проживала сім'я ОСОБА_5 , які в 2005 році квартиру продали бабусі позивача. Шпільові і після продажу залишились проживати у квартирі АДРЕСА_3 . З моменту продажу ніхто не цікавився земельною ділянкою, не косив траву. На протязі 13 років до неї питань не було. Їй не зрозуміло, чого позивач вирішив, що його площу приватизувала саме вона, а не інші сусіди. На земельній ділянці є і інші господарські будівлі. Складно сказати, дє чиї споруди. Квартирам виділялось не рівна кількість землі по шість соток, а навпаки крайні квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 мають по 12 соток землі. А у квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 менші ділянки. Землі виділялась у 2008 році. Працівник сільради прийшла з кроківкою, всі сусіди зібралися та казали де чиє. Не пам'ятає, скільки тоді квартирі АДРЕСА_3 виділялося. Вона не визнає, що гараж та погріб належить позивачу. Вона ремонтує та користується гаражем та погребом. Сарай знаходиться не на її земельній ділянці.
У судове засідання 05.11.2021 відповідачка ОСОБА_2 не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність. (а.с. 173).
Представник відповідачки - адвокат Поліщук Р.А. в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що будинок розташований поздовжньо. Землю розподілили напроти кожної квартири. На цих чотирьох земельних ділянках розташована під'їзна дорога. Дороги в межах кадастрової карти нема. Всі господарські споруди належать власнику земельної ділянки, на якій вони розташовані. Позивач пропустив строк позовної давності. Прохав застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. Відсутні документальні підтвердження неможливості оформлення права власності на землю. Нема також підтверджень, що спадкодавець позивача не погоджувалася з межами земельної ділянки. Крім того, не підтверджено, що попередні власники квартири АДРЕСА_3 на момент приватизації в 2009 році були зняті з реєстрації в цій квартирі та не могли погоджувати межі земельної ділянки. Позовні вимоги не конкретизовані, в тому числі не зазначено хто саме має скасувати присвоєння кадастрового номеру та виключити дані про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Позивачем не доведено, що він є власником саме цих господарських споруд. Не доведено, що ОСОБА_4 робить якісь перешкоди. Позивачем не проведена земельна експертиза та клопотань в суді про проведення експертизи не заявлено.
Представник відповідача - Таращанської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно. У поданій заяві прохав розгляд справи проводити без участі представника Таращанської міської ради. (а.с.183).
Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлено належно, про причини неявки суд не повідомлено.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, оцінивши докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі з огляду на наступне.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу квартири, посвідченого 07.12.2005 Швець С.П., приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованого в реєстрі за № 3586 (а.с.12-13).
Пунктом 1.1 даного договору зазначено, що в цілому двокімнатна квартира, розміром житлової площі 34,5 кв.м. та зальної - 62,2 кв. м. До квартири прилягають господарські будівлі та споруди: частина сараю, цегляна, позначена «Б», частина погрібу цегляного, позначена «В», гаража цегляного, позначеного «Г». (а.с. 12).
Спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 , а саме: квартири за номером АДРЕСА_2 , житловою площею 34,5 кв. м., загальної - 62, 2 кв. м., став позивач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.04.2014 серія ВТТ № 022564 (а.с.15).
15.04.2014 приватним нотаріусом Швець С.П Таращанського районного нотаріального округу Київської області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на успадковане майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею: 62,2 кв.м., житлова площа: 34,5 кв.м. (а.с. 17).
Відповідно до довідки № 358, виданої 11.03.2013 Лучанською сільською радою Таращанського району Київської області змінилася юридична адреса житлового будинку з АДРЕСА_7 , у зв'язку з упорядкуванням нумерації житлових будинків (а.с. 27).
У зв'язку з виконанням Закону України «Засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» в селі Лука Таращанського району Київської області змінилася назва вулиці з «Леніна» на вулицю « Лучанську », згідно рішення Лучанської сільської ради № 20-ІІІ-VІІ від 25.11.2015 року (а.с. 31).
Згідно запису по-господарської книги № 14 Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області (а.с.28), земельна ділянка по АДРЕСА_8 рахується 0,18 га, з них:
0,06 га - з цільовим призначенням для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд,
0,12 га - для ведення особистого селянського господарства.
Земельна ділянка не приватизована. Державний Акт на земельну ділянку не виготовлявся. Кадастровий номер не присвоєно.
Як вбачається із довідки № 1564, виданий 17.10.2019 Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області (а.с. 29), в по-господарській книзі сільської ради запис № 13 рахується земельна ділянка по АДРЕСА_8 , орієнтовною площею 0,17 га, з них:
0,05 га землі з цільовим призначенням для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд,
0,12 га - для ведення особистого селянського господарства.
27.11.2019 позивач звернувся до ФОП ОСОБА_6 із заявою (а.с. 32) про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, що знаходиться у користуванні за адресою: АДРЕСА_8 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Технічна документація виготовлена ОСОБА_6 має протиріччя, а саме: на загальних схемах на аркушах справи 33та 34 будівля під номером 3 зазначена як сарай ОСОБА_7 , і таж сама будівля на схемі на аркуші справи 35 зазначена як гараж
ОСОБА_7 плану меж земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_8 (а.с.36) вбачається, що площа земельної ділянки, що знаходиться в користуванні позивача складає: 0,0345 га.
Станом на останню дату технічної інвентаризації 18.10.2019 на квартиру АДРЕСА_9 відносяться наступні господарські будівлі та споруди: літ. «Б» - сарай (частина), літ. «Г» - погріб з шийкою одна друга частина, літ. «Е» - гараж (а.с.19).
Згідно технічного паспорта (20-24) на квартиру АДРЕСА_3 в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами відноситься частина сараю «Б», Гараж «Е» (а.с.24) і в схемі розташування будівель та споруд, яка є його складовою (а.с. 21), будівля «Е» зазначена як гараж, а на схемі виготовленій ФОП ОСОБА_6 дана будівля -під АДРЕСА_3 як сарай (а.с.33,34).
07.06.2016, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3220471882020 від 25.09.2020 (а.с.43), відділом Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_10 площею 0,1119 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3224484001:01:004:0067. Підстава виникнення права - рішення органу місцевого самоврядування рішення Лучанської сільської ради №409 від 12.12.2008 (а.с.61). Документ, що посвідчує право власності відповідачки є Державний акт від 15.04.2010 ЯИ № 432812 (а.с. 59).
30.09.2020 Головним управління Держгеокадастру у Київській області надано копію технічної документації по оформленню Державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства в с. Лука в межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області (52-58), згідно якої із суміжними землекористувачами проведено встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 (а.с. 56), затверджено технічну документацію із землеустрою, надано у власність земельну ділянку та видано державний акт на право власності на земельну ділянку.
Суд визнає недостовірним доказом загальну схему розташування земельних ділянок за адресою АДРЕСА_10 , виготовлену Лучанською сільською радою. Так, на загальній схемі розташування АДРЕСА_10 відсутня частина тексту, та відсутнє визначення відповідності цифрових позначок на схемі їх текстовому опису, що не дає змогу встановити місце розташування господарських будівель та інших споруд відносно меж земельних ділянок. (а.с.66).
Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).
Статтею 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності».
Відповідно до ч.2 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданих поясненнях зазначали, що будинок розташований за адресою: АДРЕСА_10 складається із чотирьох квартир.
Статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст.. 42. ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
ОСОБА_1 є власником квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_10 (раніше АДРЕСА_6 та господарських будівель, споруди: частина сараю, частина погреба, гаража на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.15).
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Дана квартира разом із господарськими будівлями належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири укладеного 07.12.2005 нею із ОСОБА_8 (а.с. 12-14), які в подальшому успадкував позивач.
Частина 23 ст. 1225 ЦК України зазначено, що спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Позивач ОСОБА_1 стверджував, що відповідачка ОСОБА_2 незаконно приватизувала земельну ділянку під господарським спорудами, що належали ОСОБА_3 , а після її смерті належать позивачу на праві власності, оскільки при виготовлені технічної документації по оформленню державного акту на право власності на земельну ділянку погоджувала межі земельної ділянки із суміжним землекористувачем ОСОБА_8 , який на той час відчужив дане майно.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 27 січня 2021 року справа № 818/2225/17 стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 Земельного кодексу України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Підписання акта погодження меж самостійного значення немає, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки не може слугувати підставою для відмови у затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 455/856/18-а, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, та Верховним Судом у постановах від 5 травня 2020 року у справі № 404/3048/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 454/805/13-а.
Отже, відсутність підпису суміжного власника ОСОБА_3 в погодженні меж не є підставою для позбавлення іншого землекористувача ОСОБА_2 прав на земельну ділянку чи на користування нею.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч.1 ст. 155 ЗК України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Змагальність та диспозитивність покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх пред'явлених вимог у суді першої інстанції, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції (постанова Верховного суду від 22 вересня 2021 року справа № 173/1744/19, провадження № 61-17213св20)
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Аналіз наведених доказів свідчить про те, що твердження позивача відносно розташування господарських будівель та споруд, які належать ОСОБА_1 на земельній ділянці, приватизованою ОСОБА_2 , не доведено під час судового розгляду.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), обґрунтування вимог і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ч.1 ст. 76 ЦПК України.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надана суду загальна схема розташування має суттєві недоліки (а.с. 66) і є не достовірним доказом. Так, на даній схемі відсутнє визначення відповідності цифрових позначок їх текстовому розшифруванню, також відсутня частина тексту.
Також, технічна документації надана ФОП ОСОБА_6 (а.с. 33, 34, 35) має суттєві суперечності. Так, на а.с. 33 та а.с. 34 господарська споруда під №3 зазначена як сарай ОСОБА_1 , а на а.с. 35 та ж сама споруда визначена як гараж ОСОБА_1 .. З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2019 №190464198 (а.с. 25) вбачається, що на праві власності ОСОБА_1 належить частина сараю.
У постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 663/422/16-ц Верховний Суд зазначив, що встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику або правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
При цьому для висновків про порушення прав ОСОБА_1 мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала на праві користування позивача, фактичного розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок, чи порушена межа його земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).
Основним із видів (підвидів) інженерно-технічної експертизи є земельно-технічна, згідно п. 1.2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України26.12.2012 № 1950/5).
Відповідно до п.6.1. розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України26.12.2012 № 1950/5) Основними завданнями земельно-технічної експертизи є:
визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо);
визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації;
визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки;
визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування);
визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.
Відповідно до ч.3 ст.102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань і останній може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ст. 102 ЦПК України).
В силу ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Під час розгляду даної справи Таращанським районним судом Київської області сторонами клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи або відповідні висновки експертів, не подавалися.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Докази надані позивачем у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд вважає, недостатніми доказами для встановлення обставин, що мають значення для справи (ст. 80 ЦПК України).
Отже, на думку суду, без складання загальної схеми розташування земельної ділянки, будинку та господарських споруд експертами земле-техніками та проведення ними відповідних досліджень, позовні вимоги є не доведеними.
Згідно позиції Верховного Суду висловленої у постанові від 12 серпня 2020 року справа №484/1160/14-ц посилання представника відповідачки - адвоката Поліщук Р.А. на пропуск позивачем строку позовної давності, дану позицію суд не розглядає, оскільки наслідки пропуску строку позовної давності можуть застосовуватись лише до обґрунтованого позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 10, 12, 13, 18, 19, 76- 82, 84,89, 102,175, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, статтями 42, 78, 198 ЗК України, статтями 15, 55, 382, 1218, 1225 ЦК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення Лучанської сільської ради в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, виключення даних про земельну ділянку з Державного земельного кадастру - відмовити у повному обсязі.
Повне рішення складено 15.11.2021.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Сторони справи за первісним позовом:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_11 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Таращанська міська рада, Білоцерківського району, Київської області, вул. Шевченка, 7, м. Тараща, ЄРДПОУ 40289376;
відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, вул. Серпова, 3/14, Київ, 03115, код ЄРДПОУ 39817550.
Головуючий:В. І. Зінкін